Рішення № 82846573, 04.07.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/7462/18

Провадження № 2/639/769/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В. В.,

за участю секретаря – Кричевської В. М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – Аленіної В. Е.,

представника відповідача – Корєнєвої Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/7462/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно стягнутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , яку в подальшому уточнив, та в якій просить суд повернути позивачеві безпідставно сплачені кошти на адресу ОСОБА_2 у вигляді аліментів щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , стягнення яких проводиться на підставі рішення Жовтневого районного суду від 01.03.2016 по справі № 639/9892/15-ц в сумі 92989,98 грн; змінити рішення Жовтневого районного суду від 01.03.2016 по справі № 639/9892/15-ц про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а саме в такій частині: виключити обов`язок сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивача посилається на те, що з 12.02.1999 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 07.06.2016 розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила доньку – ОСОБА_3 , батьком якої було записано позивача, оскільки на той час сторони перебували у шлюбі. Рішенням суду від 01.03.2016 зобов`язано позивача сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 з метою утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_4 та малолітньої – ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімум на дитину відповідного віку, починаючи з 18.11.2015 і до досягнення ними повнолітнього віку. Однак, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.11.2018 постановлено виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на викладене, позивач зазначає, що з нього безпідставно стягувались кошти у вигляді аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 . Як зазначає позивач, його колишня дружина – ОСОБА_2 подала позов до суду з метою стягнення аліментів, який ґрунтувався на обмані, оскільки їй був відомим факт, що ОСОБА_5 не є донькою позивача. Проте, від ОСОБА_1 цей факт був прихований, а підтвердився вже в ході судового розгляду з оспорювання батьківства.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків (а.с. 26-27).

23.01.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання (а.с. 34-35).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги з уточненнями до них підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача – адвокат Корєнєва Н. Ю., яка діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення. Крім того, 10.04.2019 відповідачем подано до суду копії документів на підтвердження понесених нею витрат на утримання доньок – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 60-89), як в обґрунтування своїх заперечень. Відзив на позовну заяву відповідач не подавала.

Суд, вислухавши позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову та на його заперечення, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що 12.02.1999 сторони уклали шлюб, який розірвано 07.06.2016 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова, яке набрало законної сили (а.с. 14, 16).

Окрім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2016 року, яке змінено та доповнено рішенням апеляційного суду Харківської області від 12.04.2016, та відповідно набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання їх спільних дітей – неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2015 року і до досягнення ними повнолітнього віку (а.с. 17-18, 19-20).

Проте, 14.11.2018 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова, яке набрало законної сили, у справі № 639/654/18 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства; виключено запис про ОСОБА_1 як про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внесено зміни до актового запису № 340, складеного 22.05.2014 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження якої Україна, Харківська область, місто Харків, виключивши відомості про ОСОБА_1 як батька дитини, залишивши інші відомості без змін (а.с. 21-24).

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказані вище обставини, встановлені рішеннями суду, які набрали законної сили, доказуванню не підлягають.

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № 374, проведеної у цивільній справі № 639/654/18 на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.05.2018 експертами Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, виключено біологічну спорідненість ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21-24).

Як вбачається з копії Звіту про здійснені відрахування та виплати, виданої 15.02.2019 Військовою частиною 3017, щодо ОСОБА_1 , за період з 01.08.2016 по 15.02.2019, за постановою ВП № 51812832 від 20.07.2016, виданою за виконавчим листом № 639/9892/15-ц, виданим 25.04.2016, слідує, що за період з серпня 2016 року по лютий 2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліментів у розмірі 185979,97 грн (а.с. 52).

Судом вже вище встановлено, що з позивача стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу).

Таким чином, на утримання кожної дитини за період з 01.08.2016 по 15.02.2019 з ОСОБА_1 стягнуто по 92 989,95 грн. (185 979,97 : 2 = 92 989,95).

Вказані обставини відповідачем у судовому засіданні не заперечувались.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з положеннями ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна

Виходячи з приписів пункту першого частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що виплата аліментів позивачем ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої ОСОБА_6 не була добровільною, оскільки кошти з ОСОБА_1 стягнуто на підставі судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 (а.с.17-18,19-20).

До того ж, суд враховує обставини, встановлені судом під час розгляду справи № 639/654/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, зокрема, той факт, що ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_6 , про що ОСОБА_2 мало бути відомо, що вказує на недобросовісність з боку набувача.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Суд не враховує надані відповідачем копії документів на підтвердження понесених нею витрат на утримання доньок – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 60-89), як в обґрунтування своїх заперечень, оскільки вони жодним чином не підтверджують факт добросовісного набуття виплачених позивачем коштів. Інших доказів відповідачем не надано. Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву у визначені цивільно-процесуальним законодавством строки, відповідач також не скористувалась.

Отже, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 в частині повернення безпідставно сплачених коштів, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошової суми в розмірі 92 989,98 грн.

Проте, суд відмовляє в задоволенні позову в частині щодо зміни рішення Жовтневого районного суду від 01.03.2016 по справі № 639/9892/15-ц про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а саме в такій частині: виключити обов`язок сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , оскільки суд першої інстанції не наділений повноваженнями щодо зміни судового рішення.

Окрім того, у відповідності до положень частини четвертої статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Проте, позивач не звертався до суду конкретно з вимогою щодо звільнення його від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Одночасно, суд роз`яснює позивачеві, що він не позбавлений можливості звернутися до Жовтневого районного суду м. Харкова в рамках судового провадження по цивільній справі № 639/9892/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в порядку передбаченому Главою 3 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, з відповідними вимогами.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційний розміру задоволених позовних вимог, а саме – 929,89 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 1212, 1214, 1215 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно стягнутих коштів – задовольнити частково.

Повернути ОСОБА_1 безпідставно сплачені кошти ОСОБА_2 у вигляді аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , стягнення яких проводиться на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.03.2016 по справі № 639/9892/15-ц, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в розмірі 92 989, 98 грн. (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 98 копійок).

В іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 929,89 грн. (дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 89 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 04.07.2019 року.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя В. В. Труханович