Рішення № 82845729, 04.07.2019, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/478/19

номер провадження 2/546/503/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року місто Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Решетилівської районної державної адміністрації, як органу опіки і піклування, до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служби у справах дітей Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2019 позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому, посилаючись на неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; малолітню ОСОБА_2 передати позивачу для подальшого влаштування; стягнути з відповідачки аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму у місяць для дитини відповідного віку, на користь Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини Полтавської обласної ради на утримання малолітньої ОСОБА_2

На виконання вимог ухвали від 23.05.2019, якою позов було залишено без руху, позивачем усунуто недоліки позовної зави.

06.06.2019 суддею Лизенко І.В. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, явку свого представника не забезпечив. До суду подав заяву, у якій просить справу розглянути за відсутності уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.45).

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоча про час, дату і місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку. До суду надала заяву, у якій позовні вимоги визнала, розгляд справи просила проводити за її відсутності (а.с.46).

Третя особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, до суду подала заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, у вирішенні справи покладаються на розсуд суду (а.с.47).

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом № 33 згідно копії свідоцтва про народження (а.с.7).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 01.06.2018, державна реєстрація актового запису про народження проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою (а.с.8).

23.05.2018 відповідачка покинула свою новонароджену дочку у педіатричному відділенні Решетилівській Центральної районної лікарні Полтавської області та самовільно залишила педіатричне відділення. 21.05.2018 мати з дитиною були переведені до Решетилівської ЦРЛ з Полтавської ЦРЛ. Пологи відбулись 18.05.2018. Мати за дитиною не доглядала з дня народження у зв`язку з її захворюванням, що підтверджується листом Решетилівської ЦРЛ Полтавської області від 23.05.2018 та актом закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 23.05.2018 (а.с.14, 16).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з дитинства. Проживає з пенсіонерами бабою та дідом. ОСОБА_1 має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 223 від 19.04.2019 та характеристикою ОСОБА_1 , виданою Піщанською сільською радою (а.с.17,20).

Розпорядженням голови Решетилівської РДА Полтавської області від 24.05.2018, службі у справах дітей доручено зареєструвати у Решетилівському РВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області дитину, яка залишилась без батьківського піклування, ОСОБА_2 (а.с.12).

01.06.2018 розпорядженням голови Решетилівської РДА Полтавської області малолітній ОСОБА_2 надано статус «дитина, позбавлена батьківського піклування»; порушено клопотання перед Департаментом охорони здоров`я облдержадміністрації про направлення на виховання та повне державне забезпечення до Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини малолітньої ОСОБА_2 , терміном на 12 місяців (а.с.13).

Згідно листа Кременчуцького обласного спеціалізованого будинку дитини від 26.03.2019, малолітня ОСОБА_2 поступила до цього закладу 20.06.2018 на повне державне утримання. За час її перебування у закладі, мати - ОСОБА_1 , дитину не відвідувала, не телефонувала, не писала листи (а.с.15).

З акту обстеження умов проживання від 19.03.2019, за місцем проживання відповідачки умови для проживання малолітньої дитини не створені. Відповідачка проживає разом зі своїми бабою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дідом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 має інвалідність через вади психічного розвитку. ОСОБА_1 повертати свою дитину, ОСОБА_2 , наміру не має (а.с.18).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 19.03.2019, забирати свою правнучку ОСОБА_2 вона також не буде через поганий стан здоров`я (а.с.19).

З висновку органу опіки та піклування Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (а.с.10-11), наданого в порядку ч. 5 ст. 19 СК України вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз - помірна розумова відсталість. На даний час нею опікуються її дід та баба. У зв`язку з віком та станом здоров`я здійснювати догляд та утримувати малолітню правнучку ОСОБА_2 вони не мають змоги та відмовляються забирати її з державного закладу.

ОСОБА_1 тривалий час не спілкується з дитиною, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не виявляє бажання приймати участь у її вихованні, матеріально не утримує. Вона самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям дитини, не відвідує її.

ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків: не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, жодним чином не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо.

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, Решетилівська районна державна адміністрація, як орган опіки і піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_2

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.ст. 150, 155, 164, 166, 167 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом; мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Відповідно до п.п. 15, 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтерес до її внутрішнього світу; не створюють умови для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи все вищенаведене, зважаючи на те, що відповідачка самоусунулася від виховання своєї малолітньої дочки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з нею у обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умови для отримання нею освіти, суд вважає доведеним безпідставне ухиляння відповідачки від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дочки. а тому приходить до висновку про необхідність позбавлення її батьківських прав щодо її малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

У зв`язку з викладеним, керуючись, ст. ст. 182, 183, 191 СК України, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини до її повноліття.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб. Таким чином, визнання позову відповідачкою слід прийняти.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Відповідачка є інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим звільнена від сплати судового збору на користь держави на підставі ст. 5 п. 9 Закону України "Про судовий збір".

Отже, судовий збір у цій справі слід віднести на раухнок держави.

Керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 166, 167, 182, 183 СК України, п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 280, 281, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання позову ОСОБА_1 .

Позов Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, як органу опіки і піклування (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04057511; місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 17, м. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служби у справах дітей Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04057511; місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 16, м. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області, як органу опіки і піклування, для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь особи чи установи, де він перебуватиме на утриманні, у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 24.04.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Віднести судовий збір на рахунок держави.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя І.В. Лизенко