Рішення № 82828716, 25.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2019Справа № 910/3704/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (просп.Оболонський,1-б, м.Київ, 04205, код ЄДРПОУ 33346854)

до Акціонерного товариства "Київенерго" (вул.Енергетиків, буд.34, м.Курахове, Мар`їнський район, Донецька обл. 85612, код ЄДРПОУ 00131305)

про стягнення заборгованості 738 749,75 грн.

За участю: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 730582,75 грн. заборгованості (передоплати) за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230386 від 23.10.2009.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що за укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 31225-В від 23.10.2009 р. позивач вніс попередню оплату в рахунок прогнозованого споживання теплової енергії в майбутніх періодах, проте, відповідач припинив свою діяльність у сфері теплопостачання, тому невикористану частину попередньої плати на суму 730 582,75 грн. відповідач зобов`язаний повернути позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 23.04.2019.

12.04.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву в якому, указав, що позивачем не доведено порушення ПАТ "Київенерго" умов договору, а викладені у позові обставини не свідчать про припинення зобов`язань постачальника з надання послуг абоненту за договором № 230385 від 23.10.2009, тому застосування приписів ст.ст. 1212 ЦК України є необгрунтованим і підстав для повернення невикористаної попередньої оплати немає.

23.04.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив в якому доводи відповідача відхилив та подав заяву про зміну предмету позову, яка була прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2019.

Ухвалою від 21.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2019.

04.06.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про направлення справи за підсудністю, яке судом не задоволено виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.31 ГПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Суд зазначає, позивач звернувся до суду 25.03.2019 на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було встановлено, що місцезнаходженням Акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" значилося (04050, м.Київ, вул.Мельникова, 31) під час розгляду справи відповідачем змінено місцезнаходження на: 85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34 (внесення змін 15.04.2019), отже підстави для передачі справи за підсудністю відсутні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача в судове засідання 25.06.19 не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 25.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2009 року між ТОВ «Віта Верітас» та АЕК «Київенерго», правонаступником якого є відповідач, укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230386, предметом якого є постачання теплової енергії у гарячій воді в будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проспект Оболонський, 1-Б (літера А), яка належить Позивачу на підставі Свідоцтва про право власності від 17 грудня 2012 року, бланк серія САЕ номер НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Наказу від 17 грудня 2012 року № 1225-В.

Згідно з п. 8.1. Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Відповідно до п. 2.3.2. договору, абонент (позивач) зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Відповідно до п.2 Додатку № 4 до Договору, абонент (позивач) до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, авансування послуг у розмірі 1 100 000,00 грн. було здійснено позивачем 22.02.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 321 від 22.01.2018 року.

Сторони підписанням Акту звіряння взаєморозрахунків за теплову енергію станом на 31.05.2018 року підтвердили наявну у відповідача передоплату у розмірі 730 582,75 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру вимог, оскільки, Акт звіряння розрахунків за теплову енергію підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

24 квітня 2018 Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної з ПАТ "Київенерго" Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 з 30 квітня 2018 року.

На підставі зазначеного вище, з 01.05.2018 ПАТ "Київенерго" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання, у зв`язку з чим надіслало до позивача додаткову угоду про розірвання договору від 23.10.2009 року № 230386 від 25.06.2018.

Позивачем направлено відповідачу протокол розбіжностей до додаткової угоди від 25.06.2018 про розірвання договору від 23.10.2009 №230386, проте, сторонами не підписано ні протокол розбіжностей до додаткової угоди від 25.06.2018 про розірвання договору від 23.10.2009 №230386, ні додаткову угоду про розірвання договору від 23.10.2009 року № 230386 від 25.06.2018.

Сторонами не заперечується, що щороку відбувалася автоматична пролонгація договору, отже на час розгляду справи договір від 23.10.2009 №230386 є пролонгованим.

Так, відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Отже, оскільки відповідач був позбавлений права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018 р., теплова енергія позивачу не поставлялась у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що зобов`язання, яке складає предмет Договору, в тому числі, зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, припинилось у зв`язку з неможливістю його виконання через обставину, за яку жодна зі сторін не відповідає, в порядку ст. 607 Цивільного кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що у позивача існувала переплата вартості наданих послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді на суму 730 582,75 грн., що не заперечується відповідачем.

20.06.18, 05.06.2018 позивач звертався до АТ "Київенерго" із претензіями про повернення невикористаної попередньої оплати у сумі 730 582,75 грн., проте, відповідач залишив їх без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки відповідач доказів повернення позивачу суми передплати не надав, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 730 582,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилання позивача на застосування до даних правовідносин ч.1 статті 1212 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами було укладено договір постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.10.2009 року № 230386, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за надані послуги, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012 та від 17.06.2014 року у справі №3-30гс14, від 25.02.2015 року у справі №3-11гс15.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 03.06.2015 року у справі №6-100цс15 зазначено, що системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Верховний суд у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/13195/17, переглядаючи справу про стягнення безпідставно набутих коштів, погодившись, що кошти, перераховані позивачем відповідачу на виконання укладеного між ними договору, виключає стягнення вказаних коштів як безпідставно набутих згідно ст. 1212 ЦК України, зазначив, що суди не врахували, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

А тому помилкове посилання позивача на іншу правову норму ніж та, яка має бути застосована до спірних правовідносин, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 8 167,00 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 8 167,00 грн, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

За правилами ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову, усі витрати, пов`язані з розглядом спору, зокрема по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Київенерго" про направлення справи №910/3704/19 за підсудністю, відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (вул.Енергетиків, буд.34, м.Курахове, Мар`їнський район, Донецька обл. 85612, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" (просп.Оболонський,1-б, м.Київ, 04205, код ЄДРПОУ 33346854) 730 582 (сімсот тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 8 167 (вісім тисяч сто шістдесят сім) грн. 00 коп. 3% річних, 11 081 ( одинадцять тисяч вісімдесят одну) грн. 25коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 05.07.2019

Суддя Н.І. Ягічева