Рішення № 82855029, 02.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1370/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Момот Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2019 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-1460-55.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що протягом останніх двох років він підприємницькою діяльністю не займався, доходу від здійснення підприємницької діяльності не отримував, а відтак і не брав на себе зобов`язань по сплаті єдиного внеску. Зазначає, що теоретично сума заборгованості по єдиного внеску могла виникнути у зв`язку з нарахуванням контролюючим органом щомісячних сум єдиного внеску протягом останніх двох років. Разом з тим, ГУДФС у Полтавській області, як адміністратор внеску, мало направляти ОСОБА_1 вимоги щоразу, як тільки розмір недоїмки збільшувався протягом календарного місяця. Тобто, фактично позивач мав почати отримувати податкові вимоги ще з квітня 2017 року. Однак, за останні два роки ОСОБА_1 жодного разу не отримував не тільки вимог про сплату боргу, а й повідомлень про наявність податкового боргу. Отже, вимога від 06.02.2019 №Ф-1460-55 стала першою, яку отримав позивач від контролюючого органу. Крім того, за останні два роки ОСОБА_1 кілька разів офіційно працевлаштовувався на роботу і його роботодавці сплачували за нього єдиний внесок.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду документальних доказів на підтвердження отримання позивачем рішення ДФС України від 28.03.2019 №14668//6/99-99-11-05-02-85 "Про результати розгляду скарги" саме 03.04.2019, а у разі їх відсутності - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку або інших доказів на підтвердження факту дотримання останнім такого строку, а також роз`яснено, що в разі не усунення недоліків позовної заяви, вона буде повернута.

Ухвалою суду від 10.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14:30 10.06.2019, в якому оголошувалася перерва до 10:00 19.06.2019, а в останньому, в свою чергу, оголошувалася перерва до 14:30 02.07.2019.

29.05.2019 від ГУДФС у Полтавській області надійшов відзив на позов (а.с. 32-33), в якому управління посилається на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець (дата державної реєстрації 18.06.2008) та на дату формування оскаржуваної вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 прийняв 15.02.2019 та подав відповідну заяву. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника загальна сума заборгованості станом на звітну дату становить 18276,72 грн. На підставі даних ГУДФС у Полтавській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки): - від 06.11.2018 на суму 15819,00 грн, яка направлялася на адресу платника податків та повернулася до контролюючого органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення; - від 06.02.2019 №Ф-1460-55 на суму 18276,72 грн, яка направлялася платнику податків та вручена останньому. З 01.01.2017 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, як зазначено в пункті 2 частини 1 статті 7 вказаного Закону. Тобто, платнику нараховано єдиний внесок в автоматичному режимі: - за 2017 рік - 8448,00 грн (704,00 грн х 12 міс.); - за 2018 рік - 9828,72 грн (819,06 грн х 12 міс.). Враховуючи викладене, вимога від 06.02.2019 №Ф-1460-55 на суму 18276,72 грн сформована відповідно до вимог законодавства.

Згідно письмових пояснень ГУДФС у Полтавській області від 18.06.2019 (а.с. 48), ОСОБА_1 перебував зареєстрованим в якості фізичної особи - підприємця з 18.06.2008 по 15.02.2019. Системами оподаткування, на яких перебував позивач: - з 18.06.2008 по 30.06.2008 - загальна система; - з 01.07.2008 по 31.12.2010 - спрощена система; - з 01.11.2011 по 15.02.2019 - загальна система. З 01.01.2017 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, як зазначено в пункті 2 частини 1 статті 7 вказаного Закону. У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За змістом відповіді на відзив, що надійшла від позивача до суду 02.07.2019 (а.с. 56-58), з 01.01.2008 ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець, перебував на спрощеній системі оподаткування. Відтоді жодних заяв про перехід на іншу систему оподаткування не подавав, а протягом останніх двох років взагалі жодного дня не займався підприємницькою діяльністю. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до переліку платників єдиного внеску не відносяться фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування. Закон не містить застережень для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу. Отже, у фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність) не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Відомості з інтегрованої картки платника єдиного внеску та з Реєстру підприємців не входять до переліку «інших документів», як такі, що не підтверджують сум виплат (доходу) ОСОБА_1 .

Позивач в судовому засіданні 02.07.2019 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2019 проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: - 18.06.2008 ОСОБА_1 зареєструвався в якості фізичної особи - підприємця, номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця 25870000000002650; - 15.02.2019 останній припинив реєстрацію в якості фізичної особи - підприємця за власним рішенням, номер запису про державну реєстрацію припинення 25870060002002650 (а.с. 35-36).

19.06.2008 позивач взятий на облік як платник податків в органах податкової служби, про що свідчить довідка за формою 4-ОПП №561/29-032 (а.с. 49).

За інформацією Миргородського управління ГУДФС у Полтавській області, що міститься у службовій записці від 13.06.2019 №1507/16-31-55-71, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у період реєстрації в якості фізичної особи - підприємця перебував на наступних системах оподаткування: - з 18.06.2008 по 30.06.2008 - загальна система оподаткування; з 01.07.2008 по 31.12.2010 - спрощена система оподаткування (єдиний податок); - з 01.11.2011 по 15.02.2019 - загальна система оподаткування (а.с. 51).

Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника станом на 31.01.2019 за позивачем рахується заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 18276,72 грн, яка виникла у зв`язку з автоматичним нарахуванням останньому щомісячних сум єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, а саме за 2017 рік - 8448,00 грн /704,00 грн х 12 міс./ та за 2018 рік - 9828,72 грн /819,06 грн х 12 міс./.

На підставі вказаних даних ГУДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-1460-55 на суму 18276,72 грн, яка направлялася позивачу рекомендованим листом з повідомленням та вручена останньому, що підтверджується його підписом на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 37).

Не погодившись з вказаною вимогою, ОСОБА_1 оскаржив її до ДФС України, однак за результатами розгляду його скарги рішенням від 28.03.2019 №14668/6/99-99-11-02-02-85 «Про результати розгляду скарги» ДФС України вирішила вимогу ГУДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-1460-55 залишити без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 22.02.2019 - без задоволення (а.с. 10-12).

Як наслідок, позивач оскаржив вказану вимогу до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 2017-2018 років (період нарахування єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, що підтверджується службовою запискою Миргородського управління ГУДФС у Полтавській області від 13.06.2019 №1507/16-31-55-71 (а.с. 51).

Відтак, обов`язок по сплаті єдиного внеску для позивача у вказаний період був передбачений саме пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI.

При цьому, суд зауважує, що приписи вказаної норми не виключають обов`язку фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування сплачувати єдиний внесок у разі коли останні не отримують доходи від здійснення підприємницької діяльності чи взагалі нею не займаються.

Навпаки, абзац 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI чітко визначає, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За викладених обставин, судом відхиляються як безпідставні доводи позивача щодо відсутності у нього обов`язку по сплаті єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, з огляду на перебування останнього зареєстрованим у вказаному періоді в якості фізичної особи - підприємця, яка не здійснює підприємницьку діяльність.

Твердження ОСОБА_1 з того приводу, що у 2017-2018 роках він перебував зареєстрованим як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування, а тому не мав сплачувати єдиний внесок, судом оцінюються критично, оскільки за даними контролюючого органу останній як фізична особа - підприємець протягом 2017-2018 років перебував не на спрощеній, а саме на загальній системі оподаткування.

Крім цього, слід зауважити, що Закон №2464-VI передбачає обов`язок по сплаті єдиного внеску незалежно від отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності як для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування, так і для фізичних осіб - підприємців на спрощеній системі оподаткування.

Отже, наявність у фізичної особи - підприємця платника податку обов`язку по сплаті єдиного внеску жодним чином не залежить від виду системи оподаткування, на якій перебуває така особа.

У позовній заяві позивач посилається на те, що ГУДФС у Полтавській області, як адміністратор єдиного внеску, мало направляти йому вимоги щоразу, як тільки розмір недоїмки збільшувався протягом календарного місяця. Тобто, фактично ОСОБА_1 мав почати отримувати податкові вимоги ще з квітня 2017 року. Однак, за останні два роки ОСОБА_1 жодного разу не отримував не тільки вимог про сплату боргу, а й повідомлень про наявність податкового боргу. Також позивач зауважив, що за останні два роки він кілька разів офіційно працевлаштовувався на роботу і його роботодавці сплачували за нього єдиний соціальний внесок.

Разом з тим, на переконання суду, вказані ОСОБА_1 обставини жодним чином не спростовують реєстрацію останнього у 2017-2018 роках в якості фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, наявності у нього обов`язку по сплаті єдиного внеску у вказаному періоді та, у зв`язку з невиконанням такого обов`язку, виникнення у ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску в розмірі 18276,72 грн.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що відомості з інтегрованої картки платника єдиного внеску та з Реєстру підприємців не входять до переліку «інших документів», як такі, що не підтверджують сум виплат (доходу) ОСОБА_1 , а тому не можуть бути підставою для оформлення спірної вимоги, судом відхиляються з огляду на приписи пункту 4 глави VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, згідно з якими вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи викладене, у спірному випадку суд не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-1460-55, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 липня 2019 року.

Суддя О.В. Гіглава