Рішення № 82855462, 27.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/830/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю представника позивача Максак Т.Л. , представника відповідача Пуценко Т.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Талалаївське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Талалаївкарайагролісництво» звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, - Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» та складання акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-23-011/0207 від 04.03.2019, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-23-011/0207/96 від 25.03.2019 та № 25-23-011/0207/95 від 25.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інспекційне відвідування відбулося з грубим порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, а саме в направленні на проведення контрольного заходу не зазначено тип заходу (плановий або позаплановий), не вказано конкретні підстави для здійснення заходу, а сам акт інспекційного відвідування складався, підписувався та вручався позивачу поза межами інспекційного відвідування з перевищенням (порушенням) строків контрольного заходу та терміну дії направлення, з порушенням права позивача на ознайомлення з актом в останній день перевірки. Крім того, вказує, що висновки, викладені в акті, є хибними та необ`єктивними, такими, що побудовані на припущеннях, без належного з`ясування та надання оцінки всім матеріалам щодо цивільно-правових відносин між позивачем та фізичними особами. Наголошує на тому, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при оформленні та проведенні інспекційного відвідування позивача не було допущено порушень вимог діючого законодавства. Вказує, що направлення містить всю необхідну інформацію, а позивач допустив до проведення інспекційного відвідування інспектора праці. Зазначає, що визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування, визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування не тягне за собою будь-яких правових наслідків. Також, вказує, що під час інспекційного відвідування встановлені порушення вимог трудового законодавства, про що складено акт інспекційного відвідування від 04.03.2019 № 25-23-011/0207 та, в подальшому, за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1126710,00 грн., а також за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 41730,00 грн.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій, серед іншого, зазначив, що під час перевірки підлягали перевірці лише питання, які зазначені в листі Пенсійного фонду України, щодо позивача, але аж ніяк не питання використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. Також зазначив, що відповідач не маючи жодної належної інформації щодо факту обізнаності чи необізнаності позивача про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до відповідальності розглянув справу без участі представника товариства.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 16.04.2019 об`єднано в одне провадження справу № 620/830/19 за позовом Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій протиправними зі справою № 620/1023/19 за позовом Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування постанов, присвоївши їм номер № 620/830/19; ухвалою суду від 06.05.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Вислухавши пояснення представників сторін, заслухавши показання свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Листом від 30.01.2019 № 921/04-03 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надало до Управління Держпраці у Чернігівській області, зокрема, інформацію, про нарахування Талалаївським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Талалаївкарайагролісництво» у листопаді 2018 року заробітної плати менше мінімальної (т. 2 а.с. 15).

Також начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиною В.М. на ім`я начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенка С.В. підготовлено службову записку від 25.02.2019 з пропозицією провести інспекційне відвідування позивача на підставі інформації з Паспорту неформальної зайнятості Чернігівської області (а.с. 13).

На підставі вказаних листа та службової записки, 26.02.2019 відповідачем було видано наказ № 69 про проведення контрольних заходів, зокрема, інспекційного відвідування Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» щодо додержання законодавства про працю в частині дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, строків виплати заробітної плати, використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та направлення № 250 з терміном інспекційного відвідування з 01 по 04.03.2019 (т. 1 а.с. 17, т. 2 а.с. 14).

На підставі вищезазначених наказу та направлення інспектором праці Прокопенко М.І. було проведено інспекційне відвідування Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» за адресою: вул. 30 років Перемоги, 58, с. Скороходове, Талалаївський район, Чернігівська область, про що складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-23-011/0207 від 04.03.2019 (т. 1 а.с. 18-31).

Вказаним інспекційним відвідуванням було встановлено, що в Талалаївському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємстві «Талалаївкарайагролісництво» в 2018-2019 роках 9 осіб виконували роботи без оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_4 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, ОСОБА_8 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, з 01.11.2018 до 30.11.2018, з 01.02.2019 до 18.02.2019, ОСОБА_2 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, ОСОБА_5 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, ОСОБА_9 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, з 01.11.2018 до 30.11.2018, ОСОБА_10 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, ОСОБА_3 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, ОСОБА_11 в період з 01.03.2018 до 30.03.2018, ОСОБА_12 в період з 01.11.2018 до 30.11.2018. Вказано, що координація їх робіт, яка полягала в організації процесу робіт, контролю за ходом виконання робіт, була покладена на уповноважених представників лісничого ОСОБА_6 , що являється ознакою трудового договору. В нарядах-актах на виконання робіт відображено виробничі завдання по заготівлі дров з визначенням розряду роботи та норми виробітку, розцінок по оплаті праці, суми заробітку, здійснено щоденне табелювання обліку робочого часу та розрахунок їх заробітної плати за відпрацьований час відповідно до тарифної ставки, що являється ознакою трудових відносин. Виконання роботи проводилось відповідно до бригадного наряду-акту на виконання робіт разом з лісником, що свідчить про системність їх щоденної роботи в процесі діяльності підприємства, та про відсутність самостійної організації процесу виконання роботи.

