Ухвала суду № 82850711, 02.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32287/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., при секретарі Ткаченко Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Клечановського І.С., який діє в інтересах ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.05.2019 року в рамках кримінального провадження №62019100000000405, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Клечановський І.С., який діє в інтересах ТОВ «Консент Капітал Менеджмент», звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.05.2019 року в рамках кримінального провадження №62019100000000405 від 11.04.2019 р. Заявник вказує на те, що арешт накладено необґрунтовано, підстави такого арешту відсутні, крім того вказаний арешт обмежує права власників. ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» діючи від власного імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «КОНСЕНТ КАПІТАЛ ФІНАНС» код ЄДРІСІ 2331635, та Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «КОНСЕНТ КАПІТАЛ» код ЄДРІСІ 2331300, є співзасновником ТОВ «ОМОКС», тобто власником частки у статутному капіталі вказаного Товариства. В судове засідання представник заявника не з`явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Прокурор в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином. З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000405 від 11.04.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 365-2 КК України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року було задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Стародуба С.П. про накладення арешту та накладено арешт на наступне нерухоме майно: незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, загальний процент готовності ОНМ складає 12%, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783637032224);

-нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 36.1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1839193032224);

-нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 35.1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1839219732224);

-майнові права на об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 секція «А» , «Б» , « В», «Г», «Д»;

-на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМОКС ІНВЕСТ БУД», код ЄДРПОУ 35591043, засновником якого є ТОВ «ОМОКС», код ЄДРПОУ 23154102, повне управління за господарською діяльністю ТОВ «ОМОКС», код ЄДРПОУ 23154102 залишити за директором ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Разом з тим, майно, на яке було накладено арешт, не відповідає вимогам, визначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України, а фактичною підставою накладення арешту є звернення директора ТОВ «ОМОКС» ОСОБА_1 про необхідність накладення арешту на все майно яке перебуває у власності ТОВ «ОМОКС» задля запобігання незаконному розпорядженню ним, що не передбачено кримінальним процесуальним законодавством. Крім того, арешт на майно ТОВ «ОМОКС» накладався з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки згідно постанови слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві Кримського Т.С. від 30.05.2019 р., все майно ТОВ «ОМОКС» було визнано речовими доказами у кримінальному проваджені № 62019100000000405 від 11.04.2019 року. Однак, зазначена постанова слідчого не відповідає вимогам законодавства та не може братися судом в обґрунтування свого рішення. Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з вимог чч. 1, 3, 5 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, прокурора складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;

2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;

