Рішення № 82828879, 02.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019 справа № 914/606/19

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглянувши матеріали

позовної заяви: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

до відповідача: Фермерського господарства “Кільгана Івана Степановича”, с. Велика Білина Львівська область

про: розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурора: Леонтьєва Н.Т. - прокурор; Тарас С.Б. - прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мусаковський А.В. – представник (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Фермерського господарства “Кільгана Івана Степановича” про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Перше підготовче судове засідання було призначено на 07.05.2019 року.

Розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду від 07.05.2018р., 28.05.2019р.

В ході підготовчого провадження, на виконання вимог ухвал суду сторонами подавалися відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь та інші письмові пояснення по справі.

Крім того, з підстав викладених в ухвалі від 04.06.2019р. в задоволенні клопотання ФГ «Кільгана Івана Степановича» про залишення позову без розгляду було відмовлено.

04.06.2019 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 25.06.2019 року.

В судовому засіданні 25.06.2019р. сторони виступили зі вступними словами, після чого суд перейшов до дослідження обставин справи та доказів.

Розгляд справи по суті відкладався на 02.07.2019р.

В ході розгляду справи, дослідивши обставини справи та подані докази, судом з`ясовано наступне:

Перевіркою Прокуратурою Львівської області законності користування фермерським господарством «Кільгана Івана Степановича» земельною ділянкою за кадастровим номером 4624281200:06:000:0094 площею 28,92 га за межами населеного пункту на території Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області встановлено, що 01.06.2016р. між ГУ Держгеокадастру у Львівській області (позивачем) та ФГ «Кільгана Івана Степановича» (відповідачем) було укладено договір оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення.

За умовами п.3.1, 3.2 договору, такий укладено на 7 років.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оренду землі» та п.п. 9.1.1., 9.4.5 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Як зазначається прокурором, для отримання інформації по сплаті орендних платежів відповідачем, здійснювалися запити у фіскальні органи та до отримувача коштів – Новокалинівської міської ради. Зокрема, з інформації ГУ ДФС у Львівській області від 04.02.2019р. встановлено, що станом на 01.01.2019р. у відповідача наявна заборгованість в розмірі 439 629,80 грн., що виникла починаючи з 05.12.2017р.

Крім того, листом Новокалинівської міської ради від 13.03.2019р. на запит прокуратури області повідомлено, що відповідач систематично порушує умови договорів оренди землі в частині орендної плати, а на звернення фіскальної служби та органу місцевого самоврядування належним чином не реагує.

Відповідно до п.п. 12.3 договору, дія останнього припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, а також несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати.

З огляду на наведене, Заступник прокурора Львівської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області з позовом до ФГ «Кільгана Івана Степановича» про розірвання за рішенням суду договору оренди землі від 01.06.2016р. та повернення земельної ділянки орендодавцю в державну власність.

Підставою пред`явлення позову в інтересах держави в особі уповноваженого органу, прокурором зазначено тривалу бездіяльність орендодавця спірної земельної ділянки (ГУ Держгеокадастру у Львівській області) щодо відсутності реагування на невиконання договору оренди відповідачем, внаслідок чого місцевий бюджет недоотримував кошти. Щодо інтересів держави, то прокурором зазначалося, що на момент укладення такого договору спірна земельна ділянка мала статус землі державної власності.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги в повному обсязі, відповідач наголошував, що позивач в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, станом на момент звернення прокурора з цим позовом та розгляд даної справи судом, не є уповноваженим органом щодо розпорядження спірною земельною ділянкою площею 28,92 га. Вказану обставину відповідач обгрунтовує наступним:

Розпорядженням КМУ №60-р від 31.01.2018р. було вирішено питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

На підставі цього розпорядження, ГУ Держгеокадастру у Львівській області було видано наказ №13-6870/16-18-СГ від 20.12.2018р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність». Згідно цього наказу, позивач передав Новокалинівській міські раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1265,1523 га, які розташовані на території Новокалинівської ОТГ.

22.12.2018р. між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та Новокалинівською міською радою було підписано акт приймання-передачі таких земельних ділянок, серед яких була і спірна земельна ділянка площею 28,92 га.

За твердженням відповідача, наказ про передачу земельних ділянок разом з актом прийому-передачі є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, а тому останні вибули з державної власності. Відтак, відсутні порушення інтересів держави з огляду на зміну власності земельної ділянки з державної на комунальну.

Крім того, відповідач наголошує, що по суті позовних вимог прокурором не доведено систематичної несплати орендних платежів фермерським господарством саме за спірним договором. Зокрема, як на доказ в підтвердження цієї обставини, прокурор покликається на лист ДФС у Львівській області від 04.02.2019р. та лист Новокалинівської міської ради від 13.03.2019р. Однак, така інформація стосується взагальному всіх договорів, що укладені з відповідачем по справі стосовно земельних ділянок на території Новокалинівської ОТГ і не містить посилання на кожен окремий договір, а тому не можливо з неї простежити чи є заборгованість саме за спірним договором від 01.06.2016 р. і в якій сумі.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив прокурор заперечив належність спірної земельної ділянки до комунальної власності Новокалинівської ОТГ, оскільки згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформація про власника ОТГ ще невнесена, а згідно з ст. 125, 126 ЗК України, право власності на землю виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін проти України»).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Під систематичною несплатою орендної платим, згідно ст. 782 ЦК України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Звертаючись з даним позовом, прокурор обгрунтовував порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки площею 29,92 га від 01.06.2016р. в частині систематичної несплати орендної плати.

В той же час, при пред`явленні позову прокурор не надав доказів, яка сума заборгованості відповідача по спірній земельній ділянці та чи несплата такого можливого боргу носила систематичний характер. Зокрема, покликання на лист-відповідь ДФС у Львівській області від 04.02.2019р. в якому зазначалася загальна заборгованість відповідача по всіх договорах оренди земельних ділянок на території Новокалинівської міської ради в розмірі 439 629,80 грн. не може достеменно підтверджувати, що саме по спірному договорі була наявна заборгованість у відповідача. Більше того, прокурор жодним чином не виокремив оскаржуваний договір та розрахунок заборгованості саме по ньому з поміж інших договорів оренди земельних ділянок по яких наявна інформація, що не дало змоги ідентифікувати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 4624281200:06:000:0094 площею 28,92 га.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною. Відтак, прокурором не доведено істотності порушення відповідачем умов договору оренди землі, не з`ясовано чи позбавлений значною мірою позивач того, на що він розраховував при укладенні договору, беручи до уваги той факт, що згідно п. 4.1 договору оренди, отримувачем коштів був не позивач, а місцевий бюджет Новокалинівської міської ради.

Крім того, суд наголошує, що наявні в матеріалах справи додаткові докази, які клопотанням від 07.06.2019р. просив прокурор долучити до справи не беруться судом до уваги при прийнятті рішення, оскільки ухвалою від 25.06.2019р. такі докази були залишені без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Надаючи оцінку доводам прокурора та відповідача стосовно правового статусу спірної земельної ділянки та органу уповноваженого здійснювати розпорядження та управління нею, суд зазначає наступне.

Так, згідно матеріалів справи та оспорюваного договору, станом на 01.06.2016р. (момент укладення договору оренди), земельна ділянка кадастровим номером 4624281200:06:000:0094 площею 28,92 га безспірно перебувала в державній власності в особі уповноваженого органу ГУ Держгеокадастру у Львівській області, яке і було орендодавцем земельної ділянки.

В той же час, за період дії договору оренди (який укладався на 7 років), уповноважений державою орган, а саме позивач по справі, на виконання згаданого вище розпорядження КМУ України №60-р від 31.01.2018р. видав наказ №13-6870/16-18-СГ від 20.12.2018р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно якого фактично передав Новокалинівській міські раді у комунальну власність земельні ділянки с/г призначення загальною площею 1265,1523 га, які розташовані на території Новокалинівської ОТГ, в тому числі і спірну земельну ділянку площею 28,92 га.

Більше того, факт передачі земельних ділянок було сторонами оформлено актом приймання-передачі від 22.12.2018р., копія якого міститься в матеріалах справи та додана відповідачем до відзиву.

Такі обставини підтверджуються та не оспорюються сторонами по справі.

Таким чином, як встановлено судом, на момент звернення прокурора до суду з даним позовом в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області спірна земельна ділянка площею 28,92 га вже не перебувала в управлінні позивача по справі, а була передана в розпорядження Новокалинівської міської ради, як об`єднаної територіальної громади в комунальну власність.

Відтак, розірвання договору оренди та передача згаданої земельної ділянки на користь позивача по справі буде порушувати права фактичного розпорядника такою земельною ділянко в особі Новокалинівської ОТГ.

Той факт, що на даний момент в оскаржуваний договір оренди землі від 01.06.2016р. не внесено змін в частині заміни орендодавця новим управителем земельної ділянки, не може свідчити про право колишнього власника, який через формальні підстави ще залишається в договорі орендодавцем, на земельну ділянку, вимогу про повернення якої в державну власність ставить прокурор в п. 2 резолютивної частини позовної заяви. Це буде суперечити як розпорядженні КМУ, так і наказу ГУ Держгеокадастру.

Суд не вправі підміняти своїм рішенням повноваження державного органу на розпорядження спірною земельною ділянкою, які (позивач) в даній ситуації й реалізував передавши земельну ділянку новому власнику – Новокалинівській міські раді.

Більше того, додатковим доказом того, що правовідносини у даній справі і заявлені позовні вимоги прямо зачіпають інтереси виключно територіальної громади, а не ГУ Держгеокадастру у Львівській області, є рішення Новокалинівської міської ради №1343 від 12.04.2019р., відповідно до якого міська рада, враховуючи листи Самбірської місцевої прокуратури та прокуратури Львівської області стосовно виконання договірних зобов`язань відповідачем, надала останньому час до 30.05.2019р. для погашення утвореної заборгованості по оренді земельних ділянок на території ОТГ. Також вказаним рішенням, у випадку невиконання своїх обов`язків відповідачем, міська рада буде вирішувати питання про припинення договорів оренди та стягнення заборгованості з ФГ «Кільгана Івана Степановича», вважаючи себе правонаступником попереднього орендодавця по спірному договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права і обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку вказаному вище рішенню суд вважає, що таким чином Новокалинівська міська рада вкотре підтверджує саме своє право на розпорядження спірною земельною ділянкою та припинення договору оренди.

Стосовно твердження прокурора про те, що право на земельну ділянку площею 28,92 га, як і право на розірвання договору оренди, належить виключно позивачу по даній справі, оскільки Новокалинівська міська рада ще не зареєструвала своє право власності в державному реєстрі прав на нерухоме майно, у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України, суд зазначає наступне:

Статтею 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено поняття державної реєстрації як офіційного визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру.

Згідно ч. 1 ст. 27 цього Закону, державна реєстрація проводиться на підставі, зокрема рішення власника, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Отже, суд наголошує на тому, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного суду від 27.06.2018р. у справі №921/403/17-г/6.

За таких обставин, той факт, що орган місцевого самоврядування до цього часу не вживав заходів щодо реєстрації за собою права власності на спірну земельну ділянку, не залежить та не може залежати від волі відповідача. А тому, зазначена обставина повністю кореспондується із принципом правової визначеності, про який наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, зокрема те, що відповідач має законні очікування, що орган місцевого самоврядування здійснить за собою реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі правовстановлюючих документів, що в нього наявні.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено порушення відповідачем прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в особі якого звернувся з позовною заявою, та не доведено правових підстав позову, як щодо суми наявної заборгованості відповідача згідно договору оренди та систематичність прострочення такої, так і порушення прав позивача на розірвання договору і повернення земельної ділянки, рішення про передачу якої у комунальну власність було прийнято самим позивачем у даній справі.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на прокурора.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області – відмовити.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 02.07.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2019р.

Суддя Юркевич М. В.