Ухвала суду № 82847715, 06.06.2019, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 2-973/08

провадження № 6/691/12/19

УХВАЛА

06 червня 2019 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування обмеження у праві виїзду за межі України,-

встановив :

ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області звернувся в суд із заявою про скасування обмеження у праві виїзду за межі України, мотивуючи тим, що згідно ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2019 року по цивільній справі №2-973/08 провадження №6/691/27/17, винесену на підставі подання головного державного виконавця Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Брандальським В.В., стосовно нього було тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобов`язань, покладених рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2008 року по цивільній справі №2-973/08 про стягнення аліментів в сумі 18973 грн.00 коп.. Виконання ухвали покладено на Адміністрацію Державної прикордонної служби України та Городищенський ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області. Рішення суду про стягнення з нього заборгованості виконано у повному обсязі, заборгованість перед позивачем погашена, виконавче провадження закінчено, а тому відсутні підстави для продовження дії заборони у праві виїзду за межі України.

У судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23 травня 2019 року №1950202220250, розпискою про вручення судової повістки про виклик до суду від 04 червня 2019 року, не з`явилися, подали письмові клопотання від 05 червня 2019 року за вхідним №3465/19 та від 06 червня 2019 року за вхідним №3469/19 про розгляд заяви без їх участі, зазначивши на підтримання та задоволення вимог заяви в повному обсязі.

Дослідивши заяву з додатками, вивчивши зміст заяв учасників справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено лише законом. Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні постанов про закінчення виконавчого провадження №36001716 від 06 лютого 2019 року, №36001716 від 03 червня 2019 року, заборгованість по даному виконавчому документу повністю погашена та перерахована стягувачу (а.с.13, 26). Відповідно до постанов про скасування заходів примусового виконання від 06 лютого 2019 року, від 11 березня 2019 року у виконавчому провадженні №36001716, державним виконавцем скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 , у зв`язку із погашенням заборгованості із сплати аліментів в повному обсязі (а.с.12,15). Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09 квітня 2019 року №184/Н-4620, в органах охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, перебуває на виконанні ухвала Городищенського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2019 року по цивільній справі №2-973/08 провадження №6/691/27/17 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України (а.с.9-10, 16). За змістом довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 19 лютого 2019 року №162, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.14). Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 04 лютого 2019 року, стягувач претензій до ОСОБА_1 не має (а.с.11).

Порядок скасування встановленого судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ні ЦПК України, ні Законом України «Про виконавче провадження» не врегульований. Водночас пунктом 11.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 23.10.2014 р. № 1773/5) встановлено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про: повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов`язань щодо сплати періодичних платежів.

Скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 23.10.2014 р. № 1773/5) на відміну від накладення такого обмеження, відноситься до компетенції державного виконавця. Втім, відповідно до Наказу Мінюсту, МВС від 07.02.2014 р. № 288/5/102 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Державної прикордонної Служби України під час здійснення виконавчого провадження» підставою для вилучення з бази даних інформації про встановлення тимчасового обмеження права виїзду з України може здійснюватись як на підставі засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, так і на підставі постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), про закінчення виконавчого провадження або про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду особи з України, у якій вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду з України (п. З вказаного Порядку).

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5 ст. 8 ЦПК України). Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. В рішенні у справах «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), «Принц Ліхтенштейну Ганс- Адам II проти Німеччині» (п. 45) констатував, що встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою. У цьому контексті Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що Конвенція покликана гарантувати не теоретичні чи ілюзорні права, а права практичні та ефективні (рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 67), «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (п. 45).

З огляду на наведене, будь-які процедурні обмеження права особи на звернення безпосередньо до суду, в тому числі й з питань скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, будуть протирічити практиці Європейського Суду з прав людини та може кваліфікуватися як обмеження права на доступ до суду, у звязку з чим, в контексті порушеного звернення, суд вважає, що ст. 377-1 ЦПК України не повинна застосовуватися судом суто формально, та не може обмежувати право особи - боржника на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Більш того, таке право повинно існувати та бути ефективним у практичній реалізації, а тому у разі звернення особи до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, накладеного цим же органом, слід перевірити чи не суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені обмеження з огляду на доводи конкретної заяви та вжити всіх передбачених цивільним процесуальним законом засобів для зясування обставин, які можуть свідчити про те, що підстави існування встановленого судом обмеження у праві виїзду за межі України відпали, зокрема особою вжиті заходи належного виконання зобов`язань щодо сплати періодичних платежів.

З урахуванням викладеного можна дійти висновку про те, що скасування введених судом заходів може здійснюватися як органом який їх накладав - судом, так і державним виконавцем. При цьому право вибору до якого органу звертатись з відповідною заявою належить боржнику у відношенні якого діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене в порядку ст.377-1 ЦПК України.

Дослідивши докази надані із заявою, враховуючи положення ст. 13 Загальної Декларації прав людини, ст. 33 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", той факт, що ОСОБА_1 ніколи не ухилявся від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.122, 352,353,354,377-1 ЦПК України, суд-

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування обмеження у праві виїзду за межі України - задоволити.

Скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, накладене ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року у цивільній справі №2-973/08 провадження №6/691/27/17 за поданням головного державного виконавця Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Брандальського В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 .

Виконання ухвали доручити Адміністрації Державної Прикордонної Служби України.

Копію ухвали направити учасникам справи та до Адміністрації Державної Прикордонної Служби України, для відому та виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О. М. Савенко