Рішення № 82847539, 03.07.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1935/19

Провадження по справі № 2/635/1826/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - Гребенюк Олександр Сергійович,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив до суду позов шляхом подання позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього суму заборгованості за кредитним договором б/н від 14 листопада 2011 року у розмірі 25980,73 гривень станом на 25 грудня 2018 року та судові витрати у розмірі 1921 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 14 листопада 2011 року підписав заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 4100 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 25 грудня 2018 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 25980,73 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредита у розмірі 1450,45 гривень; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 9369,71 гривень, пені за прострочене зобов`язання у розмірі 13447,20 гривень, штрафу (фіксованої частини) 500 гривень та штрафу (процентної складової) 1213, 37 гривень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2019 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Гребенюк О.С., який діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача – ухвалити рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в якій зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, крім того, посилаючись на тяжке матеріальне становище відповідач просив суд зменшити суму пені та відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з нього суми штрафів. 02 травня 2019 року відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначав, що звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 14 листопада 2011 року підписав заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 4100 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк» він не укладав. Відповідач зазначив, що виникнення заборгованості, зазначеної в позові, пов`язане з його скрутним матеріальним становищем, оскільки в сім`ї працює лише його дружина, а він не працює за станом здоров`я. Відповідач визнав позов АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з нього суми боргу в розмірі 11274,20 гривень, з яких 1450,45 гривень - тіло кредиту; 9369,71 гривень – відсотки за користування кредитом; 454,04 гривень – сума пені, яку ОСОБА_1 розрахував за формулою 362*18/1450,45*100% та 4*17,50/1450,45*100%, та посилався на те, що відповідно до ст.ст. 551, 616 ЦК України суд може зменшити розмір неустойки.

13 червня 2019 року позивачем до суду була надана відповідь на вищевказаний відзив відповідача на позовну заяву, в якому позивач зазначив, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 14 листопада 2011 року підписав заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 4100 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В підтвердження факту укладення кредитного договору та наявності невиконаних кредитних зобов`язань банком надані копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорту відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку. Відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження не укладення кредитного договору. Щодо підписання кредитного договору банк зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відмотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, отже в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів по кредитному договору, що підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідач не спростував доводів банку щодо часткового здійснення ним погашення заборгованості за кредитним договором. Оскільки питання щодо підписання відповідачем договору не відносяться до предмету заявленого позову, наявність тверджень відповідача про те, що підпис виконаний не ним, а іншою особою, не мають правового значення по вказаній справ. Позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому порядку відповідачем не заявлявся і предметом судового розгляду не був, правом на оспорювання вказаного договору у судовому порядку ще до звернення позивача з позовом жодна зі сторін не скористалася. Щодо нарахування тіла кредиту позивач зазначив, що видача кредиту здійснюється шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією може знову користуватися нею в межах строку дії картки. Кредитною лінією відповідач активно користувався з 01 лютого 2012 року по 23 березня 2018 року, а тому виникнення кредитних зобов`язань має діючий характер. Зміна тіла кредиту безпосередньо пов`язана з продовженням відповідачем користуватися карткою, що і спричинило зміну розміру тіла кредиту. З приводу наданого банком розрахунку заборгованості у відповіді на відзив позивача зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу, тому позивач надав суду виписку по рахунку та зазначив, що банківська виписка має статус первинного документу. Із вказаної виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Щодо зменшення розміру неустойки позивач зазначив, що укладаючи договір позивальник не ставив під сумнів розумність і справедливість його умов, а навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватися, зокрема зауважити відповідальність, яка настає, згідно з умовами договору, при його невиконанні чи неналежному виконанні. При укладенні договору сторони досягли згоди щодо його умов, а отже розумною вважається сума неустойки (штрафу т пені) яку сторони визначили та погодили при укладенні договору. Розмір неустойки може бути зменшений при одночасній наявності обох умов, зазначених у ч.3 ст.551 ЦК України, тобто якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Істотними обставинами можна вважати ступінь виконання зобов`язання боржником, наприклад дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи важкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не тільки боржника), які заслуговують на увагу. Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, що підтверджує його злісне ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту. З приводу строків позовної давності позивач зазначив, що звернувся з позовом до відповідача до спливу строку позовної давності, оскільки кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією. Відповідно до правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки, картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк перевипущеної картки до останнього дня 08.2019 року.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Як вбачається зі змісту анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н від 14 листопада 2011 року, за умовами якого банк надає відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив своїм особистим підписом, що ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг.

В анкеті- заяві ОСОБА_1 та Умовах та правилах надання банківських послуг визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зважаючи на зазначене, суд прийшов до висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання вказаної вище заяви про отримання банківських послуг.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в яких зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до ст. 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач також не заперечував факт підписання ним заяви та факт отримання кредиту, використання кредитної картки та погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином, укладення кредитного договору між сторонами відбулось згідно чинного законодавства України.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов`язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 та 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, датою укладення договору є дата отримання карти, яка зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Погашення кредиту передбачено п. 2.1.1.12.3 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а саме поповнення карткового рахунку клієнтом в розмірі мінімального обов`язкового платежу шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі доручення Клієнта.

Згідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку Позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Згідно до п. 2.1.1.12.2 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту. В разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків(договірне списання). В разі якщо, в дату нарахування відсотківа згідно з цих Умов, клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків. Узгоджена сторонами умова про збільшення розміру кредиту є чинною доти, поки строк прострочення за будь-якою заборгованістю за кредитом не перевищує 90 днів. Згідно ст.212 ЦК України, в разі, якщо будь-яка прострочена заборгованість за кредитом є більшою ніж 90 днів – починаючи з 91 дня вся загальна заборгованість за кредитом є простроченою.

Згідно до п. 2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

Як вбачається з банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості,, наданого АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем за кредитним договором №б/н від 14 листопада 2011 року не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту та відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим, станом на 25 грудня 2018 року за ним утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1450,45 гривень та заборгованість за відсотками у розмірі 9369,71 гривень.

Проти стягнення вказаних сум відповідач в ході судового розгляду не заперечував.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, відсотках за використання кредиту, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язується на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах і Овердрафту), оплату Винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, здійсненого позивачем, за відповідачем станом на 25 грудня 2018 року були також нараховані пеня за прострочене зобов`язання у розмірі 13447,20 гривень, а також штраф за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором у розмірі 500 гривень фіксована частина та 1213,37 гривень процентна складова.

Відповідно до положень ст.ст.526,530,610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, штраф і пеня нараховані за одні і ті ж порушення, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з боржника одночасно штрафу й пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу у вигляді 500 гривень (фіксована частина) та 1213,37 гривень процентна складова, відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої відповідачу пені за кредитним договором б/н від 14 листопада 2011 року, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 2 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

При цьому, істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Судом встановлено, що розмір заборгованості за тілом кредиту станом на 25 грудня 2018 року становить 1450,45 гривень, розмір пені - 13447,20 гривень. Отже, розмір нарахованої пені за порушення виконання зобов`язань за договором є не співмірним з сумою заборгованості за кредитом та значно перевищує її розмір, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначених у п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

В своїй заяві про зменшення розміру пені відповідач посилався на скрутний матеріальний стан. Суд, виходячи з обґрунтування останнім своєї заяви про зменшення пені та наданих ним на підтвердження скрутного матеріального стану доказів, а саме: довідки Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №575 від 13 травня 2019 року, відповідно до якої розмір пенсії відповідача становить 1677,89 гривень щомісячно, а також медичної довідки, згідно якої ОСОБА_1 встановлений діагноз «Катаракта обох очей», в даному випадку вважає наявним скрутний матеріальний стан відповідача, який підтверджено достатніми доказами обставиною, що має істотне значення для зменшення розміру пені.

З огляду на викладене, враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру неустойки, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 1500 гривень.

Разом з тим, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України). Отже за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру пені до 454,04 гривні за формулою, визначеною відповідачем.

Також суд вважає безпідставними доводи представника позивача про відсутність підстав для зменшення розміру пені, у зв`язку з відсутністю одночасної наявності обох умов, зазначених у ч.3 ст.551 ЦК України, тобто якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення, оскільки судом визнано одночасну наявність зазначених умов, про що викладено вище. При цьому суд звертає увагу на те, що сам представник визначає, що істотною обставиною можна вважати в тому числі майновий стан відповідача, про що зазначено у відповіді на відзив.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №б/н від 14 листопада 2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 12320,16 гривень.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв`язку з наявністю заяви відповідача про застосування трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, суд розглядає питання про застосування строку позовної давності до таких вимог.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного). Відповідно до вимог ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог.

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Саме така правова позиція викладена Великою палатою Верховного Суду в постанові №14-10цс18 від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 2.1.1.2.11. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, які були додані банком до позовної заяви, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицевому боці картки, включно. Забороняється використання картки зі строком дії, що сплив.

Відповідно до п. 2.1.1.2.12. вказаних Умов та правил надання банківських послуг, по закінченню строку дії відповідна кредитна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), за зверненням клієнта.

Як вбачається зі змісту довідки АТ КБ «ПриватБанк» №30.1.0.0/2-20190313/473 від 21 травня 2019 року, ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14 листопада 2011 року отримував три кредитні картки - № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня серпня 2019 року, тобто, кредитна картка є діючою по теперішній час. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем по справі.

Крім того, як вбачається зі змісту виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , останній регулярно здійснює банківської операції з картками, виданими йому ПриватБанком в межах кредитного договору б/н від 14 листопада 2011 року, в тому числі зняття готівки, розрахунків в касах та поповнення будь-яких платежів за кредитом, останній раз ним була здійснена операція 12 травня 2019 року.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12 квітня 2012 року №578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанції і касових чекових книжок.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом 12 березня 2019 року, та виходячи зі змісту норм матеріального права, наведених вище та висновків Верховного суду з приводу тих обставин, що строк погашення кредиту в повному обсязі визначається останнім днем місяця, указаного на картці, а також враховуючи ту обставину, що відповідач регулярно користується кредитною картою, яка є діючої по теперішній час, суд вважає, що позивачем не пропущений трирічний строк позовної давності для звернення до суду з такою вимогою та річний строк до вимоги про стягнення неустойки.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Враховуючи ту обставину, що зміна типу товариства в розумінні ч. 2 ст. 5 Закону України «Про акціонерне товариство» не є його перетворенням, а зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим стягнути вищевказану заборгованість за користь АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно платіжних доручень № ВОJ61B1UEG від 21 лютого 2019 року та №PROM0ВQRJP від 20 вересня 2018 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1794,21 гривень, при цьому суд враховує ту обставину, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 листопада 2011 року в сумі 12320 (дванадцять тисяч триста двадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок, з яких: 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень 45 (сорок п`ять) копійок – заборгованість за тілом кредиту, 9369 (дев`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 71 (сімдесят одна) копійка – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень – пеня за прострочене зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 910,95 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО № 305299), місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 07 лютого 2006 року Харківським РВ УМВСУ в Харківській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 05 липня 2019 року.

Суддя Т.В. Бобко