Також встановлено, що на підприємстві станом на 01.03.2019 не була проведена індексація заробітної плати за листопад та грудень 2018 року лісничому ОСОБА_6 . При підвищенні йому заробітної плати в січні 2018 року приріст індексу споживчих цін в листопаді та грудні 2018 року становив 4,0 %. Індексація заробітної плати лісничому ОСОБА_6 за листопад та грудень 2018 року не була нарахована та відповідно не була виплачена.

Вказаний акт інспекційного відвідування був надісланий позивачу 05.03.2019 (т. 1 а.с. 32) поштовим зв`язком та отриманий ним 09.03.2019.

Листами від 12.03.2019 № 7 та від 20.03.2019 № 9 позивач на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області надіслав зауваження на акт інспекційного відвідування та заперечення фізичних осіб, які виконували роботи на підставі цивільно-правових угод (т. 1 а.с. 34-44).

За результатами розгляду зауважень, позивачу листом від 18.03.2019 № 02-04/011/130 було надано відповідь про допущення ним порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (т. 1 а.с. 186).

Крім того, листом від 25.03.2019 № 02-04/011/159 Управління Держпраці у Чернігівській області повідомило позивача, що доповнення до зауважень надіслані пізніше трьох днів з дати підписання акту, а тому не розглядалися (т. 1 а.с. 187).

Листом від 15.03.2019 № 10-04/1597 позивачу надіслано повідомлення про розгляд 25.03.2019 о 14:00 справи за фактом порушення Талалаївським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Талалаївкарайагролісництво» трудового законодавства рекомендованим листом № 1400043160437 (т. 1 а.с. 188-189).

Згідно листа Філії Чернігівська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» від 06.06.2019 № 32-05-757/Д-11624 та роздруківки з сайту Укрпошти рекомендований лист № 1400043160437 було вручено матері керівника підприємства ОСОБА_6 в смт. Срібне. (т.2 а.с. 116-117).

25.03.2019 начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С.В., розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 04.03.2019 № 25-23-011/00207 щодо порушення Талалаївським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Талалаївкарайагролісництво» трудового законодавства, було встановлено недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме: не нарахування та не виплата індексації грошових доходів за листопад та грудень 2018 року лісничому ОСОБА_6 та винесено постанову № 25-23-011/0207/96, якою на позивача на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 41730,00 грн. (т. 1 а.с. 197-198).

Також начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С.В., 25.03.2019 було встановлено, що працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу та винесено постанову № 25-23-011/0207/95, якою на позивача на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 1126710,00 грн. (т. 1 а.с. 200-201).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Так, згідно абзацу третього статті 1 Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 2 Закону заходи контролю здійснюються, серед інших, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Закону проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частини перша, друга статті 7 Закону передбачають, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

В силу вимог частини третьої статті 7 Закону у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

За змістом статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Так, особливості проведення заходів контролю, про які йде мова в частині четвертій статті 2 Закону, в сфері законодавства про працю передбачені частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, згідно якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

В силу підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Підпункт 6 пункту 5 Порядку № 295 також встановлює, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема, Пенсійного фонду України та його територіальних органів, серед іншого, про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Зі змісту вказаних норм, суд робить висновок, що підставою для проведення інспекційного відвідування з питань використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та оплати праці може бути не будь-яке рішення керівника органу контролю, а лише те, яке прийняте на підставі наявної інформації, яка в достатній мірі свідчить про можливі порушення трудового законодавства в частині використання праці осіб без укладання трудових договорів.

Тобто, оцінка правомірності рішення керівника про призначення інспекційного відвідування, повинна надаватися з урахуванням достатності інформації про можливі порушення та змісту наказу (посвідчення чи направлення на проведення заходу) для висновків про наявність фактичної підстави проведення відповідного відвідування. Відсутність такої інформації свідчить про відсутність підстав для проведення відвідування, призводить до визнання відвідування протиправним та відсутності правових наслідків такого.

В даному випадку, суд не вбачає підстав, які б ставили під сумнів правомірність наказу Управління Держпраці у Чернігівській області від 26.02.2019 № 69 про проведення контрольних заходів, оскільки він прийнятий на підставі повідомлення територіального органу Пенсійного фонду України, а також інформації з Паспорту неформальної зайнятості Чернігівської області.

Крім того, суд наголошує, що наказ Управління Держпраці у Чернігівській області від 26.02.2019 № 69 є чинним та не був оскаржений позивачем в частині, що стосується його прав та обов`язків.

Щодо оформлення направлення про проведення контрольного заходу від 26.02.2019 № 250, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалось судом, в силу вимог частини третьої статті 7 Закону у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема: номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Як встановлено судом, на проведення інспекційного відвідування позивача відповідачем було видано направлення від 26.02.2019 № 250, яке не містить даних щодо: типу заходу (плановий або позаплановий); підстави для здійснення заходу; інформації про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що формулювання в направленні «на підставі наказу від 26.02.2019 № 69» розцінюється судом як відображення інформації про номер і дату наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід.

Щодо відображення в направленні на проведення контрольного заходу типу заходу (плановий або позаплановий), то суд зазначає, що згідно Закону планові та позапланові заходи здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, при цьому інспектування згідно частини третьої статті 7 Закону також є формою контрольного заходу, а тому зазначення у направленні на проведення контрольного заходу від 26.02.2019 № 250 про проведення інспекційного відвідування не позбавляє обов`язку зазначення типу заходу, що проводиться.

Згідно пункту 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

В силу пункту 21 Порядку № 295 якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Суд зазначає, що, позивач, за умови, якщо він вважав, що направлення про проведення контрольного заходу від 26.02.2019 № 250 оформлено неналежним чином, його не ознайомлено з підставами інспекційного відвідування мав право не допускати посадову особу до здійснення інспекційного відвідування.

Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду у суді має бути лише суть виявлених порушень. У разі невикористання суб`єктом господарювання цього права не можна визнати такі порушення безумовною підставою для скасування рішення органу державного нагляду (контролю), прийнятого за наслідками проведених заходів.

Процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість допущені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість суб`єкта господарювання захистити свої права під час проведення спірної перевірки, чи вплинули порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлення дійсних фактичних обставин.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23.01.2018 по справі № 2а/2570/6283/2011.

Щодо складення акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-23-011/0207 від 04.03.2019 в останній день інспекційного відвідування та направлення його поштовим зв`язком, суд виходить з того, що у відповідності до пункту 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тобто, Порядком № 295 передбачено можливість одночасного складання акту та припису у випадку, зокрема, неможливості особистого вручення акту і припису. При цьому, чинним законодавством не визначено зміст поняття «неможливість особистого вручення», як і не встановлено вичерпного переліку обставин, які свідчать про таку неможливість.

Ту обставину, що матеріали інспекційного відвідування складалися інспектором праці не за місцем знаходження підприємства, у зв`язку із територіальною віддаленістю такого, може бути розцінена як неможливість особистого вручення.

Таким чином, посилання позивача на протиправність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та складення акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-23-011/0207 від 04.03.2019 суд вважає необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, - Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» та складання акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-23-011/0207 від 04.03.2019 задоволенню не підлягає.

Щодо оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Так, згідно частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до вимог частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацами другим та четвертим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, пунктом 6 Порядку № 509 передбачено п`ять способів письмового повідомлення про розгляд справи суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду: 1) рекомендованим листом; 2) телеграмою; 3) телефаксом; 4) телефонограмою; 5) шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що у пункті 6 Порядку № 509 зазначено саме про повідомлення уповноваженими посадовими особами, а не про надіслання повідомлення суб`єктам господарювання та роботодавцям не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду їх справи.

На переконання суду, оскільки всі зазначені способи повідомлення про розгляд справи суб`єктів господарювання є однаково можливими для застосування уповноваженими посадовими особами, тобто рівнозначними, то і їх використання повинно тягнути за собою однакові наслідки для адресатів.

Відтак, очевидним є те, що використання будь-якого із зазначених способів повинно мати наслідком доведення до відома/сповіщення суб`єктів господарювання та роботодавців про те, що розгляд їх справи буде здійснюватися не раніше п`яти днів від дня отримання такої інформації. Передбачення у Порядку № 509 вказаного строку, на переконання суду, обумовлена необхідністю надання суб`єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.

Окрім того, виходячи із приписів пункту 7 Порядку № 509, за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що у відповідача на час прийняття оскаржуваних постанов були відсутні відомості про належне повідомлення позивача одним із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509, оскільки саме лише скерування відповідного листа 15.03.2019 № 10-04/1597 позивачу не може свідчити про доведення до відома позивача про розгляд його справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду.

При цьому, суд не може залишити поза увагою той факт, що згідно листа Філії Чернігівська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» від 06.06.2019 № 32-05-757/Д-11624 та роздруківки з сайту Укрпошти рекомендований лист № 1400043160437, яким було надіслано повідомлення про розгляд справи вручено матері керівника підприємства ОСОБА_6 в смт. Срібне, тобто вручено неуповноваженій особі та не за адресою місцезнаходження юридичної особи (а.с. 116-117).

Той факт, що фактичне одержання надісланого відповідачем повідомлення про розгляд справи не залежить від Управління Держпраці та знаходиться поза межами його компетенції не звільняє його від виконання обов`язку повідомити суб`єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п`ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. При цьому суд наголошує на тому, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.

Підсумовуючи наведене, оскаржувані постанови Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-23-011/0207/96 від 25.03.2019 та № 25-23-011/0207/95 від 25.03.2019 суд вважає такими, що прийняті з порушення встановленого порядку розгляду справи про накладення штрафу та права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу № 25-23-011/0207/95 від 25.03.2019 є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Водночас при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що між Талалаївським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Талалаївкарайагролісництво» та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 укладено цивільно-правові угоди та за результатами проведених робіт складені акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 130-157).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Натомість, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що стосовно вказаних осіб не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття на роботу, їх не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором та інструкціями з охорони праці під час виконання робіт, не вівся облік робочого часу, що свідчить про цивільно-правовий характер угод між позивачем та зазначеними громадянами.

Вказаними особами на підставі укладених договорів позивачу були виконані конкретні види робіт з кінцевим результатом, а саме складання гілля та полінець у купи на визначених ділянках.

Судом також було допитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , які пояснили, що у вільний час, на визначених ділянках за угодами з підприємством збирали гілля та складали їх у купи; знаряддя праці від підприємства не отримували; бажати працювати за трудовим договором не мали; з заявами на прийняття на роботу не зверталися; робочий час не обліковувався; з режимом роботи підприємства, з правилами техніки безпеки не ознайомлювали; контроль за роботою не здійснювався; розрахунок отримували дровами, зокрема, для опалення власного житла після виконання робіт.

Зокрема, ОСОБА_4 вказав, що має власне господарство та доглядає за хворою матір`ю, а ОСОБА_2 , крім іншого, зазначив, що працює водієм на іншому підприємстві.

Також, судом було допитано в судовому засіданні свідка, керівника підприємства ОСОБА_6., який пояснив, що з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 були укладені цивільно-правові угоди на прибирання ділянок та збирання гілля.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між Талалаївським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Талалаївкарайагролісництво» та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-23-011/0207/95 від 25.03.2019 є необґрунтованою також з підстав не дослідження усіх обставин, що мали суттєве значення для правильного вирішення справи, без підтвердження належними доказами самого правопорушення.

Разом з тим, щодо виявленого порушення щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме: не нарахування та не виплати індексації грошових доходів за листопад та грудень 2018 року лісничому ОСОБА_6 , то суд не приймає до уваги факт виплати такої індексації під час проведення інспекційного відвідування, оскільки в силу вимог пункту 29 Порядку № 509 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Однак, як встановлено вже судом, постанова про накладення штрафу № 25-23-011/0207/96 від 25.03.2019 прийнята відповідачем з порушенням встановленого порядку розгляду справи про накладення штрафу, що позбавило позивача прийняти участь в розгляді справи про накладення штрафу.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанов Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-23-011/0207/96 від 25.03.2019 та № 25-23-011/0207/95 від 25.03.2019 підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Рахунок (квитанція, доручення), як первинний документ, має відповідати вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Платіжне доручення має містити всі необхідні реквізити, зокрема у ньому має бути конкретизоване призначення платежу з посиланням на відповідний Договір, номер судової справи, наявна відмітка банку про проведення платежу.

Позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії договору про надання правової допомоги від 15.03.2019, додаткову угоду від 15.05.2019 до договору про надання правової допомоги від 15.03.2019, акти наданих послуг від 15.03.2019, від 01.04.2019 та від 15.05.2019, платіжні доручення № 616 від 18.03.2019, № 637 від 01.04.2019, від 682 від 16.05.2019 (т.1 а.с. 95, т.2 а.с. 119-125).

Так, в платіжному дорученні № 616 від 18.03.2019 у призначенні платежу зазначено «оплата за юридичні послуги зг рах від 15.03.19 без ПДВ», у платіжному дорученні № 637 від 01.04.2019 - «оплата за юридичні послуги зг рах від 1.04.2019 без ПДВ», у платіжному дорученні від 682 від 16.05.2019 - «оплата за юридичні послуги зг рах від 16.04.2019 без ПДВ».

Однак, суду не надано рахунків від 15.03.2019, від 01.04.2019 та від 16.04.2019, а тому надані позивачем платіжні доручення не є належним доказом в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України оплати правової допомоги в межах даного адміністративного спору.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 26.02.2019 по справі № 822/682/17.

Таким чином, витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн. не є підтвердженими належними документами, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 17526,60 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» (вул. 30 років Перемоги, б. 58, с. Скороходове, Талалаївський район, Чернігівська область, 17223, код ЄДРПОУ 30894312) до Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-23-011/0207/96 від 25.03.2019 та № 25-23-011/0207/95 від 25.03.2019.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» судовий збір в розмірі 17526,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.07.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна