Рішення № 82854722, 05.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1669/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи- підприємця фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Луганській області), в якій просить суд скасувати вимогу від 19.11.2018 № Ф-471-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 17510,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.12.2018 позивач отримав поштою вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 19.11.2018 № Ф-471-25, згідно якої станом на 31.10.2018 сума боргу зі сплати єдиного внеску становить 17510,04 грн.

Ця вимога була оскаржена до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 17.01.2019 №2505/6/99-99-11-05-02-25 відмовила у задоволенні скарги. Рішення від 17.01.2019 2505/6/99-99-11-05-02-25 позивач отримав поштою 23.01.2019.

Позивач вважає вимогу від 19.11.2018 № Ф-471-25 незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше. На момент винесення спірної вимоги ФОП ОСОБА_1 знаходилась і проводила господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції та була звільнена від сплати єдиного внеску на підставі приписів пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

По-друге. Вимога від 19.11.2018 № Ф-471-25 є підробленою, оскільки посвідчена підробленою печаткою, яка не містить зображення Державного Герба України, який відповідає опису встановленому законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

По-третє. В.о. начальника ГУ ДФС в Луганській області Височина О. А. не є чинним начальником ГУ ДФС України у Луганській області або його заступником, а отже не є уповноваженою особою, оскільки станом на день видачі вимоги вона не перебувала на посаді, яка дає право підписувати документи від імені ГУ ДФС України у Луганській області.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити з таких підстав (а.с. 41-42).

ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ДПІ м.Рубіжне Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області на загальній системі оподаткування як платник податків за основним місцем обліку. Позивач зареєстрований у податковому органі платником єдиного внеску за категорією «фізичні особи-підприємці, які сплачують єдиний внесок від суми доходу, отриманого від цієї діяльності» з 05.07.2005.

На підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон № 2464) ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відповідно до вимог цього Закону несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018 року за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 17510,04 грн. Недоїмка у сумі 17510,04 гри. складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно Закону № 2464, а саме: 422,55 грн. - за 4 кв.2013 р., 1267,95 грн. - за 1 кв.2014 року, за 2017 ріку у загальній сумі 8448,00 грн., за перший, другий та третій квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн. за кожен квартал.

За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДФС у Луганській області було винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 19.11.2018 № 471-25 на загальну суму 17510,04 грн., яку відповідно, було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника ОСОБА_1 Вимогу про сплату боргу отримано платником 13.12.2018.

Стосовно посилання позивача на те, що згідно з вимогами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669- VII він звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та посилання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція» зазначаємо наступне.

Законом України № 1669 (на який посилається Позивач) у Законі №2464 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3, який після внесених змін Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VІІІ вважається п. 9-4, такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступиш за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ.

Так, законодавцем були внесені зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Також звертаємо увагу суду на те, що сума заборгованості за оскаржуваною вимогою включає у собі суми єдиного внеску, які нараховані за період, в якому не проводилася антитерористична операція, а саме: 422,55 грн. - залишок несплаченої суми єдиного внеску нарахованої за 4 квартал 2013 року, 1267,95 грн. - сума нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2014 року, тобто за період з 01.01.2014 по 31.03.2014.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 у спірних правовідносинах, викладені у зразковому рішенні від 30.03.2018 у справі № 812/292/18 вважає необґрунтованими з огляду на те, що у справі № 812/292/18 предметом спору було рішення про застосування штрафних санкцій та пені за порушення норм Закону № 2464, а предметом по справі №360/1669/19 предметом спору є вимога про сплату боргу, що складається із основного зобов`язання, які підлягають обов`язковій сплаті згідно статей 6 та 9 Закону № 2464.

Розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З огляду на це, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Отже, в період з 21.01.2014 по 31.10.2018 Законом №1669 не скасовувались обов`язки, визначені частиною 2 статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого Позивач повинен був сплачувати визначену Законом №2464 суму єдиного внеску.

Слід зазначити, що станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не знятий з обліку як фізична особа-підприємець. Таким чином, у ГУ ДФС у Луганській області не було законних підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску та невжиття заходів впливу та стягнення відповідно до вимог Закону № 2464 та положень до Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953.

Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.11.2018 № Ф-471-25 на загальну суму 17510,04 грн.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності (а.с. 64, 68).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (а.с. 22).

Ухвалою від 07.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 04.06.2019 (а.с. 1-2).

04.06.2019 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 05.07.2019 (а.с. 59).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем 05.07.2005 та перебуває на обліку у ДПІ м. Рубіжне Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області як платник податків та платник єдиного внеску (а.с. 29, 44-45).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене м. Рубіжне Луганської області. В самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

19.11.2018 ГУ ДФС у Луганській області складена вимога № Ф-471-25, згідно якої станом на 31.10.2018 сума боргу зі сплати єдиного внеску становить 17510,04 грн. (а.с. 7, 41).

14.12.2018 позивачем було надіслано на адресу ДФС України скаргу на вказану вимогу (а.с. 8-9).

Згідно рішення ДФС України від 17.01.2019 № 2505/6/99-99-11-05-02-25 за результатами розгляду скарги залишено без змін рішення ГУ ДФС у Луганській області, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 10).

На підставі розрахунку суми недоїмки станом на 21.05.2019, даних інтегрованої картки платника ГУ ДФС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу як фізичній особі - підприємцю, що обрав спрощену систему оподаткування, сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2018 № Ф-471-25, яка утворилась за період:4 кв. 2013 року по 3 кв. 2018 року на 31.10.2018 складає 17510,04 грн (арк. спр. 40, 42-46).

Судом також встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.06.2019 про звільнення від обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (арк. спр. 69).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом також встановлено, що 30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями абзацу другого пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, а також подання заяви до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, що було виконано позивачем.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Рубіжне (Рубіжанська міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, за умови подання заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, є підставами для звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є єдиною та достатньою підставою для звільнення платників єдиного внеску і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовують обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надають можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Позивач подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Судом встановлено, що недоїмка у загальній сумі 17510,04 грн. складається з нарахованих сум єдиного внеску, а саме: 422,55 грн. - за 4 кв.2013 р., 1267,95 грн. - за 1 кв.2014 року, за 2017 ріку у загальній сумі 8448,00 грн., за перший, другий та третій квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн. за кожен квартал.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: скасування вимоги відповідача від 19.11.2018 № Ф-471-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн. за 2017 рік, 1, 2, 3 квартали 2018 року.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, пов`язаних зі зверненням до адміністративного суду платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за оскарженням вимог про сплату боргу (недоїмки), викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 805/4655/15-а (№ рішення в ЄДРСР 80980233) та постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 805/4811/16-а (№ рішення в ЄДРСР 81478968).

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно частини третьої статті 139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в сумі 768,40 грн. (а.с. 32).

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 693,87 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 19.11.2018 № Ф-471-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 54 копійок) за 2017 рік, 1,2,3 квартали 2018 року, винесену у відношенні фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 693,87 грн (шістсот дев`яносто три грн 87 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця