Рішення № 82854212, 03.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 р. Справа№200/6303/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо не підготовки висновку стосовно документів та заяви ОСОБА_1 та не передачі документів та заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України,

- зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р.,

- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов`язавши Відповідача в місячний термін надати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан. Після огляду МСЕК з 03.06.2016 року йому було встановлено інвалідність III групи внаслідок поранення отриманого при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. 30.01.2019року він звернувся до Військового комісаріату Донецької області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності III групи, яке пов`язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до п. 6, ч. 2 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. 30.03.2019 року він отримав від Донецького обласного військкомату лист № 11/276 від 25.03.2019 р., яким відповідач повідомив, що не готував висновок щодо документів позивача та не передавав документи на розгляд Міністерства оборони України. Своє рішення відповідач, обґрунтовує тим, що інвалідність позивачу встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі служби.

Позивач вважає, що відповідачем було прийнято протиправне рішення щодо не підготовки висновку стосовно документів та заяви позивача та не передачі документів та заяви позивача до Міністерства оборони України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року залишено адміністративний позов без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків, шляхом надання до суду завіреної копії паспорта громадянина України.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача, в обґрунтування яких зазначив, що заява позивача надійшла до комісаріату 20.03.2019 року з доданими документами, заява була розглянута та було встановлено, що позивачем надано не повний комплект документів, передбачених п.4.7 Наказу Міністерства оборони №530 від 14.08.2014 року «Про затвердження порядку Положення про організацію в міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», а саме: відсутня копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також, зазначає, що позивач намагається покласти на Донецький військовий комісаріат обов`язок щодо встановлення причин та обставин отримання поранення позивачем.

На підставі зазначеного просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27 червня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду третьою особою були надані пояснення по справі, в яких зазначено, що документи, які позивачем не було подано є суттєвими та визначальними та за відсутності вказаних документів, неможливо визначати право позивача на отримання «одноразової грошової допомоги». Окрім того, посилався на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 по справі №822/220/18.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , у період з 19.06.1981 року по 25.12.1982 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан що підтверджується довідкою Іллічівсько-Володарського об`єднаного районного військового комісаріату Міністерства оборони України від 18.02.2016 року № 13/02.

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 25.02.2016 року №435/ж, визначено наявність поранень ОСОБА_1 в період проходження служби у 1982 році.

Як вбачається з листа Центральної військово-лікарської комісії від 26.05.2017 року № 2524 на запит представника позивача, в разі надходження до ЦВЛК документів, що містять інформацію про отримання військовослужбовцями захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за обставин, пов`язаних із вчиненням ними кримінального чи адміністративного правопорушення або вчиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, виноситься постанова: "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК пов`язане з проходженням військової служби" згідно підпункту "в" пункту 21.5 глави 21 розділу ДІ Положення «Про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року № 1109/15800.

Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця протокол №930 від 03.03.2016 року, поранення (контузія) та захворювання позивача ТАК пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки МСЕК АВ №0599941 від 29.06.2016 року з 01.06.2016 року позивачу встановлена IIІ група інвалідності поранення (контузія) та захворювання у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, до 01.07.2017 року.

Згідно довідки МСЕК АВ №0719167 від 14.06.2017 року позивачу продовжено IIІ групу інвалідності поранення (контузія) та захворювання у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, до 01.07.2018 року.

Згідно довідки МСЕК ААБ №300122 від 21.06.2018 року позивачу встановлено IIІ групу інвалідності поранення (контузія) та захворювання у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, безстроково.

У відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 , позивач є інвалідом війни 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війні - інвалідів війни.

30.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького обласного військового комісаріату з відповідною заявою про виплату одноразової допомоги.

До вказаної заяви було додано копії документів, зокрема: копія паспорту, копія ІПН, копія військового квитка, копія довідки МСЕК № 300122, копія довідки МСЕК № 0599941, копія витягу ЦВЛК №930, копія висновку судово-медичної експертизи №435/ж, копія реквізитів Ощадбанку, копія посвідчення інваліда-війни №111679.

Листом Донецького обласного військового комісаріату від 25.03.2019 року № 11/276 позивача повідомлено, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Ураховуючи зазначене, для направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги і компенсаційних сум, підстав не має.

Позивач оскаржує вищевказану відмову відповідача, як таку, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- ХІІ (далі - Закон № 2011- ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2011-ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, законодавством визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу групи інвалідності, причини якої пов`язані із виконанням обов`язків військової служби, а саме Закон № 2011-ХІІ у редакції станом на 29.06.2016 року - встановлення третьої групи інвалідності.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, у редакції після 01.01.2017 року , передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Такий же зміст був й у редакції ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ до 01.01.2014.

Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов`язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

- визначений час настання інвалідності - при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.

Аналіз наведених норм свідчить на користь, що частиною 6 ст. 16 (до 01.01.2014 року) та пунктом 6 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній з 1 січня 2017 року) передбачено, що для військовослужбовців строкової військової у разі встановлення інвалідності в період дії зазначених редакцій Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги не виникає.

При цьому слід урахувати, що у постановах від 20 листопада 2018 року у справах № 750/5074/17, № 820/1835/18 та від 25 квітня 2019 року у справі № 806/2192/18, Верховний Суд зробив висновок, що до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року (далі - Закон № 1774-VIII) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби. Проте з 01 січня 2017 року, після набрання чинності Закону № 1774-VIII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач по 25.12.1982 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, ІІI група інвалідності встановлена позивачу з 01.06.2016 року, тобто в період, коли законодавством передбачалась можливість отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, у зв`язку з чим, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у листі-відмові від 25.03.2019 року №11/276 на настання інвалідності позивача після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби як на підставу для не направлення Міністерству оборони України документів позивача.

Згідно з п.п. б п. 1 статті 16-2 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Цей Порядок (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, оскільки право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності, а днем виникнення у позивача права на отримання спірної допомоги є день встановлення йому третьої групи інвалідності, тобто 01.10.2016 року, тому він має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку № 975.

Щодо посилання відповідача про ненадання позивачем документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або не навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 1 п. 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 11 Порядку військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додається: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Разом з тим, Порядок не визначає який саме документ підтверджує те, що поранення (контузії, травми або каліцтва) не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У відповідності до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі по тексту - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв`язку поранення (каліцтва).

Відповідно до п. 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Згідно п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: в) Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов`язане з проходженням військової служби якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення; г) Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до п. 21.7 Положення № 402 постанова військово-лікарських комісій про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п. 21.8 Положення № 402).

З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Отже, відсутність акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) не може бути підставою для відмови у складанні висновку.

Також, згідно з пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Тобто, прийняття до уваги достовірність документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) віднесено до компетенції військово-лікарської комісії.

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що поранення, контузія так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В матеріалах справи наявна копія витягу з протоколу засідання Центральної військово лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця (протокол №930 від 03.03.2016 року), що здійснювалось для визначення причинного зв`язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії. Згідно з цим витягом поранення (контузія) Так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

При цьому, суд звертає увагу, що у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Також суд зазначає, що у довідці МСЕК не зазначено, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження

Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 930 від 03.03.2016 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, Так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, довідка МСЕК засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, контузії та захворювання.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.

Таких доказів не надано і відповідачем.

Отже, позивачем при зверненні до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку № 975.

Таким чином, відмова у складанні висновку про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги через відсутність документів, які свідчать, свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, повністю суперечить нормам чинного законодавства України, в тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року № 265/7930/16-а, Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року (К/800/3396/16), 24 травня 2016 року (К/800/4040/16) та ухвалі від 11 жовтня 2016 року (К/800/16950/16).

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно із п. 4.8 Положення № 530, висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідні органи подають до Департаменту фінансів Міністерства оборони України в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Системний аналіз вищезазначених норм права дозволяє дійти висновку, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку - військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви про призначення та виплати одноразової грошової допомоги виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).

При цьому, на відповідача покладено обов`язок направити до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом, із викладенням свого судження стосовно того має чи немає особа права на отримання зазначеної допомоги, та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення.

Водночас, суд наголошує на тому, що відповідач не наділений повноваженнями на залишення таких заяв без реалізації (зупинення розгляду, повернення) якщо вважає, що подані заявником документи не дають можливості зробити висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги. В разі отримання не всіх документів, відповідач, відповідно до п. 4.8 Положення № 530, може надати допомогу заявнику в їх оформленні, проте це не звільняє його від обов`язку у 15-денний строк з дня реєстрації всіх поданих позивачем документів, направити їх до Департаменту фінансів Міністерства оборони України разом із відповідним висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку Донецький обласний військовий комісаріат не направляв заяву позивача та додатні до неї документи до Міністерства оборони України, а самостійно прийняв рішення про недостатність наданих ним документів для вирішення питання щодо призначення допомоги.

Разом з тим Порядок не надає Донецькому обласному військовому комісаріату повноважень відмовляти у направленні висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

У зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідач зобов`язаний був у 15-денний строк з дня реєстрації документів подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додати відповідні документи.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов`язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов`язку надати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України та визнати протиправним та скасувати лист-відмову відповідача щодо не направлення документів позивача на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не підготовки висновку та не направлення документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України та зобов`язати відповідача в 15-денний строк подати на розгляд розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу та заяву з документами позивача подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р.

Щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень у місячний термін подати звіт про виконання судового рішення.

Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на відсутність аргументів позивача про необхідність вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання постанови суду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно положень статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, третя особа Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати лист-відмову Донецького обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08301764, місце знаходження, 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Громової, 67) від 25.03.2019 року №11/276 щодо не направлення документів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо не підготовки висновку та не направлення документів ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги до розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України.

Зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08301764, місце знаходження, 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Громової, 67) в 15-денний строк подати на розгляд розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 р.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 03 липня 2019 року та його повний текст складено та підписано 05 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова