Рішення № 82855282, 02.07.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/786/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Мельниченко В.В.

за участю:

представників позивача - Івченка О.О., Шакули Н.М.,

представника відповідача - Козлова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "імені Покришева" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "імені Покришева" (ПАТ "імені Покришева", Позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі Відповідач) з вимогою про визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення № 0003671305 від 18.01.2019 року, яким нараховано грошове зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платнику податку, інших ніж заробітна плата на загальну суму 570 156,15 гривень (з них податкове зобов`язання - 293 167,65 грн. та штрафні санкції - 276 988,50 грн.);

податкового повідомлення-рішення № 0003681305 від 18.01.2019 року, яким нараховано грошове зобов`язання за платежем Військовий збір на загальну суму 52 740,28 гривень (з них податкове зобов`язання - 26 423,36 грн. та штрафні санкції - 26 316,92 грн.)

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та пояснили, що на думку податкового органу позивач мав би проводити нарахування орендної плати по договорам оренди земельних паїв у громадян в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки ріллі з урахуванням коефіцієнтів, визначеними чинним законодавством. Позивачем у відповідності до пп. 1641.1. п.164.1 ст. 164, пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ утримувався податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми доходів у вигляді орендної плати, яка була передбачена договорами оренди з власниками земельних ділянок, і яка фактично була нарахована та виплачена власникам земельних ділянок.

Відповідач розраховує суму орендної плати самостійно в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки з урахуванням у тому числі коефіцієнту 1,756 згідно з діючими протягом 2014-2015 років положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1185 від 31.10.2011, якою внесені зміни до пунктів 5, 19-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 та п.1 Указу Президента від 02.02.2002р. №92/2002. Такі дії є протиправними, оскільки до переліку місцевих податків в силу ст. 10 ПКУ відноситься плата за землю, яка є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Кожна земельна ділянка оподатковується або земельним податком (в разі приватної власності на неї) або орендною платою (в разі перебування земельної ділянки в державній чи комунальній власності). Земельний податок сплачує власник земельної ділянки (в ситуації Позивача - це орендодавці, власники приватних земельних ділянок), оренду плату - орендар, який користується земельними ділянками державної або комунальної власності (в ситуації Позивача відсутні факти оренди земель комунальної чи державної власності). Крім того, до функцій Державної фіскальної служби віднесено контроль за справлянням загальнодержавних та місцевих податків і зборів, до яких не відноситься орендна плати за користування земельними ділянками, які перебувають у приватній власності. Орендна плата вказаних ділянок є об`єктом цивільного права. Її розмір регулюється за обопільною згодою орендаря та орендодавця у відповідності до вимог Цивільного кодексу України. Відповідач не мав законних підстав змінювати чи до нараховувати орендну плату за земельні ділянки приватної власності, які орендує Позивач.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав відзив на позов та з підстав у ньому зазначених і у акті перевірки просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на те, що позивач під час здійснення розрахунків з фізичними особами за оренду земельних ділянок (паїв) мав керуватись не сумою орендної плати визначеною у договорах, а законодавством України, яке встановлює мінімальну вартість орендної плати та відповідно до цього виконувати свої обов`язки податкового агента, утримавши податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Судом встановлено такі обставини по справі.

ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "імені Покришева" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31,12.2017. Результати перевірки оформлено актом № 228/21-22-14-01/004135435 від 23.11.2018 року.

Згідно з висновком, зазначеним в акті, Позивач, через заниження оподаткованого доходу, що сплачувався фізичним особам за оренду земельних ділянок (паїв) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року занизив податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата на суму 293 167,65 грн. та занижено військовий збір в сумі 26 423,36 грн.

На думку Відповідача, це є порушенням норм пп. 14.1.180, п.14.1. ст.14, п. 164.1. ст.164, пп.164.2.5. п.164.2. ст.164,пп. 168.1.1, пп.168.1.2 та пп.168.1.5, п. 168.1., ст.. 168, п.170.1., п.171.2, ст.170, п.176.2 ст.176, пп.271.1.1, п.271.1., ст..271, п.288.1., ст.288, пп.288.5.1., п.288.5., ст.288, пп.289.3, ст.289, п.6, п.8, п.9, підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (надалі ПКУ), ст.1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 № 92/2002, оскільки платник податків мав би проводити нарахування орендної плати у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки ріллі з урахуванням коефіцієнтів, визначеними чинним законодавством.

За результатами перевірки винесені податкові повідомлення-рішення які є предметом оскарження.

Порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржується.

Заслухавши сторони та дослідивши їх письмові заяви по суті і письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 21 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-ХІУ "Про оренду землі" (далі Закон № 161) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)" (далі Указ № 92) передбачено ... визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Таким чином Законом України № 161 передбачено для фізичних осіб власників земельних ділянок (паїв) визначення розміру орендної плати за угодою сторін, при цьому Указ № 92 встановлює мінімальний розмір такої орендної плати.

Згідно розділу ІУ Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб визначається шляхом застосування ставки оподаткування до оподатковуваного до оподатковуваного доходу (бази оподаткування) отриманого платником податку протягом звітного (податкового) періоду.

За ст. 162 ПКУ платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу;

За п. 170.1 ст. 170. податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Суд погоджується з позицією позивача, що розмір орендної плати фізичним особам, власникам земельних ділянок визначено договором оренди і фактичні виплати коштів (доходів) є виконанням договірних обов`язків позивача по оренді земельних ділянок, та що ці правовідносини не регулюються ст. 288 ПКУ, однак суд не може погодитись з тим, що занижена вартість оренди є базою оподаткування по цим господарським операціям позивача.

На думку суду, фізичні особи, уклавши договори оренди землі з позивачем із вартістю оренди меншою ніж це передбачено Указом № 92 та ст. 170 ПК України відмовились від частини винагороди на свою користь, тим самим надавши позивачеві пільгові умови оренди, що є їх правом. Але відмова фізичних осіб від частини винагороди за надані в оренду земельні ділянки не тягне за собою зменшення оподатковуваного доходу (бази оподаткування), визначеного виходячи з мінімальної вартості оренди, яка встановлена законодавством України.

З цих причин суд вважає, що позивач, будучи податковим агентом щодо виплат орендної плати фізичним особам, податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, мав обчислити виходячи з мінімального розміру орендної плати, визначеного Указом Президента України № 92 як того вимагають приписи пп. 170.1 ст.170 ПКУ і здійснити відповідні утримання та перерахування податків на відповідні рахунки класифікації доходів державного та місцевих бюджетів України.

Суд погоджується з позицією позивача, що орендна плата вказаних ділянок є об`єктом цивільного права. Її розмір регулюється за обопільною згодою орендаря та орендодавця у відповідності до вимог Цивільного кодексу України.

Але, суд зазначає, що якщо законодавством визначено мінімальну суму такої орендної плати то вона є базою оподаткування в розумінні ст. 164 ПК України, яка враховується податковим органом при перевірці правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами.

З цих підстав суд відхиляє обґрунтування позивача, що розмір орендної плати не може бути предметом перевірки податкового органу.

Підпунктом 20.1.18, пункту 20.1. ст. 20 ПКУ, до прав посадових осіб органів Державної фіскальної служби віднесено право визначати у порядку встановленого цим Кодексом, сум податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Суд зазначає, що відповідач не змінював суму орендної плати під час перевірки, а лише у відповідності до наведених норм законодавства визначив базу оподаткування по іншому ніж позивач та виходячи з неї визначив суму податків та зборів що підлягає сплаті до бюджету, що є його функцією визначеною ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "імені Покришева" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2019 року № 0003671305 та № 0003681305 у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 липня 2019 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 111030200