Рішення № 82833514, 05.07.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1914/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/1914/19 за позовом

ОСОБА_1 до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (представник ОСОБА_2 А.П.)

«про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 17069,15 грн., пославшись на таке:

З 1 вересня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» техніком 1 категорії дільниці колійних машин №2 виробничого підрозділу «Дебальцівський колійний ремонтно-механічний завод» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої їй заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 21275,20 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 17069,15 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Добровільно сплатити їй заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Ухвалою суду від 16.04.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін (а.с.27-28).

Відповідач (представник ОСОБА_3 ) проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.47-48), зауваживши на тому, що проблемні питання виникли з поважних та незалежних від АТ "Укрзалізниця" причин, а саме: АТ "Укрзалізниця", як нова юридична особа, утворена згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Згідно із статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.

Тобто практично вся залізнична мережа регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" знаходиться в зоні проведення АТО.

Проведення АТО значно ускладнило сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця".

Безпосередньо регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" знаходиться за адресою : 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22.

Фактичне місце роботи Позивача — непідконтрольна територія України: місто Дебадьцево Донецької області, саме ця обставина ускладнила остаточний розрахунок з позивачем.

Указом Президента України від 15.03.2017 р. №62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, яким тимчасово до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського комплексу заходів від 12.02.2015 р., а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей шляхом залізничного сполучення.

Виробничий підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" (надалі Донецька дирекція залізничних перевезень), а саме у ньому працювала позивач, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення її діяльності з 15.03.2017 р. (дати введення в дію вищевказаного рішення Ради національної безпеки і оборони України) припинила виконання своїх функцій із забезпечення перевізного процесу.

17.03.2017 р. об 11:00 годині будівля, де знаходилася адміністрація Донецької дирекції залізничних перевезень, яка фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була захоплена групою невідомих людей, які назвалися представниками влади у місті Донецьку та Донецькій області так званої «Донецької народної республіки» (надалі - ДНР).

Відповідач наголошує, що фактично регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" втратила контроль доступу до своїх виробничих потужностей та іншого майна, а також первинної документації стосовно Донецькій дирекції залізничних перевезень з 17.03.2017 р., у тому числі до: трудових книжок працівників; оригіналів наказів, у тому числі про затвердження та введення в дію штатного розпису; особових справ працівників (в яких зберігаються заяви працівників про прийняття на роботу, анкети, особові картки та ін.); посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням обліку трудових взаємовідносин з працівниками, а також печаток та штампів, які знаходилися в будівлі дирекції в місті Донецьку, бо «Донецька дирекція залізничних перевезень» за дорученням АТ "Укрзалізниця" самостійно виконувала функції роботодавця.

По факту захоплення адміністративної будівлі виробничого підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" Лиманським ВП Слов`янського ВП ГУ НП в Донецькій області 20.03.2017 р., порушено кримінальне провадження №12017050420000286 за ст.341 КК України.

З метою недопущення ризику життю працівникам Донецької дирекції залізничних перевезень та порушення законодавства України рішенням Правління АТ «Укрзалізниця» (протокол №Ц-57/27 від 05.04.2017 р.) було ухвалено рішення про вилучення із складу регіональної філії «Донецька залізниця» виробничого підрозділу Донецької дирекції залізничних перевезень та скорочення штату працівників.

Начальнику регіональної філії "Донецька залізниця" доручено повідомити всіх працівників Донецької дирекції залізничних перевезень про скорочення штату, а також організувати заходи з метою соціального захисту працівників Донецької дирекції залізничних перевезень.

Наказом регіональної філії "Донецька залізниця" №899-Н від 26.06.2017 р. «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональної філії "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (місто Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками.

Регіональна філія "Донецька залізниця" фактично не може виконати обов`язки, передбачені законодавством України, а саме: ч.1 ст.47 і ст.116 КЗпП України (в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у встановлені строки), ч.1 ст.49-2 КЗпП України (попередити працівників персонально не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення), ст.44 КЗпП України (виплатити працівникам, з якими припинено трудовий договір з підстав, зазначених у пунктах 1 статті 40 КЗпП України, вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку), ч. 1 ст. 83 КЗпП України (виплатити працівникові, у разі звільнення, грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки…) невиконання вищевказаних зобов`язань спричинено наявністю обставин, які не залежать від її волі, бажань і дій та за які вона не може бути відповідальна тобто форс- мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), про що свідчить висновок торгово- промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у Дебальцево.

Зауважив, що сам по собі факт звільнення позивача 17.07.2017 р. не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст.44,47,83,115,116 КЗпП України. Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року по справі за № 602159цс15, який відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов`язковими для усіх судів України.

Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужостями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Надану позивачем на підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі довідку неможливо прийняти в якості належного, допустимого та достовірного доказу, оскільки зазначені довідки не відповідають вимогам, що зазвичай ставляться до офіційних документів. Відповідно до ст.49 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений Постановою КМУ від 26 вересня 2001 р. № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. №439).

Довідка про заробітну плату повинна містити кутовий штамп підприємства, дату, вихідних номер довідки, підпис керівника, головного бухгалтера та штамп підприємства.

Довідки, які надані Позивачем щодо розрахунку заробітної плати не можуть вважатись належним доказом, оскільки вони не містять необхідних реквізитів, які зазначені вище.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1990 р. перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах.

17.07.2017 р. звільнена за скороченням штату – п.1 ст.40 КЗпП України.

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.11-15) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.4) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 21275,20 грн., у тому числі: березень – 4052,69 грн., квітень – 2797,31 грн., травень – 2797,31 грн., червень – 443,44 грн., липень – 11184,45 грн.

Сума до виплати визначена в розмірі 17069,15 грн., у тому числі: березень – 3225,62 грн., квітень – 2224,37 грн., травень – 2224,37 грн., червень – 443,44 грн., липень – 8951,35 грн.

Відомістю на виплату грошей №21 (а.с.57) підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за 03.2017 р. в сумі 1154,99 грн., який відповідає розміру її нарахування до виплати (довідка від 06.06.2019 р. №494/1 – на а.с.56) в період з 01.03.2017 р. по 15.03.2017 р.

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 15914,16 грн. = 17069,15 грн. - 1154,99 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Надана позивачем довідка на підтвердження розміру заборгованості підписана посадовими особами підприємства відповідача. Повноваження цих осіб відповідачем не спростовані. Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свої трудові функції, відповідачем не надано.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача щодо форс-мажорних обставин, що, на його розсуд, є підставою для невиконання обов`язку виплати ним заробітної плати позивачу, оскільки обставина непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку (яким може бути стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку), а не підставою звільнення від самого обов`язку, в даному випадку по оплаті праці робітника.

Щодо відсутності первинних документів, необхідних для нарахування та виплати заробітної плати позивачу, то закон не покладає на робітника обов`язку по веденню такої документації та доказуванню наявності таких документів.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКППО НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

«про стягнення заборгованості по заробітній платі» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 15914 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 16 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя