Рішення № 82829734, 03.07.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1776/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВ "ТД Ресурс", м. Харків до ТОВ "Мета Рітейл", м. Харків про стягнення 35042,28 грн. за участю представників:

позивача - Литвиненко О.В. (виконавчий директор), на підставі наказу № 2-к від 14.01.19р.;

відповідача - Татарінцев О.В., довіреність б/н від 19.04.19р.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТД Ресурс", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Мета Рітейл", м. Харків інфляційні витрати в сумі 8428,12 грн., 3% річних в сумі 2047,24 грн., пеню в сумі 24566,92 грн. Підставою нарахування зазначеної суми заборгованості стало порушення відповідачем умов договору поставки № 0895-15х від 01.12.2015, в частині вчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 11.06.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/1776/19 з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "03" липня 2019 р. о 14:00 год.

01.07.19р. від відповідача надійшов відзив на позовні заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі. Даний відзив долучено судом до матеріалів справи.

02.07.19р. від позивача надійшли письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

02.07.19р. від позивача надійшли документи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.19р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.19р. проти позву заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару № 0895-15х (далі - договір), відповідно до умов якого позивач поставляє і передає у власність покупця товар/продукцію партіями, відповідно до накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а відповідач приймає товар та оплачує його на умовах і в порядку, зазначеними цим договором.

Відповідно до п. 5.2. договору, покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 21 календарних днів з дати отримання відповідної партії товару від постачальника.

Пунктом 5.3 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує на користь позивача проценти із розрахунку 0,15 % за кожен день прострочення оплати до дати повного виконання зобов`язання.

Відповідно до п.п.6.2, 6.2.1, 6.2.2 договору поставки покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом:

- сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару;

- та в разі, якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше трьох календарних днів покупець в такому випадку додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 15% від вартості відповідної партії товару. В разі, якщо прострочення платежу за поставлену партію товару становить більше тридцяти календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 25% від вартості відповідної партії товару.

Відповідно до п.9.6. договору, сторони визначили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), які передбачені пунктами 6.2.1. та 6.2.2. даного договору становить 3 роки.

Як зазначає позивач, на виконання укладеного між сторонами договору поставки, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, позивач в повному обсязі виконав сої зобов`язання щодо поставки товару покупцю, та поставив відповідачу товар на загальну суму 141835,10 грн.

Проте, відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар повністю не розрахувався та має заборгованість за поставлений товар в розмірі 140835,76 грн.

Рішенням суду від 16.01.19р. по справі №922/2594/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" суму основної заборгованості за договором поставки від 01.12.2015 в розмірі 130409,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 596,19 грн., 3% річних в розмірі 1946,28 грн., штраф 25% в розмірі 34313,28 грн., пеню в розмірі 21131,93 грн., та судові витрати в розмірі 2928,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 16.01.19р. по справі №922/2594/18 відповідачем сплачено основну заборгованість сумі 130409,80 грн. згідно платіжного дорученням №14 980 від 01.04.19р.

Однак, за час невиконання відповідачем рішення суду від 16.01.19р. по справі №922/2594/18 та відповідно зобов`язань за договором поставки товару № 0895-15х від 01.12.2015 року, позивачем нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 8428,12 грн., 3% річних в сумі 2047,24 грн., пеню в сумі 24566,92 грн., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.6.2.1 договору поставки покупець відповідає за несвоєчасну оплату отриманого товару шляхом:

- сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від загальної суми заборгованості до дати повної оплати товару.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню за період 22.09.18р. по 31.03.19р. в сумі 24566,92 грн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивач, звертаючись до суду про стягнення з відповідача основної заборгованості (справа №922/2594/18), також, просив суд стягнути 23115,63 грн. - пені, період якої було визначено частково з перевищенням шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, що відображено в даному рішенні суду (справа №922/2594/18).

Так, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позивач вже скористався своїм правом на стягнення з відповідача пені (в сумі 23115,63 грн. в рамках справи №922/2594/18) в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України та повторне її стягнення не допускається.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 24566,92 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2047,24 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8428,12 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 2047,24 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 8428,12 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 8428,12 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Рітейл" (м. Харків, вул. Лозівська, 5, код ЄДРПОУ 40082717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" (61001, м. Харків, м-н Повстання, 7/8, адреса для листування: 61010, м. Харків, вул. Основ`янська, 55, код ЄДРПОУ 39806596) інфляційні витрати в сумі 8428,12 грн., 3% річних в сумі 2047,24 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 574,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 24566,92 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через місцевий суд.

Повний текст рішення буде складено та підписано 05.07.19р.

Суддя Л.В. Шарко