Рішення № 82829566, 26.06.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2019 р. Справа № 924/235/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., за участю секретаря судового засідання Ключки Н.М. розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, м. Київ

до міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго”, м. Хмельницький

про стягнення 9460053,12 грн., з яких: 4172561,10 грн. – пеня; 1218975,54 грн. – 3% річних; 4068516,48 грн. – інфляційні втрати

Представники сторін:

позивач: Безпалюк О.Л. - згідно довіреності №14-198 від 17.05.2019р.

відповідач: не з`явився

Рішення ухвалюється 26.06.2019р., оскільки в судових засіданнях 29.05.2019р. та 12.06.2019р. постановлялися ухвали про оголошення перерви.

В підготовчому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

21.03.2019р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, м. Київ до міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго”, м. Хмельницький про стягнення 9460053,12 грн., з яких: 4172561,10 грн. – пеня; 1218975,54 грн. – 3% річних; 4068516,48 грн. – інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019р. справу №924/235/19 передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2019р. відкрито провадження у справі №924/235/19, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.05.2019р. закрито підготовче провадження, справу №924/235/19 призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 29.05.2019р. постановлено ухвалу про оголошення перерви на 12.06.2019р.

12.06.2019р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 26.06.2019р.

В судовому засіданні 26.06.2019р. судом залишено без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом справи №924/296/18, з огляду на положення ч. 3 ст. 195 ГПК України. Крім того, 31.05.2019р. Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду було прийнято постанову у справі №924/296/18, повний текст якої наявний в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 9460053,12 грн., з яких: 4172561,10 грн. – пеня; 1218975,54 грн. – 3% річних; 4068516,48 грн. – інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р., чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. договору.

Відповідач у відзиві від 11.04.2019р. проти позову заперечує. Зазначає, що несвоєчасне проведення розрахунків виникло не у зв`язку з умисним ухиленням відповідача від виконання зобов`язання, а залежить від своєчасного та повного розрахунку бюджетними установами та організаціями за поставлену відповідачем теплову енергію, неможливістю вільно розпоряджатися власними коштами, збитковості тарифів, необхідністю проведення термінових ремонтів для усунення аварійних ситуацій, проведення заходів по запровадженню енергозберігаючих технологій.

Звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки” №217 від 18.06.2014р. усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Згідно даної постанови Кабінету Міністрів України уповноважений банк (ПАТ „Державний ощадний банк України” здійснює розподіл і перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача щодня до 12 години. Відповідач обмежений у можливості розпоряджатися власними коштами всі надходження на рахунки відповідача пропорційно розподіляються між НАК „Нафтогаз України”, ПАТ „Хмельницькгаз”, ПАТ „Укртрансгаз”, а тому 95% від коштів, що надходять від споживачів на рахунки підприємства зі спеціальним режимом використання банком по затвердженим НКРЕКП нормативам автоматично відправляються на рахунки НАК „Нафтогаз України”.

Зазначає, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005р. №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій області, Міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” та Національною акціонерною компанією „Нафтобаз України підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Вказаними протокольними рішеннями врегульовано погашення заборгованості за природний газ на загальну суму 190076353,80 грн.

Наголошує, що підписання спільних протокольних рішень з організації взаєморозрахунків свідчить, що оплата наданих послуг за договором підлягає погашенню, зокрема, шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі цих рішень. Тому строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору, змінилися. Вказує, що для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків. При цьому, відповідач посилається на позицію Верховного Суду України у справах №3-101гс14, №3-102гс14, №3-105гс14 від 09.09.2014р., №3-111гс від 16.09.2014р. №3-119гс14 від 23.09.2014р. №3-114гс14 від 30.09.2014р., Верховного Суду у справі №925/370/18 від 28.11.2018р.

Звертає увагу, що позивачем заявлено до стягнення пеню, яка значно перевищує 6-місячний термін, тому вважає вимоги в цій частині незаконними. Просить врахувати важке фінансове становище відповідач, яке є підприємством теплоенергетики, що забезпечує теплопостачання в ряд стратегічно важливих об`єктів.

Також вважає, що позивачем при здійснення розрахунку інфляційних втрат не дотримано вказівок викладених у постанові Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. та листі ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р., зокрема, обчислено інфляцію за період часу, коли борг існував менше 15 днів та обраховано за місяць, коли мав бути здійснений платіж, а не з наступного місяця.

У додаткових поясненнях від 25.06.2019р. відповідач звертає увагу, що державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в частині надання пільг та субсидій населенню на відповідній території, тому держава запроваджує механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, що визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20. Таким чином, держава фактично змінює характер регулювання відповідних відносин, що складаються між сторонами на підставі укладених договорів. Згідно вказаного Порядку відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок позивача.

Наголошує, що аналогічні положення закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою КМУ №256 від 04.03.2002, згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином стверджує, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Сторони договору позбавлені можливості врегулювати в договорі питання щодо строків та порядку виконання зобов`язання, оскільки такий порядок викладений у відповідних нормативно-правових актах. При цьому, посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.04.2018р. у справі №906/790/16 та позицію Об`єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18.

Відповідач посилаючись на те, що він позбавлений будь-якої можливості впливати на алгоритм розподілу коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання, вказує, що в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до відповідача юридичної відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Позивач у поясненнях від 21.06.2019р. повідомляє про зміну типу публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменування в акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”. Зазначає, що зміна типу акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст. 104, 106-109 ЦК України та не передбачає правонаступництва.

Наголошує, що п. 6.1. укладеного між сторонами договору №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. повністю відповідає вимогам п. 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016р. №444, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №853, чинній до 11.01.2018р. Так, абз. 8 п. 20 Примірного договору визначено: „... Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором...”. Зазначає, що абз. 8 виключено з п. 20 Примірного договору лише 11.01.2018р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від №25, чинній з 06.02.2018р., тому сторони правомірно його застосували у своїй діяльності при виконанні умов договору купівлі-продажу природного газу №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р.

Вказує, що нарахування пені, річних та інфляційних втрат здійсненні виключно на суми заборгованості, яка була сплачена відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків визначених абз. 2 п. 6.1. договору та на суми заборгованості, які хоча і відшкодовувалися на підставі спільних протокольних рішень, але з порушенням строків оплати, визначених абз. 3 п. 6.1. договору, тобто після збігу строку „... 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.”.

Таким чином, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (споживач) укладено договір постачання природного газу №2397/1617-ТЕ-34, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Згідно п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. газ обсягом до 54755 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м): жовтень 2016р. – 5441; листопад 2016р. – 8274; грудень 2016р. – 10935; січень 2017р. – 11780; лютий 2017р. – 9855; березень 2017 – 8470.

Як передбачено п. 2.3. договору планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.

Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. договору приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 4942,00 грн., крім того ПДВ – 20%. Усього до сплати разом з ПДВ – 5930,40 грн.

Як передбачено п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з п. 6.2. договору оплата за природний газ здійснюється, зокрема, таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання”;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

В п. 6.3 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від споживача погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування. Відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

Відповідно до п. 6.4. договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та актів його приймання-передачі.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим договором.

Згідно з п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В п. 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

У п. 11.3. визначено, що будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, не можуть бути використанні для внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу до з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

23.01.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 1209.2016р. №2397/1617-ТЕ-34, якою зокрема, доповнено п. 1.2. пунктом 1.3. наступного змісту: „Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1. договору споживач визначає самостійно”. Також викладено п.п. 2.3., 2.4., 2.5. розділу „кількість та фізико-хімічні показники газу” в іншій редакції; доповнено п. 7.1. розділу 7 „Права та обов`язки сторін” підпунктом 5; викладено в іншій редакції п.п. 3, 4, 5 п. 7.4. розділу 7 „Права та обов`язки сторін”; викладено п.п. 1 п. 11.3. розділу 11 „Інші умови” в іншій редакції.

Додатковою угодою №2 до договору постачання природного газу від 1209.2016р. №2397/1617-ТЕ-34 розділ 2 доповнено п. 2.1. щодо обсягів поставки природного газу в період з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. (включно). Також внесено зміни щодо ціни газу: „п. 5.2. Ціна за 1000 куб.м. газу з 01.04.2017р. становить 4942,00 грн., крім того ПДВ – 20%. Усього до сплати разом з ПДВ – 5930,40 грн.”; В п. 8.2. розділу 8 змінено слова „21% річних” на „16,4% річних”; продовжено строк дії договору до 30.09.2017р. (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору та додаткових угод позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 313802798,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 33397581,34 грн.; від 30.11.2016р. на суму 44886474,10 грн.; від 31.12.2016р. на суму 54390272,20 грн.; від 31.01.2017р. на суму 62797088,63 грн.; від 28.02.2017р. на суму 47892160,93 грн.; від 31.03.2017р. на суму 32801487,18 грн.; від 30.04.2017р. на суму 7250762,05 грн.; від 31.05.2017р. на суму 7357930,31 грн.; від 30.06.2017р. на суму 5588797,10 грн.; від 31.07.2017р. на суму 5190552,95 грн.; від 31.08.2017р. на суму 5584989,78 грн.; від 30.09.2017р. на суму 6664702,13 грн.

В період з 15.11.2016р. по 12.12.2017р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій області, Міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме:

1. Спільне протокольне рішення №2735 від 15.11.2016 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 30957648,62 грн. (виконання відбулося 26.12.2016 року).

2. Спільне протокольне рішення №3101 від 14.12.2016 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 347089,18 грн. (виконання відбулося 26.12.2016 року).

3. Спільне протокольне рішення №46 від 12.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 30000000,00 грн. (виконання відбулося 13.01.2017 року).

4. Спільне протокольне рішення №47 від 12.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 35000000,00 грн. (виконання відбулося 13.01.2017 року).

5. Спільне протокольне рішення №48 від 12.01.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 3622394,40 грн. (виконання відбулося 13.01.2017 року).

6. Спільне протокольне рішення №845 від 13.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 10037826,66 грн. (виконання відбулося 28.02.2017 року).

7. Спільне протокольне рішення №846 від 13.02.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 25000000,00 грн. (виконання відбулося 28.02.2017 року).

8. Спільне протокольне рішення №1480 від 10.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 28000000,00 грн. (виконання відбулося 05.07.2017 року).

9. Спільне протокольне рішення №1481 від 10.03.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 12583601,59 грн. (виконання відбулося 11.04.2017 року).

10. Спільне протокольне рішення №2135 від 13.04.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 7752203,83 грн. (виконання відбулося 21.08.2017 року).

11. Спільне протокольне рішення №3822 від 07.11.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 5020533,07 грн. (виконання відбулося 30.11.2017 року).

12. Спільне протокольне рішення №4122 від 12.12.2017 року про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 1755238,48 грн. (виконання відбулося 20.12.2017 року).

Предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно вищевказаних спільних протокольних рішень було погашено заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 190076535,80 грн.

Решту коштів щодо оплати вартості поставленого природного газу відповідачем було сплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256.

В період з листопада 2016р. по жовтень 2017р. між МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” та Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради були підписані акти звіряння розрахунків за надані пільги та субсидії на загальну суму 187214724,26 грн., зокрема: за жовтень 2016р. – 5501344, 05 грн.; за листопад 2016р. – 16328438,94 грн.; за грудень 2016р. – 28931501,38 грн.; за січень 2017р. – 65563603,58 грн.; за лютий 2017р. – 37407819,11 грн.; за березень 2017р. – 35752203,83 грн.; за квітень 2017р. – 5366188,43 грн.; за травень 2017р. – (-21970647,25 грн.); за червень 2017р. – 5968904,33 грн.; за липень 2017р. – 1976026,41 грн.; за серпень 2017р. – 3092370,16 грн.; за вересень 2017р. – 3296971,29 грн.

Згідно довідки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про операції за договором №2397/1617-ТЕ-34” по МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” з 01.10.2016р. по 31.05.2018р., заборгованість відповідача перед позивачем була погашено в повному обсязі 28.02.2018р.

Враховуючи, що платежі здійснювалися з порушенням термінів оплати, позивач звернувся з позовом про стягнення з міського комунального підприємства „Хмельницьктеплокомуненерго” 9460053,12 грн., з яких: 4172561,10 грн. – пеня; 1218975,54 грн. – 3% річних; 4068516,48 грн. – інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ст.16 Цивільного кодексу України – кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2016р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” (споживач) укладено договір постачання природного газу №2397/1617-ТЕ-34, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач здійснив відповідачу поставку природного газу на загальну суму 313802798,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р. на суму 33397581,34 грн.; від 30.11.2016р. на суму 44886474,10 грн.; від 31.12.2016р. на суму 54390272,20 грн.; від 31.01.2017р. на суму 62797088,63 грн.; від 28.02.2017р. на суму 47892160,93 грн.; від 31.03.2017р. на суму 32801487,18 грн.; від 30.04.2017р. на суму 7250762,05 грн.; від 31.05.2017р. на суму 7357930,31 грн.; від 30.06.2017р. на суму 5588797,10 грн.; від 31.07.2017р. на суму 5190552,95 грн.; від 31.08.2017р. на суму 5584989,78 грн.; від 30.09.2017р. на суму 6664702,13 грн.

Як слідує із довідки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про операції за договором №2397/1617-ТЕ-34” по МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” з 01.10.2016р. по 31.05.2018р., заборгованість відповідача перед позивачем була погашено в повному обсязі 28.02.2018р.

В обґрунтування підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань позивач посилається на здійснення відповідачем платежів з порушенням термінів оплати, визначених договором.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Положеннями ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Як слідує зі змісту п. 1.2. договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання” оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

В п. 6.2. договору визначено порядок оплати. Зокрема, п.п. 1 абз. 2 п. 6.2. договору передбачено, що споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання”.

Враховуючи, що МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” придбавав природний газ для виробництва теплової енергії та її подальшого постачання споживачам (надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню), на відповідача, як споживача за договором №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. поширюється ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання” та застосовується порядок оплати, визначений в п.п. 1 абз. 2 п. 6.2. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за поставлений природний газ за договором постачання природного газу №2397/1617-ТЕ-34 від 12.06.2016р. відповідачем здійснювалося двома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету та здійснення перерахунків сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів, затверджених відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, в період з 15.11.2016р. по 12.12.2017р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Департаментом фінансів в Хмельницькій області, Міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго” та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: №2735 від 15.11.2016р. на суму 30957648,62 грн. (виконання відбулося 26.12.2016р.); №3101 від 14.12.2016р. на суму 347089,18 грн. (виконання відбулося 26.12.2016р.); №46 від 12.01.2017р. на суму 30000000,00 грн. (виконання відбулося 13.01.2017р); №47 від 12.01.2017р. на суму 35000000,00 грн. (виконання відбулося 13.01.2017р); №48 від 12.01.2017р. на суму 3622394,40 грн. (виконання відбулося 13.01.2017р.); №845 від 13.02.2017р. на суму 10037826,66 грн. (виконання відбулося 28.02.2017р.); №846 від 13.02.2017р. на суму 25000000,00 грн. (виконання відбулося 28.02.2017р.); №1480 від 10.03.2017р. на суму 28000000,00 грн. (виконання відбулося 05.07.2017р.); №1481 від 10.03.2017р. на суму 12583601,59 грн. (виконання відбулося 11.04.2017р.); №2135 від 13.04.2017р. на суму 7752203,83 грн. (виконання відбулося 21.08.2017р.); №3822 від 07.11.2017р. на суму 5020533,07 грн. (виконання відбулося 30.11.2017р.); №4122 від 12.12.2017р. на суму 1755238,48 грн. (виконання відбулося 20.12.2017р.).

Предметом спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно вищевказаних спільних протокольних рішень було погашено заборгованість відповідача перед позивачем за договором №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. на загальну суму 190076535,80 грн.

Згідно з пунктом 4 спільних протокольних рішень сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішень).

Положеннями пункту 1.2 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2015р. №493/688 (чинного на момент підписання спільних протокольних рішень), яким сторони керувалися під час підписання відповідних спільних протокольних рішень, визначено, що розрахунки, передбачені у пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форму якого наведено у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК "Нафтогаз України" у такий спосіб виявило згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку від 03.08.2015р. № 493/688, а отже погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за договором №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р.

Крім того, як убачається зі змісту Порядку від 11.01.2005р. №20 (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин), держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Таким чином правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З Порядку від 11.01.2005р. №20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку – ПАТ „Нафтогаз України” (позивачу).

Аналогічні положення щодо спеціального режиму проведення розрахунків за поставлений природний газ закріплені у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., згідно з п. 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Як вбачається із довідки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про операції за договором №2397/1617-ТЕ-34” по МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” з 01.10.2016р. по 31.05.2018р., відповідачем було погашено заборгованість за договором №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. в розмірі 18883015,19 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256.

З матеріалів справи слідує, що в період з листопада 2016р. по жовтень 2017р. між МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” та Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради були підписані акти звіряння розрахунків за надані пільги та субсидії на загальну суму 187214724,26 грн.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення та акти звіряння розрахунків за надані пільги та субсидії сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків, при цьому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ. Отже правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відсутні.

Аналогічні правові висновки міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.05.2019р. у справі №924/296/18 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.04.2019р. №906/278/18.

Також як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання за договором №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. в частині оплати вартості поставленого природного газу в розмірі 104843247,71 грн. відповідачем здійснювалося шляхом перерахунку сум коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217.

Відповідно до статті 19-1 Закону України „Про теплопостачання”, Кабінетом Міністрів України затверджено „Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки” від 18.06.2014 р. № 217.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Згідно п. 3 Порядку, Теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів населення, релігійні організації, бюджетні установи, інші споживачі (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Відповідно до п. 8 Порядку усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до пунктом 13 Порядку, Уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Згідно підпункту 1 пункту 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обовязками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації.

З огляду на вищевикладене, усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (ПАТ Державний ощадний банк України”) щодня до 12 години згідно з визначеними нормативами.

Тобто, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Таким чином, судом критично оцінюються доводи позивача про те, що розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем власними коштами з порушенням строків визначених умовами договору №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині розрахунків за поставлений природний газ регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність можливості у відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до МКП „Хмельницьктеплокомуненерго” відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217, що фактично, усуває відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу №2397/1617-ТЕ-34 від 12.09.2016р. відсутні.

Таким чином, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.07.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 – ПАТ НАК „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 – „Хмельницьктеплокомуненерго” (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5)

Всім рекомендованим з повідомленням.