Рішення № 82855254, 25.06.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. Справа №480/901/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Юрченка Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/901/19 за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської селищної ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, яка полягає в ненаданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

- зобов`язати Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що в липні 2018 звернувся до ГУ Держгеокадастору у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Луциківської сільської ради (на даний час Миколаївська селищна рада) Білопільського району Сумської області.

Листом від 21.08.2018 №Н--9365-4007/21-18 ГУ Держгеокадастру повідомив позивача про неможливість задоволення заяви, оскільки дана земельна ділянка перебуває в оренді іншої особи, а згідно зі ст.ст.141,149 ЗК України вилучення земельної ділянки може бути здійснено виключно щодо земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної або комунальної власності. А земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування лише після припинення на них відповідного права.

Позивач не погодився з таким рішенням, тому звернувся до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №1840/3478/18 визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 21.08.2018 №Н-9365-4007/21-18, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області за межами населених пунктів.

Ухвалою суду від 22.11.2018 у справі №1840/3478/18 позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області у справі № 1840/3478/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду. Ухвалюючи таку ухвалу суд виходив з того, що спірна земельна ділянка передана до комунальної власності об`єднаної територіальної громади в особі Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

В подальшому, 12.11.2018 позивач звернуся до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Листом від 13.12.2018 за №2354 відповідач повідомив ОСОБА_2 , що в даний час вказані у заяві позивача землі передані до комунальної власності, але примірники договорів оренди земельних ділянок управлінням Держгеокадастру у Сумській області до Миколаївської селищної ради ще не передані. Як тільки примірники договорів оренди цієї земельної ділянки будуть передані Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області до Миколаївської селищної ради, позивачу додатково буде повідомлено про можливість передачі у власність та розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Листом від 27.12.2018 позивач надав Миколаївський селищній раді нотаріально посвідчену копію договору оренди цієї земельної ділянки та повідомив, що згідно чинного земельного законодавства наявність чи відсутність в селищній раді договору оренди цієї земельної ділянки жодним чином не впливає на надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також, що перебування цієї земельної ділянки в оренді у Фермерського господарства «Смакол» не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте, станом на момент звернення до суду жодної відповіді чи рішення від Миколаївської селищної ради відносно своєї заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивач не отримав.

На переконання позивача, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки відповідача, а тому єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

02.05.2019 до суду надійшов відзив (а.с.36-37).У відзиві зазначено, що спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 р.).

У комунальній власності є майно, у т.ч. грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст.327 ЦК України).

Суб`єктами права власності на землю є (у тому числі) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (стаття 80 Земельного кодексу України (ВВР), 2002, №3-4, ст.27) з наступними змінами). Враховуючи вказану норму права, безпосереднім власником земель комунальної власності є територіальна громада Миколаївської ОТГ, яка реалізує своє право через Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності (ч.1 ст.121 ЗК України). Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 ЗК України).

Для захисту інтересів мешканців територіальної громади та реалізації їх прав на землю, які є безпосередніми власниками земель територіальної громади згідно вимог закону, не обмеження права територіальної громади на свій розсуд розпоряджатися своєю власністю, враховуючи положення ст. 122 ЗК України, на 37 сесії 7 скликання на розгляд депутатів винесено пропозицію щодо прийняти рішення селищною радою про можливість розпорядженням правом територіальної громади на передачу земель комунальної власності тільки до жителів громади (громадян України), які зареєстровані та безпосередньо проживають на території Миколаївської селищної ОТГ.

У 2019 році для наповнення селищного бюджету з метою розвитку території Миколаївської селищної ОТГ, забезпечення мешканців громади комфортними умовами проживання на території ОТГ, доцільно прийняти рішення про можливість надання в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тільки на платній основі (оренда). Як виняток, для підтримки учасників АТО, які зареєстровані на території Миколаївської селищної ОТГ, розглянути питання щодо надання в безкоштовне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення в розмірах, визначених вимогами чинного законодавства України.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

До відзиву відповідач додав рішення Миколаївської селищної ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", яким вирішила не надавати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с.43).

В зв`язку з цим, 11.06.2019 позивач у т о ч н и в пункт 1 позовних вимог:

визнати протиправним і скасувати рішення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 26.02.2019 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради (колишня Луциківська сільська рада) Білопільського району Сумської області (а.с.62-63).

При цьому, позивач відмітив, що наданого до відзиву рішення Миколаївської селищної ради від відповідача не отримував, що призвело до подальшого уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Усно пояснив, що уточнено лише пункт 1 позовних вимог, пункт 2 позовних вимог залишається незмінним.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області із заявою від 12.11.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту, а також нотаріально посвідчена згода ФГ "Смакол" на вилучення частини земельної ділянки (а.с. 15-21).

Листом від 13.12.2018 №2354 Миколаївська селищна рада Білопільського району Сумської області повідомила позивача, що в даний час вказані у заяві позивача землі передані до комунальної власності, але примірники договорів оренди земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області до Миколаївської селищної ради ще не передані. Як тільки примірники договорів оренди цієї земельної ділянки будуть передані Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області до Миколаївської селищної ради, позивачу додатково буде повідомлено про можливість передачі у власність та розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 23).

Листом від 27.12.2018 позивач надав Миколаївський селищній раді нотаріально посвідчену копію договору оренди цієї земельної ділянки та повідомив, що згідно чинного земельного законодавства наявність чи відсутність в селищній раді договору оренди цієї земельної ділянки жодним чином не впливає на надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також, що перебування цієї земельної ділянки в оренді у Фермерського господарства «Смакол» не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 24).

Рішенням депутатів Миколаївської селищної ради сьомого скликання тридцять шостої сесії від 26.02.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" вирішено не надавати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с.56).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У даному випадку таким органом є Миколаївська селищна рада Білопільського району Сумської області.

Так, рішенням від 26.02.2019, розглянувши заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та надані документи, відповідно до протоколу засідання постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища, на підставі ст.12,33,40,81 Земельного кодексу України, керуючись ст.26 п.34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", сесія Миколаївської селищної ради вирішила не надавати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою (а.с.43).

З рішення від 26.02.2019 вбачається, що відповідач не зазначив підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою спірної земельної ділянки, обмежившись посиланням на ст.12,33,40,81 Земельного кодексу України та ст.26 п.34 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні".

Суд звертає увагу на те, що у відзиві відповідач посилається на доцільність надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення в користування тільки на платній основі. Як виняток, для підтримки учасників АТО, які зареєстровані на території Миколаївської селищної ОТГ (зворотній бік а.с.45). Тобто, відповідач, приймаючи рішення від 26.02.2019 керувався виключно економічною недоцільністю передачі зазначеної земельної ділянки.

Оскільки, приймаючи рішення від 26.02.2019, яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач посилався на підстави, не передбачені чинним законодавством, а також не обґрунтував причин відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд приходить до висновку про те, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач зобов`язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах та з п о в н и м о б ґ р у н т у в а н н я м п і д с т а в такої в і д м о в и.

З огляду на викладене, суд визнає протиправним рішення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 26.02.2019 про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області та вважає за необхідне його скасувати.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов`язання Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Разом з тим, згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та зобов`язати Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 12.11.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов`язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Миколаївської селищної ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 26.02.2019, яким відмовлено в наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради (колишня Луциківська сільська рада) Білопільського району Сумської області.

Зобов`язати Миколаївську селищну раду Сумської області (бульвар Свободи, 2, смт.Миколаївка, Білопільський район, Сумська область, 41854, код ЄДРПОУ 04390083) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.11.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.07.2019 року.

Суддя О.М. Кунець