Рішення № 82830875, 20.06.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/508/15-ц

Провадження № 2/488/38/19 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.06.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Тузові Р.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

та відповідача – Ткаченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності, -

Встановив:

У лютому 2015 року позивач – ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом, уточнивши який вказала, що у березні 1999 року вона почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , і разом вони проживали до часу смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб вони не реєстрували, однак між ними були сімейні відносини, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, піклувались один про одного, а також спільною працею та за спільні кошти за час спільного проживання разом придбали наступне рухоме та нерухоме майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок АДРЕСА_2 , з готовністю 69 %, який належав ОСОБА_6 до часу їх спільного проживання, однак за час їхнього спільного проживання він був повністю добудований та реконструйований;

- автомобіль марки “Volkswagen transporter CC”, р/н НОМЕР_1 , 1991 року випуску;

- автомобіль марки “Volkswagen”, легковий, р/н НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

- автомобіль марки “Volkswagen transporter”, р/н НОМЕР_3 , 2003 року випуску.

На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не залишив, і позивачка в установлений законом 6-місячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідачка — ОСОБА_4 є матір`ю спадкодавця - ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 , є його сином, та відповідно вони є спадкоємцями першої черги за законом.

Через те, між спадкоємцями існує спір з приводу спадкового майна, позивачка звернулася до суду із даним позовом, в якому просить з урахуванням наданих уточнень:

- встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , починаючи з березня 1997 року по день його смерті — ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 73/100 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершеного будівництвом із відсотком готовності 100 % житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 разом із прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами та будівельні матеріали, роботи, обладнання, вироби і конструкції, використані у процесі будівництва завершених будівництвом нежитлового будинку і будівель господарського призначення із відсотком готовності 100 %, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також автомобілі марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_1 , 1991 року випуску; VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_3 , 2003 року випуску та VOLKSWAGEN легковий, р/н НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

- визнати за нею право власності на 73/200 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершеного будівництвом із відсотком готовності 100 % житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 разом із прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами і на 1/2 частину будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершених будівництвом нежитлового будинку і будівель господарського призначення із відсотком готовності 100 %, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину транспортних засобів:

? автомобіля марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_1 , 1991 року випуску;

? автомобіля марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_3 , 2003 року випуску;

? автомобіля марки VOLKSWAGEN легковий, р/н НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25.05.2015 року до участі в справі був залучений як співвідповідач ОСОБА_5 .

Ухвалою цього ж суду від 22.03.2017 р. до участі у справі як співвідповідач була залучена ОСОБА_6 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2016 р. набула право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та є рідною сестрою померлого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги з вищевикладених підстав, просили його задовольнити.

Відповідач – ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти позову через його необґрунтованість та безпідставність, у подальші судові засідання по справі не з`являлася, причини її неявки суду невідомі.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, подав заяву про відкладення судового засідання через зайнятість у іншій справі.

Відповідач – ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти задоволення позову. Відповідач суду пояснив, що його покійний батько – ОСОБА_6 у 1999 році почав проживати з позивачкою по даній справі – ОСОБА_3 однією сім`єю у житловому будинку АДРЕСА_2 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, та мали відносини, характерні для чоловіка і дружини, а також разом добудовували вказаний будинок. Відповідач також суду пояснив, що він періодично приходив до батька і постійно спілкувався з позивачкою.

Відповідач – ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена неодноразово та належним чином, причини неявки суду невідомі. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_6 у повному обсязі ознайомилась із матеріалами справи та мала об`єктивну можливість скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. ст. 43, 49 ЦПК України, зокрема, щодо подачі доказів та клопотань.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Третя Миколаївська державна нотаріальна контора подала заяву про слухання справи у її відсутність.

В силу ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави обов`язкового відкладення розгляду справи визначені ч. 2 ст. 223 ЦПК України, а ч. 3 цієї ж статті визначає, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки та повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене, а також повторну неодноразову неявку без поважних причин відповідачів по даній справі – ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , повторну неявку у судове засідання представника відповідача, а також відсутність підстав для обов`язкового відкладення судового засідання, суд вважає необхідним розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши зібрані по справі письмові докази, заслухавши пояснення допитаних в судовому засіданні свідків, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка по даній справі – ОСОБА_1 з березня 1999 року почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , у житловому будинку АДРЕСА_2 , до часу смерті останнього 10.10.2014 року. Вказане підтверджується здобутими та дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями свідків та письмовими доказами по справі.

Так, допитані у судовому засіданні та попереджені про кримінальну відповідальність, кожний окремо, свідки – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 підтвердили факт проживання однією сім`єю позивачки та ОСОБА_6 починаючи з 1999 року і до часу смерті останнього, наявність у них відносин, характерних для подружжя, ведення ними спільного господарства, наявність спільного побуту, придбання спільного майна, несення витрат на його утримання, та спільний відпочинок.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка – ОСОБА_15 суду пояснила, що вона є лікарем загальної практики і на протязі багатьох років ОСОБА_6 лікувався у неї. Свідок також пояснила, що його лікування було тривалим та виснажливим як фізично, так і матеріально, і весь час позивачка приймала активну участь у лікуванні ОСОБА_6 , підтримувала його, купувала ліки, допомагала проводити лабораторні обстеження, та наполягала на лікуванні, коли останній втрачав надію і відмовлявся продовжувати лікування. Підстав ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_15 у суду не має підстав, доказів її зацікавленості у результатах розгляду справи судом не здобуто.

Допитана у судовому засіданні свідок – ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є дочкою позивачки від попереднього шлюбу, і після того, як мати почала проживати однією сім`єю з ОСОБА_6 , вона та її малолітній на той час брат ОСОБА_17 також почали проживати з ними разом. Свідок суду також пояснила, що між нею та ОСОБА_6 склалися дуже добрі відносини, він відносився до неї як до рідної доньки, а вона сприймала його як свого рідного батька, і у 2002 році вона зі згоди останнього змінила своє прізвище, ім`я та по-батькові з « ОСОБА_18 » (ім`я від народження) на « ОСОБА_19 ». Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що за час проживання однією сім`єю, її мати та ОСОБА_6 мали відносини, характерні для подружжя, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, купували спільне майно, утримували велику кількість худоби, в догляді за якою в міру можливості приймала участь вона та її молодший брат, і коли ОСОБА_6 хворів, її мати усіляко його підтримувала, та приймала активну участь у його лікуванні, а після його смерті проводила його поховання.

Ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_20 у суду немає підстав, оскільки вони підтверджуються наявними у матеріалах даної справи копією свідоцтва про переміну прізвища, імені та по батькові серії НОМЕР_4 від 21.11.2002 р., копією домової книги на житловий будинок по АДРЕСА_2 та оглянутим у судовому засіданні оригіналом цієї домової книги з відміткою про реєстрацію свідка ОСОБА_21 у цьому будинку у період з 24.06.2008 р. по 21.04.2010 р. і зняття з реєстрації у зв`язку з вибуттям на навчання у м. Харків.

Крім цього, факт проживання позивачки разом із померлим ОСОБА_6 підтверджується наявним у матеріалах даної справи актом про проживання від 16.01.2015 р., складеним за участю ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , а також наявними у матеріалах справи спільними фотографіями позивачки та ОСОБА_6 починаючи з 1999 року і до 2014 року, а також відеозаписом з весілля ОСОБА_23 .

Із наявних у матеріалах справи копій книжок з оплати житлово-комунальних послуг вбачається, що позивачка приймала участь у сплаті послуг за житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

До того ж, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечували факту проживання позивачки разом із померлим ОСОБА_6 починаючи з 1999 р. і по день смерті останнього, хоча й не визнавали наявність у них саме сімейних відносин. При цьому відповідачі визнавали те, що позивачка та її діти проживали у будинку ОСОБА_6 , і позивачка разом із померлим утримували велику кількість худоби, разом доглядаючи її.

Із наявної у матеріалах справи довідки з дільничної ветлікарні Ленінського району від 14.07.2015 р., вбачається, що за 2014 рік за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_3 було проведено перед забійний огляд тварин у кількості 203 голів.

Доказів, які б спростували висновки суду, відповідачі суду не представили, а покази допитаних за їх клопотанням свідків на висновки суду не вплинули.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» судам дані роз`яснення про те, що правила статей 22, 28, 29 КпШС України не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм Цивільного кодексу України і з урахуванням роз`яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в пункті 5 постанови від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

За змістом частини першої статті 17 Закону України «Про власність», який діяв до 20.06.2007 р., - майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, вважалось їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до частини другої статті 112 ЦК України 1963 року спільною сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" при розгляді позовів, пов`язаних зі спільною власністю громадян, суди мають виходити з того, що відповідно до чинного до 1 січня 2004 ІНФОРМАЦІЯ_1 законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону «Про власність», стаття 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункти 1, 2 статті 17, стаття 18 Закону «Про власність»).

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 р. у справі № 509/3995/15-ц, та постанові Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 544/1274/16-ц.

Крім цього, у пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до Розділу УІІ Прикінцевих положень Сімейного кодексу України, він набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 р.

З цього приводу суд вважає необхідним зазначити, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. У тому випадку коли подружжя набуло право власності на майно до 2004 р., а поділ спільного майна здійснюється після 2004 р., то порядок набуття спільного майна та його правовий режим визначаються старим законом, а поділ майна подружжя має здійснюватися за правилами, передбаченими новим законом. Виходячи із такого, за таких обставин розмір часток подружжя у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності, способи та порядок його поділу визначатимуться за правилами СК України.

Згідно із статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_24 , який до початку його проживання з позивачкою був розірваний, про що був зроблений відповідний актовий запис за № 475 від 16.12.1998 р. ВРАГСу Корабельного районного управління юстиції, та підтверджується наявною у матеріалах даної копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 . Позивачка по даній справі – ОСОБА_3 24.04.1993 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_25 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, станом на момент початку спільного проживання однією сім`єю, у 1999 році, ніхто із них в іншому шлюбі не перебував.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 06.07.1995 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори за реєстр. № 3-1294, ОСОБА_6 належав незакінчений будівництвом житловий будинок із відсотком готовності 69 % виконаних робіт, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Судовим розглядом встановлено, що після початку спільного проживання, позивачка та ОСОБА_6 проживали у вказаному будинку, спільними коштами та спільною працею продовжили його будівництво і за час проживання добудували його повністю. Такі висновки суду підтверджуються як показаннями свідків, про які судом зазначено вище, так і матеріалами справи, зокрема, квитанціями на придбання будівельних матеріалів, договорами на встановлення метало пластикових вікон у житловому будинку АДРЕСА_2 , чеками на придбання побутової техніки, меблів і предметів інтер`єру за вказаною адресою (том 1 цивільної справи).

Із наявних у справі письмових доказів вбачається, що позивачка ОСОБА_3 з 2000 р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець, займалась торгівлею продовольчими товарами на ринку «Колос» у м. Миколаєві, мала дохід та використовувала працю найманих працівників, що підтверджується наявними у справі патентом, довідками з ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, квитанціями про сплату орендної плати, договорами з найманими працівниками (том 1 цивільної справи).

Крім цього, судом встановлено, що у період спільного проживання та за спільні сумісні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу нерухомого майна за № 362 від 14.09.2000 р., посвідченого на Універсальній Біржі «Марія», придбали житловий будинок АДРЕСА_1 , який був оформлений на ОСОБА_6 . Вказаний будинок позивачка та ОСОБА_6 спільними коштами, в інтересах сім`ї, переобладнали у нежитловий будинок господарського призначення, у якому вирощували велику кількість худоби, та від продажу якої отримували спільний дохід. Суд вважає необхідним зазначити, що відповідачі визнавали той факт, що позивачка працювала у господарстві по догляду за худобою за цією адресою.

Судовим розглядом також встановлено, що за час спільного проживання позивачка та ОСОБА_6 , за спільні сумісні кошти придбали декілька транспортних засобів:

-у 2000 році легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN, р/н НОМЕР_2 , 2006 року випуску;

-у 2007 році вантажний фургон марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_3 , 2003 року випуску;

-у 2010 році вантажний бортовий малотоннажний автомобіль марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_1 , 1991 року випуску.

Вказані транспортні засоби були оформлені на ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачка довела належними та допустимими доказами факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 починаючи з березня 1999 року і по день смерті останнього, ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більше 15 років, наявність у них усталених відносин, характерних для чоловіка і дружини, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету, придбання рухомого та нерухомого майна в інтересах їх спільного користування, та несення спільних витрат на його утримання.

Із матеріалів спадкової справи № 504/2014, заведеної Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_6 (том 2 цивільної справи), вбачається, що після його смерті із заявами про прийняття спадщини в установлений законом строк звернулися: позивачка ОСОБА_3 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу; мати померлого, відповідачка по даній справі – ОСОБА_4 та син померлого, відповідач по даній справі – ОСОБА_5 . Судом встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не залишив.

Із копії технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 , виготовлений Миколаївським МБТІ станом на 27.05.2008 р. та довідки № 1450 від 26.05.2008 р. (том 1 справи), вбачається, що за вказаною адресою розташовані такі споруди:

-господарський блок літ. Г, переобладнаний з житлового будинку;

-навіс літ. Г?;

-вбиральня-душ літ. Д;

-сарай літ. Е;

-навіс літ. Ж;

-навіс літ. З;

-навіс літ. И;

-сарай літ. К;

-голуб`ятня літ. Л.

Вказані споруди побудовані за час проживання позивачки з ОСОБА_6 , у 2005 році, і за своїм правовим статусом є самочинно збудованими, без належного дозволу та затвердженого проекту.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу об`єкта права власності після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи таким з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати особам на праві спільної сумісної власності, з дотриманням будівельних норм і правил, та може підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 07 вересня 2016 року по справі № 6-47цс16, та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.04.2018 р. у справі № 597/1124/15-ц.

Із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-059 від 02.09.2016 р., проведеної відповідно до ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.12.2015 р. експертом РТПП Миколаївської області ОСОБА_26 , вбачається, що усі надвірні господарські будови, призначені для утримання худоби та птиці за адресою: м. Миколаїв, вул. Львівська 33, мають 100 % ступінь готовності. Вартість будівельних робіт і матеріалів, у цінах на момент проведення експертизи , та які були використані під час їх будівництва складає 443 726 грн., із яких: вартість будівельних матеріалів – 253 054 грн. та вартість будівельних робіт складає – 190 672 грн.

Стаття 372 ЦК України визначає, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи те, що спірний об`єкт незавершеного будівництва, який було зведено за час проживання однією сім`єю позивачки із ОСОБА_6 , домовленості між ними щодо визначення розміру їх часток не було, то суд вважає, що позивачка має право на визнання цього майна об`єктом спільної сумісної власності і визнання за нею права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі його будівництва. Інша ж 1/2 частина будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі будівництва споруд по АДРЕСА_1 за своєю правовою природою відноситься до спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 і може бути успадкована його спадкоємцями в установленому законом порядку.

Судовим розглядом також встановлено, що після початку проживання позивачки з ОСОБА_6 , з 1999 року, вони спільною працею та спільними коштами добудували житловий будинок по АДРЕСА_2 , який належав останньому на підставі договору дарування від 06.07.1995 року, та мав ступінь готовності 69% виконаних робіт. Пунктом 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-059 від 02.09.2016 р. встановлено, що на час проведення експертизи даний будинок з прилеглими до нього господарськими спорудами має 100 % ступінь готовності.

Із дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи № 125-059 від 02.09.2016 р., вбачається, що у період з березня 1999 р. по 10.10.2014 р. була виконана добудова та реконструкція житлового будинку по АДРЕСА_2 , у вигляді добудови 2-го поверху літ. А2-2, прибудовані нежитлові приміщення літ. А1, А2, А3 та реконструкція з капітальним ремонтом нежитлових надвірних господарських будов – сарай, гараж літ. Ж,Д, та навіси літ. М-2, Н,О, П ОСОБА_27 (а. 4 висновку експертизи).

Пунктом 2 висновку експертизи визначено, що згідно матеріалів інвентарної справи на будинок АДРЕСА_2 , були встановлені роки споруди будівель за цією адресою, зокрема:

-житловий будинок літ. А-1 1969-2014 роки;

-нежитлова прибудова літ. А-1 1969 рік;

-сарай літ. Ж 2004 рік;

-сарай літ. Л-2 2004 рік;

-сарай літ. Г-2 1996 рік;

-гараж літ. Д 1996 рік.

Вартість заміщення будівництва незавершеного будівництва 69 % житлового будинку, разом із прилеглими до нього господарськими побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 06.07.1995 р. вартістю 40 800 389 крб., з урахуванням індексу зміни вартості будівельних робіт на час проведення експертизи, складає – 274 658 грн. Вартість заміщення будівництва житлового будинку та прилеглих до нього споруд, які належали ОСОБА_6 в складі на час проведення експертизи, складає – 1 024 279 грн. (пункт 3,4 висновку експертизи).

Вартість частини незавершеного будівництвом житлового будинку в складі 69 % у загальній вартості усього домоволодіння на час проведення експертизи становить 27 %. Вартість будівельних робіт і матеріалів, що були використані при будівництві вказаного житлового будинку та кожної із прилеглих до нього споруд за період з березня 1999 року по 10.10.2014 року, становить – 391 768 грн., із яких: вартість будівельних матеріалів – 258 252 грн. та вартість будівельних робіт – 133 516 грн. (пункти 5-6 висновку експертизи).

Враховуючи висновки експертизи, суд робить висновок, що спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_6 можливо визнати 73/100 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 , які були здійснені ними за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Таким чином позивачка має право на визнання за нею права власності на 73/200 частин вказаних будівельних робіт, матеріалів, обладнання та конструкцій, що є Ѕ частиною таких робіт, матеріалів, обладнання тощо.

Спірні транспортні засоби, які були придбані за час проживання позивачки та ОСОБА_6 однією сім ’єю без реєстрації шлюбу, за спільні сумісні кошти, суд також вважає їх спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу шляхом визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірних транспортних засобів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачка довела належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі. Натомість, заперечуючи проти позову, відповідачі – ОСОБА_4 , ОСОБА_6 не надали доказів, які б спростували висновки суду, чим не виконали свого обов`язку щодо доказування, передбаченого ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідачів слід стягнути понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору на загальну суму – 4 019,40 грн., тобто по 1 339,80 грн. із кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з березня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 73/100 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершеного будівництвом із відсотком готовності 100 % житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 разом із прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок літ. А; нежитлову прибудову літ. А 1; нежитлову прибудову літ. А 4; сарай літ. Ж; сарай літ. Л-2.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 будівельні матеріали, роботи, обладнання, вироби і конструкції, використані у процесі будівництва завершених будівництвом нежитлового будинку і будівель господарського призначення із відсотком готовності 100 %, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: господарський блок літ. Г; навіс літ. Г-1; вбиральню-душ літ. Д; сарай літ. Е; навіси літ. Ж,З,І; сарай літ. К; голуб`ятню літ. Л.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 автомобілі марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_1 , 1991 року випуску; VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_3 , 2003 року випуску та VOLKSWAGEN легковий, р/н НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 73/200 частин будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершеного будівництвом із відсотком готовності 100 % житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 разом із прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок літ. А; нежитлову прибудову літ. А 1; нежитлову прибудову літ. А 4; сарай літ. Ж; сарай літ. Л-2.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, робіт, обладнання, виробів і конструкцій, використаних у процесі будівництва завершених будівництвом нежитлового будинку і будівель господарського призначення із відсотком готовності 100 %, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: господарський блок літ. Г; навіс літ. Г-1; вбиральня-душ літ. Д; сарай літ. Е; навіси літ. Ж,З,І; сарай літ. К; голуб`ятня літ. Л.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину транспортних засобів:

-автомобіля марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_1 , 1991 року випуску;

-автомобіля марки VOLKSWAGEN transporter CC, р/н НОМЕР_3 , 2003 року випуску;

-автомобіля марки VOLKSWAGEN легковий, р/н НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судовий збір у розмірі – по 1 339,80 грн. із кожного.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Відповідач – ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Відповідач – ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_8 .

Відповідач – ОСОБА_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Третя Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, 54020 м. Миколаїв, вул. Чигрина 40.

Повний текст рішення суду був складений 03.07.2019 р.

Суддя Л.І. Селіщева