Рішення № 82854173, 25.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2019 року о/об 14 год. 37 хв.Справа № 0840/3762/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень - рішень, -

за участі представників:

позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 1435 від 11.10.2018 року)

відповідача - Лисий А.Р.

(діє на підставі довіреності № 388/08-01-10-02 від 21.06.2019 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 червня 2018 року №0018401305 прийняте ГУ ДФС у Запорізькій області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 червня 2018 року №0018391305 прийняте ГУ ДФС у Запорізькій області;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 25 червня 2018 року №0018421305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненараховано єдиного внеску;

- зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області видати Наказ про проведення документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи НОМЕР_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року та питань сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 01 жовтня 2018 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 31 жовтня 2018 року.

31 жовтня 2018 року провадження у справі зупинено до 27 листопада 2018 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018року провадження у справі поновлено.

27 листопада 2018 року провадження у справі зупинено до 19 грудня 2018 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 19 грудня 2018 року провадження у справі поновлено.

19 грудня 2018 року провадження у справі зупинено до 30 січня 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 30 січня 2019 року провадження у справі поновлено.

30 січня 2018 року провадження у справі зупинено до 26 лютого 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року провадження у справі поновлено.

26 лютого 2019 року в підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду, за письмовими згодами всіх учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2019 року після закриття підготовчого провадження, а у розгляді справи по суті оголошено перерву 13 березня 2019 року.

13 березня 2019 року провадження у справі зупинено до 16 квітня 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року провадження у справі поновлено.

16 квітня 2019 року провадження у справі зупинено до 21 травня 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 21 травня 2019 року провадження у справі поновлено.

21 травня 2019 року провадження у справі зупинено до 25 червня 2019 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 25 червня 2019 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 27 травня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що при проведенні документальної перевірки не було взято до уваги всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт отримання доходів та понесення витрат за перевіряємий період, обґрунтовані пояснення стосовно складу та структури доходів та витрат, відображених в податкових деклараціях, товарно-транспортні накладні за надані послуги, довідки про дебіторську та кредиторську заборгованість, довідку про залишки товарно-матеріальних цінностей, через що вважає, що податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненараховано єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№34892 від 31 жовтня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що для проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано жодного первинного документу щодо документального підтвердження використання (списання-) дизельного пального у 2015- 2017 роках, у тому числі актів списання, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів або інших документів, які б відповідали вимогам частині 2 статті 9 Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні з відображенням обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів (назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції) та підтверджували фактичне понесення витрат на використання дизельного пального. Вказує, що враховуючи відсутність вищенаведених документів в ході перевірки не можливо документально підтвердити використання в господарській дальності придбаного дизельного пального в сумі 2545935,18 грн., у тому числі у 2015 році на 41672,02 грн., у 2016 році на 582226,0 грн., у 2017 році на 1922037,16 грн. Таким чином зазначає, що в порушення пункту 177.2, 177.4. статті 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на придбання дизельного пального в сумі 2545935,18 грн., у тому числі у 2015 році на 41672,02 грн., у 2016 році на 582226,0 грн., у 2017 році на 1922037,16 грн. Вказує, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді проводилося придбання та включення до складу документально підтверджених витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві (додаток Ф2 (Ф4) до податкової декларації про майновий стан і доходи) вартість запасних частин, шин по встановленню, заміні на вантажні автомобілі на загальну суму 309981,82 грн., у тому числі у 2015 році на 10954,98 грн., у 2016 році на 142275,0 грн., у 2017 році на 156751,84 грн. Перевіркою не встановлено фактів використання ФОП ОСОБА_1 сторонніх платників податків по проведенню встановлення, заміні запасних частин та автошин на його вантажні автомобілі. ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано актів дефектації, актів списання ТМЦ (запчастин, автошин) для використання у господарській діяльності у перевіряємому періоді.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1, пункту 77.4 статті Податкового кодексу України пункту 1 статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25 квітня 2018 року № 1238 та плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 10 травня 2018 року по 31 травня 2018 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 430/08-01-13-05/2751516237 від 07 червня 2018 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи НОМЕР_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки встановлено порушення:

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 2927962,33 грн., в т.ч. за 2015 рік - 76531,33 грн., за 2016 рік - 772642,00 грн., за 2017 рік - 2078789,00 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 524737,28 грн., у тому числі за 2015 рік - 11479,70 грн., за 2016 рік - 139075,56 грн., за 2017 рік - 374182,02 грн.

- підпункту 1.2, 1.3, 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 2927962,33 грн., в т.ч. за 2015 рік - 76531,33 грн., за 2016 рік - 772642,00 грн., за 2017 рік - 2078789,00 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 43919,44 грн., в т.ч. за 2015 рік - 1147,97 грн., за 2016 рік - 115 89,63 грн., за 2017 рік - 31181,84,00 грн.

- частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (34,7%), у розмірі - 218976,72 грн., у т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму - 26556,36 грн., за 2016 рік на суму - 91143,36 грн., за 2017 рік на суму - 101277,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки № 430/08-01-13-05/2751516237 від 07 червня 2018 року ГУ ДФС у Запорізькій області винесено:

- податкове повідомлення - рішення по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування (код платежу 11010500) № 0018401305 від 25 червня 2018 року на загальну суму 655921,61 грн., у тому числі основного платежу - 524737,28 грн. та штрафні санкції - 131184,33 грн.,

- податкове повідомлення - рішення по військовому збору (код платежу 11011000) № 0018391305 від 25 червня 2018 року на загальну суму 54899,30 грн., у тому числі основного платежу - 43919,44 грн. та штрафні санкції - 10979,86 грн.

- рішення від 25 червня 2018 року №0018421305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненараховано єдиного внеску у сумі 218973,72 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 36323,28 грн.

ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення - рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, подав до ДФС України скаргу № 1 від 09 липня 2018 року (вх. ДФС № 7631/ФОП від 12 липня 2018 року).

За результатами розгляду скарги прийняті рішення залишено без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Також прийнято рішення про результати розгляду скарги №13090/4/99-99-11-02-01-14 від 30 серпня 2018 року згідно якого податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 25 червня 2018 року №№ 0018391305, 0018401305 залишено без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, положеннями підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов`язків у яких виник спір) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 цієї статті).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції.

Аналізуючи вказані норми суд дійшов висновку, що фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат витрати, якщо вони документально підтверджені первинними документами; пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; фактично сплачені; товари (послуги) фактично отримано фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово введено військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від доходів, визначених статті 163 цього Кодексу (загальний річний оподатковуваний дохід), а платниками збору є особи визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерелом походження в Україні, так і іноземні доходи). Таким чином, позивач є платником військового збору, а об`єктом оподаткування є його загальний річний оподатковуваний дохід.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку) отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Отож, збільшення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб є підставою для нарахування грошового зобов`язання на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що в ході перевірки позивачу 10 травня 2018 року вручено лист № б/н від 10 травня 2018 року про надання документів, у тому числі:

- документи (банківські виписки, накладні, акти, тощо), які підтверджують факт понесення витрат за перевіряємий період,

- транспортні документи, що підтверджують вантажні перевезення,

- калькуляцію собівартості виготовленої продукції (наданих послуг). Для проведення перевірки ФОП Так, відповідно до акту перевірки ОСОБА_1 не надав жодного первинного документу щодо документального підтвердження використання (списання) дизельного пального у 2015-2017 роках, у тому числі товарно-транспортних накладних, подорожніх листів або інших документів, які б відповідали вимогам частині 2 статті 9 Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні з відображенням обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів (назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції) та підтверджували фактичне понесення витрат на використання дизельного пального.

Враховуючи відсутність вищенаведених документів суд погоджується з позицією податкового органу, що без первинних документів не можливо підтвердити використання в господарській дальності придбаного дизельного пального в сумі 2545935,18 грн., у тому числі у 2015 році на 41672,02 грн., у 2016 році на 582226,0 грн., у 2017 році на 1922037,16 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що неможливо встановити по наданим фіскальним чекам закупівлю дизельного пального, оскільки не надано товарно транспорті накладні за цей період, або подорожні листи.

У розглядуваному випадку товарно-транспорті накладні, або подорожні листи є обов`язковими для позивача, оскільки по-перше позивач надає послуги з перевезення, що у відповідності до чинного законодавства зобов`язує його мати такі документи, а по-друге позивачем до суду не надано докази, що саме така кількість пального використана при здійсненні господарської операції. Не надано прив`язки фіскального чеку із АЗС щодо придбання пального до відповідної товарно-транспортної накладної. Також до суду не надано договори про надання послуг на перевезення, що унеможливлює встановлення використання пального при здійсненні господарської операції.

Якщо узагальнити обставини, які поставили під сумнів правову позицію позивача перед судом, то необхідно зазначити, що неможливо співставити господарську операцію позивача та використання пального в цій операції за відсутності первинних документів.

Разом з тим, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді проводилося придбання та включення до складу документально підтверджених витрат придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві вартість запасних частин, шин по встановленню, заміні на вантажні автомобілі на загальну суму 309980,82 грн., у тому числі у 2015 році на суму 10954,98 грн., у 2016 році на суму 142275,00 грн, у 2017 році на суму 156751,84 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не залучав до проведення технічного обслуговування, або заміни запасних частин, автошин інших платників податків.

Так, відповідно до Акту перевірки акту перевірки № 430/08-01-13-05/2751516237 від 07 червня 2018 року (а.с. 23-25) позивач придбавав у ПП «Автотір», ТОВ «Приазовспецопт», ОСОБА_5 , ТОВ «Міраторг», ТОВ «ТК «Вояж», ТОВ «М П К», ТОВ «Автофастера ЛТД», ПП «Юнол», ТОВ «СавВАТС», філія №3 «Металоцентр» СавВАТС» ТОВ «СавВАТС», ОСОБА_6 , ТОВ «Глобал ІНКАМ» запчастини на автомобілі, на яких здійснює господарську діяльність.

Однак, для визначення непридатності основних засобів, або їх частин до використання у суб`єкта господарювання повинні бути підстави, а також Акт (або інший документ для податкової звітності), який підтверджує непридатність у використанні.

Так, ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надав актів дефектації, актів списання запчастин, автошин, для використання у господарській діяльності.

Враховуючи відсутність документів, які підтверджують виведення з основних засобів із використання, суд вважає не можливо підтвердити використання в господарській дальності придбаних запчастин та автошин на загальну суму 309981,82 грн., утому числі у 2015 році на 10954,98 грн., у 2016 році на 142275,0 грн., у 2017 році на 156751,84 грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу про те, що, в порушення пункту 177.2, 177.4. статті 177 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на придбання запчастин та автошин на загальну суму 309981,82 грн., у тому числі у 2015 році на 10954,98 грн., у 2016 році на 142275,0 грн., у 2017 році на 156751,84 грн.

Також ФОП ОСОБА_1 не надано до перевірки первинні документи щодо підтвердження включених ним до інших витрат (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) вартість на загальну суму 48141,0 грн., у тому числі у 2016 році на 48141,0 грн.

Таким чином, в порушення пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 ПУ України ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу документально підтверджених витрат за 2015-2017 роки на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, витрати в розмірі 17390345,72 грн., у тому числі за 2015 р. на 52627,0 грн., за 2016 рік на 724501,0 грн., за 2017 рік на 2078789,0 грн. та інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в розмирі 48141,0 грн., у тому числі за 2016 рік на 48141,0 грн.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що висновок податкового органу про порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового Кодексу та завищення витрат, задекларованих в декларації про доходи за 2015 - 2017 роки на загальну суму 2904058,0 грн. (без ПДВ), у тому числі за 2015 року на 52627,0 грн., за 2016 року на 772642,0 грн. та за 2017 року на 2078789,0 грн. знаходить своє підтвердження.

За даними перевірки, з урахуванням встановлених порушень щодо визначення доходу та витрат, сума чистого доходу, сума на яку нараховується сума єдиного внеску становить у 2015 році - 81 743,33 грн., у 2016 році - 789 904,00 грн., у 2017 році-2 117 189,00 грн.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та удержання прибутку.

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464- „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування'' (далі - Закон №2464) є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08 липня 2010 року - «для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності».

Відповідно частини 2 статті 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464 від 08 липня 2010 року обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В результаті не вірного визначення (заниження) суми, на яку нараховується єдиний внесок на суму 951269,33 грн. у тому числі за 2015 рік у сумі 76631,33 грн., за 2016 рік у сумі 414288.00 грн., за 2017 рік у сумі 460350,00 грн. в порушення пункту 2 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08 липня 2010 року ФОП ОСОБА_1 занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (34,7%), внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, у розмірі - 951269,33 грн. у тому числі за 2015 рік у сумі 76631,33 грн., за 2016 рік у сумі 414288,00 грн., за 2017 рік у сумі 460350,00 грн.

Так, в результаті заниження суми, на яку нараховується єдиний внесок на 951269,33 грн. у тому числі за 2015 рік у сумі 76631,33 грн., за 2016 рік у сумі 414288,00 грн, за 2017 рік у сумі 460350,00 грн. ФОП ОСОБА_1 занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 (34,7)%, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, у розмірі - 218976,72 грн., у т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму-26556,36 грн., за 2016 рік на суму - 91143,36 грн., за 2017 рік на суму- 101277,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що висновки податкового органу про те, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства та занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 2927962,33 грн., в т.ч. за 2015 рік - 76531,33 грн., за 2016 рік - 772642,00 грн., за 2017 рік - 2078789,00 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 524737,28 грн., у тому числі за 2015 рік - 11479,70 грн., за 2016 рік - 139075,56 грн., за 2017 рік - 374182,02 грн. та занижено чистий оподатковуваний доход в сумі 2927962,33 грн., в т.ч. за 2015 рік - 76531,33 грн., за 2016 рік - 772642,00 грн., за 2017 рік - 2078789,00 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 43919,44 грн., в т.ч. за 2015 рік - 1147,97 грн., за 2016 рік - 115 89,63 грн., за 2017 рік - 31181,84,00 грн. та внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% (34,7%), у розмірі - 218976,72 грн., у т.ч. по періодах: за 2015 рік на суму - 26556,36 грн., за 2016 рік на суму - 91143,36 грн., за 2017 рік на суму - 101277,00 грн. - є обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Отже враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подані Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до перевірки та суду первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами для спростування висновків Акту перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність його рішень.

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень - рішень, відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов