Ухвала суду № 82855393, 05.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05 липня 2019 року справа № 580/1701/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

27.05.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі (19003, Черкаська область, м.Канів, вул. 206 Дивізії, буд.10 А) про:

визнання протиправним рішення відповідача від 01.11.2016 "Про припинення виплати пенсії";

зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії з моменту її припинення - 01.11.2016;

зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість пенсії за віком з моменту її припинення - 01.11.2016 до дати звернення в суд - 23.05.2019;

допустити до негайного виконання в частині виплати пенсії у межах стягнення за 1 місяць.

Ухвалою від 29.05.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення її недоліків. У вказаній ухвалі суд наголосив на необхідності визначення відповідачем державного органу, який порушив її права та одночасно володіє повною адміністративною дієздатністю, зазначивши у тексті позовної заяви повні його реквізити, у тому числі код ЄДРПОУ. Також суд визначив обов`язок позивача надати відповідно до вимог ч.6 ст.161 КАС України заяву про поновлення пропущеного строку з доказами на її підтвердження.

01.07.2019 на адресу суду від позивача надійшов уточнений позов, в якому позивач визначила відповідачами Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі. Також у тексті уточненого позову заявлено клопотання про поновлення строку звернення в суд з цим позовом, яке мотивоване тим, що пенсія і заробітна плата мають однакову правову природу, оскільки є джерелом існування особи, а вимогами ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що право на звернення в суд з позовом про стягнення заробітної плати не обмежено будь-яким строком.

Вирішуючи питання можливості відкриття провадження, наявні підстави повернути позовну заяву з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Посилання у клопотані про поновлення пропущеного строку звернення в суд встановленим ст.233 КЗпП України правом на звернення суд з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження строком є не обгрунтованим, оскільки пенсія і заробітна плата не мають однакової правової природи.

З цього приводу суддя звертає увагу, що питання пенсійного забезпечення та виплати заробітної плати є різним за своєю суттю, стосуються різних джерел та врегульовані різними нормативно правовими актами.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У свою чергу, на підставі абз.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Отже, заробітна плата є гарантійною виплатою роботодавця за виконану роботу, а пенсія - державною виплатою у солідарній системі окремим категоріям громадян, а тому не є тотожними поняттями.

Доводи позивача, що позови стосовно пенсії не обмежені строком відповідно до ст.233 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки ця норма закону не регулює питань виплати пенсіх.

Пенсія є періодичним платежем, отже про зупинення її виплати позивач знала протягом тривалого часу (починаючи з кінця грудня 2016року). Доказів досудового вирішення цього спору суду не надано.

Жодних інших належних доказів поважності причин пропуску строку звернення в суд з цим позовом позивач не надала. Отже, клопотання позивача про поновлення пропуску звернення в суд з цим позовом є необґрунтованим.

У постановах Верховного Суду (далі - ВС) від 05.03.2019 у справі №537/2351/16-а та від 15.01.2019 у справі №758/2471/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають обов`язковому застосуванню судами нижчих інстанцій, ВС залишив без розгляду подані з пропуском строку позови фізичних осіб про зобов`язання органу Пенсійного фонду поновити та здійснити виплату пенсії.

Суд наголошує, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).

Такому встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Водночас позивач не позбавлений права на звернення в суд з позовом та поновлення пропущених строків за умови надання належних та допустимих доказів поважності причин їх пропуску.

На підставі ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Тому суд дійшов висновку повернути позовну заяву. Враховуючи, що позивач ухвалою суду від 29.05.2019 звільнена від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 240, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Каневі про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення недоліків.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

4. Копію ухвали направити позивачу.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.М. Бабич