Ухвала суду № 82849211, 05.07.2019, Оболонський районний суд міста Києва

05.07.2019 Справа № 756/6797/19

Справа № 1 -кс/756/1638/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2019 року слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев`ятко В.В., за участю секретаря Мельника А.О., розглянувши клопотання слідчого Оболонського УП ГУНП в м. Києві Сідняєва П.М., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 Вербановським В.В. про арешту майно у кримінальному провадженні № 12018100050009580 від 27.11.2018 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий Оболонського УП ГУНП в м. Києві Сідняєв П.М. за погодженням із прокурор Київської місцевої прокуратури №5 Вербановським В.В. звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018100050009580 від 27 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

Слідчим у клопотанні зокрема зазначено, що невстановлена особа шляхом несанкціонованих дій з інформацією, яка обробляється в автоматизованих системах та зберігається на носіях такої інформації із використанням доступу Державного реєстратора Сергієнко Ірини Іванівни внесла неправдиві відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо переліку засновників (учасників) ТОВ "Вісак" та частки кожного із них виключивши із переліку співзасновників ОСОБА_1 , чим спричинили останньому значну шкоду.

Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що з метою збереження майна, яке на праві власності належить ТОВ «Вісак» та ТОВ «ТМ «Вісак», від можливих незаконних дій осіб, які заволоділи майном (у вигляді корпоративних прав) ТОВ «Вісак», виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ТОВ «Вісак» ЄДРПОУ 3224640 в розмірі 100% статутного капіталу.

У судове засідання прокурор не з`явився.

Слідчий та власник майна до суду не з`явились. При цьому, із заяви слідчого убачається, що останній подане клопотання підтримує та просить задовольнити.

Дослідивши клопотання та матеріали, якими прокурор обґрунтовує клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У клопотанні слідчий вказує єдину підставу накладення арешту на вказане майно - необхідність збереження речових доказів.

Разом з цим, з матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують необхідність накладення арешту не убачаються підстави вважати, що корпоративні права мають ознаки речових доказів саме у даному кримінальному провадженні, зокрема були предметом, знаряддям чи засобом вчинення кримінальних правопорушень, здобуті внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

Винесення постанови від 17.05.2019 про визнання вилученого майна та грошових коштів речовими доказами, не може слугувати достатньою підставою для накладення арешту, оскільки вказана постанова не мотивована та не звільняє прокурора від обов`язку доведення підстави та мети накладення арешту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так із поданого клопотання не убачається, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, а тому застосування заходів кримінального провадження є передчасним.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. theUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що підстави для накладення арешту не доведені, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого Оболонського УП ГУНП в м. Києві Сідняєва П.М., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 Вербановським В.В. про арешту майно у кримінальному провадженні № 12018100050009580 від 27.11.2018 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя В.В. Дев`ятко