Рішення № 82854056, 21.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/9733/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника відповідача Бохан О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Раледа" до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Раледа» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН1987/24/АВ/МГ-ФС/794 від 06.12.2018 року про накладення штрафу в розмірі 186150,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до ч.2 ст.3-1 Закону України «Про оплату праці», при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Таким чином вказаною нормою закону встановлено виключний перелік доплат, що не враховуються при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру. Індексація заробітної плати не входить до зазначеного переліку, таким чином включення ПП «Раледа» суми індексації заробітної плати до загального фонду оплати праці не може вважатися порушенням законів про працю. Крім того, позивач зазначає про порушення розгляду справи про накладення штрафу.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1987/24/АВ/МГ-ФС/794 від 06.12.2018 року діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами інспекційного відвідування позивача був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН1987/24/АВ.

На підставі акта №ДН1987/24/АВ винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН1987/24/АВ/П від 27 листопада 2018 року та оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № ДНІ987/24/АВ/МГ-ФС/794 від 06 грудня 2018 року.

Акт № ДНІ987/24/АВ отримано уповноваженою особою позивача - директором Скачек В.С., припис № ДНІ987/24/АВ/П - головним бухгалтером Магдаш Т. П .

Згідно з висновками, викладеними в Акті № ДНІ987/24/АВ, встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства.

Оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1987/24/АВ/МГ-ФС/794 від 06 грудня 2018 року винесена за порушення відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Як зазначено у ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

Розміри мінімальної заробітної плати затверджені Законом України «Про Державний бюджет України» та складають: з 1 січня 2017 року - 3200 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.

В ході інспекційного відвідування встановлено, що відповідно до штатних розписів, які затверджені директором ПП «Раледа» та введені в дію з 01 січня 2017 року та 01 січня 2018 року посадовий оклад на посаді начальника сільгоспцеху встановлено у розмірі 3000,00 грн.

Зазначену посаду займає працівник ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями нарахування заробітної плати встановлено, що працівнику ОСОБА_3 на протязі 2017 - 2018 років позивачем ПП «Раледа» не проведено доплату до рівня мінімальної заробітної плати, що порушує вимоги ст.3 та ст.3-1 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, в цій частині суд погоджується, що позивачем не здійснено доплату до рівня мінімальної заробітної плати згідно вимог діючого законодавства.

Крім того, у червні 2017 року, липні 2017 року та серпні 2017 року приріст індексу споживчих цін складає 3,7 %, тому робітникам, при «базовому» місяці - січень 2017 року, при повністю виконаній місячній нормі праці повинні нарахувати індексацію заробітної плати, яка складає:

у червні 2017 року 1684 грн. х 3,7% = 62,31 грн.

у липні 2017 року 1684 грн. х 3,7% = 62,31 грн.

у серпні 2017 року 1684 грн. х 3,7% = 62,31 грн.

У вересні 2017 року, жовтні 2017 року та листопаді 2017 року приріст індексу споживчих цін складає 6,9%, тому робітнику повинні нараховувати наступну суму індексації:

у вересні 2017 року 1684 грн. х 6,9% = 116,20 грн.

у жовтні 2017 року 1684 грн. х 6,9% = 116,20 грн.

у листопаді 2017 року 1684 грн. х 6,9% = 116,20 грн.

У грудні 2017 року приріст індексу споживчих цін складає 10,2 %, тому робітнику повинні нараховувати наступну суму індексації:

у грудні 2017 року 1762 грн. х 10,2% = 179,72 грн.

Отже, починаючи з червня 2017 року право на нарахування індексації грошових доходів мали наступні працівники підприємства: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до розрахункових відомостей встановлено, що позивач ПП «Раледа» не нараховано та не виплачено чотирьом працівникам індексацію заробітної плати пропорційно до відпрацьованого часу, що порушує вимоги Порядку № 1078, ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що індексація заробітної плати не належить до фонду основної заробітної плати, а належить до фонду оплати додаткової заробітної плати згідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» та п.п.2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5.

Також згідно приписів ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін належить до інших державних соціальних гарантій, а отже, не належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки індексація не є основним джерелом існування, а тому і застосування штрафних санкцій до позивача за недотримання строків та порядку виплати індексації працівникам підприємства на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є безпідставним та таким, що суперечить вищенаведеним вимогам законодавства.

Таким чином, суд в цій частині не погоджується з виявленими порушеннями.

Щодо порушення порядку розгляду справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Про виявлені порушення та необхідність їх усунення зазначає сам позивач ПП «Раледа». Так, відповідно до листа позивача № 6 від 04 грудня 2018 року на виконання вимог припису № ДН1987/24/АВ/П проведені нарахування ОСОБА_3 до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 2012 року №509 (далі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Акт № ДН1987/24/АВ складений 16 листопада 2018 року.

Таким чином, на виконання вимог Порядку № 509, в межах визначених строків, Головне управління направило на адресу суб`єкта господарювання - позивачу ПП «Раледа» Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1987/24/АВ/МГ/ІП від 23 листопада 2018 року про призначення розгляду на 06 грудня 2018 року на 09 год. 00 хв. (поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4900067359718).

Відповідно до Роздруківки з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4900067359718 надійшло до поштового відділення позивача вже 26 листопада 2018 року та отримано уповноваженою особою позивача 27 листопада 2018 року.

Тобто, Головне управління зробило все необхідне для того, щоб повідомити позивача ПП «Раледа» про розгляд справи.

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

На підставі Акту № ДН1987/24/АВ та у відповідності до Порядку № 509, Головним управлінням було винесено, в тому числі, і оскаржувану Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДНІ 987/24/АВ/МГ-ФС/794 від 06 грудня 2018 року. Зазначеною Постановою на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на позивача ПП «Раледа» накладено штраф у розмірі 186150,00 грн. Зазначена сума штрафу підлягає сплаті до Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо розгляду справи про накладення штрафу діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 2233,20 грн.

Керуючись ст. ст.243-245, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 06.12.2018 року в частині штрафу в розмірі 148920 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2233,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 червня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова