Рішення № 82829552, 01.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 справа № 914/2451/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Волоцюги М.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів

про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: ОСОБА_13 - представник

Обставини розгляду справи.

28.11.2017 на розгляд Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Львів до ОСОБА_2 , м. Львів про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.11.2017, замінив неналежного відповідача - Міліневича Любомира Миколайовича на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , призначив розгляд справи на 12.12.2017.

Ухвалою від 12.12.2017 розгляд справи було відкладено на 03.01.2018.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28.12.2017 через канцелярію суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення (вх. №44370/17 від 28.12.2017).

03.01.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення ТзОВ «Львівська дорожня служба» як співвідповідача у справі №914/2451/17 (вх. №12/18 від 03.01.2018) та клопотання про долучення документів (вх. №355/18 від 03.01.2018).

Ухвалою від 03.01.2018 суд відклав підготовче засідання на 15.01.2018.

15.01.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №914/2451/17 (вх. №97/18 від 15.01.2018).

Ухвалою від 15.01.2018 суд відклав підготовче засідання на 30.01.2018.

Ухвалою від 30.01.2018 суд відклав підготовче засідання на 20.02.2018.

20.02.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення документів (вх. №5973/18 від 20.02.2018).

Ухвалою від 20.02.2018 суд провадження у справі №914/2451/17 зупинив до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/76/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», укладеного 22.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

23.05.2018 через канцелярію суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №914/2451/17 (вх. №21461/19/17 від 23.05.2019).

Ухвалою від 30.05.2019 суд поновив провадження у справі №914/2451/17, підготовче засідання призначив на 10.06.2019.

Ухвалою від 10.06.2019 суд відклав підготовче засідання на 18.06.2019.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 18.06.2019 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.07.2019.

Учаснику роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 04.03.2016 вона була учасником ТзОВ «Львівська дорожня служба», яка володіла часткою у розмірі 67% статутного капіталу. 22.03.2016 відбулися загальні збори учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», на яких було прийнято рішення про перехід належної ОСОБА_1 частини частки у статутному капіталі товариства у розмірі 33% на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2016 ОСОБА_2 Договір, за яким вона безоплатно втратила корпоративні права на 33% в статутному капіталі товариства, був укладений нею під впливом обману з боку ОСОБА_2, який умисно замовчував свої справжні наміри щодо виконання своїх зобов`язань за договором, умисно ввів позивача в оману, приховав істотні обставини, обізнаність з якими мала б безумовно вирішальний вплив на наміри укласти з ним спірний договір. Приймаючи участь в загальних зборах товариства 22.03.2016 та ухвалюючи на них рішення щодо порядку денного, як зазначила позивач, вона також діяла під впливом обману з боку ОСОБА_2 , оскільки вказані рішення є такими, що не відповідають її внутрішній волі та порушують її корпоративні права - права учасника товариства. Всупереч домовленостям третьою особою не вчинено дій щодо оплати вартості частки. Відтак, позивач позбавлена того, на що вона розраховувала під час домовленостей щодо передачі частини корпоративних прав. З огляду на те, що на підставі оскаржуваного рішення здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів, відновлення корпоративного права учасника ТзОВ можливе через припинення корпоративних прав особи, яка зайняла його місце. У зв`язку з цим, просила суд визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», що оформлені протоколом №02-16 від 22.03.2016.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду не виконав, виклик у судове засідання надсилався за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Третя особа проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях. Зокрема, третя особа зазначила, що підстави для визнання рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», які оформлені протоколом №02-16 від 22.03.2016, відсутні, а усі доводи позивача щодо цього є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами. Волевиявлення позивача було спрямоване на відчуження частини частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», оскільки ОСОБА_1 зверталася до іншого учасника із пропозицією про придбання частки, брала участь у загальних зборах учасників ТзОВ «Львівська дорожня служба», які відбулися 22.03.2016 та проголосувала за прийняття відповідних рішень.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 5.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба» (ідентифікаційний код 40068614), затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 04.03.2016 (протокол №01/16), учасниками товариства були ОСОБА_1 , яка володіє 67% статутного капіталу товариства, що становить 134 000,00 грн статутного капіталу та ОСОБА_6 , яка володіє 33% статутного капіталу товариства, що становить 66 000,00 грн статутного капіталу.

22.03.2016 між Яворською Діаною Ігорівною (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба».

За цим договором продавець (позивач) зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба».

Під корпоративними правами, зазначеними в п. 1 цього договору, розуміється право власності на частку у статутному капіталі товариства розміром 33%, що становить 66 000,00 грн (п. 4 договору).

Згідно п. 4 договору сума договору, за погодженням сторін, становить 66 000,00 грн, які покупець в повному обсязі сплатив продавцю до моменту підписання даного договору.

22.03.2016 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дорожня служба», на яких було прийнято рішення про обрання головою загальних зборів Яворської Д.І, секретарем - Кривцун О.С., про затвердження переходу належної ОСОБА_1 частини частки у статутному капіталі товариства у розмірі 33% на підстав договору купівлі-продажу від 22.03.2016 Міліневичу Любомиру Миколайовичу і перерозподіл у зв`язку із цим часток у статутному капіталі та про затвердження нової редакції статуту.

Вказані рішення оформлено протоколом №02-16 від 05.09.2012. На вказаних зборах були присутні учасники, які володіли 100% статутного капіталу товариства, рішення були прийняті одноголосно, протокол №02-16 від 05.09.2012 підписаний головою зборів - ОСОБА_1

Вважаючи, що прийняті 22.03.2016 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Львівська дорожня служба» за участі позивача не відображають її вільного волевиявлення, позивач звернулася до суду із позовом про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Львівська дорожня служба», що оформлені протоколом №02-16 від 22.03.2016.

10.01.2018 позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», укладеного 22.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 22.03.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 167 112,00 грн подвійного розміру збитків та 100 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2018 у справі №914/76/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Корпоративними правами, згідно зі статтею 167 ГК України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України (яка була чинною станом на дату проведення загальних зборів товариства) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до п.п. «д» ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Стаття 53 Закону України «Про господарські товариства» (яка була чинною станом на дату проведення загальних зборів товариства) визначає перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2018 у справі №914/76/18, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Львівська дорожня служба», укладеного 22.03.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено.

Судом у рішенні встановлено, що при зверненні з позовом до суду на захист своїх корпоративних прав, позивач у розумінні ст.ст. 116, 167 ЦК України повинна довести наявність порушення корпоративних прав, спричиненого укладенням оспорюваного договору. В той же час, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, яким саме чином укладений між ним та відповідачем договір купівлі-продажу корпоративних прав у ТзОВ «Львівська дорожня служба» від 22.03.2016 порушує її права та законні інтереси.

Судом також встановлено, що 22.03.2016 ОСОБА_1, як учасник ТзОВ «Львівська дорожня служба», безпосередньо була присутня та брала участь при прийнятті загальними зборами зазначеного рішення. Участь ОСОБА_1 у загальних зборах товариства при прийнятті рішення не заперечувалась нею під час розгляду справи, вона позитивно голосувала за кожне із прийнятих рішень. Крім того, ОСОБА_1 була головою загальних зборів і по питанню відчуження належної їй частини частки у статутному капіталі товариства на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2016 ОСОБА_2 ставила це питання на голосування. Будь-яких зауважень (заперечень) при прийнятті зборами рішення з цього питання ОСОБА_1 не зазначалось. Рішення прийняте одноголосно.

Відтак, судом у справі №914/76/18 зроблено висновок, що позивачем не доведено, яким чином вказаний договір порушує її права та законні інтереси, а її волевиявлення на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу частки підтверджено матеріалами справи.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 відчужено ОСОБА_2 частину частки до закінчення строку формування статутного капіталу товариства, тобто, на момент укладення оспорюваного договору строк формування статутного капіталу ТзОВ «Львівська дорожня служба» не сплив.

Щодо доводів позивача про наявність ознак обману, то судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано належними і допустимими доказами, як наявності умислу в діях відповідача, так і самого факту обману відповідачем позивача на момент укладення спірного договору. Матеріалами справи підтверджено вчинення сторонами оспорюваного правочину дій спрямованих на його виконання, що полягали, зокрема, у здійсненні оплати за договором у спосіб, зазначений у п.4 договору який не заборонений законодавством.

Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (п. п. 10, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Водночас, позивачем не обґрунтовано з посиланням на норми законодавства, не доведено належними та допустимими доказами порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства.

Як встановлено судом, позивач була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення, порядок денний загальних зборів «Львівська дорожня служба», які відбулися 22.03.2016, що підтверджується її присутністю на вказаних зборах, обранням її головою даних зборів, голосуванням щодо усіх питань порядку денного, підписанням протоколу №02-16 від 22.03.2016.

Позивачем також не доведено, що участь у загальних зборах «Львівська дорожня служба», які відбулися 22.03.2016, та голосування за прийняття рішень на них, відбувалося всупереч її внутрішньої волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 01.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.07.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.