Рішення № 82828206, 01.07.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2019 р. Справа № 903/85/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Коптєва А.Є. - адвокат (ордер серія КС №292354 від 04.04.2018р., договір про надання правової допомоги від 03.01.2019р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5836/10 від 07.10.2016р.)

від відповідача: Терлецький О.М. – адвокат (ордер серія ВЛ №000064803 від 14.05.2019р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ№1135 від 10.05.2019р.)

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту", с. Струмівка Луцького району

до відповідача: Приватного підприємства "Луцькпідшипниксервіс", м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Метал", м. Перемишляни

про стягнення 189 884,80 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" звернулось до господарського суду з позовом від 23.01.2019р. про стягнення з Приватного підприємства "Луцькпідшипниксервіс" 189 884,80 грн., в тому числі: 179 884,80 грн. в якості повернення сплаченої суми за товар (вартості ланцюга, поставленого у відповідності до укладеного між сторонами договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018р. згідно видаткової накладної №2400 від 15.06.2018р.) та 10 000,00 грн. завданих збитків (відшкодування понесених витрат у зв`язку з оплатою Луцькому НТУ робіт/послуг по "Дослідженню та аналізу конструкторсько-технічної документації виробу "Ланцюг S.00.00.00") від 10.10.2018р., виконаних/наданих згідно укладеного договору №57 від 10.10.2018р.).

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018р. в частині гарантійного строку обслуговування ланцюга S.00.00.00 та понесення у зв`язку з цим завданих збитків.

Ухвалою суду від 31.01.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.03.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, визначено явку представників сторін в судове засідання на їх розсуд.

25 лютого 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області за вх. №01-71/9/19 була зареєстрована заява ПП "Луцькпідшипниксервіс" від 25.02.2019р. №58 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Метал" (81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Галицька, 74, код ЄДРПОУ 39559684).

25.02.2019р. та 04.03.2019р. відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області були зареєстровані клопотання ПП "Луцькпідшипниксервіс" від 25.02.2019р. №59 та від 04.03.2019р. про витребування документів, а саме відомостей (документів) про технологічне обладнання на якому використовувався поставлений ПП "Луцькпідшипниксервіс" ланцюг S.00.00.00, в т.ч. інструкцію з експлуатації вказаного технологічного обладнання, документи, що підтверджують право власності чи користування таким технологічним обладнанням, введення його в експлуатацію, відомості (документи) про періодичне чи разове сервісне обслуговування технологічного обладнання, документи про відповідність технологічного обладнання санітарним та технологічним нормам згідно чинного законодавства, відомості (документи) про наявність кваліфікованих працівників відповідальних за обслуговування технологічного обладнання, матеріали позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ "Технологія Базальту" на виконання припису №000196 від 06.03.2018р. складеного Державною екологічною інспекцією у Волинській області акту №373 від 08.10.2018р. та припису №000519 від 09.10.2018р. про результати лабораторно-інструментальних досліджень атмосферного повітря на вміст забруднюючих речовин.

Ухвалою суду від 04.03.2019р. клопотання ПП "Луцькпідшипниксервіс" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Метал" було задоволено; залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Метал" (81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Галицька, 74, код ЄДРПОУ 39559684); зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" в строк до 15.03.2019р. надати суду відомості (документи) про технологічне обладнання на якому використовувався поставлений ПП "Луцькпідшипниксервіс" ланцюг S.00.00.00, в т.ч. інструкцію з експлуатації вказаного технологічного обладнання, документи, що підтверджують право власності чи користування таким технологічним обладнанням, введення його в експлуатацію, відомості (документи) про періодичне чи разове сервісне обслуговування технологічного обладнання, документи про відповідність технологічного обладнання санітарним та технологічним нормам згідно чинного законодавства, відомості (документи) про наявність кваліфікованих працівників відповідальних за обслуговування технологічного обладнання, матеріали позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ "Технологія Базальту" на виконання припису №000196 від 06.03.2018р. складеного Державною екологічною інспекцією у Волинській області акту №373 від 08.10.2018р. та припису №000519 від 09.10.2018р. про результати лабораторно-інструментальних досліджень атмосферного повітря на вміст забруднюючих речовин. В разі неможливості надання таких відомостей та документів зазначити причини не надання; розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 21.03.2019р.; зобов`язано позивача направити на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "ВК Метал" позовну заяву від 23.01.2019р. №6 із доданими документами, докази направлення надати суду; зобов`язано ПП "Луцькпідштпниксервіс" надати суду до 20.03.2019р. всі без виключення матеріали стосовно укладення та подальшого виконання угоди із ТОВ "ВК Метал" щодо виготовлення, поставки, гарантійного обслуговування ланцюга S.00.00.00.; продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.03.2019р.; запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

15 березня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстроване клопотання ТОВ "Технологія Базальту" від 15.03.2019р. про долучення до матеріалів справи витребуваних згідно ухвали суду від 04.03.2019р. документів.

19 березня 2019 року ТОВ "Технологія Базальту" звернулось до суду з клопотанням від 19.03.2019р. про витребування у ТОВ "ВК Метал" документів про наявність у третьої особи інформації про кваліфікацію працівників, відповідальних за виготовлення креслення ланцюга S.00.00.00, як при цьому визначався метал, з якого виготовлено ланцюг, документи на обладнання на якому виготовлявся ланцюг S.00.00.00, в т.ч. інструкцію з експлуатації вказаного технологічного обладнання, документи, що підтверджують право власності чи користування таким технологічним обладнанням, введення його в експлуатацію, відомості (документи) про періодичне чи разове сервісне обслуговування технологічного обладнання, документи про відповідність технологічного обладнання санітарним та технологічним нормам згідно чинного законодавства, відомості (документи) про обслуговування технологічного обладнання. При цьому на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2019р. товариство клопотанням від 19.03.2019р. долучає до матеріалів справи фіскальний чек з описом вмісту цінного листа від 11.03.2019р. в підтвердження направлення позовної заяви від 23.01.2019р. №6 із доданими документами на адресу ТОВ "ВК Метал".

20 березня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив ПП "Луцькпідшипниксервіс" на позовну заяву ТОВ "Технологія Базальту" від 23.01.2019р. №6 з доказами надіслання відзиву на адресу позивача та третьої особи, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні з огляду на наступні обставини:

Між позивачем та відповідачем у даній справі 22.03.2018р. було укладено договір поставки №0025/2018, у відповідності до п. 1.1. котрого постачальник зобов`язався виготовити та передати у визначений термін у власність покупця ланцюг і зірочки, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар.

Згідно додатку №1 до цього договору постачальник зобов`язався поставити "Ланцюг S.00.00.00", довжиною 32 м.п. та надав гарантію 6 місяців при умові належного технічного обслуговування та якісного виконаного монтажу.

Згідно додатку №2 до договору поставки постачальник зобов`язався поставити "Зірочка для ланцюга Z8 Р150 R60" в кількості 2 шт. та "Зірочка для ланцюга Z10 Р150 R60" в кількості 6 шт.

Пунктом 1.4. вказаного договору сторонами погоджено, що постачальник залишає за собою право залучити третіх осіб для виконання зобов`язань взятих на себе за цим договором.

Керуючись п. 1.4. договору відповідач залучив до процесу виготовлення третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Метал", для виконання зобов`язань взятих на себе за цим договором. Третьою особою було виготовлено Ланцюг і Зірочки. Замовлений позивачем товар був поставлений згідно видаткової накладної №2400 від 15.06.2018р.

Згідно тексту позовної заяви встановлено наступні обставини і ці обставини, на переконання відповідача, відповідають дійсності.

Так, позивач стверджує, що: "Спочатку встановлення ланцюга, за рекомендацією відповідача, повинно було здійснюватись представниками виробника та позивач на це погодився. ... Однак, роботи по монтажу здійснювались дуже повільно, та при цьому, як виявилось неякісно: неправильно встановили частину ланцюга (нерівномірно та сіткою навиворіт), що призвело б до його заклинення. Відповідно, позивач був змушений відмовитись від таких послуг та здійснювати монтаж самостійно".

Згідно повідомлення позивача про виявлені недоліки (дефекти) вих. №206 від 27.08.2018 року позивач повідомив, що: "кріплення, які скріплюють ланки ланцюга, самостійно (під час його роботи) розкріпились (у двох місцях)".

Згідно вимоги позивача про повернення коштів, сплачених за обладнання неналежної якості вих. №239 від 25.09.2018р. позивач повідомив відповідача, що: "...систематично ламаються кріпильні елементи (шплінти), що призводить до заклинення ланцюга... ".

Згідно повторної вимоги позивача про повернення коштів, сплачених за обладнання неналежної якості вих. №265 від 01.11.2018р. позивач повідомив відповідача, що: "Крім того, залишки сировини (залишки мінеральної вати) є незначними та не можуть спричинити заклинення ланцюга розміром 32 м.п., з огляду на те, що на роботу ланцюга впливає надуманий Вами "знос валів та люфт зірочок", а також інші недоліки обладнання - не відповідає фактичній ситуації. … Поточний ремонт, при черговому заклинення ланцюга (заміна шплінтів) здійснювалась без Вашого представника, оскільки, на неодноразові повідомлення про поломку ланцюга, Ви кожного разу повідомляли, що представники зайняті та можуть прибути через 2-3 дні. Відповідно, ремонтувати ланцюг ми змушені були своїми силами".

Згідно п.5.6. укладеного між сторонами договору поставки претензії покупця по якості товару не підлягають задоволенню в разі порушення покупцем порядку проведення налагодження роботи товару, правил експлуатації товару, правил зберігання товару, у випадку самостійного розбирання будь-яких вузлів і агрегатів в товарі, без попереднього погодження з постачальником або внесення змін в конструкцію товару, в інших випадках неналежного використання товару покупцем.

Згідно п.п. 6.2., 6.5., 6.7. договору у випадку виходу товару з ладу з вини покупця та/або третьої особи (в разі неякісного монтажу та/або установки, порушенні умов експлуатації, зберігання, транспортування), а також у випадках механічних пошкоджень товару, постачальник відповідальності не несе. У випадку виявлення недоліків (дефектів) обладнання, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника в найкоротші строки, а останній зобов`язується протягом трьох днів, з дати отримання від покупця повідомлення про виявлені недоліки (дефекти) обладнання направити свого представника для з`ясування обставин виникнення недоліків (дефектів) товару. В разі порушення покупцем умов експлуатації або вимог проведення монтажних робіт гарантія на товар не надається.

З огляду на вищевказане, відповідач засвідчив, що він пропонував встановити поставлений ланцюг силами виробника та постачальника, проте позивач відмовився від таких послуг з мотивів тривалого часового виконання платних послуг та монтажу ланцюга в порядку, який міг призвести до його заклинювання. Проте, як виявилось монтаж ланцюга, саме силами позивача, призвів до руйнування шплінтів та заклинювання ланцюга. Відповідач пропонував направити свого представника у визначені договором строки для визначення обставин несправностей ланцюга, проте позивач відмовився дотримуватись умов договору, визначених у п.6.5.

Аналізуючи п.5.6. та п.6.7. договору поставки відповідач зазначив, що самостійний монтаж ланцюга позивачем зумовив припинення гарантійних зобов`язань відповідача та обґрунтовану відмову в задоволенні претензій по якості товару.

Відтак, відповідач, посилаючись на п.п. 5.6., 6.5. та 6.7. договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018р., положення ст. ст. 615, 629 ЦК України, засвідчив, що враховуючи систематичне порушення позивачем умов договору, самостійний на власний страх та ризик монтаж та ремонт поставленого ланцюга, відповідач правомірно відхилив вимоги позивача щодо повернення коштів за товар.

21 березня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області були зареєстровані письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "ВК Метал" від 20.03.2019р. №70, 71, 72/03 щодо позову та відзиву на позовну заяву, в котрих третя особа заперечує стосовно позову та підтримує позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву з огляду на таке:

У своєму листі від 02.10.2018р., надісланого відповідачу, TOB "ВК Метал" висловлювало свою позицію відносно якості виготовленого товару та виконання договору поставки №17 від 22.03.2018р., укладеного між ПП "Луцькпідшипниксервіс" та ТОВ "ВК Метал".

Разом з тим, третя особа повідомляє, що "Ланцюг S.00.00.00", довжиною 32 м.п. та вартістю 124 918,40грн. було виготовлено відповідно до умов укладеного договору та в чіткій відповідності до погодженого сторонами креслення, що підтверджується відповідними документами.

Із позовної заяви та листів ТОВ "Технологія Базальту" вбачається, що встановлення та налагодження ланцюга (товару) здійснювалося силами ТОВ "Технологія Базальту" без участі представників ПП "Луцькпідшипниксервіс" або TOB "ВК Метал", роботи по належному технічному обслуговуванню товару не проводились, експлуатація товару відбувалася в агресивному середовищі для металу (вологість, бруд, залишки сировини на товарі, що викликає корозію), існує знос валів та люфт зірочок обладнання на якому використовується товар, що безпосередньо впливає на довговічність та експлуатаційні характеристики товару, а також є прямим порушенням умов договору та виключає збереження гарантійних зобов`язань.

Жодних застережень з приводу умов використання товару, таких які вказані в позові "скачки температури від холоду до тепла, мокро. Потрібно, щоб ланцюг був міцний та ролики закалені" в договорі чи кресленнях позивачем не згадувалось та не уточнювалось.

Крім того, як вбачається із вказаних листів, ПП "Луцькпідшипниксервіс" неодноразово наголошувало ТОВ "Технологія Базальту" про грубі порушення, допущені ним при встановленні товару, його технічному обслуговуванні та про недоліки обладнання, на якому використовується товар.

ТОВ "Технологія Базальту" не зверталося з приводу обставин, про які вони згадують в позові, вони не підтверджені документально. Зокрема, це такі пояснення: "роботи по монтажу здійснювались дуже повільно... неправильно встановили частину ланцюга... дефектний акт складати відмовилися... представники відповідача відвідували завод та бачили умови в яких повинен був працювати їх виріб" тощо. Тому, ці твердження, на переконання третьої особи, є безпідставними.

При цьому, третя особа звертає увагу суду на той факт, що ТОВ "Технологія Базальту" жодного разу не зверталось до ПП "Луцькпідшипниксервіс" або ТОВ "ВК Метал" з метою проведення монтажу, налагодження або технічного обслуговування товару, здійснюючи це самостійно на власний ризик.

Твердження ТОВ "Технологія Базальту" про невідповідність товару, на думку третьої особи, є безпідставним та необгрунтованим, оскільки ТОВ "ВК Метал" виготовило якісний товар на підставі креслення, погодженого з ПП "Луцькпідшипниксервіс". Посилання ТОВ "Технологія Базальту" на "механічно зношений взірець" є безпідставними, оскільки ч.3 ст.673 ЦК України передбачено, що у разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Відповідно до укладеного договору виготовлення товару здійснювалося за погодженими кресленнями, а не за механічно зношеним зразком.

Всі описані ТОВ "Технологія Базальту" недоліки могли виникнути у зв`язку з допущеними порушеннями при встановленні та налагодженні товару, а також при неналежному технічному обслуговуванні та використанні товару в агресивному середовищі на обладнанні, яке має суттєві недоліки.

Усі вищеописані факти свідчать про те, що недоліки товару виникли у зв`язку з порушенням ТОВ "Технологія Базальту" умов встановлення та експлуатації товару, що не підпадає під гарантійні зобов`язання ТОВ "ВК Метал".

Висновки проведеного дослідження (звіту) ЛНТУ здійснені на замовлення ТОВ "Технологія Базальту" можуть не відповідати дійсності, бути недостовірними, недопустимими і неналежними доказами та, відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України, викликають обгрунтовані сумніви щодо їх достовірності. Зокрема, не досліджено яким чином недоліки обладнання позивача, самовільне встановлення, агресивне середовище використання та відсутність періодичного і кваліфікованого обслуговування товару могли вплинути на товар. У зв`язку з чим, витрати на проведення дослідження, не можуть бути віднесені до судових витрат.

21.03.2019р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 21.03.2019р. про приєднання до матеріалів справи пояснень директора з виробництва ТОВ "Технологія Базальту" О.Л. Заєць від 21.03.2019р., копії наказу директора ТОВ "Технологія Базальту" №81-К від 14.12.2017р. "Про прийняття на роботу" та фотографій ланцюга.

21.03.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь вих.№30 від 21.03.2019р. на відзив, в котрій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та даній відповіді на відзив.

При цьому, засвідчив, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що монтаж ланцюга, саме силами позивача, призвів до руйнування шплінтів та заклинювання ланцюга є безпідставним, виходячи з наступного.

У пункті 13 відзиву відповідач посилається на п.5.6. договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018р. згідно котрого претензії покупця по якості товару не підлягають задоволенню в разі порушення покупцем порядку проведення налагодження роботи товару, правил експлуатації товару, правил зберігання товару, у випадку самостійного розбирання будь-яких вузлів і агрегатів в товарі, без попереднього погодження з постачальником або внесення змін в конструкцію товару, в інших випадках неналежного використання товару покупцем.

Однак, що таке налагодження роботи товару договором взагалі не визначено, як і не визначено, хто саме мав цю роботу налагоджувати. Правила експлуатації товару позивачу ні відповідачем, ні третьою особою не надавались. Самостійного розбирання будь-яких вузлів і агрегатів позивачем здійснено не було, працівниками позивача було вчинено лише заміну шплінтів (кріплень). Заміна кріплень (шплінтів) не є розбиранням будь-яких вузлів і агрегатів або внесенням змін в конструкцію товару.

Відповідач посилається на те, що згідно п.6.5. договору поставки у випадку виявлення недоліків (дефектів) обладнання, покупець зобов`язаний повідомити про це постачальника в найкоротші строки, а останній зобов`язується протягом трьох днів, з дати отримання від покупця повідомлення про виявлені недоліки (дефекти) обладнання направити свого представника для з`ясування обставин виникнення недоліків (дефектів) товару.

Позивач направив відповідачу повідомлення про виявлені недоліки №206 від 27.08.2018р.

Представник відповідача прибув та не зміг встановити причину руйнування кріплень ланцюга.

Оглянув він і інші кріплення, але не виявив їх руйнування. При цьому, жодних зауважень з приводу встановлення ланцюга чи кріплень працівниками позивача висловлено не було.

Посилання відповідача на порушення покупцем вимог проведення монтажних робіт, на думку позивача, є безпідставним, оскільки договором не передбачено вимоги, що монтаж обладнання повинен бути здійснений саме працівниками відповідача або третьої особи. В договорі визначено (п. 2.2. договору), що обов`язок постачальника вважається виконаним з моменту передачі постачальником обладнання та видаткової накладної. Відповідно, твердження відповідача, що монтаж ланцюга, саме силами позивача, призвів до руйнування шплінтів та заклинювання ланцюга є надуманим та безпідставним.

Фактично посилаючись на самостійний монтаж позивачем, як на підставу припинення гарантійних зобов`язань, відповідач намагається уникнути відповідальності за поставку товару неналежної якості.

В судовому засіданні 21.03.2019р. судом було оглянуто та долучено до матеріалів справи додаткові докази позивача, відзив на позовну заяву відповідача та письмові пояснення третьої особи, а також було задоволено клопотання про витребування від третьої особи визначених позивачем матеріалів.

Ухвалою суду від 21.03.2019р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 01.05.2019р.; розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 04.04.2019р.; зобов`язано ТОВ "ВК Метал" в строк до 02.04.2019р. надати суду відомості (документи) про наявність у третьої особи інформації про кваліфікацію працівників, відповідальних за виготовлення креслення ланцюга S.00.00.00, як при цьому визначався метал, з якого виготовлено ланцюг, документи на обладнання на якому виготовлявся ланцюг S.00.00.00, в т.ч. інструкцію з експлуатації вказаного технологічного обладнання, документи, що підтверджують право власності чи користування таким технологічним обладнанням, введення його в експлуатацію, відомості (документи) про періодичне чи разове сервісне обслуговування технологічного обладнання, документи про відповідність технологічного обладнання санітарним та технологічним нормам згідно чинного законодавства, відомості (документи) про обслуговування технологічного обладнання. Оригінал пояснень від 20.03.2019р. №70, 71, 72/03 направити на адресу господарського суду Волинської області поштовим зв`язком, або в електронній формі, скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника); продовжено сторонам строк для подання додаткових документів, пояснень, заяв та клопотань до 03.04.2019р.

04.04.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення від 03.04.2019р. щодо відповіді позивача на відзив, в котрих відповідач позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та цих запереченнях.

При цьому стосовно твердження позивача, що заміна шплінтів (кріплень) не є розбиранням будь-яких вузлів в товарі засвідчив, що чинні нормативно-правові акти України містять великий перелік визначень поняття "вузол".

Так, Наказ Міністерства промислової політики України "Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування коксохімічних підприємств" (Положення, п.1.10.) від 14.10.2005р. №387 містить наступне визначення поняття вузол-складальна одиниця, яка може збиратися окремо від інших складових частин виробу або виробу в цілому і виконувати певну функцію у виробах одного призначення тільки спільно з іншими складовими частинами. Таке ж тлумачення міститься у Державному Стандарті України "Складання. Терміни та визначення" ДСТУ 2390-94. Із зазначеного слідує, що шплінт є складальною одиницею з`єднувального вузла невід`ємного від загального виробу.

Стосовно тверджень позивача щодо того, що договором не передбачено вимоги, що монтаж обладнання має здійснюватися саме працівниками відповідача чи третьої особи, відповідач зверув увагу на наступне:

Згідно п.5.6. договору поставки від 22.03.2018р. №0025/2018 претензії покупця по якості товару не підлягають задоволенню в разі порушення покупцем порядку проведення налагодження роботи товару, правил експлуатації товару, правил зберігання товару, у випадку самостійного розбирання будь-яких вузлів і агрегатів в товарі, без попереднього погодження з постачальником або внесення змін в конструкцію товару, в інших випадках неналежного використання товару покупцем.

Згідно ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу

Згідно ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Виходячи із вказаних норм Цивільного кодексу України сторона договору має право розтлумачити умови договору.

Так, включаючи до тексту договору пункт 5.6. із застереженнями, що претензії покупця по якості товару не підлягають задоволенню у випадку самостійного розбирання будь-яких вузлів і агрегатів в товарі, без попереднього погодження з постачальником або внесення змін в конструкцію товару, в інших випадках неналежного використання товару покупцем, постачальник чітко попередив покупця про потребу встановлювати (монтувати) поставлений товар силами постачальника.

Поряд з тим, позивач не заперечує, що спочатку було досягнуто домовленостей щодо монтажу поставленого товару силами постачальника, проте в подальшому покупець відмовився від таких послуг.

З огляду на вказане слід зробити висновок, що позивач був повідомлений та усвідомлював потребу вимоги, що монтаж обладнання має здійснюватися саме працівниками відповідача чи третьої особи, проте в подальшому знехтував - відмовився від таких усних домовленостей.

Зазначене, на думку відповідача, нівелює будь-які посилання та аргументи про те, що договором не передбачено вимоги, що монтаж обладнання має здійснюватися саме працівниками відповідача чи третьої особи.

Ухвалою суду від 04.04.2019р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 18.04.2019р.; повторно зобов`язано ТОВ "ВК Метал" в строк до 12.04.2019р. надати суду відомості (документи) про наявність у третьої особи інформації про кваліфікацію працівників, відповідальних за виготовлення креслення ланцюга S.00.00.00, як при цьому визначався метал, з якого виготовлено ланцюг, документи на обладнання на якому виготовлявся ланцюг S.00.00.00, в т.ч. інструкцією з експлуатації вказаного технологічного обладнання, документи, що підтверджують право власності чи користування таким технологічним обладнанням, введення його в експлуатацію, відомості (документи) про періодичне чи разове сервісне обслуговування технологічного обладнання, документи про відповідність технологічного обладнання санітарним та технологічним нормам згідно чинного законодавства, відомості (документи) про обслуговування технологічного обладнання; продовжено сторонам строк для подання додаткових документів, пояснень, заяв та клопотань до 17.04.2019р.

04 квітня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстроване клопотання ТОВ "ВК Метал" від 01.04.2019р. №88/04 про долучення до матеріалів справи витребуваних згідно ухвали суду від 21.03.2019р. документів.

16.04.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь №51 від 15.04.2019р. на заперечення відповідача від 03.04.2019р., в котрій позивач, посилаючись на ДСТУ 3321:2003 "Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять" (п.5.3.) засвідчив, що шплінт є кріпильним елементом, а відтак, твердження відповідача, що заміна шплінтів є самостійним втручанням у вузли та агрегати в товарі є помилковим.

При цьому, зауважив, що тлумачення відповідачем п.5.6. договору поставки від 22.03.2018р. є перекручуванням змісту вказаного пункту договору, оскільки гарантійні зобов`язання відповідача згідно умов договору не залежать від того хто саме встановлює ланцюг, головне, щоб це було здійснено належним чином.

16.04.2019р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь вих.№52 від 15.04.2019р. на пояснення третьої особи, в котрій позивач засвідчив наступне:

У поясненні третя особа вказує, що позивач не звертався до відповідача або третьої особи з метою проведення монтажу, налагодження або технічного обслуговування товару, здійснюючи це самостійно.

Однак, до третьої особи позивач не зміг би звернутись, оскільки, до судового розгляду взагалі не знав про її існування. Позивачу було відомо, що для виконання договору відповідач залучив виробниче підприємство, але яке саме та на яких умовах позивачу було невідомо. Монтаж ланцюга виключно представниками постачальника або виробника у договорі поставки не обумовлювався, та не визначався як умова гарантійних зобов`язань.

Посилання третьої особи, що із листів відповідача вбачаються грубі порушення допущені позивачем при встановленні товару, його технічному обслуговуванні та про недоліки обладнання, на якому використовується товар, є безпідставним та необґрунтованим.

Третя особа вказує, що позивач не звертався до відповідача або третьої особи з приводу монтажу, налагодження або технічного обслуговування обладнання. Однак, як вже зазначалось умовами договору поставки не було передбачено монтаж або технічне обслуговування виключно постачальником або виробником. Крім того, попередній ланцюг встановлювався та обслуговувався виключно персоналом позивача та, при цьому, поломок і несправностей не виникало.

Крім того, третя особа у поясненнях вказує на те, що виготовлення товару відбувалось не за механічно зношеним зразком, а за розробленим кресленням. Проте, самі креслення розроблялись на підставі наданого позивачем зразка та повинні були відповідати вказаному зразку.

Третя особа посилається, що недоліки товару могли виникнути через допущені порушення при встановленні та налагодженні товару, а також при неналежному технічному обслуговуванні та використанні товару в агресивному середовищі на обладнанні, яке має недоліки. Однак, як вже зазначалось представником відповідача не було встановлено недоліків встановлення чи налагодження товару, як і не було встановлено нецільового використання товару.

Стосовно посилання на неналежне обслуговування товару позивач засвідчив, що інструкція з експлуатації товару постачальником та третьою особою позивачу не надавалась, відповідно, що саме має на увазі третя особа під "належним обслуговуванням" - залишається невідомим.

Твердження третьої особи, щодо суттєвих недоліків обладнання на якому встановлено ланцюг є, на переконання позивача, надуманим.

З приводу здійсненого дослідження ЛНТУ, позивач повідомив, що спочатку, з метою встановлення причин систематичного виходу з ладу ланцюга, позивач звернувся до Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Однак, позивачу там повідомили, що не можуть здійснити таке дослідження через відсутність спеціалістів та необхідної лабораторії, та порадили звернутись до Луцького національного технічного університету. Позивач звернувся до Луцького національного технічного університету з приводу встановлення причин систематичного виходу з ладу ланцюга, а також пропозицій щодо можливостей усунення вказаних недоліків. Представники ЛНТУ прибули на завод позивача здійснили огляд обладнання, після чого повідомили, що у них є відповідні спеціалісти та лабораторії для здійснення такого дослідження. В зв`язку з чим і було укладено договір №57 від 10.10.2018 року.

В судовому засіданні 18.04.2019р. судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 20.05.2019р.

При цьому, ухвалою суду від 18.04.2019р. було повідомлено ТОВ "ВК Метал" про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 20.05.2019р.

20.05.2019р. відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання представника ПП "Луцькпідшипниксервіс" адвоката Терлецького О.М. від 20.05.2019р. №1 про долучення до матеріалів судової справи доказів понесення витрат на правову допомогу із документами в підтвердження направлення відповідних матеріалів на електронну адресу позивача та третьої особи.

Крім того, в даному клопотанні представник відповідача просить суд, за результатами розгляду даної справи, стягнути з позивача на користь ПП "Луцькпідшипниксервіс" 5 500,00грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги.

Ухвалою суду від 20.05.2019р. (із врахуванням ухвали про виправлення описки від 21.05.2019р.) було відкладено розгляд справи по суті на 04.06.2019р.

03.06.2019р. на адресу суду від позивача надійшли заперечення вих.№74 від 03.06.2019р. на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову допомогу, в котрих позивач просив суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання №1 від 20.05.2019р. про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову допомогу.

При цьому, засвідчив, що як вбачається з ухвали Господарського суду Волинської області, а також документів, отриманих електронною поштою від представника відповідача адвоката Терлецького Олександра Миколайовича, останнім було подано до суду клопотання №1 від 20.05.2019р. про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову допомогу. До клопотання додано акт від 20.05.2019р. приймання -передачі наданих послуг згідно договору №004 від 14.05.2019р., укладеного між Адвокатським бюро "Олександра Терлецького" та відповідачем. У зазначеному Акті наведено перелік послуг наданих Адвокатським бюро "Олександра Терлецького" на виконання договору про надання правової допомоги.

У справі №903/85/19 було відкрито провадження згідно ухвали від 31.01.2019 р.

Договір №004 укладено між Адвокатським бюро "Олександра Терлецького" та відповідачем 14.05.2019р.

За період з часу відкриття провадження у справі до моменту укладення зазначеного договору було здійснено підготовче провадження у даній справі.

При цьому, ОСОБА_1 був представником відповідача у кількох засіданнях, як тимчасово виконуючий обов`язки директора ПП "Луцькпідшипниксервіс".

З аналізу акту приймання -передачі наданих послуг від 20.05.2019р. згідно договору №004 від 14.05.2019р. вбачається, що наведені у акті послуги з правової допомоги (з рядка №1 по рядок №14 (включно)) фактично були надані ще до укладення договору. Стосовно рядка №15 акту, а саме "Участь в судовому засіданні 20.05.2019 року", - з ухвали суду від 20.05.2019р. вбачається, що в судовому засіданні 20.05.2019р. представник відповідача участі не брав.

Крім того, як вбачається з сайту Міністерства юстиції України Адвокатське бюро "Олександра Терлецького" (ідентифікаційний код -42996973) було зареєстроване 13.05.2019р., та відповідно, не могло надавати послуги щодо підготовки клопотання про витребування документів (25.02.2019р.), залучення третьої особи (25.02.2019р.) та всіх інших послуг, які були здійснені відповідачем до моменту підписання договору про надання правової допомоги.

Водночас, посилаючись на положення ч.1 ст. 124, п.16 ч.2 ст. 182 ГПК України позивач засвідчив, що в судовому засіданні 18.04.2019р. судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 20.05.2019р.

Під час підготовчого засідання судові витрати на професійну правничу допомогу у даній справі відповідачем не заявлялись та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в порядку теж не подавався. Таким чином, заявлені у клопотанні відповідача витрати на правову допомогу, на переконання позивача, не відповідають критерію реальності.

04.06.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення №8 від 04.06.2019р. на заперечення позивача щодо долучення документів в підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу, в котрих відповідач засвідчив, що в запереченнях від 03.06.2019р. вих. №74 щодо витрат на правову допомогу позивач акцентує увагу на даті реєстрації Адвокатського бюро "Олександра Терлецького" та стверджує те, що витрати на правову допомогу не можуть стосуватись тих процесуальних дій які були здійснені до державної реєстрації адвокатського бюро.

Однак, згідно ч. 3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Наданий на підтвердження витрат щодо правової допомоги Акт приймання-передачі наданих послуг від 20.05.2019р., банківська виписка про зарахування на рахунок Адвокатського бюро "Олександра Терлецького" суми коштів в розмірі 5 500,00 грн., рахунок на оплату послуг, свідчать про те, що сторони погодили поширити умови договору правової допомоги па ті відносини які існували до укладення цього договору.

Окрім того, відповідач звернув увагу суду на той факт, що адвокат Терлецький О.М. 13.09.2018р. склав кваліфікаційний іспит відповідно до ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та отримав 19.09.2018р. Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно ст. 10 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону. Під час стажування стажист на практиці застосовує свої вміння та навики у складанні процесуальних документів, бере участь в судових засіданнях, чим підтверджує свою кваліфікацію та одночасно надає правову допомогу, а отже всі дії вчинені протягом шести місяців з моменту складення кваліфікаційного іспиту до отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю є діями спрямованими на практичне застосування навичок надання правової допомоги особам.

З огляду на викладене, відповідач вважав заперечення, подані позивачем, необгрунтованими.

В судовому засіданні 04.06.2019р. за участі представників сторін на стадії судового розгляду справи по суті судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 18.06.2019р.

При цьому, ухвалою суду від 04.06.2019р. було повідомлено ТОВ "ВК Метал" про оголошення в судовому засіданні перерви до 18.06.2019р.

18.06.2019р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення вих.№84 від 18.06.2019р. з обгрунтовуючими пояснення документами, в котрих позивач засвідчив наступне:

10.04.2018р. від представника відповідача Ярослава Гладищука представнику ТОВ "Технологія базальту" надійшов електронний лист, в якому Гладищук Я. повідомляє представника позивача : "... ланцюг вже запущений в роботу. Виробнику ми надали погоджені креслення (в додатку- копії для ознайомлення)". В додатку до цього листа, містяться подетальне креслення ланцюга, кожний аркуш якого погоджено відповідачем.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що йому нічого не відомо стосовно подетального креслення ланцюга є безпідставним та спростовується вказаним листом, а також доданим до вказаного листа кресленням, на кожному аркуші якого міститься відтиск печатки та підпис відповідача.

Наведене підтверджується поясненням третьої особи від 20.03.2019р. №70,71,72/03 на 2 сторінці якого (абз.8) зазначається: "Твердження ТОВ "Технологія базальту" про невідповідність товару є безпідставним та необгрунтованим, оскільки TOB "ВК Метал" виготовило якісний товар, на підставі креслення, погодженого з ПП "Луцькпідшипниксервіс"...".

Стосовно часу простою через поломку ланцюга, позивач повідомив, що до матеріалів справи приєднано пояснення від 14.03.2019р. заступника директора з виробництва ОСОБА_2 в котрому, на підставі звітів виробництва підраховано час простою через вихід із ладу ланцюга, поставленого відповідачем. В даному поясненні помилково вказано рік 2019 замість 2018 року.

Згідно вказаного пояснення були перелічені основні проблеми, які виникли під час експлуатації основного ланцюга в камері волокноутворення в період роботи виробництва 28.07.2018-16.10.2018 року. Загальний простій через ланцюг склав 812 хв (13,5 год). За цей час підприємство понесло прямі фінансові втрати внаслідок виникнення простоїв через збій в роботі ланцюга на суму 90 882,11 грн., а також за час простою не було виготовлено продукції на суму понад 142 тис. грн. (по собівартості).

В електронному листі від 16.03.2019р. від представника відповідача Ярослава ОСОБА_3 до представника позивача вказується, що гарантія на ланцюг надається і при монтажі самостійно позивачем.

18.06.2019р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №10 від 11.06.2019р. про приєднання до матеріалів справи копій договору №004 про надання правової допомоги від 14.05.2019р. та додаткової угоди №1 від 14.05.2019р. до договору №004 про надання правової допомоги від 14.05.2019р.

В судовому засіданні 18.06.2019р. за участі представників сторін на стадії судового розгляду справи по суті судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 01.07.2019р. для надання можливості представнику відповідача ознайомитись із додатковими поясненнями позивача та додатками документів доданих до них, а також для надання можливості представнику відповідача надати письмові пояснення.

При цьому, судом було продовжено відповідачу строк до 25.06.2019р. для надання письмових пояснень з приводу додаткових доказів, наданих представником позивача.

Ухвалою суду від 18.06.2019р. було повідомлено ТОВ "ВК Метал" про оголошення в судовому засіданні перерви до 01.07.2019р.

25.06.2019р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення №17 від 25.06.2019р. щодо додаткових пояснень позивача від 18.06.2019р. вих.№84 з доказами в підтвердження надіслання вказаних заперечень на електронні адреси позивача та третьої особи, в котрих відповідач засвідчив, що в додаткових поясненнях від 18.06.2019р. вих.№84 позивач акцентував увагу на тому, що подетальні креслення виробу ланцюга були погоджені відповідачем.

Однак, відповідач вважає вказані додаткові пояснення позивача необгрунтованими та звернув увагу суду на наступні факти:

Позивач 18.06.2019р. долучає до матеріалів справи копії по детальних креслень без надання їх оригіналів в кількості 14 шт. підписані невідомою особою та з відтиском печатки схожим на відтиск печатки підприємства - відповідача. Зі сторони відповідача, не можна стверджувати про автентичність та оригінальність долучених до матеріалів справи копій креслень, так як позивачем не забезпечено фізичну наявність їх оригіналів.

При поданні позову позивач долучив до матеріалів справи звіт про виконання науково-дослідної роботи за договором від 10.10.2018р. №57, в основу якого покладено не підписані ніким подетальні креслення в кількості 10 шт. До вказаного Звіту не були додані креслення деталі S.00.19321, деталі S.01.00000 СК, Зірочки для ланцюга Z=10 Р150 R60, Зірочки для ланцюга Z=8 Р150 R60, які з`явились в матеріалах справи лише 18.06.2019р. На кресленнях деталей S.01.20000 СК, S.00.00.002, S.00.19318, S.00.19317, S.00.19316 вбачаються відмінності, а саме рукописні дописи на кресленнях які використовувались для формування Звіту. Зазначені всі вищевказані відмінності створюють обґрунтований сумнів у підставності, обґрунтованості та законності Звіту про виконання науково-дослідної роботи за договором від 10.10.2018р. №57.

Відтак, численні відмінності, неточності у кресленнях, неповна їх подача позивачем для формування Звіту, підтверджують той факт, що Звіт про виконання науково-дослідної роботи за договором від 10.10.2018р. №57 не може сприйматись як належний та допустимий доказ поганої якості поставленого відповідачем товару.

Поряд з тим, в додаткових поясненнях від 18.06.2019р. вих. №84 позивач акцентував увагу на тому, що починаючи з 25.08.2018 року у нього відбувалось 10 зупинок роботи камери волокноутворення тривалістю від 30 до 190 хв., із загальним простоєм 812 хв. (13,5 год.).

Однак, відповідач звернув увагу суду на той факт, що зазначені дані є суб`єктивними та не підтверджені документально, так як при виникненні відповідних зупинок, якщо позивач вважав їх спричиненими неналежною якістю ланцюга, він зобов`язаний був у відповідності до п. 5.4. договору поставки формувати відповідні претензії та надсилати їх з рекламаційним актом на адресу відповідача, чого позивачем не було вчинено жодного разу, що свідчить про не дотримання позивачем процедури проведення претензійно-рекламаційної роботи.

Стосовно твердження позивача про надання гарантії на ланцюг в разі його самостійного монтажу, відповідач засвідчив, що електронний лист датований 16.03.2018р., тоді як Договір поставки №0025/2018 підписаний 22.03.2018р., тобто після проведеного листування і в силу п. 11.3. договору вказане електронне листування із ОСОБА_4 не може розцінюватись як належний та допустимий доказ досягнення відповідних домовленостей, так як вони втратили свою юридичну силу.

При цьому, відповідач долучив до матеріалів справи платіжне доручення №441 від 17.05.2019р. на суму 5 500,00грн. з призначенням платежу: "за надання правової допомоги у справі №903/85/19 зг. Рах. №1 від 15.05.19р. без ПДВ" та акт №2 (додатковий) від 25.06.2019р. приймання-передачі наданих послуг згідно договору №004 від 14.05.2019р. про надання правової допомоги.

Присутня в судовому засіданні 01.07.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні 01.07.2019р. присутній представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

При цьому, представником сторони в ході обґрунтування заперечень на пред`явлений позов було заявлено усне клопотання про тлумачення господарським судом умов укладеного між Позивачем та Відповідачем в усній формі договору підряду щодо монтажу поставленого Обладнання в порядку ст. ст. 213, 637 ЦК України.

У визначений судом день та час третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-ТОВ "ВК Метал" уповноваженого представника в судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов не підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

16 березня 2018 року Приватним підприємством "Луцькпідшипниксервіс" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" було направлено комерційну пропозицію стосовно підтвердження можливості виконання замовлення товариства на виготовлення та постачання обладнання (ланцюг та зірочки для ланцюга) за наданими кресленнями і взірцями Замовника з наданням гарантійних зобов`язань строком на шість місяців при умові належного технічного обслуговування та монтажу кваліфікованими спеціалістами.

22 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" (Покупець) та Приватним підприємством "Луцькпідшипниксервіс" (Постачальник) було укладено договір поставки №0025/2018 згідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язався виготовити та передати у визначений термін у власність Покупцеві обладнання – Ланцюг і Зірочки, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

Додатками №№1, 2 від 22.03.2018р. до визначеного договору було встановлено зобов`язання Постачальника поставити Покупцю "Ланцюг S. 00.00.00" довжиною 32 м.п. за наданим взірцем Замовника та погодженим кресленням, а також "Зірочки для ланцюга Z8 P150 R60" в кількості 2 шт. за наданим кресленням Замовника та "Зірочки для ланцюга Z10 P150 R60" в кількості 6 шт. за наданим кресленням Замовника.

Здійснюючи дослідження правової природи укладеного між сторонами у справі договору, судом встановлено, що до договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року слід застосовувати положення §1 глави 54 Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року та вимог Закону Покупець, на підставі виставленого до оплати рахунку №2033 від 28.03.2018р., оплатив на користь Постачальника 03.04.2018 року 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1905, 06.04.2018 року 130 961,80 грн. згідно платіжного доручення №1931, 13.06.2018 року 180 961,80 грн., що також підтверджується наданою Позивачем банківською випискою за вказану дату. Загалом за товар було оплачено 361 923,60 грн.

В свою чергу Відповідач 15.06.2018 року згідно накладної №2400 поставив Позивачу Ланцюг S.00.00.00 в кількості 32 погонних метрів та зірочки для ланцюга Z8 P150 R60 в кількості 2 шт., а також зірочки для ланцюга Z10 P150 R60 в кількості 6 шт.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

На відповідність вказаним вище вимогам Закону, судом досліджено видаткову накладну №2400 від 15.06.2018 року, яка містить назву документа – видаткова накладна; дату і місце складання – 15.06.2018 в м. Луцьк; назву підприємства, від імені якого складено документ – Приватне підприємство "Луцькпідшипниксервіс"; зміст та обсяг господарської операції – передача товару ланцюга S.00.00.00, зірочки для ланцюга Z8 P150 R60 та зірочки для ланцюга Z10 P150 R60; одиницю виміру господарської операції - 32 погонних метрів, зірочки 2 шт., зірочки в кількості 6 шт. та суму господарської операції 361923,60 грн.; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення – комірник Коваль Ігор Володимирович від Постачальника та особистий підпис комірника, тобто всі дані, які дають змогу суду ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від Постачальника. Таким чином, Постачальник добросовісно виконав всі вимоги Закону щодо формування первинних господарських документів.

Тобто, загалом, відомості, зазначені у видатковій накладній, підтверджують факт зміни в структурі активів та зобов`язань саме відповідача – приватного підприємства "Луцькпідшипниксервіс".

Поряд з тим, судом встановлено, що надана Позивачем разом із позовною заявою видаткова накладна №2400 від 15.06.2018 року також містить дефект форми, а саме накладна не підписана Позивачем. В графі "Отримав(ла) за довіреністю…" відсутні відомості про відповідальних осіб від Покупця, які отримували товар згідно накладної. Суд знову ж звертає увагу на те, що на накладній наявний лише підпис уповноваженої особи та відтиск печатки Відповідача.

Суд першочергово прийшов до висновку, що відсутність документального підтвердження факту отримання відповідальними працівниками Позивача – покупця ТзОВ "Технологія Базальту", свідчить про юридичну відсутність в бухгалтерському обліку Позивача господарської операції із поставки товару. Під відсутністю документального підтвердження факту суд розуміє відсутність відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутність особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку суду, неможливість ідентифікації осіб, які причетні до господарської операції зі сторони Позивача, створює обґрунтовані сумніви в правомірності, законності та добросовісності дій Позивача.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи факт надання накладної Позивачем, зважаючи на суть спору щодо неналежної якості поставленого товару, тобто фактично Позивач, як Покупець, визнає, а Відповідач, як Постачальник, не заперечує, факту отримання товару згідно накладної, видаткова накладна №2400 від 15.06.2018 року, в силу положень ст. 75 ГПК України, приймається судом до уваги в якості належного, але недопустимого доказу, а саме як документ, який підтверджує факт руху товару від Відповідача.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що лише на стадії розгляду справи по суті, а саме в судовому засіданні 18.06.2019 року, Позивачем було надано для огляду два оригінали накладної №2400 від 15.06.2018 року один з яких підписаний зі сторони Позивача, а інший не підписаний. Також, позивачем 18.06.2019 року долучено до матеріалів справи вже підписаний примірник накладної №2400 від 15.06.2018 року

Суд засвідчує, у відповідності до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно частини 3 статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно частин 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд приходить до висновку, що з фактів наявності у Позивача двох примірників накладної №2400 від 15.06.2018 року, які протягом одного року з моменту поставки товару зберігаються у товариства, та відсутності підписів Позивача на одній із таких видаткових накладних №2400 від 15.06.2018, вбачаються ознаки зловживання Позивачем своїм правом.

Так як, не підписуючи документ про отримання товару з невідомих мотивів, враховуючи подальше використання Позивачем товару, Позивач штучно створює обставини для пред`явлення претензій Постачальнику щодо недоліків товару, докази (накладну) про отримання якого Позивач не бажає підписувати.

Поряд з тим, Позивач створює оманливу двояку ситуацію, в якій сам суд спочатку вводиться в оману, поставши перед вибором: 1) визнання факту поставки товару, чи 2) визнання відсутності факту поставки товару, що створює штучно сформовані Позивачем перепони для прийняття обґрунтованого рішення у справі.

Суд приймає як належний доказ підписану двома сторонами видаткову накладну №2400 від 15.06.2018 року, проте правова оцінка такого доказу та обставинам формується судом за результатами оцінки всіх наявних у справі доказів.

Поряд з тим, за результатами дослідження всіх інших документів, долучених до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Досліджуючи умови договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року, суд звертає увагу на пункти 1.1. та 1.2. угоди, в яких сторони визначили, що Постачальник зобов`язався виготовити та передати у визначений термін у власність Покупцеві обладнання – Ланцюг і Зірочки, згідно технічних характеристик Обладнання, що вказуються у погоджених Покупцем кресленнях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно додатку №1 до Договору Постачальник зобов`язався поставити "Ланцюг S.00.00.00" довжиною 32 м.п. та надав при цьому гарантію на обладнання на 6 місяців при умові належного технічного обслуговування та якісного виконаного монтажу.

Згідно додатку №2 до Договору Постачальник зобов`язався поставити "Зірочки для ланцюга Z8 P150 R60" в кількості 2 шт. та "Зірочки для ланцюга Z10 P150 R60" в кількості 6 шт.

Інших підписаних між двома сторонами документів, які б стосувались умов договору, сторонами не надано.

Суд звертає увагу на той факт, що Позивач в позовній заяві посилається на проведення електронної переписки з Відповідачем щодо погодження умов договору, виготовлення та поставки товару.

Проте, згідно п.11.3. підписаного сторонами Договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року після підписання цього договору всі попередні угоди, укладені між сторонами по предмету цього договору, а також протоколи про наміри та листування з питань, так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із сукупного аналізу п. 11.3 Договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року та ст.ст. 626, 629 ЦК України судом констатується, що всі переговори, які були проведені до укладення договору, в тому числі електронне листування, якщо вони не знайшли відображення в умовах укладеного та підписаного сторонами договору, втратили юридичну силу, а отже не можуть братись до уваги при вирішенні правовідносин, які виникли після підписання договору.

Із вище вказаного, суд в черговий раз констатує про ще один дефект – дефект господарського договору та проведених до моменту укладення договору домовленостей.

Так, судом досліджено та встановлено, що 05.01.2018 року від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 шляхом надсилання електронного листа було подано запит на отримання цінової пропозиції та термінів виготовлення ланцюга та зірочок із доданими кресленнями №№1, 2, 3.

Дослідивши додані креслення, суд констатує, що частина конструкторських написів на кресленнях та технічних характеристиках здійснена ймовірно італійською мовою, частково дублювання написів ймовірно проведено вірно українською мовою. Повного перекладу на державну мову всіх характеристик замовленого Обладнання Позивачем не надано.

Поряд з тим, суд звертає увагу на креслення Обладнання, надані Позивачем до технічного завдання на виконання науково-технічної послуги "Дослідження та аналіз конструкторсько-технічної документації виробу "Ланцюг S.00.00.00". Креслення, долучені до вказаного документа, повністю викладені українською мовою, є зрозумілими.

Здійснюючи співставлення креслень, які надавались Позивачем Відповідачу до укладення договору, та тих креслень, які були використані при підготовці науково-дослідної роботи, замовленої Позивачем, суд констатує про їх змістовну невідповідність одне одному. Так, креслення, надані до укладення договору, виконані на трьох аркушах та містять зображення готового Обладнання. В той час, коли креслення, надані для проведення науково-дослідної роботи, виконані на 10 аркушах та містять подетальний опис складових частин Обладнання.

Позивачем на стадії пред`явлення позову не надано доказів погодження з Відповідачем подетального опису складових частин замовленого Обладнання до укладення договору та після його укладення.

На думку суду, подетальний опис складових частин замовленого Обладнання отримав своє документальне закріплення лише 10.10.2018 року в документах, складених між Позивачем та Луцьким національним технічним університетом.

Поряд з тим, лише на стадії розгляду справи по суті, а саме в судовому засіданні 18.06.2019 року, Позивачем було долучено до матеріалів справи копії подетальних креслень на 14 аркушах із зображенням відтиску печатки Відповідача, підписом невідомої особи та написом "Погоджено". Оригіналів таких документів позивач суду не надав.

Поряд з тим, Позивач стверджує, що креслення були надіслані працівником відповідача – Ярославом Гладищуком 10.04.2018 року електронним листом на електронну адресу працівника Позивача – ОСОБА_7 .

Долучення таких подетальних креслень на стадії розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.06.2019 року, Позивач аргументує тим, що тільки віднедавна товариством був виявлений такий електронний лист.

Суд констатує, що на наданих 18.06.2019 року Позивачем копіях відсутні будь-які написи про погодження таких креслень зі сторони Позивача.

Також Позивачем не надано документального підтвердження акцепту – прийняття пропозиції щодо погодження таких подетальних креслень, а також не надано документальних доказів заперечень щодо їх змісту. Із цього слідує висновок, про бездіяльність Позивача чи його відповідальних працівників в частині погодження подетальних креслень.

Суд акцентує увагу на ті твердження Позивача, що тільки віднедавна був виявлений такий електронний лист з погодженими зі сторони Відповідача подетальними кресленнями, що наводить до висновку про те, що на момент виготовлення ланцюга, сторонами в силу п.1.2. Договору поставки не було погоджено належним чином істотні умови, технічні та фізичні характеристики замовленого Обладнання.

За таких обставин судом беруться до уваги при вирішенні даного спору тільки ті документи, які є підписані обома сторонами 22.03.2018 року та після цієї дати.

При цьому судом не приймається до уваги електронна переписка між Позивачем та Відповідачем, здійснена до укладення Договору поставки, зокрема, з наступного: 1) згідно п. 11.3. підписаного сторонами Договору поставки №0025/2018 вона втратила юридичну силу; 2) технічні відомості та вимоги до обладнання різняться з технічними відомостями, наданими для проведення науково-дослідної роботи. Вказані факти створюють обґрунтований сумнів в достовірності, обґрунтованості та належності долучених доказів.

Поряд з тим, за результатами дослідження умов укладеного між Позивачем та Відповідачем договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року, судом встановлено, що п. 1.4. Договору сторонами погоджено, що Постачальник залишає за собою право залучити третіх осіб для виконання зобов`язань взятих на себе за цим Договором.

Керуючись вказаним пунктом договору, Відповідачем, з метою виконання взятих на себе згідно угоди поставки від 22.03.2018 року зобов`язань, було залучено третю особу – Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Метал", у зв`язку з чим з яким було укладено договір поставки №17 від 22.03.2018 року.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2019 року за клопотанням ПП "Луцькпідшипниксервіс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК Метал".

На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ "ВК Метал" було виготовлено Ланцюг і Зірочки з якісних матеріалів (металів), що підтверджується наданими товариством в процесі розгляду справи видатковими накладними на придбання металопрокату та сертифікатами якості поставленого металопрокату.

Умовами укладеного між Позивачем та Відповідачем договору поставки №0025/18 від 22.03.2018р. не передбачено окремих вимог щодо фізичних чи хімічних характеристик металопрокату, який слід було використовувати при виготовленні замовленого товару, а отже судом не може оцінюватись якість поставленого Відповідачем товару у відповідності до умов договору, які не визначені сторонами, а лише стверджується Позивачем як такі, що були погоджені.

В подальшому, як становлено судом та визнано сторонами, між Позивачем та Відповідачем було досягнуто усної згоди щодо здійснення монтажу (встановлення) ланцюга на виробниче обладнання Позивача силами Відповідача. В подальшому Позивач був змушений відмовитись від таких послуг та здійснювати монтаж самостійно.

Досліджуючи умови договору, суд звертає увагу на п. 5.6. угоди від 22.03.2018р. згідно якого претензії Покупця по якості товару не підлягають задоволенню в разі порушення Покупцем порядку проведення налагодження роботи товару, правил експлуатації товару, правил зберігання товару, у випадку самостійного розбирання будь-яких вузлів і агрегатів в товарі, без попереднього погодження з Постачальником або внесення змін в конструкцію товару, в інших випадках неналежного використання товару Покупцем.

Поряд з тим, згідно п. 6.7. Договору в разі порушення Покупцем умов експлуатації або вимог проведення монтажних робіт гарантія на товар не надається.

Також, пунктом 5.4. Договору визначено, що в разі виявлення покупцем прихованих недоліків товару, останній вправі пред`явити Постачальнику претензії в строки, передбачені законодавством України. Разом з претензією Покупець зобов`язаний надати рекламаційний акт.

Досліджуючи повідомлення Позивача про виявлені недоліки (дефекти) від 27.08.2018 №206, вручене цього ж дня Відповідачу, судом встановлено, що зазначене повідомлення не відповідає вимогам укладеного договору, оскільки зазначений документ мав бути складений у формі претензії, а також у зв`язку з тим, що позивач був зобов`язаний додати до повідомлення рекламаційний акт, а не здійснювати запрошення для його складання чи складання дефектного акту представника Постачальника.

Із вказаного слідує, що Позивач відступив від вимог Договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018р. щодо порядку та форми пред`явлення претензії. Суд констатує, що в подальшому при численній переписці Позивач не вчинив жодних дій щодо виправлення вказаного недоліку.

Поряд з тим судом встановлено, що на повідомлення Позивача спеціаліст Відповідача прибув до Позивача та відмовився складати дефектний акт.

При цьому суд приймає до уваги п. 5.4. Договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018р., яким, зокрема, обов`язок складання рекламаційного акту покладено на Покупця тобто Позивача, поряд з тим умовами договору не визначено обов`язку Постачальника – Відповідача підписувати такий акт.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рекламаційний акт згідно визначених умов договору є одностороннім документом, обов`язок формування якого покладений на Покупця та повинен містити перелік рекламацій, детальний опис усіх виявлених дефектів, в т.ч. не обмежуючись фотографії, відеозаписи та інші допустимі та належні докази несправностей (невідповідностей) товару. Надсилання Позивачем такого рекламаційного акту Відповідачу, на думку суду, є достатньою правовою підставою для виникнення прав та зобов`язань у Відповідача щодо його розгляду та вчинення належних та допустимих дій, спрямованих на розгляд та усунення несправностей.

Всупереч вказаному, рекламаційний акт не був складений та не був надісланий Позивачем Відповідачу.

Аналізуючи викладені обставини, суд звертає увагу на наступну норму права, а саме ч. 2 ст. 638 ЦК України згідно якої договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зі змісту ст.ст. 637 та 213 ЦК України суд вправі розтлумачити умови договору який укладений між сторонами.

В процесі розгляду справи по суті представником (адвокатом) Відповідача в судовому засіданні було заявлено усне клопотання про тлумачення умов укладеного між Позивачем та Відповідачем в усній формі договору підряду щодо монтажу поставленого Обладнання.

