Рішення № 82854662, 26.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4154/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

представника позивача Холявка І.С.

представник відповідача Мельник С.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс".

Обставини справи.

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулось 15.11.2017 року до суду з позовом про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (ТзОВ «Енергія - Тепловодосервіс») знаходиться на обліку платників податків в Городоцькій ОДПІ (Яворівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області. Підприємство внесене до Єдиною державного реєстру підприємств та організацій і присвоєно код ЄДРІІОУ 35413749. Вказує, що на підставі п.п. 16.1.5. п.п. 16.1.7 п.16.1 ст, 16. п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст.20, п.73.3 ст.7.3. п.п..78.1.1. п.78.1 ст.78. Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 03.11.2017 №5248 виписано направлення від 03.11.2017 року №8761 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» (ЄДРПОУ 35413749) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Однак головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Варцабюк Наталією Богданівною складено акт не допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 03.11.2017 №581/13-01-14-13/35413749. Зазначений акт складено, оскільки, головним бухгалтером ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» (ЄДРПОУ 35413749) Чирва Олесею Богданівною відмовлено від допуску до перевірки в зв`язку з відсутністю підстав передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Враховуючи вищезазначене, провести перевірку ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» (ЄДРПОУ 35413749) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства - немає можливості.

Зазначає, що пунктом 94.1 ст.94 Податкового кодексу України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Згідно з п. п.94.2.3. н.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Вказує, що абз.2 п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Оскільки відповідач відмовився від проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, необхідних для проведення перевірки документів не надав, є всі підстави для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс".

Ухвалами суду від 30.11.2017 відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 22.12.2017 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №813/4376/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу від 03.11.17 року № 5248 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс».

Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 813/4376/17 (К/9901/55573/18) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою від 22.05.2019 року провадження у справі поновлено.

Відповідачем 22.05.2019 року подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач проти позову заперечує повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з 01.01.2017 поширюється на перевірки, які проводяться органами Державної фіскальної служби України. З урахуванням положень п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України та ч. 4, 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», положення Закону застосовуються до перевірок органів ДФС України, принаймні в частині питань, які не врегульовані ПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка поширюється на перевірки органів ДФС України: « з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством». Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів. У випадку не затвердження та не опублікування уніфікованої форми акта перевірки у суб`єктів господарювання виникає право: 1) не допускати посадових осіб контролюючого органу до перевірки (абз. 5, 12 ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; 2) вимагати припинення перевірки у разі використання неуніфікованих форм актів (абз. 21, 23 ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Вказує, що Податковий кодекс України містить норми щодо порядку проведення перевірок (ст. 76-80) та процедурні питання оформлення результатів таких перевірок (ст. 86), однак безпосередньо сама форма акта перевірки ПК України не встановлена та, власне, ніколи встановлена не була.

Відповідач зазначає, що арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 ст.94 ПК України. Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Також відповідач повідомляє, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 21.12.2018 року № 7482 станом на час розгляду справи вже проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» (ЄДРПОУ 35413749) з питань формування даних податкового зобов`язання та даних податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ 37786903) за період 01.01.2015р. по 30.09.2018р., за результатами якої складено Акт № 6/13-01-14-13/35413749 від 04.01.2019 року (надалі -Акт перевірки). А по взаємовідносинах із НВ ТзОВ «Септор» за липень 2015 року вже минули строки давності, передбачені ст. 102 ПК України, що не дають права проводити перевірку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладений у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив повністю, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідив подані сторонами докази та

встановив:

Головне управління ДФС у Львівській області 03.11.2017р. у відповідності до пп.16.1.5, пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, пп.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, розглянувши доповідну записку заступника начальника управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Рушишина О.І. від 01.11.2017 №354/13-01-14-08-15 прийняло наказ №5248 « Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТOB "ЕНЕРГІЯ-ТЕПЛОВОДОСЕРВІС", відповідно до п.1 якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТЗОВ "ЕНЕРГІЯ-ТЕПЛОВОДОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ - 35413749) по взаємовідносинах із ТзОВ „Корпорація КРТ" (37786903) за серпень-грудень 2016 року, січень 2017 року, НВ ТзОВ "Септор"(24562270) за липень 2015 року (а.с.8).

Для проведення перевірки згідно вказаного наказу позивачем виписано направлення від 03.11.2017 року №8761 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія- Тепловодосервіс» (ЄДРПОУ 35413749) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (а.с.9).

Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області Варцабюк Наталією Богданівною складено акт недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 03.11.2017 №581/13-01-14-13/35413749 (а.с.10), оскільки, головним бухгалтером ТзОВ «Енергія-Тепловодосервіс» (ЄДРПОУ 35413749) Чирва Олесею Богданівною відмовлено від допуску до перевірки в зв`язку з відсутністю підстав передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

У листопаді 2017 року ТОВ «Енергія-Тепловодосервіс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 03.11.2017 № 5248.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс». Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Львівській області від 03.11.2017 №5248.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 813/4376/17 (К/9901/55573/18) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Податковий кодекс України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) відповідно до п. 1.1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов під час вирішення справи № 820/1929/17, постанова від 27 листопада 2018 року, провадження № К/9901/40847/18. Крім того, в даному рішенні відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, як на виключне право податкового органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є відповідно до ст.72 КАС України будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів потребує встановлення наявності чи відсутності законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення та висновку про наявність чи відсутність у відповідача підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Постановою Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 813/4376/17 (К/9901/55573/18) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року скасовано, а у задоволенні позову відмовлено, оскільки Верховним Судом встановлено правомірність прийняття ГУ ДФС наказу від 03.11.2017 № 5248.

Отже законність підстав для проведення перевірки відповідача встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, відтак відповідачем безпідставно відмовлено у допуску до перевірки з посиланням на відсутність підстав передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (що зазначено у акті недопуску).

Доводи відповідача про право не допускати до проведення перевірки з посиланням на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суд не оцінює, оскільки відповідач під час недопуску до перевірки на такі не покликався, а як заззначено в акті про недопуск, відмовився допускати в зв`язку з відсутністю підстав передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно пов`язані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обов`язків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Предметом даного позову є застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс". Підставою позову позивачем зазначено недопуск позивача до перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Поданий позивачем позов спрямований на застосування до відповідача виняткового способу забезпечення виконання його обов`язків, визначених законом, оскільки згідно з п. п.94.2.3. н.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

На час розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 21.12.2018 року № 7482 вже проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Енергія- Тепловодосервіс» (ЄДРПОУ 35413749) з питань формування даних податкового зобов`язання та даних податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ 37786903) за період 01.01.2015р. по 30.09.2018р., за наслідками якої складено Акт № 6/13-01-14-13/35413749 від 04.01.2019 року.

Отже період, зазначений у п.1 наказу №5248 від 03.11.2017р., на виконання якого відповідач не допустив позивача у 2017 році до перевірки, на час розгляду справи судом є перевіреним.

Відповідно до п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що вже на час винесення Верховним Судом постанови від 05.03.2019 року у справі № 813/4376/17 (К/9901/55573/18), якою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 року скасовано, а у задоволенні позову відмовлено, минув термін в 1095 днів для проведення перевірки позивача згідно наказу №5248 від 03.11.2017р. по взаємовідносинах із НВ ТзОВ "Септор" (24562270) за липень 2015 року (а.с.8).

Вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що на час звернення позивача до суду вимоги позивача є законні та обґрунтовані, однак на час розгляду справи судом підстави заявленого позивачем позову перестали існувати, а відповідно у суду відсутні підстави для застосування до відповідача такого виняткового способу забезпечення виконання його обов`язків як застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках, оскільки обов`язок відповідача допустити до перевірки відсутній у зв`язку її проведенням щодо контрагента ТзОВ «Корпорація КРТ» та закінченням строку 1095 днів щодо НВ ТзОВ "Септор".

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки підстави заявленого позову відпали, у задоволенні позову слід відмовити саме з таких підстав.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову Головного управління ДФС у Львівській області до ТзОВ "Енергія-Тепловодосервіс" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків - відмовити повністю.

2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 05.07.2019 року.

Суддя Коморний О.І.