Ухвала суду № 82855954, 04.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

04 липня 2019 року м. Київ № 640/8212/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» до Міністерства культури України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріївська», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сагайдачного» та Товариство з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява, з урахуванням збільшення позовних вимог, Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» до Міністерства культури України, в якому просить скасувати відмову Міністерства культури України від 31 січня 2019 року №26/10-2/72-19 у погодженні проектної документації; зобов'язати погодити подану Товариством з обмеженою відповідальністю "САГА 18" проектну документацію по об'єкту «Будівництво ділового центру на вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва; визнати протиправним і скасувати припис Міністерства культури України №21/10-5/74-19 від 13.05.2019 року.

25.06.2019 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури України Міністерства культури України №21/10-5/74-19 від 13.05.2019 року.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в оскаржуваному приписі зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. За невиконання законних вимог посадових осіб органів культурної спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини згідно зі статтею 188-33 КУпАП винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності.

На думку заявника, з урахуванням наведеного існує реальна можливість накладення адміністративної відповідальності на посадових осіб позивача. Крім того, Приписом забороняється здійснення будь-яких будівельних робіт, що для позивача як Замовника будівництва Об'єкту будівництва призведе до значних матеріальних затрат, що в свою чергу вказує про можливість заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, в поданій заяві зазначається про очевидну протиправність оскаржуваного припису, яка обґрунтована тим, що відповідачем порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), передбачену статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб'єкта господарювання, з огляду на наступне.

Дана позиція заявника обґрунтована наступним.

Згідно з пунктом 8 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 495, Міністерство у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням. Накази Міністерства культури, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №877) визначені поняття, які вживаються у ньому. Зокрема, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Частиною другою статті 2 Закону №877 визначено сфера його застосування, та встановлено, до яких правовідносин він не підлягає застосуванню. Передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Відповідно, спірні відносини знаходяться у площині регулювання Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За змістом ст. 7 цього Закону, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) повинен видати наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі -підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання -детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

За доводами заявника таких заходів щодо нього не здійснювалось взагалі. Заявник вказує, що відповідачем не видано наказу на проведення перевірки позивача як замовника будівництва, та ТОВ «КДД ІНЖИНІРИНГ» як генерального підрядника, а також не видано посвідчення на проведення перевірки, перевірка не проводилась, акт не складався.

Виключно на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, відповідач міг би, за наявності підстав, звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду чи, у разі необхідності вжиття інших заходів реагування, протягом п'яти робочих скласти припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Крім того вказує що, саме позивач звертався до відповідача за погодженням проектної документації, однак за відсутності будь якого вирішення відповідачем видано припис щодо інших осіб а саме: ТОВ «САГАЙДАЧНОГО» та ТОВ «АНДРІЇВСЬКА».

Наголошує, що в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна та речових прав на нерухоме майно містяться відомості про те, що саме позивач є належним власником даної земельної ділянки та об'єктів незавершеного будівництва.

З аналізу вищевикладеного, позиція заявника зводиться до того, що відповідач є органом державного нагляду (контролю) і зобов'язаний виконувати вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема щодо порядку проведення заходів державного нагляду (контролю).

Ухвалою суду від 26.06.2019 року судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову призначено 02 липня 2019 року та викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18».

Відповідно до протоколу судового засідання від 02.07.2019 року суд оголосив у судовому засіданні перерву до 03.07.2019 року для надання додаткових обґрунтувань щодо заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні 03.07.2019 року представником заявника було подано додаткові пояснення по суті заяви про забезпечення позову, в яких зазначено наступне.

А саме: 18 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сагайдачного», Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївська» та позивачем укладено Договір №01 про інвестування та делегування функцій Замовника.

Відповідно до п.1.1 Інвестиційного Договору, предметом договору є зобов'язання та права сторін щодо отримання вихідних даних дозвільних документів, організації процесу Будівництва Об'єкта на Земельній ділянці, введення його до експлуатації та реєстрації майнових прав на нього.

Згідно з п. 1.2. даного Договору, в порядку та на умовах даного Договору ТОВ «Андріївська» та ТОВ «Сагайдачного» делегує позивачу повноваження щодо проведення дій, спрямованих на отримання вихідних даних та дозвільних документів, здійснення Будівництва Об'єкта на Земельній ділянці, а позивач зобов'язується за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, здійснити будівництво Об'єкта.

Згідно з Договором делегування функцій замовника будівництва від 18.09.2017 року Об'єкт будівництва - Діловий центр на вул. Петра Сагайдачного у Подільському районі м. Києва, будівництво якого здійснюється у відповідності до умов цього Договору та згідно з проектною документацією.

Земельна ділянка - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000: 85:378:0101, площею 0, 0773 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва.

Між ТОВ «КДД ІНЖИНІРИНГ» та ТОВ «САГА 18» було укладено Договір генерального підряду №01/11-2017-Г від 01 листопада 2017 року, де ТОВ «КДД ІНЖИНІРИНГ» виступало генпідрядником по відношенню до ТОВ «САГА 18».

На виконання даного договору, між ТОВ «САГА 18» та ТОВ «КДД ІНЖИНІРИНГ» було укладено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2018 року.

Водночас, 05 лютого 2019 року між ТОВ «Сагайдачного», ТОВ «Андріївська» та ТОВ «САГА 18» було укладено Додаткову угоду №1 від 05.02.2019 року до Договору №01 про інвестування та делегування функцій Замовника від 18 вересня 2017 року.

Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди, сторони домовились протягом 5 календарних днів з дати підписання цієї додаткової угоди ТОВ «САГА 18» передає ТОВ «Сагайдачного» Об'єкт незавершеного будівництва, Діловий центр І черга, що складається з сукупності будівельних матеріалів та знаходиться на земельній ділянці площею 0,0773 га, кадастровий номер 8000000000:85:378:0101 за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва на підставі Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди.

Відповідно до п.1.2 Додаткової угоди, сторони домовились протягом 5 календарних днів з дати підписання цієї додаткової угоди ТОВ «САГА 18» передає ТОВ «Андріївська» Об'єкт незавершеного будівництва, Діловий центр II черга, що складається з сукупності будівельних матеріалів та знаходиться на земельній ділянці площею 0,0773 га, кадастровий номер 8000000000:85:378:0102 за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва на підставі Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Додаткової угоди.

Згідно до п. 1.3 Додаткової угоди, вартість Об'єкта незавершеного будівництва 1 та Об'єкта незавершеного будівництва 2 визначається в акті приймання-передачі.

На виконання п. 1.3 Додаткової угоди, сторони уклали Акт приймання-передачі Об'єкту незавершеного будівництва 1 від 05.02.2019 року та Акт приймання-передачі Об'єкту незавершеного будівництва 2 від 05.02.2019 року.

Таким чином, наразі належним власником Об'єкту будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 18 є саме ТОВ «САГА 18».

Вищевикладене за думку заявника доводить обставини щодо порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним приписом відповідача.

Крім того, в додаткових поясненнях заявник посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 13.02.2019 року у справі №826/16335/17, з якої вбачається, що суд відносить Міністерство культури України до органу, який на підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» є дозвільним органом.

Заявник наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», органи місцевого самоврядування зобов'язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам'ятці.

На думку позивача, очевидною ознакою протиправності оскаржуваного припису є:

1) порушення процедури проведення державного нагляду;

2) видання припису на ТОВ «Андріївська» та ТОВ «Сагайдачного», в той час, коли належним власником та належним Замовником будівництва є позивач;

3) відсутність в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України даних про віднесення земельної ділянки (або будь-яких об'єктів на зазначеній земельній ділянці) за адресою м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі до пам'яток культурної спадщини як національного значення, так і місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Відсутнє таке підтвердження і на офіційному інтернет-ресурсі відповідача за місцем розміщення посилань на Реєстр пам'яток національного значення.

Зазначає, що негативний вплив дії оскаржуваного припису щодо його прав і інтересів проявляться у тому, що позивач, як Замовник будівництва має намір залучати інвесторів для будівництва Об'єкту, однак наявність припису щодо зупинення будівельних робіт, що є публічною інформацією, перешкоджає Замовнику будівництва у здійсненні таких дій, та відповідно залучення коштів для проведення будівництва.

Більше того, звертає увагу, що навіть на даному етапі Замовником будівництва вчинено ряд правочинів щодо: замовлення та розробки проектної документації на Об'єкт будівництва (Договір №2310/17ПР від 22.09.2017 року між ТОВ «САГА 18» та ТОВ «Терра Проджект» на виконання проектної документації); між ТОВ «САГА 18» та ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» укладено договір №5832 від 15.01.2018 року; між ТОВ «САГА 18» та Інститутом археології НАН України укладено Договір №109-А-18 від 08.10.2018 року, предметом якого є здійснення археологічних досліджень по земельній ділянці будівництва ділового центру на вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва.

Відповідно до протоколу судового засідання від 03.07.2019 року, представник заявника підтримав подану заяву та викладені в ній та додаткових поясненнях обставини, просив її задовольнити.

Суд у порядку ст. 154 КАС України ухвалив продовжити вирішення заяви про забезпечення позову без участі сторін.

Дослідивши викладені у заяві мотиви, а також з урахуванням поданих до адміністративної справи матеріалів, суд вбачає підстави для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

Предметом оскарження в межах даної справи, є, зокрема, припис Міністерства культури України №21/10-5/74-19 від 13.05.2019 року.

Відповідно до даного припису відповідач вимагає:

- негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об'єкті «Будівництво ділового центру» по вул. Петра Сагайдачного. 18 у Подільському районі м. Києва, які виконуються в межах історичного ареала м. Києва (рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року») та в архітектурній і археологічній охоронних зонах з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України);

- вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини;

- надати до Міністерства культури України пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного Припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини;

- про виконання вимог даного Припису письмово повідомити Міністерство культури України протягом п'яти календарних днів із дня отримання цього Припису.

Разом із тим, враховуючи надані позивачем докази, заявником підтверджують той факт, що на позивача покладено не лише права, а й обов'язки, зокрема щодо оплати усіх робіт, обов'язковість виконання яких підтверджується укладеними договорами. Продовження дії оскаржуваного припису призведе не лише до зупинення будівництва, а й до порушення прав позивача як власника об'єкта незавершеного будівництва, а також призведе до застосування штрафних санкцій за договорами позивача з контрагентами щодо здійснення будівництва, оскільки даний факт не може розцінюватись як форс-мажор.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Разом із тим, суд зазначає, що в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України відсутні дані про віднесення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі до пам'яток культурної спадщини як національного значення, так і місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Дане підтвердження відсутнє також і на офіційному інтернет-ресурсі відповідача за місцем розміщення посилань на Реєстр пам'яток національного значення (http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245365203&cat_id=244910406.

Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 318 (надалі - Порядок № 318).

Зазначена постанова передбачає, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є в тому числі Відповідач (п. 4 Порядку № 318).

Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п. 5). Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування (п. 10 Порядку № 318).

Даний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.02.2019 року по справі № 826/5755/17, в якій вказується, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України.

Враховуючи те, що межі та режими використання історичного ареалу м. Києва, межі та режими використання зон охорони у м. Києві не затверджено у встановленому законом порядку, суд позбавлений можливості встановити належність земельної ділянки на Петра Сагайдачного, 18 у Подільському районі м. Києва до меж Центрального історичного ареалу. Крім того, виходячи зі змісту опису підстав внесення такого припису, за текстом п.1 припису, припис внесено внаслідок здійснення будівельних робіт нібито в порушення вимог ч. 4 ст. 32 Закону «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Відповідно, характер правовідносин, на реалізацію яких видано оскаржуваний припис відноситься до площини застосування законодавства щодо державного нагляду (контролю) та метою такого припису є забезпечення додержання вимог закону у цій площині.

Відтак, захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного припису з метою уникнення неможливості у майбутньому ефективного захисту чи поновлення порушеного права позивача суд вважає співрозмірним з можливими негативними наслідками його застосування.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008] Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд врахував інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При прийнятті такого рішення, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини. Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення має бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Відповідно, приймаючи рішення про обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Тому, виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також викладені позивачем доводи в адміністративному позові, беручи до уваги, що в цілому правомірність й обґрунтованість оскаржуваного припису підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а виконання останнього, який має ознаки очевидної протиправності та його реалізація може призвести до заподіяння значної шкоди правам, свободам та законним інтересам позивача, що є підставою за правилами ч. 2 ст. 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з метою захисту прав та законних інтересів позивача дійшов висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису.

Разом із тим, суд наголошує, що відповідно до ст. 157 КАС України відповідач не позбавлений права звертатися із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтованість якого має бути підтверджена належними доказами.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно, вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом частини 1 статті 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб'єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

Керуючись статтями 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САГА 18» про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити дію припису Міністерства культури України №21/10-5/74-19 від 13.05.2019 року.

Повне найменування сторін:

Заявник (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «САГА 18» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 256, ЄДРПОУ - 41595244)

Відповідач (боржник): Міністерство культури України (01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 37535703)

Строк пред'явлення ухвали до виконання до "04" липня 2022 року.

За вимогами ч. 1 ст. 156 КАС України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда