Ухвала суду № 82837403, 04.07.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2177/13-ц

6/295/171/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Чішман Л.М.,

секретаря судового засідання Білінської Л.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Левківської Л.І., погоджене начальником відділу Савіною Н. про тимчасове обмеження особи у здійсненні права на виїзд за кордон,-

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець звернулась до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

В обгрунтування подання зазначено, що під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації, яка міститься в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, за боржником нерухоме майно на праві власності не зареєстровано. Згідно електронних відповідей ДФС вбачається, що у боржника відсутні відкриті рахунки в банківських та інших фінансових установах. Згідно електронних відповідей ПФУ встановлено, що боржник на обліку в органах ПФУ не перебуває та пенсію не отримує, інформація про місце роботи відсутня. Також, згідно електронних відповідей з державного реєстру МВС вбачається, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Згідно відповідей з Головного управління Держпродспоживслужби у Житомирській області було встановлено, що сільськогосподарська техніка на праві власності за боржником не зареєстрована. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що боржник гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 23.08.2011 року. Згідно електронної відповіді Державної прикордонної служби України від 10.06.2019 року вбачається, що боржник неодноразово перетинав державний кордон. Оскільки рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, боржника обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

У поданні державним виконавцем заявлено клопотання про проведення розгляду справи без її участі.

В судове засідання державний виконавець не з`явився, всупереч положенням ч. 4 ст. 441 ЦПК України, яким передбачено негайний розгляд відповідного подання за участю державного виконавця.

Дослідивши подання та додані документи, суд приходить на наступного висновку.

Згідно частин 1-2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Частина перша ст. 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Пункт 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З наведених положень можна дійти висновку, що обґрунтованою підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухилення боржника від виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У поданні державний виконавець посилається на те, що боржник має на банківському рахунку кошти.

Частиною першою ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відомостей про неможливість списання коштів на погашення частини заборгованості не надано у зв`язку з чим, посилання державного виконавця на те, що боржником не сплачуються борги є необґрунтованим.

Доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 виклику суду не надано.

Крім того, з огляду на підставу для застосування даного виду обмеження до боржника, суду слід встановити факти ухилення боржника від виконання рішення, про що б могли свідчити докази про обізнаність боржника щодо виконавчого провадження та не вчинення ним будь яких дій на виконання рішення суду. Викладене матеріалами даного подання не підтверджується.

За таких обставин, оскільки відсутні докази, які вказували б на умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, через Богунський районний суд м. Житомира.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Чішман