Рішення № 82832832, 05.07.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/1402/18

Номер провадження: 2/225/15/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Черникової Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ленінського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського міського суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Ленінського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 02.07.2010 Ленінським районним судом м. Донецька постановлено ухвалу про тимчасове обмеження його права виїзду за межі України. Про вказаний факт позивач дізнався в 2014 році, коли мав намір з родиною виїхати за межі України. Після звернення до Державної прикордонної служби України йому стало відомо, що служба виконує приписи зазначеної ухвали. Звернувшись з запитом до Дзержинського міського суду України, отримано відповідь, що справи Ленінського районного суду м. Донецька не передавались, інформація в Єдиному реєстрі судових рішень та автоматизованої системи документообігу судів Д-3, відсутня.

Вказує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України порушує його права на вільне пересування за межами території України, вільний вибір місця проживання, передбачені ст.33 Конституції України, ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тому просить його скасувати.

ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача Ленінського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи – Адміністрації Державної прикордонної служби Українив судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

02.07.2010 Ленінським районним судом м. Донецька постановлено ухвалу про тимчасове обмеження права виїзду за межі України. Про вказаний факт позивач дізнався в 2014 році, коли мав намір з родиною виїхати за межі України.

Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м.Донецька від 02.07.2010 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обмежено право виїзду за кордон до виконання зобов`язань за кредитним договором № 35ДС/00032/К05/2006-Івк від 23.06.2006, договором про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № LK/ZP/02-2007/7 від 22.02.2007, укладеними між ПАТ КБ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 та договором поруки № 35ДС/00032/П05/2006-Івк від 23.06.2006 (а.с.138).

Рішенням Ленінського районного суду від 29.11.2011 року позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Ера» на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ПАТ «Кредитпромбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 35ДС/00032/К05/2006-Івк від 23.06.2006 у розмірі 1700 грн., витрати по сплаті судово-інформаційного забезпечення судового процесу у розмірі 252 грн. З ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Донбаської філії ПАТ «Кредитпромбанк» стягнуто заборгованість за договором про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № LK/ZP/02-2007/7 від 22.02.2007 у розмірі 111457,90 грн (а.с.88-92). Вказане рішення суду набрало законної сили 09.12.2011 року (а.с.150-154).

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ухвала Ленінського районного суду м.Донецька від 02.07.2010 про встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України перебуває на виконанні в органах охорони державного кордону Державної прикордонної служби України з 01.09.2010 року (а.с.166).

Ухвалою суду від 12.12.2018 року ініційовано питання можливості повного чи часткового відновлення втраченого провадження у цивільній справі Ленінського районного суду м. Донецька за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Кредитпромбанк» про забезпечення позову, обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

Ухвалою суду від 30.01.2019 частково відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Кредитпромбанк» про забезпечення позову, обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, вважати установленим зміст відновленої ухвали Ленінського районного суду м. Донецька від 02.07.2010 по цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Кредитпромбанк» про забезпечення позову (повний текст).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно з ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та в Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична соба, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, становлених законом. Це право віднесено у Цивільному Кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Разом з тим, суд враховує, що жодне обмеження прав згідно міжнародно-правових стандартів захисту прав людини не може бути абсолютним. Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві. Згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України було встановлене відносно ОСОБА_1 ухвалою Ленінського районного суду м.Донецька від 02.07.2010 до виконання зобов`язань рішення Ленінського районного суду від 29.11.2011 року, яке набрало законної сили 09.12.2011 року.

Згідно з інформацією Краматорського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області, який виконує обов`язки Ленінського районного відділу ДВС м.Донецьк ГТУЮ у Донецькій області №15.13-10860/43749 від 27.06.2019, відповідно до даних АСВП виконавчий документ від 29.11.2011, виданий Ленінським районним судом м.Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Донецької філії ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованості, не перебуває та ніколи не перебував.

Таким чином, тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України необхідно скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 441 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ленінського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України – задовольнити частково.

Скасувати захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Ленінського районного суду м.Донецька від 02.07.2010 в частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Новогродівка Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Копію рішення направити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26), а також сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: