Рішення № 82854013, 03.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 р. Справа№200/6897/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- зобов`язати Волноваське ОУ ПФУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 42169496 переглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1 з визначенням питання щодо зарахування до пільгового стажу за періоди роботи з 17.05.1988 по 29.05.2015 а саме :

з 17.05.1988 по 31.07.1988 проходив виробничу практику на шахті "Северная" за спеціальністю учень гірника з ремонту гірського видобутку,

з 02.01.1989 по 08.05.1989 працював та був учнем електрослюсаря підземної ділянки ЕМО з повним робочим днем у шахті,

з 09.07.1991 по 04.08.1991 працював гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті,

з 06.08.1991 по 23.09.1991 працював гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті,

з 09.04.1992 по 01.06.1992 гірником підземним з повним робочим днем у шахті,

з 03.08.1992 по 31.10.1992 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті,

з 01.11.1992 по 30.09.1994 працював гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті,

з 01.10.1994 по 30.09.1997 працював помічником начальника ділянки підземний з повним робочим днем у шахті,

з 01.10.1997 по 04.12.2000 працював гірником підземним з повним робочим днем у шахті,

з 23.10.2006 по 22.12.2006 гірником підземним з повним підземним трудовим днем у шахті,

з 28.12.2006 по 29.05.2015 працював гірським майстром підземним з повним робочим днем у шахті;

- стягнути з Волноваського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на мою користь судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.05.2019 він звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії за вислугу років, однак у призначенні пенсії відповідач відмовив, мотивуючи це недостатністю стажу для призначення відповідного виду пенсії. Відповідач відмовився приймати до підрахунку періоди роботи з 17.05.1988 по 29.05.2015 та зараховувати до пільгового стажу даний період роботи за списком №1, бо згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вищезазначене підприємство знаходиться у м. Донецьк, на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014) та неможливо провести перевірку довідок № 6188/27 від 14.03.2019,0119- 271/648 від 14.03.2019, 6190/27 від 14.03.2019, 6200/27 від 14.03.2019 про підтвердження наявного пільгового трудового стажу для призначення пенсії.

Позивач вважає рішення відповідача незаконним, а тому така відмова носить формальний характер і порушує його право на реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/6897/19-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач знаходиться на обліку в Волноваському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії по інвалідності та внутрішньо переміщена особа з зони АТО з 28.01.2019 року. 02.05.2019 року, позивач звернувся до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. При зверненні останнім були надані оригінали довідок на підтвердження пільгового стажу роботи з 17.05.1988 року по 29.05.2015 року за №№6180/27, 6182/27, 6188/27, 6190/27, 6200/27,0119-27/648, копія паспорта громадянина України та копія довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи. Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, м. Сніжне Донецької області відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 252-VІІ та постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року № 254-VII, м. Сніжне Донецької області визнано тимчасово окупованою територією. У зв`язку з чим, довідки надані Позивачем видані підприємством, що фактично знаходиться в зоні проведення ООС, а отже не можуть вважатися достовірними до проведення перевірки на підприємстві. При цьому, зазначив, що вимоги Позивача про визнання періоду роботи на пільговій професії є безпідставними, оскільки будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та посадовими або службовими особами на території, що тимчасово не контролюється українською владою, є недійсними і не створює правових наслідків.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 15 лютого 1997 року Сніжнянським МВ УДМС України в Донецькій області) та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою від 28.01.2019 року № 1438-5000021031 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (РНОКПП 42169496) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

За заявою позивача від 28.01.2019 року про призначення пенсії по інвалідності, ОСОБА_1 призначено пенсію з 04.01.2019 року.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, 02.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 546 з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. До заяви були надані оригінали довідок на підтвердження пільгового стажу з 17.05.1988 року по 29.05.2015 року № 6180/27, 6182/27, 6198/27, 6188/27, 6190/27, 6200/27, 0119-27/648.

Листом від 06.05.2019 року № 7452/11-33/02 Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області за результатом звернення позивача, повідомило останнього, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, для визначення права на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Провести перевірку первинних документів, на підставі яких підприємства надали довідки немає можливості, оскільки оригінали первинних документів для проведення перевірки фактично знаходяться на території, яка тимчасово не контрольованій українською владою. Окрім того, зазначено, що органи Пенсійного фонду України приймають документи, які видані на території, контрольованій українською владою. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та посадовими або службовими особами на території, що тимчасово не контролюється українською владою, є недійсними і не створює правових наслідків. У зв`язку з чим, повернуто на адресу позивача оригінали довідок, які були долучені до заяви.

Не погодившись з відмовою відповідача щодо врахування довідок від 14.03.2019 року на підтвердження пільгового стажу з 17.05.1988 року по 29.05.2015 року № 6180/27, 6182/27, 6198/27, 6188/27, 6190/27, 6200/27, 0119-27/648, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14-а.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 17.05.1988 року по 29.05.2015 року є неможливість здійснення перевірки достовірності довідок № 6180/27, 6182/27, 6198/27, 6188/27, 6190/27, 6200/27, 0119-27/648 через те, що довідки видані підприємствами, що фактично знаходяться в зоні проведення ООС.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 :

- з 17.05.1988 року по 31.07.1988 року проходив виробничу практику на шахті "Северная" за спеціальністю учень гірника з ремонту гірського видобутку (довідка від 02.08.1989 року),

- з 02.01.1989 року прийнятий учнем електрослюсаря підземним для проходження виробничої практики на Шахту «Заря» (наказ від 05.01.1989 року №5к) по 08.05.1989 року (наказ про звільнення від 12.05.1989 року №129к),

- з 09.07.1991 року прийнятий гірським майстром на час виробничої практики на шахту «Снежнянская» в/о «Торезантрацит» (наказ від 09.07.1991 року №39/к) по 04.08.1991 року (наказ про звільнення від 02.08.1991 року №45/к),

- 06.08.1991 року прийнятий на час літніх канікул гірським майстром на шахту «Снежнянская» в/о «Торезантрацит» (наказ від 02.08.1991 року) по 23.09.1991 (наказ про звільнення від 24.09.1991 року №58/к),

- 09.04.1992 року прийнятий гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті на 2 місяці на шахту «Снежнянская» в/о «Торезантрацит» (наказ від 10.04.1992 року №28/к) по 01.06.1992 року (наказ про звільнення від 08.06.1992 року №41/к),

- 03.08.1992 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті на шахту «Снежнянская`в/о «Торезантрацит» (наказ від 03.08.1992 року №57/к),

- 01.11.1992 року переведений гірничим майстром з повним робочим днем у шахті (наказ від 03.11.1992 року №79/к),

- з 01.10.1994 року призначений помічником начальника ділянки ВТБ з повним робочим днем у шахті (наказ від 19.10.1994 року №66/к),

- з 01.10.1997 року переведений гірником підземним з повним робочим днем у шахті (наказ від 03.10.1997 року № 60/к) та працював по 04.12.2000 (наказ про звільнення від 04.12.2000 року №66/к),

- 23.10.2006 прийнятий гірничим майстром підземним тимчасово на 2 місяці на в/п шахта «Ударник» ДП «Сніжнеантрацит» (наказ від 23.10.2006 року №314/к) по 22.12.2006 року (наказ про звільнення від 22.12.2006 року №390/к),

- 28.12.2006 року прийнятий гірничим майстром підземним на дільницю ВТБ на в/п шахта «Ударник» ДП «Сніжнеантрацит» (наказ від 28.12.2006 року №403/к) по 29.05.2015 року (наказ про звільнення від 29.05.2015 року №236/к).

Пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 14.03.2019 року №6188/17 про порядок підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою Шахтою «Заря» Державного підприємства «Торезантрацит», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті «Северная» виробничого об`єднання «Торезантрацит» за професією, посадою і за період з 17.05.1988 року по 31.07.1988 року учень гірника з ремонту гірського видобутку підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачено списком №1.

Пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 14.03.2019 року № 0119-27/648 про підтвердження фактичного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Шахтою «Заря» Державного підприємства «Торезантрацит», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті «Заря» виробничого об`єднання «Торезантрацит» за професією, посадою з 02.01.1989 року по 08.05.1989 року учень електрослюсаря підземний дільниці ЕМО з повним робочим днем в шахті, оплата відбувалась за підземною тарифною ставкою, що передбачено списком № 1.

Пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 14.03.2019 року № 6190/27 про порядок підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою Шахтою «Заря» Державного підприємства «Торезантрацит», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті «Снежнянская» виробничого об`єднання «Сніжнеантрацит» за професією, посадою і за період з 09.07.1991року по 04.08.1991року виконував роботи гірського майстра підземним з повним підземним робочим днем в шахті, з 06.08.1991 року по 23.09.1991 року виконував роботи гірським майстром підземним з повним робочим днем в шахті, з 09.04.1992 року по 01.06.1992 року виконував роботи гірником підземним з повним робочим днем в шахті, з 03.08.1992 року по 31.10.1992 року виконував роботи електрослюсаря підземного з повним підземним робочим днем в шахті, з 01.11.1992 року по 30.09.1994 року виконував роботи гірним майстром підземним з повним підземним робочим днем в шахті, з 01.10.1994 року по 30.09.1997 року виконував роботи помічника начальника ділянки підземний з повним підземним робочим днем в шахті, з 01.10.1997 року по 04.12.2000 року виконував роботи гірським майстром підземним з повним підземним робочим днем в шахті, що передбачено списком №1.

Пільговий характер роботи підтверджено довідкою від 14.03.2019 року №6200/22 про порядок підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою Шахтою «Ударник» Державного підприємства «Торезантрацит», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті «Ударник» Державного підприємства «Торезантрацит» за професією, посадою з 23.10.2006 року по 22.12.2006 року виконував роботи гірського майстра підземного з повним підземним робочим днем в шахті, з 28.12.2006 року по 29.05.2015 року виконував роботи гірського майстра підземного з повним підземним робочим днем в шахті, що передбачено списком № 1.

Довідками про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.03.2019 року № 6193/27 за період вересень 1992 року по серпень 1996 року, від 14.03.2019 року № 6191/27 за період вересень 1996 року по серпень 1997 року, від 14.03.2019 року № 6201/27 за період січень 2010 року по травень 2015 року, підтверджується факт нарахування заробітної плати та відповідно нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України. Довідки видані на підставі особових рахунків за період 1992-1996 року, 1996-1997 року, 2010-2015 року.

Також, відповідно до Наказу по шахті «Снежнянская» Торезького виробничого об`єднання з видобутку антрацита «Торезантрацит» від 12.12.1994 року № 697 «Щодо пільгового пенсійного забезпечення» затверджено список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, в якому зазначено 10101006- гірський майстер підземний, 10101006 - помічник начальника ділянки підземний.

Відповідно до Наказу по шахті «Снежнянская» державного департаменту вугільної промисловості 5 виробничого об`єднання «Сніжнеантрацит» Міністерства Палива та енергетики України від 17.01.2002 року «Щодо пільгового пенсійного забезпечення» затверджено список №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, в якому зазначено 10101006- гірський майстер підземний.

Довідками від 14.03.2019 року №6189/27 та №01-19-27/653 підтверджуються спуски-підйоми позивача в шахту за 1988-1989 роки.

Між іншим, позивачем було надано історичну довідку Шахти «Северная» щодо перейменування та реорганізації шахти, історичну довідку Шахти «Заря» та виробничого об`єднання «Сніжнеантрацит», історичну довідку Шахти «Снежнянская», історичну довідку Шахти «Ударник».

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Положеннями частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії. За таких обставин посилання відповідача на неможливість перевірки достовірності наданих відомостей щодо підприємства, на якому працював позивач, суд не приймає до уваги.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, в трудовій книжці позивача містяться записи про відповідний стаж роботи позивача на Шахті «Заря» ДП «Торезантрацит», Шахті «Северная» виробничого об`єднання «Торезантрацит», Шахті «Снежнянская» виробничого об`єднання «Сніжнеантрацит», Шахті «Ударник» ДП «Торезантрацит».

Між іншим, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього за відповідною посадою. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками шахт і дефектів їх вчинення не мають.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з ч. 2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд зазначає, що щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Враховуючи наведене суд вважає за можливе застосувати вказані загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, які видані установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, як доказів, оскільки можливість збору відповідних доказів на такій території може бути значно обмежена, у той час як вони мають істотне значення для реалізації відповідних прав людини.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 18.04.2019 року по справі № 344/16404/16-а.

Окрім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Таким чином, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Отже, неврахування зазначених довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Та обставина, що довідки від 14.03.2019 року № 6180/27, 6182/27, 6198/27, 6188/27, 6190/27, 6200/27, 0119-27/648, видані підприємствами, які розташовані на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за наявності у нього необхідного стажу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах 30 жовтня 2018 року у справі № 234/3038/17 (провадження № К/9901/30786/18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 266/4889/16-а (провадження № К/9901/18644/18)

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 17.05.1988 року по 29.05.2015 року на Шахті «Заря» ДП «Торезантрацит», Шахті «Северная» виробничого об`єднання «Торезантрацит», Шахті «Снежнянская» виробничого об`єднання «Сніжнеантрацит», Шахті «Ударник» ДП «Торезантрацит».

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

В розумінні адміністративного судочинства:

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт) - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк);

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом N8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom», заява 22414/93, рішення від 15 листопада 1996 року Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст І зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)),

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки у відповідача як суб`єкта владних повноважень були відсутні підстави для відмови позивачу у розгляді довідок від 14.03.2019 року № 6180/27, 6182/27, 6198/27, 6188/27, 6190/27, 6200/27, 0119-27/648, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 06.05.2019 року №7452/11-33/02 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 17.05.1988 року по 31.07.1988 року на Шахті «Северная» в/о «Торезантрацит», з 02.01.1989 року по 08.05.1989 року на Шахті «Заря» ДП «Торезантрацит», з 09.07.1991 року по 04.08.1991 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 06.08.1991 року по 23.09.1991року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 09.04.1992 року по 01.06.1992 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 03.08.1992 року по 31.10.1992 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 01.11.1992 року по 30.09.1994 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 01.10.1994 року по 30.09.1997 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 01.10.1997 року по 04.12.2000 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 23.10.2006 року по 22.12.2006 року на шахті «Ударник» ДП «Торезантрацит», з 28.12.2006 року по 29.05.2015 року на шахті «Ударник» ДП «Торезантрацит».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем був сплачений у загальній сумі 768,40 грн. відповідно до квитанції про сплату №61913 від 23.05.2019 року у сумі 768,40 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, викладену у листі від 06.05.2019 року №7452/11-33/02.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 17.05.1988 року по 31.07.1988 року на Шахті «Северная» в/о «Торезантрацит», з 02.01.1989 року по 08.05.1989 року на Шахті «Заря» ДП «Торезантрацит», з 09.07.1991 року по 04.08.1991 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 06.08.1991 року по 23.09.1991року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 09.04.1992 року по 01.06.1992 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 03.08.1992 року по 31.10.1992 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 01.11.1992 року по 30.09.1994 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 01.10.1994 року по 30.09.1997 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 01.10.1997 року по 04.12.2000 року на шахті «Снежнянская» в/о «Снежноеантрацит», з 23.10.2006 року по 22.12.2006 року на шахті «Ударник» ДП «Торезантрацит», з 28.12.2006 року по 29.05.2015 року на шахті «Ударник» ДП «Торезантрацит».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Обручева, 17, ЄДРПОУ 42169496) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім грн.) 40 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 03 липня 2019 року та його повний текст складено та підписано 05 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова