Рішення № 82854562, 04.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001589

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області по нарахуванню ОСОБА_1 платежів до сплати єдиного соціального внеску за період січень - грудень 2017 року, січень 2018 року по 19 лютого 2019 року;

скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 06.11.2018 №Ф 3034-50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19339,54 гривень.

Позиція позивача наведена у позові та відповідях на відзиви, в яких позивач зазначив що у січні 2019 року отримав оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 у розмірі 19339, 00 грн. Позивач вважає вказану вимогу протиправною, оскільки він є пенсіонером з 1995 року та отримує пенсію за вислугою років. Вказує, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Стверджує, що у відповідача 1 були відсутні підстави для нарахування позивачу боргу із сплати ЄСВ за 2017 рік по 31.10.2018, оскільки у 2017 році йому виповнилося 74 роки при наявності страхового стажу близько 50 років, позивач на підставі частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ був звільнений від сплати за себе єдиного внеску. З огляду на викладені обставини, позивач вважає дії відповідача 1 щодо не зняття позивача з обліку як платника єдиного внеску, нарахування єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, просить позов задовольнити.

Відповідач 1 у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що 06.11.2018 відповідачем відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було винесено податкову вимогу №Ф-3034-50. Стверджує, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, тому оскаржувану вимогу винесено відповідно до вимог чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що відповідач 2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки з 01.10.2013 функції пов`язані з адмініструванням ЄСВ передано Міністерству доходів та зборів. По суті позовних вимог зазначив, що позивач до кінця 2018 року займався адвокатською діяльністю, а отже є само зайнятою особою, що не звільняється від сплати ЄСВ на підставі ч. 4 ст. 4 Закону - 2464. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На переконання відповідача 2, такий статус не надає права позивачу на звільнення від сплати єдиного соціального внеску, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

24.04.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи №1.380.2019.001589 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засідання 04.07.2019 протокольною ухвалою суд виключив із числа відповідачів Галицьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області та управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова у зв`язку з їх ліквідацією.

Того ж дня в судовому засіданні суд протокольною ухвалою вирішив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується копіями пенсійних посвідчень № НОМЕР_2, Серія НОМЕР_1 та НОМЕР_3.

Згідно з довідкою від 28.12.2013 № 1313500700176 «Про взяття на облік платника податків» ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, адвокатом та на дату видачі довідки перебуває на обліку у ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів Л/о.

6 листопада 2018 року ГУ ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3034-50, відповідно до якої ОСОБА_1 повинен сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 19339, 00 грн.

Позивач вважає, дії відповідачів щодо нарахування єдиного внеску та винесення оскаржуваної вимоги протиправними, тому звернувся до суд з цим позовом.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ.)

Відповідно до п.2 ст.1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч.1 ст. 12 Закону №2464-VІ).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.

В статтях 9, 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлений повний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сфера дії ПК України не поширюється на єдиний внесок. Тобто на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, поширюється тільки дія Закону №2464-VІ.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пп.3 п.1 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 6 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

Відповідно до п.5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VI. Даним Законом доповнено статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», частиною четвертою такого змісту: « 4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування".

3 жовтня 2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", зокрема до частини 4 статті4, яка викладена в наступній редакції: "4. Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу".

Стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає визначення поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058, а саме досягнення віку за наявності страхового стажу тривалістю зазначеної у частинах першій - п`ятій статті 26 Закону № 1058.

Крім цього, законодавством передбачено призначення пенсій за віком раніше встановленого статтею 26 Закону № 1058 віку. Це пенсії за віком на пільгових умовах, дострокові пенсії за віком та пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Отже, звільнятимуться від сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени фермерського господарства, які: є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги

Як встановив суд та не заперечується відповідачами, позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте, позивач досяг пенсійного віку та має право виходу на пенсію за віком. Вказана обставина відповідачами також не заперечується.

З системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не залежить від виду отримуваної пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою - підприємцем пенсійного віку.

Таким чином, фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Як вже зазначалось судом, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, адвокатом. Позивач досяг встановленого вказаним Законом пенсійного віку (станом на 2017 рік позивачу виповнилося 74 роки), а тому на нього поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену категорію осіб, оскільки досяг встановленого у статті 26 Закону № 1058 віку та отримує пенсію.

25 червня 2019 року Верховний Суд у справі № 1640/2837/18 в постанові зазначив, шо позивач не є пенсіонером за віком/або інвалідом, а отримує пенсію за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ, на час виникнення спірних правовідносин не досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак на нього не розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною четвертою статті 4 Закону 2464-VI.

З огляду на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, отримує пенсію за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ, на час виникнення спірних правовідносин досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а відтак на позивача розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною четвертою статті 4 Закону 2464-VI.

Таким чином, з наведеного слідує, що у відповідача 1 були відсутні підстави нарахування позивачу єдиного внеску згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки на позивача розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати такого внеску.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що податковим органом протиправно винесено ОСОБА_1 податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-3034-50 без урахування всіх обставин даної справи, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 1 щодо нарахування боргу зі сплати єдиного внеску та скасування оскаржуваної вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем 1, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваної податкової вимоги, відповідно до норм чинного законодавства, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача в частині визнати протиправними дії Головного управління ДФС України у Львівській області, Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області по нарахуванню ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску за період з 01.11.2018 по 19 лютого 2019 року, то суд зазначає, що позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню, оскільки вказаний період не стосується оскаржуваної вимоги у даній справі.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Отже, суд вважає неможливим розглядати вимоги про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень у зв`язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, права позивача у цій частині станом на момент розгляду справи не є порушеними, зворотного матеріали справи не містять.

Позовна вимога позивача в частині визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області по нарахуванню ОСОБА_1 платежів до сплати єдиного соціального внеску за період січень - грудень 2017 року, січень 2018 року по 19 лютого 2019 року не підлягає задоволенню, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювалося нарахування позивачу платежів зі сплати єдиного внеску, оскільки з 01.10.2013 функції пов`язані з адмініструванням ЄСВ передано Міністерству доходів та зборів.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідач 1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій, а позивачем доведено протиправність дій та рішень відповідача 1, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 72, 77, 94, 241-246 КАС України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за період з січня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 06.11.2018 №Ф 3034-50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 19339,54 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар Н.А.