Рішення № 82837161, 26.06.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/6289/18

2/336/593/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А. ,розглянув у в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі за текстом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом,в якому зазначає,що 11.09.2015 р.між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 385857860 від 11.09.2015 року за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 10000 грн. 00 коп.

14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до реєстру боржників-Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № 201707 від 14.07.2017 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 28193,26 грн.,яка складається з такого:

- 11455 гр. 18 коп. заборгованість за кредитом

- 2175 гр. 03 коп. заборгованість за відсотками

- 8563 гр. 05 коп. заборгованість за платою за управління кредитом

- 6000 гр. 00 коп. заборгованість за пенею

та не сплачена на день звернення позивача до суду.

Посилаючись на приписи ст.509,526,610, 611,625,1049,1050,1054 ЦК України,позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості, та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1762 гр.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

В провадження судді Галущенко Ю.А. справа надійшла у відповідності з п.п. 15.2 Перехідних положень ЦПК України,на підставі Розпорядження від 08.04.2019 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв`язку з тимчасовим переведенням судді ОСОБА_2 , шляхом відрядження на роботу на посаді судді Святошинського районного суду м. Київа для здійснення провосуддя строком на один рік з 08.04.2019 р. по 28.03.2020 р., на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 14.03.2019 №751/0/15-19.

Ухвалою суду від 09.04.2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування строків спеціальної позовної давності та відзив на позовну заяву.

За змістом відзиву зазначив, що доказів про отримання відповідачем коштів у розмірі 12000 грн. не надав. Будь-якого договору страхування, за яким з відповідача при оформленні кредиту списано кредитні кошти в сумі 1800 грн., позивачем не надано.

Заперечуючи проти вимоги про стягнення простроченої плати за управління кредитом, вказав, що позивачем не зазначено, які саме послуги за управління кредитом надавалися відповідачу, положення кредитного договору у цій частині є несправедливими та нікчемними, такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, нарахована позивачем сума заборгованості зі сплати щомісячних нарахувань за управління кредитом задоволенню не підлягає.

З вказаних підстав просив відмовити в задоволені позову.

Позивачем подано відповідь на відзив за змістом якої банк зазначив, що відзив відповідачем поданий з порушеннями норм ЦПК, а тому не може бути прийнятий судом.

Заперечуючи по суті відзиву зазначив, що 11.09.2015 року відповідачем до первісного кредитора подано заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг. Відповідно до умов отримання кредитів та інших послуг, умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір. За умовами кредитного договору сума кредиту становила 12000 грн., з яких 1800 грн.- Оплата страхового платежу за договором страхування № 385857860-С від 11.09.2015 р. Довідка видана первісним кредитором підтверджує факт надання суми кредиту саме в розмірі 12000 грн.

Стосовно заперечення відповідача щодо нарахування плати за управління кредитом, зазначив, що відповідач підписанням умов договору, підтвердив свою згоду на умови кредитного договору, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі, укладений кредитний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені, тобто кредитор надав, а відповідач прийняв кредит і зобов`язався повернути його у встановлені кредитним договором розмірі і строки.

Позивач заперечував проти застосування позовної давності, із зазначенням того, що позивачем не застосовано до відповідача жодних додаткових нарахувань та штрафних санкцій, а просить лише стягнути заборгованість яка була нарахована первісним кредитором.

Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами,за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Клопотань від учасників справи не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи,дослідивши надані письмові докази у сукупності,суд дійшов висновку,що позов заявлений обгрунтовано і підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Як передбачено ст.11 ЦК України,підставою виникнення цивільних правовідносин є,зокрема,правочини.

З матеріалів справи встановлено,що 11.09.2015 р.між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 385857860 від 11.09.2015 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 12000 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи 11.09.2015 року відповідачем до первісного кредитора подано заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг. Відповідно до умов отримання кредитів та інших послуг, умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір.

Відповідно до Заяви № 385857860 від 11.09.2015 року загальна сума кредиту становить 12000 грн. На ім*я ОСОБА_1 перераховано 10000 грн., оплата Страхового платежу за договором страхування 385857860 –с в сумі 1800 грн. перераховується на користь ПАТ «СК «ТАС», вказана заява підписана відповідачем власноручно.

Крім того, відповідач під підпис був ознайомлений із графіком повернення кредиту в сумі 12000 грн., де зазначено загальну суму кредиту, щомісячні платежі та відсотки.

За таких обставин, суд встановив, що сума надана в якості кредиту, була надана саме в розмірі 12000 грн. А тому твердження відповідача, проте, що він не укладав договору страхування за яким з нього при оформленні кредиту списано кредитні кошти в сумі 1800 грн., спростовані погодженими сторонами умовами кредитування.

З матеріалів справи встановлено, що 14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

За таких обставин, суд встановив, що позивач є правонаступником всіх прав та обов*язків первісного кредитора.

Згідно виписок по особовому рахунку позичальника станом на 30.05.2018 р.у відповідача наявна заборгованість перед банком у розмірі 37197 гр.50 коп.,яка складається з такого:

- 9185 гр. 34 коп. заборгованість за кредитом

- 11990 гр. 26 коп. заборгованість за відсотками

- 13774 гр. 40 коп. нарахованої пені

- 500 гр. 00 коп. штраф (фіксована частина)

- 1747 гр. 50 коп. штраф (процентна складова).

Доказів про погашення суми боргу,на спростування розрахунків позивача станом на час розгляду справи відповідач не надав.

В порядку досудового врегулювання спір між сторонами не вирішений.

Як встановлено ст.509,526 ЦК України,зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;зобов*язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.611,625 ЦК України,порушенням зобов*язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов*язання(неналежне виконання);у разі порушення зобов*язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом,зокрема,сплата неустойки,що передбачено ст.549 ЦК України.

Статтями 1049,1050 ЦК України встановлено обов*язок позичальника повернути позикодавцеві позику(грошові кошти)у такій самій сумі,у строк та в порядку,встановленому договору;якщо договором встановлено обов*язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням),то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавць має право вимагати дострокового повернення частини позики,що залишилась,та сплати процентів.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за управління кредитом, що передбачена пунктом 4.8 кредитного договору з таких підстав.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Управління кредитом (обслуговування кредиту) є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення плати (комісії), проте, встановивши у договорі плату за управління кредитом, банк не зазначив, які саме послуги за вказану плату надаються відповідачу, що є незаконним.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача щомісячної плати за управління кредитом, яка фактично відповідно кредитного договору є платою за обслуговування кредиту, є безпідставними, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Позивачем заявлено про застосування строків спеціальної позовної давності.

Вирішуючи вказане клопотання, суд приходить к наступному.

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Аналізуючи доводи відповідача, норми ч. 2 ст. 258 ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд виходять з такого.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року та від 7 листопада 2012 року.

Отже, аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач звернувся до суду із позовом 17.10.2018 року. Позивачем розрахована Заборгованість відповідача станом на 14.07.2017 року, в тому числі пеня.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що оскільки пеня обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача понесених ними судових витрат у сумі 851,93 грн., - пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.11,509,526,610,611,625,1049,1050,1054 ЦК України,ст.12,13,76,81,141,258,259,265,353,355 ЦПК України,суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «ТАСкомбанк»,МФО 339500, ЄДРПОУ – 35625014) заборгованість за кредитним договором № 385857860 від 11.09.2015 року у розмірі 13630, 21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (р/р НОМЕР_2 в ПАТ «ТАСкомбанк»,МФО 339500, ЄДРПОУ – 35625014) судовий збір у сумі 851, 93 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.А.Галущенко