Рішення № 82854478, 03.07.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. справа № 300/221/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.

при секретарі Мула Х.О.

за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Бігуняк Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними щодо відмови у нарахуванні до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського та зобов`язання здійснити перерахунок раніше виплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з нарахуванням 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського.

Позов мотивовано тим, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 за №647 "Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських" місто Косів Івано-Франківської області внесено до переліку населених пунктів, яким відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" надано статус гірських. Таким чином, позивач набув право на гарантії і пільги, встановлені Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", оскільки згідно посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Косівської міської ради Івано-Франківської області 24.02.2011, ОСОБА_1 є громадянином, який проживає на території гірського населеного пункту. У зв`язку із цим та беручи до уваги те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу призначено та виплачується без врахування вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", у листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про підвищення на 20% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, щодо задоволення якої йому було відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 дану позовну заяву залишено без руху. На виконання ухвали суду позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк (а.с. 16-17).

У зв`язку із вказаним ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.02.2019 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, мотивуючи його тим, що розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес (а.с. 24-25).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 клопотання позивача про розгляд справи №300/221/19 за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення (а.с. 29-31).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.02.2019 (а.с. 35-37). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що положення частини 1 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" чітко розмежовується поняття пенсії та щомісячного довічного грошового утримання судді. Зазначив, що вони є двома різними видами виплат, не поєднані один з одним, так як щомісячне довічне грошове утримання судці є особливою формою соціального забезпечення, яке надається державою для належного матеріального утримання судді у відставці. Таким чином, представник відповідача вважає, що прирівнювання довічного грошового утримання судді до пенсій чи інших видів державної матеріальної допомоги громадянам, і відповідне збільшення їх на 20 відсотків, передбачене статтею 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" є безпідставним та суперечить чинному законодавству. Дії Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови позивачу у призначенні підвищення до щомісячного довічного грошового утримання судді на 20 відсотків відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" є правомірними та такими, що відповідають вимогам вказаного Закону. На підставі вказаного, Косівське об`єднане УПФУ Івано-Франківської області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

20.03.2019 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд за правилами загального позовного провадження справи №300/221/19 та надання терміну для збільшення позовних вимог (а.с. 62).

01.04.2019 від позивача на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та стягнути з відповідача: заборгованість в розмірі 218595 грн., як суми неврахованої матеріальної допомоги, яка входить до складової щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; заборгованість в розмірі 42224 грн., як суми надбавки 20% до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; моральну шкоду в розмірі 700000 грн. (а.с. 65-68).

Вказана заява надіслана позивачем засобами поштового зв`язку 27.03.2019, за п`ять днів до першого судового засідання, а тому подана в строк, встановлений частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи дану заяву позивача про збільшення позовних вимог від 27.03.2019, загальна сума позову становить 960819 грн., а тому справа №300/221/19 підпадає під дію частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваними діями суб`єкта владних повноважень, в сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою від 02.04.2019 суд ухвалив перейти до розгляду справи №300/221/19 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання по справі.

05.04.2019 від Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на адресу суду надійшло заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі (а.с. 79-80).

За наслідками проведення судового засідання 23.04.2019 судом ухвалено закінчити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду (а.с. 88).

25.06.2019 від представника Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява про заміну неналежної сторони, згідно якої останній просить замінити первинного відповідача у справі №300/221/19 - Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 112-113)

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 замінено відповідача Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області належним відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с. 121-122).

У судовому засіданні 03.07.2019 позивач підтримав позовні вимоги у частині про визнання дій протиправними щодо відмови у нарахуванні до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, зобов`язання здійснити перерахунок раніше виплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з нарахуванням 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 700000 грн., з підстав, вказаних у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Таким чином, суд розглядає вказану справу в межах позовних вимог, які підтримані позивачем в судовому засіданні 03.07.2019, а саме щодо визнання дій протиправними щодо відмови у нарахуванні до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, зобов`язання здійснити перерахунок раніше виплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з нарахуванням 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського та стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 700000 грн.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

Рішенням Вищої ради правосуддя за №2229/0/15-18 від 10.07.2018 позивача звільнено з посади судді Косівського районного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 11).

01.08.2018 позивач відрахований зі штату Косівського районного суду Івано-Франківської області у відставку згідно наказу від 27.07.2018 за №02-03/226, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (а.с. 12).

10.08.2018 позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

12.11.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про підвищення на 20% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Косівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 19.11.2018 за №143/С-15 повідомило позивача, що підвищення в розмірі 20% до довічного грошового судді чинним законодавством не передбачено.

Вважаючи таку відмову Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправною, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (чинної на час виникнення спірних правовідносин) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону)

Відповідно до частини 1 статті 120 Закону №2453-VІ (в редакції, чинній на час звільнення позивача у відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно положень частини 1 статті 135 Закону №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною 3 статті 141 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції, від 07.07.2010) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці - це особлива форма соціального забезпечення судді, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Умови і порядок його виплати визначені Законом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №647 від 11.08.1995 "Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських", місто Косів, Івано-Франківської області надано статус гірського.

Стаття 5 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" передбачає, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20%.

Отже, усі державні пенсії, стипендії, інші види державної матеріальної допомоги, у тому числі і щомісячне довічне грошове утримання суддів, для осіб, які проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, підлягають збільшенню на 20%.

Вказані висновки викладені у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі №350/1511/17, яка за результатами касаційного перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 30.08.2018 залишена без змін (провадження К/9901/39704/18), оскільки Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Щодо посилання відповідача на необхідність застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №340/248/17 слід зазначити, що враховуючи дату прийняття постанови Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №350/1511/17, а також обставини встановлені у справі №350/1511/17 вказані твердження є безпідставними.

Таким чином, слід визнати протиправними дії Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок раніше виплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з нарахуванням 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського з 10.08.2018, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 700000 грн., суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини у пункті 77 рішення від 25.07.2013 у справі "Агрокомплекс проти України" за результатом розгляду заяви №23465/03 вказав, що для присудження відшкодування матеріальної шкоди, заявник повинен довести, що існує причинний зв`язок між порушенням та будь-якими стверджуваними фінансовими втратами.

Позивач зазначає, що за результатом рогляду Івано-Франківською обласною медико-соціальною експертною комісією у 2017 році, позивачу встановлено другу групу інвалідності без переогляду, відмова відповідача у наданні до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, спричинила у позивача загострення існуючих хвороб. У позивача були порушені нормальні життєві зв`язки, відбулися вимушені зміни укладу життя, пов`язані із зверненням до суду за захистом порушеного права, при цьому позивач зазнав також душевних переживань та страждань, емоційних хвилювань, отримав нервовий стрес.

Стверджуючи про те, що відповідачем позивачеві завдано моральну шкоду, позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача та не доведено причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та обставинами, на які посилається позивач обґрунтовуючи завдану моральну шкоду.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Косівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 до розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) здійснити перерахунок раніше виплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з нарахуванням 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського з 10.08.2018, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 05.07.2019.