Рішення № 82853934, 26.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 р. Справа№200/2760/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченко А.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

позивач - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним рішення відповідача від 11 січня 2019 року № 1724 про відмову в призначенні пенсії та скасувати його;

- зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу позивача ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:

- період навчання з 01.09.1986 по 10.01.1990 в СПТУ № 41 по професії "електрослюсар підземний";

- періоди роботи з 15.01.1990 по 09.11.1996, з 06.08.1998 по 15.07.2002 на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля";

- період роботи з 13.05.2015 по 23.05.2018 на підприємстві ВАТ "Ургалвугілля".

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового (загального) стажу позивача ОСОБА_1 :

- період навчання в СПТУ № 41 з 01.09.1986 по 10.01.1990 по професії "електрослюсар підземний";

- період роботи з 15.03.2005 по 23.04.2008 на підприємстві ТОВ "Мідас LTD".

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 5016 від 31.10.2018 про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.10.2018 року він звернувся до відповідача з заявою № 5016 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням № 1724 від 11.01.2019 року відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії через відсутність 25 років пільгового стажу роботи в підземних умовах. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з 15.01.1990 по 09.11.1996, з 06.08.1998 по 15.07.2002, період роботи на підприємстві ВАТ «Ургалвугілля» з 13.05.2015 по 23.05.2018. Окрім того до спеціального та до страхового стажу не зараховано період його навчання з 01.09.1986 по 10.01.1990 в СПТУ № 41 за професією «електрослюсар підземний» та до страхового стажу не зарахований період роботи на підприємстві ТОВ «Мідас LTD» з 15.03.2005 по 23.04.2008.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року відкрито провадження у справі № 200/2760/19-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в обгрунтування якого зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди з 15.01.1990 по 09.11.1996, з 06.08.1998 по 15.07.2002 на підприємстві ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки запис зроблено в дублікаті трудової книжки від 05.10.2006 та підлягає акту перевірки, з 13.05.2015 по 23.05.2018 на підприємстві ВАТ «Уралвугілля», оскільки пільгова довідка підлягає перевірці. Також, зазначає, що на період звернення позивача із заявою про призначення пенсії згідно отриманих даних зі СПОВ (система персоніфікованого обліку відомостей) за період з 15.03.2005 по 23.04.2008 року (сформовану 10.01.2019 року) роботи позивача не було сплачено страховий внесок підприємством ТОВ «Мідас LTD», що є порушенням ч.6 ст.20 Закону 1058, відповідно до якої страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. З урахуванням зазначеного управлінням не було зараховано до страхового стажу період роботи з 15.03.2005 по 23.04.2008 року період роботи на ТОВ «Мідас LTD» через відсутність відомостей про сплату страхових внесків. Також, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 10.01.1990 в СПТУ №41, оскільки позивачем не надано диплому про закінчення даного закладу.

Селидовське об`єднане УПФУ Донецької області вважає, що не порушило прав позивача, діяло в межах наданих йому законами та нормативно - правовими актами та не порушило вимоги чинного законодавства.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року призначено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 травня 2019 року. Між іншим, даною ухвалою витребувано у позивача докази в обґрунтування позовних вимог, а саме: нарахування заробітної плати за період працевлаштування останнього на ТОВ «Мідас LTD» з 15.03.2005 року по 23.04.2008 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 12 червня 2019 року розгляд справи відкладено на 26 червня 2019 року.

