Ухвала суду № 82839284, 18.06.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/3285/17

1-кс/465/56/19

У Х В А Л А

судового засідання

18.06.2019 року м.Львів

Слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова Ванівський Ю.М., при секретарі Школьніковій К.В., прокурора Липи І.Б. за участі представника ТзОВ «Національна агенція нерухомості» - Шпунта Мар`яна Богдановича розглянувши в залі суду в м.Львові клопотання про скасування ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2017 року про накладення арешту,-

в с т а н о в и в :

представник скаржника ТзОВ «Національна агенція нерухомості» - Шпунта Мар`ян Богданович звернувся до суду клопотанням про скасування ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2017 року про накладення арешту.

Клопотання мотивує тим, що Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2017 року про накладено арешт на майно - приміщення гуртожитку.

Належне скаржнику майно, яке є частиною гуртожитку не відповідає жодній з вимог (підстав) передбачених ст. 98 КПК України, що підтверджує той факт, що постанова про визнання майна ТОВ «Національна агенція нерухомості» є безпідставною та незаконною, виходячи з наступного.

Частина гуртожитку, яке визнано речовим доказів в будь – якому випадку не може бути знаряддям вчиненого кримінального правопорушення (кримінальне провадження за ст. 191 КК України).

Крім того, майно, яке визнано речовим доказом не є об`єктом кримінально протиправних дій та не може ним бути. В матеріалах кримінального провадження нема жодного доказу, який би підтверджував протилежне.

В судовому засіданні представник ТзОВ «Національна агенція нерухомості» надав пояснення, аналогічно викладені скарзі та просив таку задоволити.

В судовому засідання прокурор заперечив щодо скасування вищевказаної постанови та зняття арешту

Слідчий суддя, заслухавши думку скаржника та дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тому враховується, що у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у дослідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як це слідує з ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України,судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.174 КПК України, підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власник або володілець майна,представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею,а підчас судового провадження -судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про знаття арешту з майна" № 5 від 03.06.2016 року, - за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Недоторканість права власності є однією із загальних засад кримінального провадження.

Крім цього, прокурором доведено наявність обґрунтованих ризиків того факту, що скасування арешту майна може призвести до настання наслідків, які перешкоджатимуть збереженню речових доказів, а в подальшому призведуть до їх можливого відчуження та втрати.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки скасування арешту майна, суд приходить до висновку про те, що до суду не надано достатніх та переконливих доказів необхідності скасування вищевказаної ухвали суду щодо накладеного арешту майна.

Керуючись ст.ст.170,174 КПК України, суд, -

Ухвалив:

В задоволенні клопотання ТзОВ «Національна агенція нерухомості» - Шпунта Мар`яна Богдановича про скасування ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2017 року про накладення арешту - відмовити.

Ухвала слідчого судді підлягає оскарженню в порядку 395 КПК України.

Суддя Ванівський Ю.М.