Рішення № 82853857, 24.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/863/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуцалюк І.О.,

представника позивача Крючкова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкорд ЛТД" до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінкорд ЛТД" (далі - ТзОВ "Лінкорд ЛТД", позивач) звернулося з позовом до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД-ФС.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача у розмірі 33 618 690 грн, винесена відповідачем на підставі акту невиїзного інспектування юридичної особи ТзОВ «Лінкорд ЛТД» від 13.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ.

Позивач вважає, що Управлінням Держпраці у Волинській області було грубо порушено порядок проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови.

Невиїзне інспектування відповідачем проведено на підставі листа ГУ ДФС у Волинській області з інформацією про перелік осіб, які в період з 01.01.2016 по 09.10.2018 працювали у ТзОВ "Лінкорд ЛТД" та здійснювали перетин митного кордону України транспортними засобами, що були ввезені в режимі імпорту суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Акт невиїзного інспектування ТзОВ «Лінкорд ЛТД» від 13.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ позивач не отримував та ознайомлений з ним не був.

Одночасно з актом, інспектором Управління Держпраці у Волинській області було складено припис про усунення порушень від 13.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/П, який позивачем також не був отриманий.

Рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу від 20.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД призначено справу до розгляду 26.12.2018 на 11 год 30 хв в приміщенні Управління Держпраці у Волинській області.

Вказане рішення позивачем отримано 26.12.2018. В той же день, після зв`язку з представником відповідача, позивачу було повідомлено, що справа про накладення штрафу за порушення трудового законодавства розглянута.

Оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2018 №ВЛ 498/3/АВ/ТД-ФС позивачем отримана не була.

Лише 30.01.2019, після ознайомлення адвокатом, що діяв в інтересах ТзОВ "Лінкорд ЛТД", з документами контрольно-перевірочних заходів Управління Держпраці у Волинській області відносно ТзОВ "Лінкорд ЛТД", позивачу стало відомо, що відносно ТзОВ "Лінкорд ЛТД" Управлінням Держпраці у Волинській області було проведено ряд заходів за результатами яких без участі представника позивача було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД-ФС.

Висновки відповідача, викладені в акті невиїзного інспектування від 13.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ, про порушення позивачем вимог КЗпП України, а саме: допущення до роботи без укладення трудових договорів 312 працівників є протиправними, необгрунтованими та зробленими виключно на підставі додатку до листа ГУ ДФС у Волинській області, в якому містилась інформація про перелік осіб, які в період з 01.01.2016 здійснювали перетин митного кордону України транспортними засобами які були придбані ТзОВ "Лінкорд ЛТД" та ввезені на митну територію України.

Однак, вказані в акті особи не перебували у трудових відносинах з ТзОВ "Лінкорд ЛТД" та не здійснювали для товариства жодних робіт, за які згідно КЗпП України передбачається винагорода.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД-ФС є протиправною та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.1).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник відповідача подав до суду заяву від 30.05.2019 №1746/05-02 про визнання позову (а.с.149).

24.06.2019 від представника відповідача надійшло письмове клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які він вважає явно завищеними та неспівмірними зі складністю справи (а.с.164-167).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час дату та місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що начальнику Управління Держпраці у Волинській області надійшов лист від ГУ ДФС у Волинській області від 03.12.2018 №662/10/03-20-13-03-09 в якому зазначалось, що ГУ ДФС у Волинській області з метою здійснення виконання розпорядження КМУ від 05.09.2018 №649-р «Про заходи спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення» направляє інформацію про осіб, які в період з 01.01.2016 по 09.10.2018 працювали у ТзОВ "Лінкорд ЛТД" та здійснювали перетин митного кордону України транспортними засобами, що були ввезені в режимі імпорту суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності (а.с.11-23).

З матеріалів справи вбачається, що головним державним інспектором Невмержицьким С.В. складений акт невиїзного інспектування юридичної особи (ТзОВ «Лінкорд ЛТД»), яка використовує найману працю від 13.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ (а.с.24-32).

В акті невиїзного інспектування, інспектор вказав, що ТзОВ "Лінкорд ЛТД" було порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме, працівники вказані в листі ГУ ДФС у Волинській області від 03.12.2018 №662/10/03-20-13-03-09 (312 осіб згідно переліку) в період з 01.01.2018 по 01.11.2018 в офіційних трудових відносинах з ТзОВ "Лінкорд ЛТД" не перебувають, трудові договори не укладали (а.с. 24-32).

На підставі зазначеного акта невиїзного інспектування, 13.12.2018 головним інспектором Невмержицьким С.В. винесено припис про усунення виявлених порушень №ВЛ 948/3/АВ/П, яким директора ТзОВ "Лінкорд ЛТД" Полякова Р.А. зобов`язано усунути виявлені порушення до в строк до 13.01.2019 (а.с.35-36).

Постановою від 26.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД-ФС за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта невиїзного інспектування від 13.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ на ТзОВ "Лінкорд ЛТД накладено штраф у розмірі 33 618 690,00 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України за фактичний допуск 312 працівників до роботи без оформлення трудового договору (а.с.45).

Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 утворено територіальні органи Дежпраці, зокрема і Управління Держпраці у Волинській області.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08. 2018 №84 (надалі - Положення №84, а.с.55-57), відповідач є територіальним органом Державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.

Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 5 пункту 4 Положення №84).

Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Таке визначення наведене у статті 1 Закону України від 05.04. 2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон № 877-V), який встановлює правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Як визначено частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V, заходи контролю здійснюються органами <…державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, …>

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Як визначено частиною третьою статті 6 Закону № 877-V, суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Статтею 7 Закону № 877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу (частини перша-четверта згаданої статті).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.

Так відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови від 26.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД-ФС суд зазначає наступне.

Пунктом 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

За результатами невиїзного інспектування позивача складено акт № ВЛ 948/3/АВ, у якому вказано про порушення об`єктом відвідування законодавства про працю: має місце допуск працівників без укладення трудового договору.

Варто зауважити, що акт інспекційного відвідування, датований 13.12.2018. Відповідач не надав доказів, що вказаний акт був вручений позивачу після завершення невиїзного інспектування, а був надісланий поштою. В матеріалах справи є акт про відмову від підпису № ВЛ 861/3/АВ, датований 20.12.2018 (а.с. 41). Однак, жодних доказів про вручення об`єкту відвідування складених за результатами інспекційного відвідування документів відповідач суду не надав. На думку суду, з огляду на дату, зазначену в акті відмови від підпису та місце його складання, він складений формально та не відповідає фактичним обставинам.

Згідно з пунктом 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

У свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України (далі - штрафи), визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

20.12.2018 начальником Управління Держпраці Стасько Р.Б. за результатами розгляду акта невиїзного інспектування від 13.12.2018 прийнято рішення про призначення до розгляду справи про накладення штрафу за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України на 26.12.2018 ( на 11 год.30 хв) (а.с.42).

Відповідно до пунктів 4 - 8 Порядку №509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Про розгляд справи про накладення штрафу представник ТзОВ «Лінкорд ЛТД» дізнався у день її розгляду 26.12.2018 (а.с. 44). Оскільки акт інспекційного відвідування не був вручений позивачу по завершенню цього заходу для ознайомлення, то товариство можливість надати пояснення чи заперечення на акт інспекційного відвідування мало лише до розгляду справи, призначеної на 26.12.2018, однак у зв`язку із отриманням повідомлення про розгляд справи у цей же день (а не за п`ять днів, як того вимагає Порядок № 509) товариство було позбавлене своїх прав на участь у розгляді справи та висловлення своїх міркувань щодо фактичних обставин.

За результатами розгляду справи першим заступником начальника Управління Держпраці Бондарчуком Ю.Т. на підставі акта невиїзного інспектування від 13.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ на ТзОВ "Лінкорд ЛТД накладено штраф у розмірі 33 618 690,00 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України за фактичний допуск 312 працівників до роботи без оформлення трудового договору (а.с.45).

Відповідно до абзаців першого, другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, підставою притягнення до відповідальності є виявлення контролюючим органом факту безпосереднього допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Перевіряючи наявність підстав для притягнення ТзОВ "Лінкорд ЛТД" до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, суд дійшов переконання, що висновки акта інспекційного відвідування про порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України у зв`язку із використання праці 312 найманих працівників без оформлення трудового договору є помилковими та необгрунтованими.

Так, відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною третьою статті 24 КЗпП України визначено, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Аналіз вказаних норм права свідчить, що підставою притягнення підприємця до відповідальності є виявлення контролюючим органом факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, висновки про порушення позивачем трудового законодавства, інспектор Управління Держпраці у Волиській області зробив виключно з інформації наданої ГУ ДФС у Волинській області листом від 03.12.2018 №662/10/03-20-13-03-09 про те, що особи, які в період з 01.01.2016 по 09.10.2018 здійснювали перетин митного кордону України транспортними засобами, що були ввезені в режимі імпорту суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності працювали у ТзОВ "Лінкорд ЛТД" (а.с.11-23).

Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що особи, вказані у листі та в акті невиїзного інспектування, не перебували у трудових відносинах з ТзОВ "Лінкорд ЛТД" та не здійснювали для товариства жодних робіт, за які згідно КЗпП України передбачається винагорода.

Так, основним видом діяльності ТзОВ «Лінкорд ЛТД» згідно з класифікатором видів економічної діяльності є торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами.

Для здійснення своєї статутної діяльності позивачем було укладено контракт №25/01-18 від 31.01.2018 з MASTERS&STEEL (Великобританія) та контракт №04/06-18 від 04.06.2018 з BROLD Company OU (Естонія) (які є продавцями) про поставку ТзОВ "Лінкорд ЛТД" нових та б/в легкових, вантажних автомобілів, кузовів до автомобілів та запчастин.

Відповідно до вказаних контрактів та умов поставки товару, всі транспортні засоби, що здійснювали перетин митного кордону України в режимі імпорту були доставлені продавцем до погодженого сторонами в інвойсах та специфікації місця призначення із залученням з його сторони осіб, для доставки товару.

Представник позивача вказує, що ТзОВ "Лінкорд ЛТД" не володіє інформацією в яких трудових відносинах перебував продавець з особами, котрі здійснювали доставку товару до покупця - ТзОВ "Лінкорд ЛТД".

Таким чином, особи котрі керували придбаними позивачем транспортними засобами, не мають до ТзОВ "Лінкорд ЛТД" жодного відношення. Вказані особи в трудових чи договірних відносинах з товариством не перебували та не здійснювали для товариства жодних робіт, за які, згідно КЗпП України, передбачається винагорода.

Суд погоджується з твердженням представника позивача відносно того, що наявність інформації отриманої від ГУ ДФС у Волинській області не доводить факту співпраці вказаних осіб саме з ТзОВ "Лінкорд ЛТД".

Суд зазначає, що інформація, викладена у листі ГУ ДФС у Волинській області від 03.12.2018 №662/10/03-20-13-03-09, могла лише слугувати підставою для організації заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю в межах компетенції відповідача відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295, однак не може вважатися матеріалами невиїзного інспектування, метою якого і було перевірити повідомлені відомості. Однак цього у ході невиїзного інспектування позивача зроблено не було.

Таким чином, на переконання суду, у процесі невиїзного інспектування відповідачем не було встановлено, з`ясовано та доведено порушення ТзОВ "Лінкорд ЛТД" вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що факт порушення ТзОВ" Лінкорд ЛТД" вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме використання праці 312 осіб без оформлення трудових договорів у встановленому порядку, під час здійснення невиїзного інспектування 13.12.2018 не був встановлений і підтверджений на підставі належних, допустимих і достатніх доказів.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених доказами, дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну постанову, не надав оцінку усім обставинам справи, діяв необґрунтовано, нерозсудливо та упереджено. Суд вважає помилковим встановлення факту порушення ТзОВ "Лінкорд ЛТД" частини третьої статті 24 КЗпП України. Таким чином, постанова від 26.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Лінкорд ЛТД" при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн згідно з платіжним дорученням №432 від 25.03.2019.

З огляду на те, що відповідачем визнано заявлені позовні вимоги ТзОВ "Лінкорд ЛТД", суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 50% сплаченого судового збору, що складає 9 605,00 грн, а решту 50% у розмірі 9 605,00 грн сплаченого судового збору необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У позовній заяві позивач просив відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області судові витрати в сумі 20 000,00 грн.

У клопотанні від 30.05.2019 №1746/05-02 (а.с.164) представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правову допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що винагорода у розмірі 20 000,00 грн за надання консультацій клієнту, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, підготовку позовної заяви, представництво інтересів у суді за критеріями обґрунтованості її розміру та пропорційності до предмета спору не є співмірною з складністю справи та часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні клопотання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат за надання правничої допомоги, судом буде взято до уваги обгрунтовані та співмірні витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Решту витрат у сумі 15 000,00 грн, повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкорд ЛТД" до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2018 №ВЛ 948/3/АВ/ТД-ФС .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкорд ЛТД" (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 30, оф. 3, код ЄДРПОУ 41343313) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 39810267) судовий збір у розмірі 9 605,00 грн (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінкорд ЛТД" (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 30, оф. 3, код ЄДРПОУ 41343313) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до Волинського окружного адміністративного суду відповідно до платіжного доручення №432 від 25.03.2019, що складає 9 605,00 грн (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок).

Оригінал платіжного доручення №432 від 25.03.2019 залишити в матеріалах справи №140/863/19.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2019 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук