Рішення № 82854292, 05.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року Справа № 280/1860/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Коробко Світлани Євгенівни (АДРЕСА_2), до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-Л, м. Бердянськ, Запорізька область, 69076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Коробко Світлани Євгенівни, до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або Бердянське ОУПФУ в Запорізькій області), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу в період з 01.12.2017 по 30.06.2018 включно;

зобов`язати відповідача виплатити здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу в період з 01.12.2017 по 30.06.2018 включно.

Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) в її населеному пункті вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м.Бердянська, де і стала на облік як внутрішньо переміщена особа. Позивач своєчасно одержувала пенсію, проте з 01.12.2017 пенсійні виплати припинились та в період з 01.12.2017 по 30.06.2018 не проводились. На звернення позивача їй було повідомлено, що пенсійні виплати за період з 01.12.2017 по 30.06.2018 будуть проведені з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 на умовах окремого порядку, після його прийняття. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/1860/19. Судове засідання призначено на 03.06.2019 без виклику сторін. Також суд витребував у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.

15.05.2019 до суду надійшов відзив на адміністративний позов та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (вх.№19649).

Відповідач позов не визнав, у наданому відзиві зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335) визначено, що соціальна допомога призначається з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеною особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, який здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, така «відкладена» виплата буде здійснена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, на умовах окремого порядку, після його прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України. Таким чином, сума заборгованості, що утворилась за період з 01.12.2017 по 30.06.2018 буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України вищезазначеного окремого порядку, який наразі не прийнято. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 16.12.2014 за №2306006999 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 9).

На теперішній час позивач перебуває на обліку в Бердянському ОУПФУ в Запорізькій області, як особа, яка отримує пенсію за віком.

В період з 01.12.2017 по 30.06.2018 пенсія позивачу не виплачувалась. Проти вказаної обставини відповідач не заперечує.

На запит позивача, відповідач листом від 16.04.2019 за №131/Н-4 повідомив, що виплата пенсії за період з 01.12.2017 по 30.06.2018 буде проведена з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 на умовах окремого порядку, після його прийняття Кабінетом Міністрів України (а.с. 9).

Не погодившись з наданою відповіддю та вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступним.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону №1058-IV.

Між тим, рішення пенсійним органом щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, з підстав визначених ст.49 Закону №1058-IV, не приймалося, доказів протилежного суду не надано.

У відзиві на позов відповідач обґрунтовує свою позицію з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова №365) та на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» (далі - Постанова №335).

Зокрема зазначає, що Постановою №335 пункт 15 Постанови №365 викладено в наступній редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.».

Однак, статтею 49 Закону №1058-IV такої підстави для припинення виплати (невиплати) пенсії як: «відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України» не передбачено.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України ( пункт 51 цього рішення ).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд також зазначає, що дана справа є типовою в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки 03.05.2018 Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі №805/402/18 щодо аналогічних правовідносин. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 зазначене рішення залишено без змін.

Рішенням у зразковій справі №805/402/18 встановлено, що у таких випадках припинення виплати пенсій є незаконним, оскільки воно вчинене з підстав, не передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зазначає, що право на одержання пенсії та інших соціальних виплат гарантовано кожному громадянину Конституцією та Законами України. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку здійснення соціальних (пенсійних) виплат за минулі періоди не може бути підставою для невиплати позивачу суми пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії в період з 01.12.2017 по 30.06.2018 включно є протиправними, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №21 від 18.04.2019, а отже, відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, зазначена сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Коробко Світлани Євгенівни (АДРЕСА_2), до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-Л, м. Бердянськ, Запорізька область, 69076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-Л, м. Бердянськ, Запорізька область, 69076) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в період з 01.12.2017 по 30.06.2018 протиправними.

Зобов`язати Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-Л, м. Бердянськ, Запорізька область, 69076; код ЄДРПОУ 37963785) виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1) за період з 01.12.2017 по 30.06.2018.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Консульська, буд. 23-л, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100; ЄДРПОУ 37963785).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Кисіль