3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Разом з тим, постанова слідчого не містить чіткого обґрунтування рішення слідчого про визнання майно речовими доказами, не визначено за якими саме ознаками, визначеними ст. 98 КПК України, вказане майно є речовим доказом, які саме сліди або відомості містить на собі майно та як дані відомості можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, не можуть братися в обґрунтуванні накладення арешту на майно наступні обставини. Передчасним є твердження про вчинення кримінальних правопорушень, які щодо яких триває досудове розслідування, організованою групою, оскільки згідно витягу з ЄРДР не вбачається такої кваліфікуючої ознаки. Також з витягу не вбачається про проведення досудового розслідування за ст. 382 КК України, тому суд не може обґрунтовувати своє рішення припущеннями щодо умисного невиконання судового рішення приватним виконавцем Шмідт К.В. Така ж позиція й щодо припущення про вчинення будь-якого кримінального правопорушення суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 Відповідно до вимог ч. 3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналізуючи положення кримінального процесуального законодавства, орган досудового розслідування не може проводити будь-які слідчі дії та проводи досудове розслідування в цілому, а суд (слідчий суддя) не може приймати будь-які рішення щодо кримінальних правопорушень, відомості про які не внесені до ЄРДР. Крім того, безпідставним для накладення арешту є посилання на те, що одного з учасників ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» ОСОБА_4 , якій володів часткою у розмірі 50 % статутного капіталу Товариства, вивели із складу засновників під тиском, що підтверджується відкриттям кримінального провадження 12018110200006385 за заявою про зникнення ОСОБА_4 . Також не можна брати до уваги факт зникнення ОСОБА_4 та його перебування у невідомому місті, оскільки сам ОСОБА_4 заперечує такі доводи, а також вільно приймає участь у процесуальних діях та надає показання органам досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12018110200006921 від 05.12.2018 р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке розслідується саме з факту незаконного заволодіння часткою ОСОБА_4 у статутному капітали ТОВ «Консент Капітал Менеджмент». Також не можуть братися до уваги твердження, що учасниками пайових фондів ТОВ «Консент Капітал Менеджмент», які є власниками майна, що знаходиться в управлінні ТОВ «Консент Капітал Менеджмент», оскільки такі твердження прямо суперечать вимогам Закону України «Про інститути спільного інвестування». Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 45 Закону України «Про інститути спільного інвестування», учасник пайового фонду - юридична або фізична особа, яка є власником інвестиційного сертифіката такого фонду. Учасники пайового фонду не мають права впливати на діяльність компанії з управління активами. Учасники пайового фонду не відповідають за зобов`язаннями пайового фонду і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю пайового фонду, тільки в межах належних їм інвестиційних сертифікатів фонду, крім учасників пайового фонду, до складу активів яких входять акції банків, які у такому разі відповідають за зобов`язаннями банку відповідно до закону. З цього ж приводу необґрунтованими є посилання потерпілого, що ТОВ «ОМОКС» як учасник фондів, якими управляє ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» не надавало згоди компанії з управління активами на розпорядження майном. Правочини з відчуження приміщення котельні та квартири проводилися у визначений законодавством спосіб із проведення відповідної оцінки та на сьогоднішній день чинні. Крім того, приміщення котельні було реалізовано на підставі рішення загальних зборів ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» від 04 лютого 2019 року, тобто до того, як громадянин ОСОБА_4 продав свою частку у статутному капітали ТОВ «Консент Капітал Менеджмент». Квартира АДРЕСА_1 , була реалізована на підставі рішення загальних зборів ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» на якому голосували власники лише тих часток у статутному капіталі, які не заборонені Законом. Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» від 11.02.2019 р. на зборах брали участь: ОСОБА_5 , яка брала участь своєю часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 50 %; ОСОБА_6 , який не брав участь у голосуванні; ОСОБА_9. - часткою 8 %; та ОСОБА_8 - часткою 9 %. Як вбачається з положень п. 7 р. 1 «Порядку погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління», затвердженого рішенням комісії № 394 від 13.03.2013 р., якщо особа набуває істотної участі у професійному учаснику фондового ринку чи збільшує її до рівня, передбаченого пунктом 3 цього розділу, без отримання погодження Комісії (крім випадків, визначених у пункті 4 цього розділу), така особа не має права прямо чи опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцій (часток) та брати участь будь-яким чином в управлінні справами професійного учасника фондового ринку до отримання такого погодження. Таким чином, при вирішенні питання про наданню згоду учасниками ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» на продаж зазначеної вище квартири, учасниками било додержано вимоги чинного законодавства. З тих же причин не заслуговує на увагу твердження, що Національна комісії з цінних паперів та фондового ринку не реагує на звернення власників інвестиційних сертифікатів пайових фондів (учасників фондів), якими управляє ТОВ «Консент Капітал Менеджмент», про призначення довіреної особи якій передається право брати участь у голосуванні в органах управління Компанією, оскільки така вимога прямо суперечить вимогам Закону України «Про інститути спільного інвестування». Також не заслуговує на увагу посилання на порушення засновниками ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки наслідки порушення даного закону читко визначені законодавством та не містять ознаки будь-якого кримінального правопорушення. Крім того, заслуговують на увагу твердження заявника, що виконавчий орган ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» не перебуває за адресою: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського, буд.21, корпус 2, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також в Ліцензії з вини представників потерпілого ТОВ «ОМОКС», оскільки безпосередньо директор ТОВ «ОМОКС» ОСОБА_1 разом із невідомими особами перешкоджали робітникам ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» у доступі до приміщення за вказаною вище адресою. Даний факт повністю підтверджується тим, що 22.12.2018 року до ЄРДР були внесені відомості та зареєстроване кримінальне провадження № 12018110200007195 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. Крім того, слідчий суддя погоджується із зауваженнями заявника про те, що визначення директора ТОВ «ОМОКС» ОСОБА_1 , як особи, якій залишено повне управління за господарською діяльністю ТОВ «ОМОКС» суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки фактично є втручанням у господарську діяльність Товариства, а прокурор не навів належних доказів в обґрунтуванні такої вимоги. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98). При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті. Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Виходячи з викладеного, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, в зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката Клечановського Івана Сергійовича, який діє в інтересах ТОВ «Консент Капітал Менеджмент» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.05.2019 року в рамках кримінального провадження №62019100000000405 від 11.04.2019 р. - задовольнити. Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.05.2019 року у справі №757/28121/19-к у кримінальному провадженні №62019100000000405 від 11.04.2019 р. на наступне нерухоме майно:

-незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, загальний процент готовності ОНМ складає 12%, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783637032224);

-нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 36.1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1839193032224);

-нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м.): 35.1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1839219732224);

-майнові права на об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 секція «А» , «Б» , « В», «Г», «Д»;

-на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМОКС ІНВЕСТ БУД», код ЄДРПОУ 35591043, засновником якого є ТОВ «ОМОКС», код ЄДРПОУ 23154102, повне управління за господарською діяльністю ТОВ «ОМОКС», код ЄДРПОУ 23154102 залишити за директором ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Остапчук Т.В.