Рішення № 82842105, 16.01.2019, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/4427/17

(провадження № 2-а/658/2/19 )

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Подіновської Г.В.,

за участю секретаря Марчук В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до нарахування та виплати пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання до вчинення певних дій, посилаючись на те, що вона з 2005 року отримувала призначену пенсію за віком. В 2014 році у зв`язку з набранням чинності поставною Кабінету міністрів України від 07.11.2014 року № 595, якою затверджений тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей та в населеному пункті, де мешкала позивачка було припинено здійснення повноважень відповідним органом пенсійного фонду України. В зв`язку з чим позивачка була вимушена звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу пенсійного фонду. З листопада 2014 року вона була взята на обік Управлінням праці та соціального захисту населення Верхньорогачинської районної державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа. Відповідно до листа Каховського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області від 04.10.2017 року позивачці було повідомлено про відмову у призначені виплат пенсії з 01.01.2017 року по 20.06.2017 року, як внутрішньо переміщеній особі, на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при управління праці та соціального захисту населення Верхньорогачицької районної державної адміністрації.

Позивач вважає незаконним припинення виплати їй пенсії з 01.01.2017 року по 20.06.2017 року та зазначає, що позбавлення її пенсійних виплат порушує права пенсіонера, гарантовані Контитуцією України.

Просить визнати протиправною бездіяльність Каховського об`єднаного управління пенсійного фонду України Херсонської області та зобов`язати Каховське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити виплату її пенсії з 01.01.2017 року по 20.06.2017 року.

Ухвалою від 02.01.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, на підставі статті 52 КАС України допустив у справі процесуальне правонаступництво, замінивши Каховське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Також, суд розглянувши клопотання представника відповідача, на підставі ст. 48 КАС України залучив до участі у справі у якості співвідповідача Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.

Представник відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не згодний, оскільки питання щодо здійснення виплат внутрішньо переміщеним особам регулюються зокрема Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньопереміщеним особам та порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньопереміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування та приймається комісіями, утвореними районними, районними у м. Києві та Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад. Позивачка перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Верхньорогачицької райдержадміністрації як внутрішньо переміщена особа. Протоколом рішення комісії при управлінні праці та соціального захисту населення Верхньорогачицької райдержадміністрації від 16.12.2016 року № 14 скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , на підставі чого виплата соціальних виплат позивачці за період 01.01.2017 року по 20.06.2017 року не здійснювалася. З 21.06.2017 року рішенням Комісії від 30.06.2017 року ОСОБА_1 було поновлено виплату.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією її паспорта громадянки України серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

ОСОБА_1 перебуває на обліку, внутрішньо переміщена особа (а.с.9). Сторони відповідно до письмових пояснень не заперечують факт того, що позивачка отримувала пенсію в Каховці, виплату якої з 01.01.2017 року по 20.06.2017 року було припинено.

Каховським об`єднаним УПФУ Херсонської області на підставі протоколу № 14 від 16.12.2016 року комісії Верхньорогачицької районної державної адміністрації Херсонської області з розгляду питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено відмовити у призначенні соціальних виплат та пенсії внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 підставою слугувало акт обстеження побутових умов.

На підставі протоколу № 11 від 20.06.2017 року комісії Верхньорогачицької районної державної адміністрації Херсонської області з розгляду питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 надано право на призначення пенсії з 21.06.2017 року, як внутрішньо переміщена особа.

24.10.2017 року позивач звернулася до Ірпінського об`єднаного УПФУ Київської області із заявою про виплату пенсії та про запит пенсійної справи з УПФУ в м. Каховка Херсонської області.

З 01.11.2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ірпінському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Місцем фактичного проживання зафіксовано: АДРЕСА_2 .

На підставі витягу із рішення комісії з питань призначення (відновлення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради № 38 від 08.11.2017 року про відновлення (призначення) пенсій особам, які перебувають на обліку з моменту призупинення ОСОБА_1 була поновлено та проведено в грудні 2018 році в сумі 3355,46 грн, в січні 2019 року її було виплачено нарахування за січень 2019 року та заборгованість за листопада 2017 року у загальній сумі 6710, 92 грн.

Надаючи оцінку законності відмови у виплаті позивачу пенсії з 01 січня 2017 року, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов`язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватись права та принципи, що закріплені у Хартії.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Таким чином, правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Отже, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Позивач вважає, що припинення виплати їй пенсії з 01 січня 2017 року з підстав, не передбачених Законом, є протиправним та порушує її права.

Відповідач вважає, що позивач втратила право на отримання пенсійних виплат як внутрішньо переміщена особа на підставі протоколу № 14 від 16.12.2016 року про відмову у призначенні пенсії.

Із матеріалів справи вбачається, що відмова виплати пенсії здійснено протоколом від 16.12.2016 року у зв`язку з врахуванням акту обстеження побутових умов сім`ї .

Інших рішень пенсійного органу про відмову виплати пенсії, чи документів, які містять інформацію про підстави відмови виплати пенсії ОСОБА_1 , відповідачем суду не надано.

Зважаючи на викладене, суд зазначає, що Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як акт обстеження побутових умов сім`ї .

Суд зауважує, що при застосуванні норм права, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу або положення відповідного міжнародного договору України (ч. 3 ст. 7 КАС України).

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, як встановлено судом, прийняте Каховським об`єднаним УПФУ Херсонської області рішення про відмову ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року по 20.06.2017 року виплати пенсії, не містить зазначених в законі підстав для припинення виплати позивачу пенсії.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Варто відмітити, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Таким чином, суд вважає, що відмова виплати позивачу пенсії з 01.01.2017 року по 20.06.2017 року є протиправним, оскільки вказана відповідачем підстава припинення, така як виїзд на інше місце проживання, не передбачена ст. 49 Закону № 1058-IV, а посилання на підзаконні нормативні акти є безпідставним, оскільки регулювання вказаного питання можливе виключно нормами спеціального закону, тому позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягаю до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного суду від 03.05.2018 року у справі № 805/402/18.

За приписами ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 382 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , серія паспорту НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: м. Херсон, вул. 28 Армії, 6), Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (адреса: м. Ірпінь Київської області, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 41248152) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до нарахування та виплати пенсії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: м. Херсон, вул. 28 Армії, 6), яка полягає у не виплаті пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , серія паспорту НОМЕР_1 ) пенсії за віком з 01 січня 2017 року по 20.06.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, адреса місцезнаходження: м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , серія паспорту НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 01 січня 2017 року по 20.06.2017 року.

Звернути рішення до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого Апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г. В. Подіновська