Рішення № 82855531, 04.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року Чернігів Справа № 620/1232/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Департемант охорони поліції та Управління поліції охорони в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у неприйняті рішення за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 , щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути подані ОСОБА_1 документи до Управління поліції охорони м. Києва щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та прийняте відповідне рішення; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 , щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, надіслати па адресу ОСОБА_1 відповідне рішення про виплату одноразової грошової допомоги або про відмову такої виплати із зазначенням мотивів відмови, відповідно до п. 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач фактично не прийняв рішення щодо розгляду документів про надання позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, чим порушив права позивача.

Ухвалою судді від 06.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 22.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження за участю учасників справи по справі та клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи у режимі відеоконференції по справі.

Представник відповідача у встановлений судом строк надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що відповідач не має повноважень щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу, оскільки вказане питання належить до компетенції Національної поліції України, яка є самостійним органом центральної виконавчої влади.

23.05.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів, викладених у відзиві на позов, та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Від Департаменту поліції охорони Національної поліції України 27.05.2019 до суду надішли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що між ним та позивачем відсутні трудові відносини, позивач не проходив службу у Департаменті, також Департамент не є останнім місцем роботи (проходження служби) позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, відповідь на відзив та пояснення третіх осбі, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 17.06.2010 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або Позивач) було звільнено у відставку із Збройних Сил України за п. б ст. 65 /через хворобу/ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 (а.с. 10).

09.06.2010 за результатами медичного обстеження у Військово-лікарській комісії позивач отримав свідоцтво про хворобу № 1046/у, в якому зазначено що захворювання, в тому числі, ІХС: дифузний кардіосклероз, синдром CLC, ектрасистолічна арітмія, часта шлуночкова екстрасистолія по типу бі-, три-, квардригіменії, артеросклероз аорти, вінцевих артерій, гіпертонична хвороба II ст./2 ступінь, помірний додатковий ризик/ фк І по NY НА/СН І ст., гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. ЖКХ: хр. Калькульозний холіцестит в стадії ремісії, киста правої долі печінки хребта, хр. попереково - крижовий радікуліт без порушення функцій пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 11).

26.06.2018 позивач пройшов медичне обстеження в МСЕК, отримав виписку серії AB № 0977357 (а.с. 12) та довідку серії АГ № 0014646 про втрату професійної працездатності у відсотках (а.с. 13).

За результатами МСЕК підтверджено причинний зв`язок між захворюванням та службою в органах внутрішніх справ та поставлено II групу інвалідності.

27.06.2018 позивач відповідно до Порядку № 850, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 (далі - Порядок № 850), та на підставі вказаних документів звернувся до Управління поліції охорони в м. Києві (далі - УПО в м. Києві) із заявою (рапортом) про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності через захворювання, отримане під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Листом УПО в м. Києві за вих. Р-9/43/29/3/04-2018 від 03.09.2018 позивача було повідомлено про те, що висновок та матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги було надіслано до Міністерства внутрішніх справ України. Також зазначено, що МВС України листом №1922/43/29/3/03-2018 від 10.07.2018 переадресувало матеріали до Національної поліції України, що суперечить нормам Порядку № 850, а УПО в м. Києві зможе виплатити одноразову грошову допомогу лише за умови отримання бюджетного фінансування на зазначені цілі.

До вказаного листа додано супровідний лист УПО в м. Києві № 1922/43/29/3/03-2018 від 10.07.2018 до МВС України згідно якого УПО в м. Києві надсилало МВС України матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 для прийняття рішення про призначення або відмову в призначені одноразової грошової допомоги лист Департаменту поліції охорони № 4185/43/3-01-2018 від 29.08.2018 щодо направлення матеріалів колишнього працівника ОВС ОСОБА_1 , яким було повернуто матеріали для подальшого опрацювання до УПО в м. Києві.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про призначення одноразової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.15.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Тобто, обов`язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - на ліквідаційну комісію УПО в м. Києві.

У свою чергу, Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Разом з тим, МВС України не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850, повернуло матеріали на призначення одноразової грошової допомоги для подальшого опрацювання до УПО в м. Києві.

Абзацом 3 пунктом 15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Отже, з аналізу вказаних норм права вбачається, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.15 № 641 "Про утворення Національної поліції України" та Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.15 № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до частини 4 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Отже, необхідною умовою для отримання поліцейським зазначеної допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби саме в органах поліції, а не в органах внутрішніх справ, а тому на позивача не розповсюджується зазначена норма.

Отже, з огляду на те, що останнім місцем служби позивача було УПО в м. Києві при МВС України, то і вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги має здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20 березня 2018 року № № 822/1717/17, 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року № 806/845/16.

Так, у постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) Верховний Суд України зазначив, що підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки відповідач відповідного рішення не приймав, то суд повинен зобов`язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Враховуючи встановлені вище обставини, а також те, що відповідачем фактично не вирішувалось питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності у передбаченому законом порядку, судом дійшов висновку про обрання способу захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути та прийняти рішення у встановленому для цього порядку.

Також суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з огляду на таке.

Так, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції захист прав і основоположних свобод, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї.

Відповідно до пункту 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України, а бездіяльність відповідача щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги для подальшого опрацювання до УПО в м. Києві, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є протиправними.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як зазначалось, відповідач повернув матеріали про призначення одноразової грошової допомоги для подальшого опрацювання до УПО в м. Києві, тоді як відповідно до п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження матеріалів мало прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи наведене, суд зобов`язує Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення відповідно до законодавства по заяві ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, позовні вимоги про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 , щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, надіслати па адресу ОСОБА_1 відповідне рішення про виплату одноразової грошової допомоги або про відмову такої виплати із зазначенням мотивів відмови, відповідно до п. 14 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, не підлягає задоволенню з огляду на їх передчасність, необґрунтованість та як такі, що базуються на припущеннях щодо можливої бездіяльності відповідача у майбутньому.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідач не довів суду правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються, у зв`язку із звільненням позивача від їх сплати.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у неприйняті рішення за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 , щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути подані ОСОБА_1 документи до Управління поліції охорони м. Києва щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та прийняте відповідне рішення.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ 24, 01024, код ЄДРПОУ - 00032684).

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Лобан