Рішення № 82849705, 19.06.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/5671/19

Справа №760/14531/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Матвеєв Володимир Адольфович про визнання права власності на земельну ділянку, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0, 0986 га кадастровий № НОМЕР_1 , цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Посилається в позові на те, що 21 червня 2018 року між нею та відповідачем був укладений договір дарування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 0, 0986 га, кадастровий № НОМЕР_1 , що належала відповідачу на праві приватної власності.

На підставі вказаного договору 21 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А. було здійснено державну реєстрацію права власності на зазначений будинок за нею та надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 128473228.

22 червня 2018 року вона звернулась до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про реєстрацію її права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Рішенням державного реєстратора від 27 червня 2018 року № 41825760 їй було відмовлено у реєстрації права власності на земельну ділянку у зв`язку з тим, що з копії зазначеного вище Договору неможливо встановити факт набуття нею права власності на земельну ділянку.

Вважає, що в зв`язку з набуттям нею права власності на житловий будинок до неї також перейшло право власності на земельну ділянку, на якій він розташований.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, просять розглядати справу в їх відсутності. Позов підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав.

Третя особа в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання, яким просив розгляд справи проводити в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 317, 319 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Судом встановлено, що 21 червня 2018 року між сторонами був укладений договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , № 1329, який розташований на земельній ділянці площею 0, 0986 га, кадастровий № НОМЕР_1 .

На підставі даного договору 21 червня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А. було здійснено державну реєстрацію права власності позивачки на зазначений будинок та надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 128473228.

/ а.с. 6 - 9 /

22 червня 2018 року позивачка звернулась до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про реєстрацію її права власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Рішенням державного реєстратора від 27 червня 2018 року № 41825760 позивачці було відмовлено у реєстрації права власності на земельну ділянку у зв`язку з тим, що з копії зазначеного вище Договору неможливо встановити факт набуття нею права власності на земельну ділянку.

Вважаючи рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права власності на земельну ділянку протиправним, позивачка оскаржила прийняте ним рішення до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням суду від 04 лютого 2019 року позов був задоволений, визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора, зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію її права власності на земельну ділянку.

/ а.с. 10 - 18 /

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що рішення суду на даний час не виконане.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Так, відповідно до п. 1 Договору дарування житлового будинку дарувальник подарував, а обдарована прийняла в дар житловий будинок, (літера «А»); спорудження № I -VI, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 0986 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Крім того, право власності позивачки на зазначений житловий будинок було зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвєєвим В.А. також із зазначенням площі, кадастрового номера та цільового призначення земельної ділянки, на якій він розташований.

Таким чином, норми закону при укладенні Договору дарування між сторонами, були дотримані.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року в справі № 334/2465/14-ц та подальшої сформованої судової практики Верховного Суду аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 р. у справі № 6-2цс15).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов`язків сторін цього договору.

Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Зі змісту укладеного між сторонами договору дарування житлового будинку вбачається, що ним визначені всі передбачені законом істотні умови для даного виду правочинів, зокрема, визначені ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України, а саме її розмір та кадастровий номер - 0, 0986 га та кадастровий № НОМЕР_1.

Будь-які застереження у змісті договору дарування щодо земельної ділянки відсутні.

За таких обставин суд вважає, що умови, з якими закон пов`язує перехід права власності на земельну ділянку до набувача нерухомості, розташованої на ній, сторонами було дотримано.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 29 червня 2017 року, земельна ділянка належить на праві власності відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 01 серпня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради / КМДА/.

Враховуючи викладене вище, законодавчо визначені правила переходу у власність земельної ділянки разом з будівлями або спорудами, які на ній розташовані, визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивачки в розмірі 9 605, 00 гр. , сплачений нею при зверненні до суду.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3,6, 15,16, 317, 319, 321 ч.ч.1, 2, ст.377, 626, 627, 628, 717 ЦК України, ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_4 / право власності на земельну ділянку площею 0, 0986 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 605. 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 липня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва