Рішення № 82854247, 25.06.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2019 року м. Ужгород№ 260/575/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю..

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Пензова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2019 року ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, Закарпатська митниця ДФС), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення посадової особи Закарпатської митниці ДФС, за яким проведено авансові платежі до державного бюджету згідно митної декларації від 23.01.2019 №UA305130/2019/001653 та стягнути кошти у сумі 59700,00 грн. із Закарпатської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39515893) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання своїх обов`язків уповноваженою особою Митного органу, яка не дотрималася всіх вимог передбачених правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів у зв`язку з чим протиправно зараховано авансові платежі до державного бюджету згідно митної декларації від 23.01.2019 №UA305130/2019/001653 та зазначив, що згідно «Порядку повернення авансових платежів (предоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 за заявою платника митний орган повинен був повернути авансовий платіж, після відмови у завершенні митних формальностей.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою та встановлено строк відповідачеві для подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 15.05.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.06.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив такі задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 23.01.2019 о 19:58 год. уповноваженою позивачем особою (декларантом ГП «Інтеграл») до митного оформлення було подано електронну митну декларацію UA305130/2019/001653 для митного оформлення товару "Автомобіль легковий призначений для перевезення людей по дорогах загального користування, марки VOLKSWAGEN, моделі: PASSAT 1.9 TDI, vin-код: НОМЕР_2 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 1997, модельний рік виготовлення 1998".

Під час проведення процедури митного оформлення, згідно з порядком встановленим Главою III «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затвердженого Наказом Державної Митної служби України від 17.11.2005 року №1118, в останній редакції від 17.03.2008 року №229, під час подання митної декларації, було додано до неї оригінали документів, що посвідчують право власності на даний об`єкт, реєстраційні (технічні) документи, із відмітками про зняття з обліку, митним органом здійснено їх перевірку по достовірності та повноті інформації, заявленої у митній декларації, для цілей ідентифікації транспортного засобу, проведено огляд (у тому числі ідентифікаційний) і фіксація його результатів, та завершено митне оформлення, шляхом прийняття та оформлення рішення про випуск із митної зони транспортного засобу, що підтверджується митною декларацією від 23.01.2019 року № UA305130/2019/001653.

16.01.2019 року позивачем сплачено на рахунок Закарпатської митниці ДФС авансовий платіж в сумі 59 700, 00 грн. (а.с.32).

Сума авансового платежу у зв`язку із завершенням митних формальностей 23.01.2019 на наступний день (24.01.2019) зарахована до державного бюджету.

Разом з тим, 07 лютого 2019 року під час державної реєстрації транспортного засобу, експертом ТСЦ МВС №2144 в місті Хуст, під час чергового огляду автомобіля та проведення процедури, згідно інструкції «Про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку» затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України №987 від 10.11.2005 року, було виявлено сліди вварення номерної панелі з ідентифікуючим позначенням (vin-кодом) на кузові автомобіля, в результаті чого, транспортний засіб було затримано та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, а транспортний засіб вилучено і арештовано.

У зв`язку з наведеним, представник позивача звернувся із запитом від 28.02.2019 №16 до Закарпатської митниці ДФС у якому просив повернути кошти внесені ОСОБА_2 , в якості авансових платежів платнику за автомобіль (а.с.а.с.13-16). У відповідь на вказаний запит відповідачем надано лист №319/29/07-70-64/33/АДВ від 12.03.2019 у якому повідомив про відсутність підстав для повернення з Державного бюджету України перерахованих митних платежів.

З вказаною позицією відповідача ОСОБА_2. не погоджується, у зв`язку з чим, з метою вирішення спірних правовідносин, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно частини 1 статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 вказаної статті умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 266 МК України перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

З наведеного слідує, що відповідальність за відповідність задекларованого товару опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах несе декларант, який, у свою, чергу не позбавлений можливості здійснити додатковий огляд товару (транспортного засобу).

Суд відхиляє доводи позивача про протиправність дій відповідача які полягли у допуску об`єкта декларування до завершення митного оформлення та не складення відповідного акту, оскільки, як встановлено судом, факт невідповідності vin-коду на кузові автомобіля було виявлено тільки під час чергового огляду автомобіля експертом ТСЦ МВС №2144 та проведення процедури, згідно інструкції «Про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку» затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України №987 від 10.11.2005 року, де було встановлено сліди вварення номерної панелі з ідентифікуючим позначенням (vin-кодом) на кузові автомобіля.

Згідно статті 299 МК України, сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати). Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім`я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів. Авансові платежі вносяться у валюті України.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей сумі авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо заяву про повернення подано до органу доходів і зборів протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок органу доходів і зборів. При цьому відсотки на суму коштів, унесених як авансові платежі, не нараховуються. Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету.

З аналізу наведених норм слідує, що перерахування митних платежів до державного бюджету здійснюється без прийняття посадовими особами митниці будь-яких актів та здійснюється автоматично у відповідності до наведених норм та на підставі факту завершення митного оформлення та відповідно статус авансових платежів зберігається до завершення митних формальностей. Відповідно не підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення посадової особи Закарпатської митниці ДФС, за яким проведено авансові платежі до державного бюджету згідно митної декларації від 23.01.2019 №UA305130/2019/001653.

Крім того, відповідно до п. 13 розділу III Порядку перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, ствердженого наказом Міністерства фінансів України №898 від 01.11.2017 (далі - Порядок) кошти, що підлягають зарахуванню до державного бюджету як митні та інші платежі, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються ДФС та митницями з депозитних рахунків 3734 та банківських рахунків 2603 у розрізі митниць та кодів класифікації доходів бюджету. Казначейство здійснює операції із зарахування митних та інших платежів до державного бюджету на підставі реєстрів ДФС, надісланих в електронному вигляді, протягом операційного дня у день отримання таких реєстрів. Головне управління Казначейства у м. Києві здійснює операції із зарахування митних та інших платежів до державного бюджету на підставі платіжних доручень митниць ДФС, надісланих в електронному вигляді, протягом операційного дня у день отримання таких платіжних доручень.

Відповідно до частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 269 МК України, відкликання митної декларації допускається лише до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно квитанції №0.0.1239696346.1 від 16.01.2019 року позивачем сплачено на рахунок Закарпатської митниці ДФС авансовий платіж в сумі 59 700, 00 грн. за реквізитами: р/р НОМЕР_3 , Отримувач: 39515893 Закарпатська митниця ДФС, де Банк отримувач: УДК м. Київ, МФО: 820019 (а.с.32).

У зв`язку із оформленням митної декларації UA305130/2019/001653 оформлення товару було завершене 23.01.2019 о 20:56 год. Відповідно до п.13 розділу ІІІ Порядку після завершення митних формальностей було здійснено списання суми авансового платежу по видам митних платежів: 093=8 500,00 грн. (добровільний внесок), 321=2 958,22 грн. (ввізне мито), 328=13 263,92 грн. (ПДВ), 385=33 779,18 грн. (акцизний збір). У подальшому, відповідно до Порядку, станом на 24.01.2019 вказані кошти були перераховані до Держбюджету за призначенням.

Як слідує з вищевикладеного, сума коштів авансового платежу сплаченого позивачем на рахунок Закарпатської митниці ДФС у розмірі 59 700, 00 грн. у зв`язку із завершенням митного оформлення була зараховано до Державного бюджету України, відтак суд констатує про відсутність підстав та законодавчо визначеного механізму повернення вказаних коштів. Відтак вимоги позивача про стягнення коштів у сумі 59700,00 грн. із Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 частини 2 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до зазначених приписів відповідачем доведено правомірність дій та суд погоджується з доводами наведеними відповідачем, оскільки встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у відповідності до приписів норм чинного законодавства, відтак оскаржуване рішення є правомірним, а позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 242 -246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправним та скасування рішення Закарпатської митниці ДФС, за яким проведено авансові платежі до державного бюджету згідно митної декларації від 23.01.2019 №UA305130/2019/001653 та стягнення коштів у сумі 59700,00 грн. із Закарпатської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39515893) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 05.07.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору