Рішення № 82838108, 01.07.2019, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/166/19

Номер провадження 2/341/278/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максимчина Ю.Д.

секретаря Томин Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Чорнія О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Галичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» відокремлений підрозділ «Бурштинська ТЕС» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, та стягнення невиплаченої премії за роботу в надурочний час, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме за період з 01.01.2019 по 07.02.19 у розмірі 30640,74 грн., а також стягнення невиплаченої премії за роботу в надурочний час згідно п. 4.4 Розділу ІV додатку 3.1.6. до додатку 3.1 «Положення про оплату праці у ПАТ «ДТЕК Західенерго» до Колективного договору у розмірі 777,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до наказу від 27 грудня 2018 року № 1370-к по відокремленому підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» його було звільнено з роботи за власним бажанням з 31 грудня 2018 року, про те при звільненні не було здійснено всіх належних виплат, а саме не виплачена премія за грудень 2018р., у розмірі 2163,63грн., яка була виплачена лише 07 лютого 2019 року, а тому просить стягнути середньній заробіток за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме за період з 01.01.2019 по 07.02.19 у розмірі 30640,74 грн.. Також, позивач зазначає, що відповідачем грубо порушувалось законодавство про працю, а саме не оплачувались надурочні години за приймання зміни, не забезпечувався безоплатно газованою соленою водою та не був застрахований, як це вимагає ст. 12 Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим було порушено його права, тому просить стягнути невиплачену премію за роботу в надурочний час у розмірі 777,36 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з мотивів викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити у ньому з підстав, викладених в відзиві на позов та запереченнях.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював машиністом-обхідником з котельного устаткування V групи оперативного персоналу котлотурбінного цеху відокремленого підрозділу «Бурштинська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго».

18 грудня 2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення з роботи за угодою сторін з 31 грудня 2018 року (а.с.35).

Наказом № 1370-к від 27 грудня 2018 «Про звільнення», позивач був звільнений за угодою сторін за ч.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 21).

В день звільнення позивача, відповідач провів з ним розрахунок та виплатив усі належні від відповідача та не оспорювані на день звільнення суми, зазначені в розрахунковому листку, що підтверджується реєстром зарахування коштів за грудень 2018 (а.с. 41)

Премія за грудень 2018, була виплачена 07.02.2019 року, що підтверджується реєстром зарахування коштів за лютий 2019 (а.с. 42).

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначено можливу структуру заробітної плати. Зокрема, зазначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 97 КЗпП України, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Відповідно до змісту ч.3 ст. 97 КЗпП України вбачається, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною першою вказаної статті, відповідно до якої зокрема оплата, може проводитись за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений орган чи фізична особа не мають права в одноособовому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до умов Колективного договору між адміністрацією відповідача та профспілковою стороною, система оплати праці в Товаристві, її структура, строки і періодичність виплати заробітної плати, інші питання оплати праці працівників підприємства визначено у Положенні про оплату праці (Додаток 3.1 до цього колективного договору) та у Положенні про преміювання працівників за основні результати господарської діяльності (Додаток № 3.1.6 до додатку 3.1 «Положення про оплату праці» до цього колективного договору (далі - Положення).

Пунктом 2.1. Положення визначено, що премія - це додаткова матеріальна винагорода, що виплачується працівнику до основної заробітної плати за виконання ключових групових та індивідуальних показників ефективності (далі - КПЕ) у звітному періоді.

Пунктом 4.1. Положення визначено, що на основі фактичних значень КПЕ формується додаток до наказу про нарахування та виплату премії по ВП (відокремлений підрозділ).

Пунктом 4.2. Положення визначено, що наказ про нарахування та виплату премії по відокремленому підрозділу готується відділом з управляння компенсаціями та пільгами або працівником, призначеним відповідальним за супровід процедури преміювання у відокремленому підрозділі, погоджується керівником департаменту з управління персоналом та підписується директором відокремленого підрозділу або Генеральним директором у термін до 30-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.10. Положення визначено, що премія нараховується в місяці, наступному за звітним періодом (місяць, квартал) і виплачується одночасно з виплатою заробітної плати.

Як вбачається з наказу директора відокремленого підрозділу Бурштинська ТЕС № 129-п від 28 січня 2019 року «Про виплату премії за грудень місяць 2018 року» за результатами господарської діяльності за грудень прийнято рішення про виплату премії за грудень 2018 року. (а.с. 39).

Відповідно до наказу № 129-п від 28 січня 2019 року, ОСОБА_1 нарахована премія у розмірі зазначеному в наказі, а саме 23,88 відсотків від окладу, що становить 2184,89 грн.

Таким чином, судом встановлено, що у день звільнення позивача з роботи - 31 грудня 2018 року йому були виплачені всі нараховані суми, право на які у нього виникло на час звільнення, і він отримав заробітну плату за відпрацьований час та компенсацію за невикористану відпустку, а питання щодо нарахування і виплати премій за грудень 2018 року було вирішено наказом від 28 січня 2019 року - після звільнення його з роботи і на день звільнення премія не тільки йому не була нарахована, але й право на премію у позивача ще не виникло, премія не могла йому бути виплачена у день звільнення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, а тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат остаточного розрахунку при звільненні.

Щодо вимог позивача про стягнення невиплаченої премії за роботу в надурочний час у розмірі 777,36 грн., суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом вище, порядок преміювання у відповідача регламентовано Положенням про преміювання працівників за основні результати господарської діяльності (Додаток № 3.1.6 до додатку 3.1 «Положення про оплату праці» до колективного договору відповідача (далі - Положення).

Пунктом 4.3. Положення визначено, що нарахування премії проводиться у відсотках до окладу працівника за звітний період (працівникам I та III.I груп преміювання - до сумарного окладу за квартал, працівникам II та III.II груп преміювання - до окладу за місяць) за фактично відпрацьований час.

Пунктом 4.4. Положення визначено, що премія нараховується також на оплату (в одинарному розмірі) за роботу в надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні.

Судом встановлено що за грудень 2018, позивачу було нараховано 3109,47 грн. за роботу в надурочний час. На таку ж суму (3109,47 грн.) було здійснено доплату за роботу в надурочний час.

Наказом директора відокремленого підрозділу Бурштинська ТЕС № 129-п від 28 січня 2019 року «Про виплату премії за грудень місяць 2018 року» за результатами господарської діяльності за грудень прийнято рішення про виплату премії за грудень 2018 року в розмірі 23,88 відсотків від окладу штатним працівникам.

Позивачу в грудні 2018 року нараховано відповідачем 6040,00 грн. оплати за посадовим окладом згідно відпрацьованого часу.

Також, позивачу було нараховано 3109,47 грн. оплати за роботу в надурочний час та на такуж суму доплату за роботу в надурочний час.

Тобто оплата надурочного часу проведена в подвійному розмірі у відповідності до вимог законодавства.

Таким чином, згідно п. 4.4. Положення, відповідач повинен був нарахувати позивачу премію в одинарному розмірі за роботу в надурочний час в розмірі 23,88 відсотків від 3109,47 грн., що становить 742,54 грн.

Згідно розрахункового листка позивача, йому було нараховано 6040,00 грн. оплати за посадовим окладом, 3109,47 грн. оплати надурочних робіт в одинарному розмірі, відповідно розмір премії повинен становити 1442,35 грн. від окладної частини та 742,54 грн. від оплати в надурочний час. Загальна сума премії становить 2184,89 грн.

Згідно розрахункового листка позивача, саме така сума була нарахована (а.с. 37) та виплачена позивачу у сумі 1758,84 грн.з утриманням обов`язкових пдатків та зборів, що підтверджується реєстром на зарахування коштів за лютий 2019 року (а.с. 42).

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача премії за роботу в надурочний час у розмірі 777,36 грн. не знайшла свого підтвердження, а тому не підлягає до задоволення.

Суд відхиляє твердження позивача та його представника щодо порушень відповідачем законодавства про працю, колективного та трудового договору, так як дане не стосуються предмета доказування, не підтверджують заявлені вимоги та не мають іншого значення для розгляду справи і не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову незнайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,9,10,11,12,13,17,76,77,81,141,258,259, 263, 264, 265, 274, 275 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» відокремлений підрозділ "Бурштинська ТЕС" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 30640,74 грн., стягнення невиплаченої премії за роботу в надурочний час у розмірі 777,36 грн. - відмовити.

Повний текст рішення складено 05 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому або отримання ним повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:Ю. Д. Максимчин