Рішення № 82829638, 01.07.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 915/1044/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства “Светолюкс – Николаев”, 54028, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.81/24

до відповідача: Державного підприємства “Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря” – “Машпроект”, 54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, буд.42А

про: стягнення 4741,07 грн.,

16.04.2019 Приватне підприємство “Светолюкс – Николаев” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №15/4-1 від 15.04.2019 про стягнення з Державного підприємства “Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря” – “Машпроект” заборгованості у розмірі 4741,07 грн. з якої: 3708,12 грн. – основна заборгованість, 724,62 грн. – пеня, 68,69 грн. – 3% річних, 239,64 грн. – інфляційні втрати.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №2094 від 31.03.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2019 позовну заяву №15/4-1 від 15.04.2019 Приватного підприємства “Светолюкс – Николаев” залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 01.07.2019 об 11 год. 30 хв.

Відповідач у наданому 06.06.2019 до суду відзиві не визнає позовні вимоги повністю та зазначив, що:

1) позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за товар згідно специфікації №11 не підлягають задоволенню, оскільки позивач порушив умови договору за специфікацією №11 від 06.07.2018., якою сторони узгодили поставку товару за 7 (сімома) позиціями на загальну суму 4320,10 грн. протягом 30 календарних днів з дати її підписання до 05.08.2018 включно з можливістю дострокової поставки, поставивши товар з простроченням на 2 дні за позиціями 1,3,6 на суму 1434 грн. 12 коп. згідно видаткової накладної від 08.08.2018 №13-С_002498 та недопоставивши товару по позиціям 4 та 5 на суму 1476 грн., зазначеним у цій специфікації, а тому у відповідача не настав обов`язок його оплатити на підставі ч. 3 ст.538 ЦК України, якою визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. У зв`язку з такими обставинами відповідач вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за товар за специфікацією №11 не підлягають задоволенню.

2) пеня за видатковою накладною від 24.04.2018 починається з 11.06.2018, а ні з 11.05.2018 та становить суму 13 грн. 27 коп., а ні 58 грн. 99 коп., оскільки п. 7.2 договору встановлено, що в разі порушення, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, строку оплати за отриманий Товар, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

3) просить суд врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасниками господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, передбачених позовними вимогами, до мінімальної суми. При цьому посилається на те, що відповідач в свою чергу частково сплатив заборгованість за Договором за поставлений товар згідно видаткової накладної №13-С_000652 від 15.03.2018 на суму 362,47 грн., №13-С_000738 від 22.03.2018 на суму 9 301,43 грн., №13-С_001043 від 11.04.2018 на суму 4 674,67 грн., №13-С_001178 від 24.04.2018 на суму 1 583,17 грн., №13-С_002882 від 06.09.2018 на суму 141, 72 грн. та №13-С_003145 від 25.09.2018 на суму 4,80 грн. за поставлений товар. Зазначає, що наявність дуже скрутного фінансового становища у Відповідача підтверджується фактом того, що відповідно до Постанови ВРУ від 27.05.2015 № 129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» Російська Федерація визнана державою-агресором, внаслідок чого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» зазнало втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об`ємах виробництва. Довготривалість циклу виробництва продукції (від 6 до 18 місяців) потребує постійної і достатньої величини оборотних коштів для закупівлі матеріалів і комплектуючих, в зв`язку з чим підприємство змушене користуватись банківськими кредитами, в т. ч. в іноземній валюті. Таким чином, внаслідок девальвації гривні, підприємство зазнає постійних витрат у вигляді сплати процентів по кредитам та нарахування курсових збитків. Дані обставини свідчать про складне фінансове становище відповідача. Крім того, відповідач є учасником Державного концерну «Укроборонпром» та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно Постанови Кабінету міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відтак фінансове становище Відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна, а безпека держави прямо залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Так наявне на цей час нестабільне становище у економіці та безпеці держави (проведення Україною анти терористичної операції, а від 30.04.2018 р. - Операція об`єднаних сил, інфляційні коливання, проведення політики імпортозаміщення у зв`язку із агресією РФ та інш.) прямо впливає на фінансове становище Відповідача.

06.06.2019 у межах справи №915/1044/19 Державне підприємство “Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря”– “Машпроект” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з зустрічною позовною заявою №17/1-4165 від 06.06.2019 у справі в якій просить суд:

- стягнути з Приватного підприємства “Светолюкс – Николаев” заборгованості у розмірі 748,17 грн. з якої: 398,25 грн. – пеня, 349,92 грн. – штраф;

- зобов`язати Приватне підприємство “Светолюкс – Николаев” поставити Державному підприємству “Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря”– “Машпроект” зазначені в позиціях 4 та 5 Специфікації №11 від 06.07.2018 до Договору поставки №2094 від 31.03.2017 ліхтар Yajia 2820 в кількості 2 шт. та ліхтар ZY-T11 в кількості 6 шт. відповідно.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви Державне підприємство “Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря”– “Машпроект” зазначає, що між ПП “Светолюкс – Николаев” та ДП Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря”– “Машпроект” було укладено договір поставки №2514 від 02.08.2017. Вказує, що 06.07.2018 відповідач та позивач підписали Специфікацію №11 до Договору, якою узгодили поставку товару за 7 позиціями на загальну суму 4 320,10 грн. Умови договору не передбачають поставку товару партіями або частинами. Однак, всупереч прийнятим на себе зобов`язанням, позивач здійснив поставку товару з прострочкою, а також не в повному обсязі. Так, замість узгодженої кількості товару позивач поставив товар частинами. Вказує, що позивач прострочив та поставив відповідачу товар не в повному об`ємі за Специфікацією №11 від 06.07.2018 до Договору, а саме: - згідно в/н №13-С_002498 від 08.08.2018 – прострочка складає 2 дні ( з 06.08.2018 по 07.08.2018). Сума поставленого товару з простроченням складає 1 434,12 грн.; - взагалі не поставлено по позиції 4 та 5 товару на загальну суму 1 476,00 грн. Прострочка станом на 06.06.2019 складає 205 днів. У зв`язку з цим ДП Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря”– “Машпроект” на підставі п.7.3 та 7.4 Договору нарахувало ПП “Светолюкс – Николаев” штарф та пеню, яку просить суд стягнути.

Розглянувши матеріали зустрічного позову ухвалою суду від 11.06.2019 останній повернено ДП Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря”– “Машпроект”, оскільки предмет правового регулювання та умови застосування правових норм у первісному та зустрічному позові є різними, а їх спільний розгляд не може вважатися доцільним та суттєво ускладнить розгляд справи у розумні строки, не є взаємопов`язаними, оскільки задоволення зустрічного позову у даному випадку не може виключити повністю задоволення первісного позову.

У заяві від 18.06.2019 №17/1-4463 (вх.№10111/19 від 18.06.2019) відповідач повідомив суд про оплату основного боргу за видатковими накладними від 08.08.2018 №13-С_002498 в сумі 1434 грн. 12 коп. та від 01.08.2018 №13-С_002357 в сумі 2274 грн. Всього відповідачем сплачено основний борг в сумі 3708 грн. 12 коп., про що надані копії платіжних доручень.

18.06.2019 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній повідомляє суд, що після відкриття провадження у справі 13.06.2019 відповідачем сплачено основну заборгованість в сумі 3708 грн. 12 коп. На підтвердження сплати основної заборгованості до пояснень додано банківську виписку з рахунку Приватне підприємство “Светолюкс – Николаев”. У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача пеню в сумі 724 грн. 62 коп., 3% річних в сумі 68 грн. 69 коп. та інфляційні втрати в сумі 239 грн. 64 коп.

Дані письмові пояснення позивача суд визнає як заяву про зменшення позовних вимог, подану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України, якою передбачено, що позивач вправі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог – до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

26.06.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

31.03.2017 між Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (далі – покупець) та Приватним підприємством “Светолюкс – Николаев” (далі – постачальник) укладено договір поставки №2094 (далі – договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю електротехнічні товари (далі – товар), зазначений в Специфікації №1 (Специфікаціях), що є додатком №1 (Додатками) до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам розміром визначаються Специфікацією №1 та іншими Специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами.

У відповідності до п. 3.1 Договору, поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою сторін. Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки СРТ, пр.. Жовтневий, 42а, м.Миколаїв, Україна ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект”, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів “INCOTERMS” у редакції 2010 року (п.3.2 Договору).

Строк поставки товару зазначається у специфікаціях (п. 3.4 договору).

Поставка товару здійснюється на підставі та у відповідності до підписаної сторонами Специфікації №1 (Специфікацій) (п.3.6 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок – фактуру; видаткову накладну; товарно – транспортну накладну або декларацію перевізника; сертифікат відповідності/сертифікат якості або завірену постачальником копію (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації); паспорт та керівництво з експлуатації товару. У разі ненадання або надання в неповному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

Згідно п. 4.1 договору, поставка здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації №1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару. Ціна на товар зазначається в Специфікації №1 (Специфікаціях), формується в гривнях та може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання Додаткової угоди до договору (п.4.2 Договору).

Ціна договору становить 149808 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ 20% - 24968,02 грн., згідно Специфікації №1 та може збільшуватися на суму підписаних в подальшому сторонами Специфікацій з обов`язковим зазначенням суми договору у специфікації (п. 4.4 договору).

Оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальника не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата по даному договору здійснюється наступним чином: розрахунок за поставлений товар згідно отриманого рахунку здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця.

Датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Згідно п. 10.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Позивачем на оплату замовленого товару виставлено відповідачу рахунки-фактури: від 06.04.2018 №13-СМ3382 на суму 1583 грн. 17 коп. (а.с. 92); від 18.07.2018 №13-СМ7695 на суму 2274 грн. (а.с. 93); від 27.07.2018 №13-СМ8097 на суму 1434 грн. 12 коп. (а.с. 94).

На виконання договірних зобов`язань та на підставі специфікацій: №9 (а.с. 38) та №11 (а.с. 42-43) ПП “Светолюкс – Николаев” поставило ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект” обумовлений договором товар, що підтверджується видатковими накладними: від 24.04.2018 №13-С_001178 на суму 1583 грн. 17 коп. (а.с.50); 01.08.2018 № №13-С_002357 на суму 2274 грн. (а.с.49); від 08.08.2018 №13-С_002498 на суму 1434 грн. 12 коп. (а.с.48).

Вказаний товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей: від 23.04.2018 №908983/798; від 07.08.2018 №909812/1627 (а.с.55); від 30.07.2018 №909757/1572 (а.с.56), що підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних.

Відповідачем було оплачено поставлений товар тільки за видатковою накладною від 24.04.2018 №13-С_001178 в сумі 1583 грн. 17 коп. (а.с.50), що підтверджується банківською випискою (а.с.61) з рахунку ПП “Светолюкс – Николаев”, проте з простроченням строку оплати, а за видатковими накладними: від 01.08.2018 №13-С_002357 на суму 2274 грн. (а.с.49) та від 08.08.2018 №13-С_002498 на суму 1434 грн. 12 коп. (а.с.48), а всього на загальну суму 3708 грн. 12 коп. відповідач оплату не здійснив.

У зв`язку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленого товару ПП “Светолюкс – Николаев” звернулося до ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект” з претензією від 20.11.2018 № 20/11-01 (а.с. 63-73) про сплату заборгованості у вищевказаній сумі та пені, 3% річних і інфляційних втрат за прострочення оплати товару, яка отримана відповідачем 21.11.2018, про що свідчить відмітка уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.73).

Проте, відповідач заборгованість у сумі 3708 грн. 12 коп. не сплатив, що призвело до звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом про стягнення боргу в судовому порядку.

У відзиві (а.с.104- 107), наданому 06.06.2019, відповідач позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за товар згідно специфікації №11 від 06.07.2018 вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач порушив умови договору за цією специфікацією, якою сторони узгодили поставку товару за 7 (сімома) позиціями на загальну суму 4320,10 грн. протягом 30 календарних днів з дати її підписання до 05.08.2018 включно з можливістю дострокової поставки, поставивши товар з простроченням на 2 дні за позиціями 1,3,6 на суму 1434 грн. 12 коп. згідно видаткової накладної від 08.08.2018 №13-С_002498 та недопоставивши товару по позиціям 4 та 5 на суму 1476 грн., зазначеним у цій специфікації. Внаслідок даної обставини відповідач вважає, що у нього не настав обов`язок його оплатити на підставі ч. 3 ст.538 ЦК України, якою визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З таким висновком відповідача суд погодитися не може за такого.

Зустрічне виконання зобов`язання передбачено ст. 538 ЦК України у відповідності до якої виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до п. 3.7 договору, при передачі товару покупцю, постачальник зобов`язаний надати оригінали наступних документів: рахунок – фактуру; видаткову накладну; товарно – транспортну накладну або декларацію перевізника; сертифікат відповідності/сертифікат якості або завірену постачальником копію (якщо товар підлягає обов`язковій сертифікації); паспорт та керівництво з експлуатації товару. У разі ненадання або надання в неповному обсязі покупцю вищезазначених супровідних документів або надання неналежно оформлених супровідних документів, товар вважається непоставленим.

У пункті 6.8 укладеного сторонами договору сторони визначили, що у випадку, зокрема, недопоставки товару, покупець має право вимагати від постачальника допоставки товару або відмовитися від товару та його оплати. Постачальник зобов`язується виконати зазначені вимоги покупця протягом 10 календарних днів від дати отримання письмового повідомлення покупця про порушення умов даного договору.

Позивач надав відповідачу оригінали документів, передбачені п. 3.7 договору, зокрема рахунок-фактуру та інші, про що не було заперечень від відповідача, а останній отримав дані документи, отримав відповідний товар, що підтверджується видатковими накладними: від 01.08.2018 №13-С_002357 на суму 2274 грн. (а.с.49) та від 08.08.2018 №13-С_002498 на суму 1434 грн. 12 коп. (а.с.48), тобто, не відмовився від прийняття такого товару, не відмовився про це і в письмовому вигляді, що передбачено в п.6.8 договору, а тому в нього виник обов`язок з оплати отриманого товару. Тим паче, з поставки товару за цими видатковими накладними та настання строку їх оплати пройшло достатньо часу для того, щоб відповідач скористався своїм правом на відмову від поставленого товару та його оплати, зокрема в письмовому вигляді, як то передбачено п. 6.8 договору, що відповідачем зроблено не було.

18.06.2019 від позивача до суду надійшли письмові пояснення від 18.06.2019 вих.№18/6-1, в яких останній повідомив суд, що після відкриття провадження у справі 13.06.2019 відповідачем сплачено основну заборгованість в сумі 3708 грн. 12 коп.

У заяві від 18.06.2019 №17/1-4463 відповідач також підтвердив факт сплати основної заборгованості.

Таким чином, суд визнає, що у відповідача вже давно виник обов`язок щодо оплати прийнятого товару, який крім того оплачений під час розгляду справи.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати за отриманий товар, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку (а.с.11) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 724 грн. 62 коп., яка нарахована за несвоєчасну оплату наступних видаткових накладних:

1) від 24.04.2018 №13-С_001178 на суму 1583 грн. 17 коп. за період 11.05-19.06.2018 в сумі 58,99 грн.;

2) від 08.08.2018 №13-С_002498 на суму 1434 грн. 12 коп. за період 24.09.-15.04.2018 в сумі 257,43 грн.;

3) від 01.08.2018 №13-С_002357 на суму 2274 грн. за період 17.09.2018-15.04.2018 в сумі 408,20 грн.

Так як вже зазначалося пунктом 5.2 Договору визначено, що оплата за поставлений товар згідно отриманого рахунку здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця.

1) Поставка товару за видатковою накладною №13-С_001178 здійснена 24.04.2018, отже десятий банківський день від дати поставки товару припадає на 10.05.2018, а враховуючи вимоги п. 7.2 укладеного сторонами договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 09.06.2018.

2) Поставка товару за видатковою накладною №13-С_002498 здійснена 08.08.2018, отже десятий банківський день від дати поставки товару припадає на 22.08.2018, а враховуючи вимоги п. 7.2 укладеного сторонами договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 21.09.2018;

3) Поставка товару за видатковою накладною від 01.08.2018 №13-С_002357 здійснена 01.08.2018, отже десятий банківський день від дати поставки товару припадає на 15.08.2018, а враховуючи вимоги п. 7.2 укладеного сторонами договору, яким передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, початок періоду нарахування пені не може бути раніше 14.09.2018.

За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи “Законодавство”, пеня: 1) за несвоєчасну оплату видаткової накладної №13-С_001178 від 24.04.2018 за період з 10.06.2018 (початок періоду встановлений судом) по 19.06.2018 (кінець періоду визначений позивачем) склала суму 14 грн. 75 коп.; 2) за несвоєчасну оплату видаткової накладної №13-С_00 від 08.08.2018 за період з 24.09.2018 (початок періоду визначений позивачем) по 15.04.2019 (кінець періоду визначений позивачем) склала суму 288 грн. 55 коп., що склала більшу суму, ніж заявлена позивачем; 3) за несвоєчасну оплату видаткової накладної №13-С_002357 від 01.08.2018 за період з 17.09.2018 (початок періоду визначений позивачем) по 15.04.2019 (кінець періоду визначений позивачем) склала суму 473 грн. 24 коп. що склала більшу суму, ніж заявлена позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені за видатковою накладною №13-С_001178 від 24.04.2018 підлягають задоволенню частково в сумі 14 грн. 75 коп., а за видатковими накладними №13-С_00 від 08.08.2018 та №13-С_002357 від 01.08.2018, враховуючи принцип диспозитивності в сумах, заявлених позивачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 680 грн. 38 коп., з якої: 14 грн. 75 коп. – пеня за несвоєчасну оплату видаткової накладної №13-С001178 від 24.04.2018 за період з 10.06.2018 по 19.06.2018; 257 грн. 43 коп. – пеня за несвоєчасну оплату видаткової накладної №13-С_002498 від 08.08.2018 за період з 24.09.2018 по 15.04.2019 та 408 грн. 20 коп. – пеня за несвоєчасну оплату видаткової накладної №13-С_002357 від 01.08.2018 за період з 17.09.2018 по 15.04.2019.

Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити розмір пені до мінімальної суми.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Оцінивши викладені відповідачем обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені є правом суду, розмір такого зменшення грунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов`язання за Договором, причини неналежного виконання зобов`язання, судом враховано, що підприємство відповідача має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, відповідач є підприємством оборонно – промислового комплексу, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% (680 грн. 38 коп. - 50%) до 340 грн. 19 коп.

Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект” про стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, цивільним законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд погоджується з поданими позивачем розрахунками 3 % річних у сумі 68 грн. 69 коп., нарахованих за видатковими накладними:

від 24.04.2018 №13-С_001178 на суму 1583 грн. 17 коп. за період з 11.05.2018 по 19.06.2018 в сумі 5 грн. 20 коп.;

від 08.08.2018 №13-С_002498 на суму 1434 грн. 12 коп. за період з 24.09.2018 по 15.04.2018 в сумі 24 грн. 05 коп.;

від 01.08.2018 №13-С_002357 на суму 2274 грн. за період з 17.09.2018 по 15.04.2019 в сумі 39 грн. 44 коп.

та інфляційних втрат у сумі 239 грн. 64 коп., нарахованих позивачем за період жовтень 2018 – березень 2019 за видатковими накладними:

від 08.08.2018 №13-С_002498 на суму 1434 грн. 12 коп. за період жовтень-березень в сумі 92 грн. 68 коп.;

від 01.08.2018 №13-С_00235 на суму 2274 грн. за період жовтень-березень в сумі 146 грн. 96 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог ПП “Светолюкс – Николаев” в загальній сумі 988 грн. 71 коп., з якої: 680 грн. 38 коп. – пеня; 68 грн. 69 коп. – 3% річних; 239 грн. 64 коп. – інфляційні втрати.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до позовної заяви, ПП “Светолюкс – Николаев” звернулося з вимогами про стягнення з ДП НВКГ “Зоря”-“Машпроект”, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заборгованості в загальній сумі 1032 грн. 95 коп.

Позивачем оплачено позов у даній справі судовим збором у сумі 1921 грн. згідно платіжного доручення від 15.04.2019 № 12854.

Позов ПП “Светолюкс – Николаев” задоволено частково в сумі 988 грн. 71 коп.

Враховуючи те, що судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, судовий збір підлягає частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам, без урахування зменшення судом пені, в сумі 1844 грн. 16 коп. (988 грн. 71 коп. (сума обґрунтованих позовних вимог) : 1032 грн. 95 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 0,96%*1921 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Науково – виробничого комплексу газотурбобудування “Зоря” – “Машпроект” (54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, буд.42А, ідентифікаційний код 31821381) на користь Приватного підприємства “Светолюкс – Николаев” (54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.81/24, ідентифікаційний код 30397329) грошові кошти в сумі 648 грн. 52 коп., з якої: 340 грн. 19 коп. – пеня; 68 грн. 69 коп. – 3% річних; 239 грн. 64 коп. – інфляційні втрати, а також судовий збір в сумі 1844 грн. 16 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.07.2019.

Суддя Н.О. Семенчук