Ухвала суду № 82838306, 04.07.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/7466/18

Провадження №2/463/734/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

04 липня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Коник О.Б.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини; позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час про стягнення аліментів за минулий час,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 17 грудня 2018 року звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі, а справу призначено у підготовче засідання.

Позивач ОСОБА_2 17 грудня 2018 року звернулася до суду з позовом стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше одного розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року відкрито провадження у справі, а справу призначено у судове засідання.

7 лютого 2019 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час, який прийнято судом та визначено, що розгляд справи відбуватиметься за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 травня 2019 року дані позови об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номера справи №463/7466/18, провадження №2/463/734/19.

2 липня 2019 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з вивезення малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі міста Львова та за межі України до набрання рішенням суду у даній справі законної сили. В порядку зустрічного забезпечення просить заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з вивезення малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі міста Львова та за межі України до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Подану заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 не надає йому сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для побачення відповідно до графіку побачень, визначених розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12 червня 2017 року №225. Наведене стверджується актами, складеними працівниками та керівництвом Служби у правах дітей Личаківського району м. Львова. Вказує, що 26 червня 2019 року він помітив, що в будинок АДРЕСА_2 разом з його сином зайшов громадянин Туреччини ОСОБА_4 , який є новий бойфрендом його колишньої дружини ОСОБА_2 26 червня 2019 року в усній розмові ОСОБА_2 повідомила його, що до неї з Туреччини приїхав її хлопець, який хоче забрати її разом із сином ОСОБА_3 до Туреччини. Крім того, вона повідомила, що планує вивезти сина без згоди ОСОБА_1 до Туреччини, щоб він ніколи дитини не бачив. Оскільки ОСОБА_2 може вивезти сина з території України без його відома і згоди, фактично здійснити викрадення дитини до моменту постановлення рішення у справі просить подане клопотання задовольнити.

Оглянувши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначає, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

У п.4 вказаної вище Постанови також зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору, який існує між сторонами є визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та стягнення аліментів за минулий час.

Позивач ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 , зокрема, вивозити малолітнього сина за межі міста Львова.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Статтею 12 даного Закону встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

З урахуванням того, що зараз літній період, обмеження права ОСОБА_2 вивозити малолітнього сина за межі міста Львова насамперед обмежує інтереси дитини ОСОБА_3 та його право на належну охорону здоров`я, а тому суд не вбачає доцільності застосування такого виду забезпечення позову.

Стосовно забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вивозити малолітнього ОСОБА_3 за межі України, то суд приходить до наступного.

Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

14 липня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.

З цього часу єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Разом з тим за змістом положень статті 124 Конституції України та статті 15 ЦК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відтак ОСОБА_2 може вивезти малолітнього ОСОБА_3 за межі території України лише за наявності нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_1 або на підставі рішення суду, що унеможливлює вивезення дитини закордон без відома ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у ОСОБА_2 відсутня можливість вивезти малолітню дитину за межі України без згоди батька, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з вивезення малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Оскільки судом відмовлено у застосуванні заходів забезпечення позову, а тому відсутні підстави для вжиття зустрічного забезпечення шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з вивезення малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі міста Львова та за межі України до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151, 153, 259-260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування про визначення місця проживання дитини; позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час про стягнення аліментів за минулий час - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. К.Левицького, 67, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056109.

Суддя: Стрепко Н.Л.