У судове засідання, призначене на 26 червня 2019 року повноважні представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, унікальний номер запису в Реєстрі 19711023-01137, виданий 09.07.2018 року), місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 31.10.2018 року про призначення пенсії згідно п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви були додані наступні документи: копію паспорту та ІПН; копію дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.10.2006; довідку про навчання № 5-2426 від 25.10.2018; архівну довідку видану Новогродівською міською радою № 3 від 09.01.2014; довідку про факт роботи видану ВП Шахта „Україна " ДП „Селидіввугілля" від 24.04.2008; довідки про особливий характер роботи видані підприємством ВП Шахта „Україна " ДП „Селидіввугілля" № 1-2534 від 07.11.2018, № 5-2426 від 25.10.2018 та довідку від 24.04.2008; довідку про особливий характер роботи видану підприємством ПАТ „Шахтоуправління „Покровське" № 522, № 523 від 20.07.2018; довідку про особливий характер роботи видану підприємством ВП Шахта „Котляревська " ДП „Селидіввугілля" № 04-22\1912 від 03.07.2018; виписку з наказу про атестацію робочих місць ВП Шахта „Котляревська " ДП „Селидіввугілля" № 41ОП від 07.04.2010, № 297ОП від 07.07.2010; довідку про особливий характер роботи видану підприємством «Ургалвугілля» №26 від 25.05.2018; документи видані підприємством «Ургалвугілля» № 54 від 12.07.2018, № 26 від 26.05.2018; довідки про заробітну плату видані підприємством «Ургалвугілля» б\н від 26.07.2018, № 275, № 276, № 277, № 596 від 12.07.2018, № 77 від 06.02.2018.

Рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 січня 2019 року № 1724, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах. В обґрунтування відмови, управлінням зазначено, що до пільгового та страхового стажу не зараховано періоди: з 11.12.1989 по 31.12.1989 на підприємстві ВП Шахта „Україна " ДП „Селидіввугілля", оскільки відсутній запис в трудовій книжці та підлягає акту перевірці. До пільгового стажу не зараховано періоди: з 15.01.1990 по 09.11.1996, з 06.08.1998 по 15.07.2002 на підприємстві ВП Шахта „Україна " ДП „Селидіввугілля", оскільки запис зроблено в дублікаті трудової книжки від 05.10.2006 та підлягає акту перевірці; з 13.05.2015 по 23.05.2018 на підприємстві ВАТ «Ургалвугілля», так як пільгова довідка підлягає перевірці. До страхового стажу не зараховано період: з 15.03.2005 по 23.04.2008 на ТОВ «Мідас LTD», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 10.01.2019). Відповідно до наданих документів, страховий стаж заявника складає 22 роки 06 місяців 12 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за ст. 14-25 - шахтарі складає 06 років 05 днів.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Разом з цим, суд зазначає, що позивачем не оскаржується неврахування відповідачем до пільгового та страхового стажу періоду з 11.12.1989 по 31.12.1989 на підприємстві ВП Шахта „Україна " ДП „Селидіввугілля".

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Підпунктом 1.1 п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі за текстом - Порядок ведення трудових книжок), затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п. 2.2 Порядку ведення трудових книжок, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Порядку ведення трудових книжок визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Так, згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Пунктом 5.3 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Згідно з підпунктом 5.5 Інструкції № 58 якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена та інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).

При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов`язаний пред`явити дублікат трудової книжки.

Системним аналізом вищевикладених положень Інструкції № 58 встановлено, що перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містять будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки..

З дубліката трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 у спірний період з 15.01.1990 року по 09.11.1996 року та з 06.08.1998 року по 15.07.2002 року, вбачається наступне:

- з 15.01.1990 року прийнятий на ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» підземним електрослюсарем 5 розряду та направлений на дільницю по видобутку вугілля №3 (наказ від 18.01.1990 року №36к);

- з 09.11.1996 року звільнений по переводу в ЗАТ «Агрікола» за п.5 ст.36 КЗпП України (наказ від 12.12.1996 року №1113к);

- з 06.08.1998 року прийнятий на ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» підземним електрослюсарем 5 розряду та направлений на дільницю по видобутку вугілля №8 (наказ від 10.08.1998 року №783к);

- з 01.10.1998 року переведений механіком на дільницю по видобутку вугілля №8 (наказ від 30.10.1998 року № 1115к);

- з 10.04.2002 року призначений начальником дільниці по ремонту забійного обладнання (наказ від 09.04.2002 року № 280к);

- з 15.07.2002 року звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ від 17.07.2002 року №595к).

Як вже зазначалось судом, пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уточнюючі довідки для підтвердження пільгового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Отже, належним та допустимим доказом, а саме дублікатом трудової книжки підтверджується, що ОСОБА_1 має право на включення періоду роботи з 15.01.1990 року по 09.11.1996 року та з 06.08.1998 року по 15.07.2002 року на підприємстві ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» до пільгового стажу.

При цьому, суд зазначає, що період роботи позивача на ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» з січня 1999 року по липень 2002 року та включення даного періоду до спеціального стажу підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Суд критично ставиться до посилань відповідача, як на підставу щодо не зарахування стажу, на необхідність проведення перевірки достовірності виданих документів, оскільки перевірка вказаних документів не повинна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, така обставина не пов`язана з волею останнього.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 583/392/17, від 20.03.2018 року у справі № 527/1655/17.

Окрім того, як вбачається з рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивачем до заяви були надані довідки про період роботи, видані ВП Шахта „Україна " ДП „Селидіввугілля" від 24.04.2008; довідки про особливий характер роботи видані підприємством ВП Шахта „Україна " ДП „Селидіввугілля" № 1-2534 від 07.11.2018, № 5-2426 від 25.10.2018 та довідку від 24.04.2008.

При цьому, до відзиву, відповідачем не було надано до суду вищезазначені довідки в обґрунтування свої заперечень.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення УПФ до ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» із запитами, щодо перевірки достовірності виданих довідок.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що пільговий стаж роботи позивача в період часу з 15.01.1990 року по 09.11.1996 року та з 06.08.1998 року по 15.07.2002 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» підлягає зарахуванню відповідачем до пільгового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 13.05.2015 року по 23.05.2018 року на підприємстві ВАТ «Ургалвугілля», оскільки пільгова довідка підлягає перевірці, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи з 13.05.2015 року по 23.05.2018 року позивач працював на підприємстві, яке знаходиться на території Російської Федерації, а тому питання щодо можливості зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу, слід розглядати у відповідності до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода).

Згідно статті 6 Угоди працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Відповідно до статті 7 Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Статтею 1 Угоди про гарантії передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Як вбачається з довідки уточнюючої особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення дострокової страхової пенсії по старості відповідно ст.30 і ст.32 Федерального Закону РФ від 28.12.2013 №400-ФЗ "Про страхові пенсії" виданої ОСОБА_1 ВАТ «Ургалуголь» від 25.05.2018 року №26, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працює в ВАТ «Ургалуголь» в п.Чегдомин Верхнебуреїнського району Хабарівського краю в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі з 13.05.2015 року (Наказ №1632-к від 13.05.2015 року) по 23.05.2018 року (наказ №1435-к від 23.05.2018 року). Основний вид діяльності: Видобуток кам`яного вугілля.

У довідці зазначено, що ВАТ «Ургалуголь» перейменовано в АТ «Ургалуголь» (Рішення Єдиного акціонера ВАТ «Ургалуголь» від 01.03.2016 року №2).

Також у довідці зазначено, що на посаді старшого механіка по ремонту та експлуатації забійного обладнання з 13.05.2015 року по 21.12.2016 року (Наказ №1632-к від 13.05.2015 року); з 22.12.2016 року (Наказ №4054-к від 22.12.2016 року) головний механік Шахти «Северная» по 23.05.2018 року (Наказ №1435-к від 23.05.2018 року).

В період роботи старшим майстром з ремонту та експлуатації забійного обладнання мали місця тимчасові переведення головним механіком шахти:

з 11.12.2015року по 21.12.2015року (наказ №4343-к від 15.12.2015г.)

з 26.03.2016року по 05.04.2016 року (наказ № 838-к від 23.03.2016року)

з 05.05.2016 року по 15.05.2016року(наказ № 1303-к від 04.05.2016року)

з 13.08.2016року по 21.08.2016року (наказ №2517-к від 12.08.2016року).

На вищевказаних посадах працював (а) повний робочий день під землею.

Відповідно до ст. 30.1.1 Закону РФ від 28.12.2013г. № 400-ФЗ «Про страхові пенсії». Список №1 виробництв, робіт, професій ..., розділ 1 «Гірничі роботи», п. 1010100г-23485, 1010100в-20822 має право на дострокове призначення страхової пенсії.

Таким чином, період роботи позивача за період з 13.05.2015 по 23.05.2018 на підприємстві ВАТ «Ургалвугілля» підтверджено належним чином, а тому дії відповідача щодо неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача при обчисленні пільгового стажу, який дає право на отримання пенсії за віком, з підстав перевірки пільгової довідки є протиправним.

Щодо неврахування до страхового стажу період роботи позивача з 15.03.2005 по 23.04.2008 на підприємстві ТОВ "Мідас LTD", суд зазначає наступне.

З дубліката трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 у спірний період з 15.03.2005 року по 23.04.2008 року вбачається наступне:

-з 15.03.2005 року позивач прийнятий на ТОВ "МІДАС LTD" на посаду заступника директора з технічних питань (наказ від 15.03.2005 року №15/03-05),

- з 30.11.2005 року призначений директором ТОВ "МІДАС LTD" (наказ від 30.11.2005 року №30/11-05),

- з 23.04.2008 року звільнений за власним бажанням ст.38КЗпП (наказ від 23.04.2008 року №23/04).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

Згідно ч 3 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.

Відповідно до статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці.

За змістом частин п`ятої та шостої статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. (ч. 12 цієї статті).

При цьому, у частині десятій статті 20 Закону № 1058 зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить, що саме роботодавець є тією особою, яка згідно закону повинна сплачувати страхові внески.

При цьому, суд зазначає, що позивач, виконуючи обов`язки директора ТОВ "МІДАС LTD", був посадовою особою відповідальною за внесення таких даних. Окрім того, як вбачається з безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в Переліку засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім`я, по батькові, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа вказано Герасименко Володимира Вікторовича, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 6550.00.

В контексті викладеного, суд зазначає, що наявність страхового стажу підтверджується тим, що особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та щомісячно сплачувала страхові внески. Оскільки, за спірний період з 15.03.2005 по 23.04.2008 року заробітна плата не нараховувалася, страхові внески не сплачувалися, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового та до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 10.01.1990 в СПТУ № 41 по професії "електрослюсар підземний", суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.

Із записів трудової книжки позивача судом встановлено, що позивач з 01.09.1986 по 10.01.1990 навчався за спеціальністю «електрослюсар підземний» в ПТУ №41 м.Селидово.

Як вбачається з копії Диплому серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер № НОМЕР_4 , виданому ОСОБА_1 , в тому що він 01 вересня 1986 року поступив в професійно-технічне училище №41 м.Селидове та 10 січня 1990 року закінчив повний курс навчання з отриманням середньої освіти за професією «електрослюсар підземний-машиніст»

Починаючи з 15.01.1990 року почав працювати електрослюсарем підземним 5 розряду та направлений на дільницю по видобутку вугілля №3.

З огляду на те, що позивача протягом 1 місяця після закінчення навчання у ПТУ № 41, працевлаштовано за здобутою спеціальністю, відповідно суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно не враховано період навчання позивача з 01.09.1986 року по 10.01.1990 року до пільгового та страхового стажу.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Порушення, які допущені при оформленні дубліката трудової книжки, жодним чином не нівелюють достовірність таких записів та інформацію про стаж роботи особи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Наведені вище обставини у справі, свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в даному випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 30 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення відповідача від 11 січня 2019 року № 1724 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 31.10.2018 року №5016 про призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до страхового та пільгового стажу період навчання позивача з 01.09.1986 по 10.01.1990 в СПТУ № 41 по професії "електрослюсар підземний-машиніст", до пільгового стажу періоди роботи позивача з 15.01.1990 по 09.11.1996, з 06.08.1998 по 15.07.2002 на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля" та період роботи з 13.05.2015 по 23.05.2018 на підприємстві ВАТ "Ургалвугілля".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 576,30 грн. (75%).

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 січня 2019 року № 1724 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, 6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2018 року №5016 про призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до страхового та пільгового стажу період навчання позивача з 01.09.1986 року по 10.01.1990 року в СПТУ № 41 по професії "електрослюсар підземний-машиніст", до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 15.01.1990 року по 09.11.1996 року, з 06.08.1998 року по 15.07.2002 року на підприємстві ВП "Шахта "Україна" ДП "Селидіввугілля" та період роботи з 13.05.2015 року по 23.05.2018 року на підприємстві ВАТ "Ургалвугілля".

В іншій частині задоволення позовних вимог- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, 6) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 576 (п`ятсот сімдесят шість грн.) 30 коп.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 26 червня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова