Рішення № 82829367, 01.07.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/108/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Ярославська З.І.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, буд. 4, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

про стягнення коштів в загальній сумі 910 799, 73 грн

За участі представників:

Позивача: Коваленко С.В., довіреність №14-199 від 17.05.2019

Відповідача: Шовкопляс О.Ф. - наказ № 57 від 22.05.2018

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України надалі – ГПК України), здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Встановив:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", надалі - відповідач, про стягнення трьох відсотків річних та пені в загальній сумі 910 799, 73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу № 16-218-Н від 30.12.2015, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.06.2019 у справі №921/108/18 (суддя Гирила І.М.) позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 424 751 грн 95 коп. пені; 61 295 грн 82 коп. 3% річних; 13 662 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору. В задоволенні решти частини позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 рішення господарського суду Тернопільської області від 18.06.2018 у справі №921/108/18 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 13.03.2019, за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.06.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі №921/108/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до ч.1 ст.36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

06.05.2019 матеріали справи № 921/108/18 повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області. Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано на новий розгляд суду у складі судді Чопка Ю.О.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 08.05.2019 прийнято матеріали даної справи до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2019 на 15:00 год., яке було відкладено на 05.06.2019 на 11:00 год., з підстав викладених у відповідній ухвалі.

Ухвалою суду від 05.06.2019 закрито підготовче провадження у справі №921/108/18 та призначити її до розгляду по суті на 01 липня 2019 року на 14 год. 30 хв.

Присутній у судовому засіданні 01.07.2019 повноважний представник відповідача зазначив, що підприємство визнає факт належного та у встановлений строк виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором №16-218-Н від 30.12.2015 щодо передачі природного газу відповідачу для подальшої його реалізації населенню. Факт несвоєчасного виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого протягом січня-вересня місяця 2016 року природного газу відповідачем теж не заперечується. Поряд із цим, відповідач просить суд врахувати, що ДП "Кременецьке УПРГ" частину боргу в сумі 48 255 842,87 грн було погашено на підставі спільних протокольних рішень, підписаних на підставі постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій. Вважає, що, підписавши спільні протокольні рішення, сторони, у тому числі і ПАТ "НАК "Нафтогаз України", змінили спосіб виконання частини зобов`язань за Договором на купівлю-продаж природного газу №16-218-Н від 30.12.2015, порядок і строки проведення розрахунків за частину переданого відповідачу згідно зазначеного правочину природного газу та відмовилися від застосування штрафних та інших фінансових санкцій щодо цієї частини, передбачивши відповідальність за невиконання зобов`язань за спільними протокольними рішеннями. Окрім того, стверджує, що частина вартості природного газу - на суму 3 485 494,70 грн оплачена відповідачем вчасно. Відтак правомірним, на думку відповідача, є нарахування пені та 3% річних на суму протермінової заборгованості в розмірі 2 911 711,61 грн, оскільки саме ця сума становить загальний розмір невчасно перерахованих позивачу готівкових коштів. Враховуючи наведене вище, вважає, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій можна взяти до уваги за період липень-вересень 2016 р. в повному обсязі та за період січень-червень 2016 р. - частково, зокрема, зі зменшенням суми загальної заборгованості (виходячи із наявності спільних протокольних рішень).

Також повідомив, що ДП "Кременецьке УПРГ" немає заперечень стосовно зазначених позивачем у позовній заяві об`ємів природного газу, отриманого від ПАТ "НАК" Нафтогаз України" у 2016 році, та відомостей щодо проведення відповідачем розрахунків (дат та сум) за отриманий відповідачем природний газ в рамках виконання Договору на купівлю-продаж природного газу №16-218-Н від 30.12.2015.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 01.07.2019 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Стверджує, що розрахунок заявлених до стягнення сум здійснено Компанією у відповідності до умов укладеного між сторонам Договору, додаткових угод до нього та вимог чинного законодавства. Вважає, що відповідачем невірно витлумачено умови укладених між сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, оскільки жодним із них не передбачено, що його умови можуть застосовуватись до відносин, які виникли до його укладення та, відповідно, їх дія може розповсюджуватись на договірні відносини, які мали місце до їх підписання. Звертає увагу суду на те, що умови укладеного між сторонами правочину не містять жодних застережень щодо настання у відповідача обов`язку оплатити спожитий природний газ виключно після надходження коштів з державного бюджету. Дії відповідача щодо несвоєчасної оплати вартості отриманого природного газу є порушенням вимог договору, тому, на думку позивача, є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору та положеннями ст. 625 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

30 грудня 2015 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", надалі – Продавець, з однієї сторони, та Державним підприємством Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", надалі – Покупець, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 16-218-Н (надалі - Договір), згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю у 2016 році природний газ (далі – газ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

П. 1.2 Договору передбачено, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.

П. 2.1 Договору сторони узгодили обсяг поставки газу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року.

Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. У разі, якщо Покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу Продавцем документально не оформлюються.

Р. 5 Договору Сторони погодили, що ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюється Кабінетом Міністрів України та вказали їх розмір (п. 5.1. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Згідно п. 9.3 Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Відповідно до п. 10.2 Договору усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками Сторін.

Так, з метою узгодження вартості природного газу, обсягів його поставки, порядку проведення розрахунків між сторонами, порядку та умов передачі газу, строку дії Договору між сторонами у справі було укладено Додаткові угоди до нього: №1 від 31.01.2016, №2 від 29.02.2016, №3 від 02.03.2016, №4 від 31.03.2016, №5 від 30.04.2016 та №6 від 22.08.2016. Так, Додатковою угодою №4 від 31.03.2016 сторони, серед іншого, погодили обсяги поставки природного газу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року та передбачили, що остання набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 квітня 2016 року.

Додатковою угодою №5 від 30.04.2016 Сторонами, серед іншого, погоджено обсяги поставки природного газу з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року та встановлено строк дії Договору в частині реалізації газу - до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 травня 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з січня місяця 2016 року по вересень місяць 2016 року (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 12 032,59 тис. куб. м на загальну суму 54 653 049 грн 18 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:

- газ, спожитий у січні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2016 на суму 13 781 216,03 грн;

- газ, спожитий у лютому місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 29.02.2016 на суму 12 632 512,62 грн;

- газ, спожитий у березні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2016 на суму 13 107 093,61 грн;

- газ, спожитий у квітні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2016 на суму 6 346 154,39 грн;

- газ, спожитий у травні місяці 2016 року, оформлений актами приймання-передачі від 31.05.2016 на суму 2 381 024,57 грн;

- газ, спожитий у червня місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.06.2016 на суму 1 455 831,34 грн;

- газ, спожитий у липні місяці 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.07.2016 на суму 1 455 481,28 грн;

- газ, спожитий у жовтні серпні 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 31.08.2016 на суму 1 485 283,54 грн;

- газ, спожитий у вересні 2016 року, оформлений актом приймання-передачі від 30.09.2016 на суму 2 008 451,80 грн.

Обставини щодо отримання протягом січня-вересня 2016 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах сторонами не заперечуються.

Згідно п. 6.1. Договору оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. В платіжних дорученнях Покупець повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості Покупця за цим Договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ проставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, що надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу (п. п. 6.2, 6.4-6.5 Договору).

Додатковою угодою №3 від 02.03.2016 сторони доповнили п. 6.1 Договору абзацом наступного змісту: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 10.2 цього Договору укладення договору(ів) про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим Договором, не звільняє Покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, включаючи, але не обмежуючись обов`язком Покупця сплатити на користь Продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України".

П. 3 даної Додаткової угоди сторони змінили редакцію п. 10.2 Договору та вказали, зокрема, що: "Усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.3, 10.4 цього Договору.

Сторони погодили, що зміни до цього Договору, викладені не в формі додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим Договором.

Договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та не може бути застосований до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору.

Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані Сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11 січня 2005 р., протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між Сторонами не вносять змін до цього Договору, та не можуть бути застосовані до відносин за цим Договором без підписання Сторонами окремої додаткової угоди або угоди про внесення змін до цього Договору.

Дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання та скріплення печатками Сторін, поширює свою дію на відносини Сторін, що фактично склались з дати укладення цього Договору, і діє протягом дії Договору".

Додатковою угодою №4 від 31.03.2016 Сторони змінили редакцію п. 6.1 Договору та погодили, що: "оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу".

22.08.2016 між Сторонами у справі було підписано Додаткову угоду №6 до Договору на купівлю-продаж природного газу від 30 грудня 2015 року №16-218-Н, згідно п. 1 якої Додаткову угоду №3 від 02.03.2016 до цього Договору визнано такою, що втратила чинність з 01 серпня 2016 року.

Також, Додатковою угодою №6 сторони доповнили п. 6.1 Договору абзацами три і чотири у наступній редакції: "Оплата вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитись за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором".

Дана Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання Сторонами і діє з 01 серпня 2016 року.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства свої зобов`язання по оплаті вартості отриманого за період січень–вересень місяць 2016 року (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, в повному обсязі вартість отриманого у січні місяці 2016 року природного газу підприємством оплачено 29.03.2016, вартість отриманого у лютому місяці 2016 року природного газу – 15.04.2016, вартість отриманого у березні місяці 2016 року природного газу – 27.04.2016, вартість отриманого у квітні місяці 2016 року природного газу – 29.06.2016, вартість отриманого у травні місяці 2016 року природного газу – 29.06.2016, вартість отриманого у червні місяці 2016 року природного газу – 27.07.2016, вартість отриманого у липні 2016 року природного газу – 28.09.2016, вартість отриманого у серпні місяці 2016 року природного газу – 21.10.2016, вартість отриманого у вересні місяці 2016 року природного газу – 31.10.2016 (сальдова відомість та операції по підприємству "Кременецьке УПРГ ДП" з 01.01.2016 по 31.10.2017 – в матеріалах справи).

В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу № 16-218-Н від 30.12.2015.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання вказаного вище Договору.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов`язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №16-218-Н від 30.12.2015р. в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов`язання з оплати вартості отриманого газу виконував з порушенням встановленого Договором строку.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов`язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Судом встановлено, що між сторонами підписувалися Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за №№ 764, 1062, 1336, 1570, 1793, 1920, 1924, 2244, 2378 і 2629 від 23.02.2016, 22.03.2016, 20.04.2016, 20.05.2016, 22.06.2016, 20.07.2016, того ж 20.07.2016, 23.08.2016, 20.09.2016 і від 21.10.2016 віддповідно (надалі – Спільні протокольні рішення). Цими документами був змінений порядок і строки розрахунків, передбачені Договором. Спільні протокольні рішення мають всі ознаки цивільно-правової угоди: передбачають предмет, порядок проведення взаєморозрахунків, зобов`язання і відповідальність сторін. У п.5.1. Статті 5 Спільних протокольних рішень зазначається, що всі спірні питання, що можуть виникнути між сторонами, вирішуються в порядку, встановленому законодавством, тобто, в судовому порядку. Вже один цей пункт свідчить, що сторони мали на увазі надати документу обов`язкової сили, тобто, силу договору. Про це ж свідчить і Стаття 6 – Реквізити сторін, де зазначені всі ідентифікуючі юридичну особу ознаки. Спільні протокольні рішення підписані керівниками і головними бухгалтерами підприємств, підписи скріплені печатками.

Звертає на себе увагу п.5.3. Спільних протокольних рішень, в якому сказано: "Це спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування". Отже, має місце правочин під умовою (ст.216 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.216 ЦК особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Оскільки ця відкладальна обставина (проведення відповідного фінансування) в дійсності настала, що не оспорюється сторонами, відповідно, змінилися права і обов`язки, а саме, строки оплати.

Правова природа Спільних протокольних рішень аналізувалася Верховним Судом у постанові по справі №922/1010/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" від 12 червня 2018 року. Верховний Суд дійшов наступного висновку:

Підписавши … спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором … Таким чином, для застосування санкцій, передбачених … договором та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільним протокольним рішенням.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858, від 10.05.2018 у справі №908/2322 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16.

Отже, Верховний Суд, висновки котрого щодо застосування права, викладені у постановах, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, (ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") висловився в тому розумінні, що Спільними протокольними рішеннями змінюється строк виконання зобов`язань, передбачений раніше укладеними між сторонами договорами. За таких обставин суд холодить висновку, що правильним є розрахунок пені і 3% річних, наданих відповідачем, і задовольняє позовні вимоги в цих межах.

Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 74, 81, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу», Тернопільська область, м.Кременець, вул.Вокзасльна, 4 (код 3946092) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) – 16 665 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 65 коп. пені і 3 535 (три тисячі п`ятсот тридцять п`ять) грн. 93 коп. 3% річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (код 20077720) на користь Державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу», Тернопільська область, м.Кременець, вул.Вокзасльна, 4 (код 3946092) – 33 994 (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 12 коп. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.

Повний текст рішення виготовлено 5 липня 2019 року.

Суддя Ю.О. Чопко