Рішення № 82846842, 25.06.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/308/2019 Справа № 641/6673/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Бєлової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість по кредитному договору б/н від 18.07.2010 в розмірі 12364,53 грн., відшкодувати судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 18.07.2010 ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов`язання за договором банк виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_1 кредит в розмірі, встановленому договором. Відповідно до умов укладеного договору позичальник ОСОБА_1 зобов`язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії та умовах, визначених договором. Власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, таким чином порушивши умови кредитного договору та не виконавши свої грошові зобов`язання. Згідно наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 31.08.2017 складає 12364,53 грн., з яких 1445,51 грн. – заборгованість за кредитом, 9854,04 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 564,98 грн. – штраф (процентна складова). У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашена, банк вимушений звернутися до суду із відповідним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

У судовому засіданні представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Жорник М.С. підтримав доводи позовних заяви, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що термін дії картки закінчився в січні 2014 року, із даним позовом банк звернувся в жовтні 2017 року, тобто вже після сплину строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. До того ж відповідач стверджує, що нею було погашено заборгованість за кредитом частинами як до закінчення строку дії картки, так і після, навіть у більшому розмірі, а тому нарахована банком заборгованість є необґрунтованою.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

18.07.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній надано в розпорядження кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3100,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний договір складається із анкети-заяви кредитора, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, була повідомлена про зміст цих умов та Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено в самій анкеті, тобто підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає договір про надання банківських послуг, що укладено між нею та банком, та підтверджено її підписом у заяві.

Згідно з положеннями статей 634,638 ЦК України ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, прийняла пропозицію позивача та приєдналась до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній анкеті-заяві.

Пунктом 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг передбачають, зокрема: за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів на рік - п. 2.1.12.6; при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову - п. 2.1.1.7.6.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу України щодо зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст.. 510 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 , ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У абз. 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз`яснено, що зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Позивач вказує, що внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість за кредитним договором.

Станом на 31.08.2017 банком розрахована заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, яка складає 12364,53 грн., з яких 1445,51 грн. – заборгованість за кредитом, 9854,04 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 564,98 грн.

Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» довідки, на виконання умов укладеного між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, останній було видано кредитну картку терміном дії – січень 2014 року.

Тобто, в січні 2014 року строк дії кредитного договору б/н від 18.07.2010 скінчився, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Зазначена правова позиція викладена у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

Згідно наданого банком розрахунку станом на 31.12.2013 сума заборгованості за кредитом становила 1992,29 грн., розмір процентів – 44,21 грн., а сума заборгованості за процентами (накопичувальним підсумком) становила 95,41 грн., а всього 2131,91 грн.

Ще 12.12.2013 позичальник ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1992,29 грн. через термінал банку поповнила картковий рахунок на суму 1000,00 грн. та в подальшому впродовж 2014 року вносила на рахунок грошові кошти в загальному розмірі 1590,00 грн., а всього на суму 2590,00 грн.

При цьому, грошові кошти в сумі 1000,00 грн., внесені ОСОБА_1 12.12.2013, хоча і відображаються в розрахунку заборгованості, наданому позивачем, однак не враховані на погашення заборгованості за кредитом, розмір заборгованості був незмінний як до внесення цих коштів, так і згодом у наступному місяці, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

За таких обставин суд погоджується із позицією відповідача про те, що заборгованість за кредитом станом на 31.12.2013, визначена у розрахунку, наданому банком, нею погашена.

Після закінчення строку дії картки банк не вправі нараховувати відсотки, встановлені договором, при цьому має право вимагати повернення кредитних коштів та нарахованих на суму боргу 3 % річних та індексу інфляції за весь час прострочення. Однак позивач вимоги про це не заявляє.

Однак суд не погоджується із позицією відповідача ОСОБА_1 про те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Так, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, наданої представником банку разом із позовною заявою, вбачається, що останньою датою фактичного погашення заборгованості за наданим кредитом є 18.10.2014.

Датою звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості АТ КБ «ПриватБанк», є 04 жовтня 2017 року, тобто до спливу строку загальної позовної давності.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин суду вважає, що заявлені АТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 255, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського,1-Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 05 липня 2019 року.

Суддя: Д. Є. Боговський