Суд засвідчує, що в тлумаченні умов договору береться до уваги правова позиція Великої палати Верховного суду у справі №301/2178/13-к (постанова від 05 грудня 2018 року) відповідно до якої тлумачення правових норм не може здійснюватись ізольовано від наслідків, які воно спричинить, та їх відповідності закріпленим у законодавчих нормах моральним засадам суспільства. Адже право не є "річчю в собі", а має бути чутливим до соціального контексту, в якому існує. На цьому акцентував увагу Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2014 року №15-рп/2004 згідно якого одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим його культурним рівнем.

Також, суд звертає увагу на Узагальнення судової практики від 10.01.2017 року Верховного Суду України "Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"".

Згідно розділу 2 вказаного узагальнення Верховний Суд України засвідчив, що суди рідко звертають увагу на те, що як у ст.213 ЦК, так і в п. 4 ППВСУ №9 йдеться про те, що правочин тлумачиться судом лише при наявності спору, а не сам по собі.

Так, при тлумаченні правочину судом засвідчується наявність між Позивачем та Відповідачем спору щодо настання гарантійного випадку та настання відповідальності за недодержання гарантійних зобов`язань за договором поставки, що зумовлює застосування судом за заявою представника Відповідача ст.ст. 637 та 213 ЦК України.

При тлумаченні правочину судом приймається до уваги те, що Відповідач на виконання п. 5.6. та п. 6.7. договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року, з метою взяття на себе відповідальності та гарантійних зобов`язань по договору, висловив оферту-пропозицію укласти договір підряду на монтаж поставленого товару. Позивач акцептував висловлену пропозицію надавши доступ працівникам Відповідача до виробничого обладнання для монтажу поставленого ланцюга та зірочок.

Зі змісту позовної заяви, позиції Позивача та електронного листа працівника відповідача – Ярослава Гладищука на електронну адресу працівника Позивача – Михайла Скуби, датованого 16.03.2018, копію якого надано Позивачем 18.06.2019 року до матеріалів справи, вбачається, що оплата за послуги (монтажні роботи) мала проводитись погодинно. В подальшому Позивач відмовився від продовження надання послуг зі сторони Відповідача з тих мотивів, що, на його думку, встановлення поводилось повільно та неякісно.

Суд звертає увагу, що у зв`язку із відсутністю будь-якого документального закріплення характеру послуг, їх об`єму, тривалості та вартості монтажу поставленого товару, суд не вправі керуватись припущеннями чи обставинами які сторонами не визнаються, а отже суд не може оцінити якість чи відсутність такої якості щодо наданих послуг.

Суд приймає до уваги той факт, який визнається сторонами, а саме факт припинення надання послуг щодо монтажу поставленого ланцюга та зірочок у зв`язку із відмовою Позивача від таких послуг.

Визнаний сторонами факт досягнення домовленостей щодо укладення договору підряду (монтажу обладнання) та визнаний факт відмови Позивача від монтажу ланцюга та зірочок силами Відповідача беззаперечно зумовлює настання наслідків, описаних в пунктах 5.6. та 6.7. договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року, а саме припинення будь-яких гарантійних зобов`язань.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 615 ЦК України в разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частина 3 статті 615 ЦК України встановлює, що внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Поряд з тим, суд звертає увагу на ст. 7 ЦК України згідно якої цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Зазначену норму права слід також застосувати до тих - не закріплених документально правовідносин підряду та визначеної умовами договору поставки – гарантії.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №753/22010/14-ц Велика Палата Верховного Суду засвідчила, що під час нового розгляду справи суд повинен виконати вимоги процесуального закону, врахувати викладені у постанові висновки суду касаційної інстанції, на підставі належних і допустимих доказів встановити фактичні обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та впливають на права й інтереси учасників спору, зокрема, встановити згідно з визначеними правилами тлумачення договорів, враховуючи звичаї ділового обороту, попередню та наступну поведінку сторін договору купівлі-продажу квартири, їх майнові інтереси, права й обов`язки, дійсний зміст, природу та мету цього договору, валюту зобов`язання його сторін, особливості проведених розрахунків між ними, а також надати належну оцінку наданим учасниками спору доказам, їх аргументам і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Суд засвідчує, що усталеним в господарських правовідносинах є правило поведінки в яких особа, яка надає послуги чи продає товар відповідає, в тому числі і матеріально, і морально, за результат наданих нею послуг чи проданий товар. Усталеним є також правило, яке засвідчує, що у випадку самостійного втручання покупця в цілісність придбаного товару, внесення в конструкцію товару змін чи самостійний монтаж чи ремонт товару, то такі дії тягнуть за собою припинення будь-яких гарантій на товар, строк його служби, якісні чи кількісні характеристики товару.

Суд при цьому також засвідчує, що застосування звичаю до даних правовідносин зумовлене саме відсутністю письмового договору підряду щодо надання послуг з монтажу придбаного ланцюга та зірочок, але наявністю визнаного сторонами факту існування акцептованих домовленостей.

На підтвердження висновку суду останнім звертається увага на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №727/8980/15 від 28.11.2018р. в котрій Верховний Суд засвідчує, що відсутність реєстрації договору не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу. Таким чином, Верховний Суд констатував, що відсутність обов`язкових елементів договору не є підставою вважати, що такий договір є неукладеним і що він не породжує правових наслідків. В даній правовій позиції Верховний Суд аналізує в черговий раз звичаї ділового обороту у таких правовідносинах.

Поряд з тим, відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

Згідно приписів статті 22 ЦК України збитки визначені як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому суд констатує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Досліджуючи передані на розгляд суду правовідносини, суд засвідчує, що Позивачем не доведено повного складу правопорушення, вчиненого Відповідачем.

Не доведеною Позивачем є протиправна поведінка Відповідача, так як судом вбачається протилежне – вчинення Відповідачем всіх дій щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань, проте неприйняття таких дій зі сторони Позивача. Зазначене зумовлює відсутність вини Відповідача у настанні негативних наслідків для Позивача.

Відповідно до статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вирішенні даного спору суд звертає увагу на практику розгляду аналогічних справ, зокрема на висновки, здійснені вищою судовою інстанцією у справі №908/329/18 (постанова від 29.01.2019 року).

Так, касаційний суд констатував, що за відсутності документального підтвердження факту монтажу обладнання силами відповідача, в діях останнього відсутня вина, як обов`язкова складова відповідальності.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення").

У відповідності до положень статті 238 ГПК України рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Зважаючи на викладене, суд звертає увагу на наступні факти та обставини.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору №57 від 10.10.2018 року про надання науково-технічної послуги "Дослідження та аналіз конструкторсько-технічної документації виробу "Ланцюг S.00.00.00", технічне завдання в додатку №1 до вказаного договору та звіт про надання науково-дослідної роботи за договором №57 від 10.10.2018 року. Визначений договір, як встановлено судом, було укладено між ТОВ "Технологія Базальту" (Замовник) та Луцьким національним технічним університетом (Виконавець).

Згідно п. 1.1. договору №57 від 10.10.2018 року Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання дослідити та проаналізувати на основі конструкторсько-технічної документації та наданих замовником деталей можливі причини втрати працездатності виробу Ланцюг S.00.00.00.

Згідно технічного завдання визначено наступний перелік робіт, які мав провести Виконавець. До вказано переліку включено три дослідження та один висновок, а саме: 1) дослідження та аналіз конструкторсько-технічної документації виробу "Ланцюг S.00.00.00"; 2) дослідження фізико-механічних характеристик деталей виробу "Ланцюг S.00.00.00"; 3) проведення порівняльного аналізу фізико-механічних характеристик виробу "Ланцюг S.00.00.00"; 4) оформлення заключного звіту про можливі причини втрати працездатності виробу "Ланцюг S.00.00.00" та варіанти їх усунення.

Згідно резолютивної частини наданого висновку Замовник (Позивач) вважає, що виявлені відмінності в конструкторській документації та деталях, виготовлених на основі цієї документації, в використаних матеріалах та їх термообробці негативно впливають на працездатність та довговічність ланцюга, що призводить до простоїв технологічного обладнання, необхідності частого ремонту і , відповідно, понесення фінансових втрат ТОВ "Технологія Базальту". Встановлено, що ремонт і подальша експлуатація виробу "Ланцюг S.00.00.00" на ТОВ "Технологія Базальту" є економічно недоцільною.

Здійснюючи системний аналіз умов укладеного договору №57 від 10.10.2018 року, технічного завдання та висновку, суд засвідчує про наявність дисонансу в поставлених перед Виконавцем завданнях, здійснених Виконавцем висновках, вихід за межі поставлених Замовником-позивачем завдань та відповідності всього вказаного нормам чинного законодавства.

Так, перед Виконавцем поставлено завдання здійснити дослідження документації, фізико-механічних характеристик та порівняльний аналіз перших двох.

Натомість, Виконавець дослідницької роботи в резолютивній частині свого висновку стверджує про простої обладнання, фінансові втрати та економічну доцільність.

Вказаний дисонанс в жодному разі не може сприйматись судом як обґрунтований доказ тих чи інших обставин.

Поряд з тим, суд звертає увагу на тому, що при проведенні дослідження використовувалась технічна документація, яка не була підписана та затверджена сторонами, а в силу п.11.3. підписаного сторонами Договору поставки №0025/2018 від 22.03.2018 року сторони визнали втрату юридичної сили будь-якими документами та листуваннями, які були здійснені до укладення договору поставки.

Суд повторно звертає увагу на той факт, що креслення, які надавались Позивачем Відповідачу до укладення договору, та ті креслення, які були використані при підготовці науково-дослідної роботи, замовленої Позивачем, містять явну змістовну невідповідність одні одному.

Також суд, повторно звертає увагу на той факт, що 18.06.2019 року Позивачем долучені до матеріалів судової справи подетальні креслення в кількості 14 шт., які, на думку Позивача, є погодженими. Проте, такі твердження Позивача спростовуються його ж аргументацією правомірності пропуску строків для долучення таких копій документів до матеріалів справи. Віднедавна виявлений електронний лист з погодженими зі сторони Відповідача подетальними кресленнями не є доказом погодження самим Позивачем таких креслень до моменту виготовлення ланцюга. Зазначена неузгодженість у твердженнях Позивача зумовлює обґрунтовані сумніви в тому, що подетальні креслення в кількості 14 шт. які долучені до матеріалів справи 18.06.2019 року є належим та допустимим доказом у справі.

Поряд з тим, суд приймає до уваги заперечення представника Відповідача, надані 25.06.2019 року до матеріалів справи, в яких представник стверджує про наявність цілого ряду кількісних та змістовних відмінностей, дописів на кресленнях, що надавались Позивачем для формування звіту про виконання науково-дослідної роботи за договором від 10.10.2018 року №57 в порівнянні із кресленнями, долученими Позивачем 18.06.2019 року до матеріалів справи.

В даній ситуації вбачається три різних варіанти креслень ланцюга, які надані Позивачем до матеріалів справи і щодо яких суд з об`єктивних причин не в змозі констатувати доцільність використання хоч одного з них як належний і допустимий доказ.

Надаючи правову оцінку звіту про виконання науково-дослідної роботи за договором від 10.10.2018 року №57, суд звертає увагу на положення статті 98 ГПК України згідно яких, висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Частиною статті 10 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до пункту 4 "Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №3505/5 від 12.12.2011 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України №1659/5 від 07.09.2015 року) судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №301/5 від 03.03.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №249/26694 від 04.03.2015 року.

В даному випадку, аналізуючи наданий Позивачем звіт, суд засвідчує на відсутності правових підстав для визнання такого звіту в якості висновка експерта, зокрема, у зв`язку із його невідповідністю вимогам Закону, а отже, на думку суду, визначений акт є неналежним та недопустимим доказом в рамках даної справи.

Недотримання вимог закону щодо порядку призначення та проведення судової експертизи унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03 липня 2018 року по справі №922/484/17.

На стадії підготовчого судового засідання судом з`ясовано думку сторін про доцільність призначення судових експертиз, на що сторони у справі відмовились від такого, а отже суд досліджує ті докази, які є наявні в матеріалах справи.

За результатами оцінки всіх доказів по даній справі, суд приходить до висновку, що докази, надані Позивачем у справі, не підтверджують наявності протиправної поведінки та вини відповідача.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд з тим, суд звертає увагу на положення статті 678 ЦК України частиною 2 котрої визначено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Зазначеною статтею норми права Позивач обґрунтовує свої майнові вимоги до Відповідача.

Аналізуючи положення визначеної статті Кодексу, суд приходить до правового висновку щодо нерозривного дуалізму правомочностей, які виражаються в праві Покупця на відмову від договору та праві Покупця на вимогу щодо повернення сплачених за неякісний товар коштів. Суд розцінює вказані правомочності, як пов`язані між собою обставини які не можуть існувати окремо одна від одної, так як забезпечують баланс прав сторін.

Відмова Покупця від договору передбачає повернення всього отриманого згідно договору, в тому числі повернення неякісного товару у власність Продавця, внаслідок чого у Покупця відразу виникає право вимоги щодо повернення у свою власність коштів сплачених за такий товар.

Вибіркове використання Покупцем свого права, а зокрема права на повернення коштів без повернення неякісного товару порушує справедливий баланс прав сторін на володіння майном. В зазначеному випадку, що розглядається судом у випадку задоволення вимоги щодо повернення коштів, Покупець залишає за собою у власності неякісний товар, який вправі, в тому числі і використовувати в подальшому, та одночасно отримує в повернення кошти. За результатами такого Продавець залишається без реалізованого (поставленого) товару та без відповідних коштів (вартості товару). В такій ситуації суд вбачає зловживання Покупцем своїм правом, яке в силу частин 2 та 3 статті 13 ЦК України не підлягає судовому захисту.

Зазначене безумовно кореспондується із пунктом 2 частини 2 статті 678 ЦК України згідно якої неякісний товар може бути замінений на якісний, тобто, в такому випадку відбувається справедливий обмін речами, що не порушує балансу прав сторін.

Досліджуючи всі додані до матеріалів справи докази, суд не знаходить підтвердження факту повернення Позивачем неякісного товару Відповідачу, а отже зазначене виключає право Позивача вимагати від Відповідача сплати коштів згідно п.1 ч. 2 ст. 678 ЦК України.

Поряд з тим, вдаючись до більш глибшого аналізу положень п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України, судом звертається увага на практику застосування вказаної норми права Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №922/484/17, за результатами повторного перегляду справи в апеляційній інстанції, суд звернув увагу на факт відсутності підтвердження неодноразовості викликів (повідомлень) постачальника про виявлені несправності, відсутності акту дефектації, який є обов`язковим згідно умов договору, що виключило можливість застосування правових наслідків визначених в пункті 1 частини 2 статті 678 ЦК України.

Як встановлено судом, в даному випадку в матеріалах справи наявне лише одне документально підтверджене повідомлення про виявлені недоліки за вих. №206 від 27.08.2018 року, правову оцінку якому надано вище. Після вказаного повідомлення від Позивача було відразу надіслано вимогу про повернення коштів за вих.239 від 25.09.2018 року та повторну вимогу вих. №265 від 01.11.2018 року.

Зазначене одне документально підтверджене повідомлення про виявлені недоліки, на думку суду, не виступає належним підтвердженням факту неодноразового виявлення недоліків.

В диспозиції частини 2 статті 678 ЦК України передбачено ряд варіантів подій при настанні яких можливе застосування санкцій визначених в п.1 ч.2 ст.678 ЦКУ. До таких належить та відповідно спростовується: 1) виявлення недоліків, які не можна усунути, 2) виявлення недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами, 3) виявлення недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними затратами часу, 4) виявлення недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення.

В даному випадку із пояснень Позивача вбачається, що він особисто здійснював заміну шплінтів після чого продовжував використовувати придбаний ланцюг, що виключає наявність наслідків як не можна було усунути.

Виявлення недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу не підтверджено, так як згідно наданої Позивачем видаткової накладної №169 від 21.09.18 Позивач придбав шплінти DIN94 A2 4*40 в кількості 100 шт. по ціні 2,97 грн. за 1 шт.. Згідно додаткових пояснень Позивача від 18.06.2019 було замінено 23 шплінта, що не сприймається судом як непропорційні матеріальні витрати. Поряд з тим, суд не сприймає в якості належного доказу перелік кількості зупинок камери волокноутворення, наведений у додаткових поясненнях Позивача від 18.06.2019 року, так як такі можуть бути підтверджені лише рекламаційними актами вчасно надісланими (з доказами надсилання) в адресу Відповідача. Зазначене стосується і виявлення недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд констатує, що сторонами у правовідносинах, які передані на розгляд суду, вжито ряд дій та бездіяльності, які зумовлюють висновки щодо безпідставності поданого позову.

Так, позивачем в супереч вимогам закону, вимогам укладених письмових та усних договорів вжито дій та бездіяльності, які свідчать про: системне відступлення Позивачем від умов укладених договорів; односторонню відмову від укладених договорів, зокрема договору підряду; зловживання своїм правом, зокрема, відсутність підпису на накладній, непред`явлення рекламаційних актів, неповернення неякісного товару Відповідачу; самостійне та самовільне неодноразове втручання в придбане обладнання.

Натомість, Відповідач на виконання взятих на себе зобов`язань по договору поставки висловлював пропозиції щодо укладення відповідних договорів для прийняття на себе відповідальності згідно гарантійних зобов`язань, у встановлені договором строки направляв своїх представників для врегулювання спірних ситуацій та виправлення недоліків, а отже вживав всіх належних, допустимих та правомірних дій сторони у правовідносинах, визначених чинним законодавством та укладеними договорами.

Згідно оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків", зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина.

Аналізуючи дії Відповідача у даних правовідносинах суд не вбачає в таких діях порушення взятих на себе Відповідачем зобов`язань та вини Відповідача.

Зважаючи на відсутність обов`язкового складу правопорушення, співставляючи всі допустимі та недопустимі докази наявні в матеріалах справи, їх дефекти, аналізуючи поведінку сторін у спірних правовідносинах, своєчасність вчинення чи невчинення сторонами спору тих чи інших обов`язкових дій, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову та недоведеність вини Відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладається на позивача.

Враховуючи, прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту".

Крім того, згідно ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У клопотанні від 20.05.2019р. №1 відповідач просить суд вирішити питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених ним згідно рахунку, акту приймання-передачі наданих послуг та платіжного доручення в загальному розмірі 5 500грн.

Так, представником відповідача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №004 від 14.05.2019, оригінал платіжного доручення №441 від 17.05.2019, акт приймання передачі наданих послуг від 20.05.2019 та акт приймання передачі наданих послуг №2 (додатковий) від 25.06.2019 року. Сторонами оцінено та Відповідачем сплачено за надані послуги суму 5500,00 грн.

Судом встановлено, що 14.05.2019 року між Адвокатським бюро "Олександра Терлецького" та ПП "Луцькпідшипниксервіс" було укладено договір №004 про надання правової допомоги з додатковою угодою № 1 від 14.05.2019р. до нього, згідно умов котрих сторони погодили встановити розмір гонорару Адвокатського бюро в сумі 5 500,00грн. за участь в судових засіданнях, підготовку та подання необхідних процесуальних документів в першій судовій інстанції у справі №903/85/19. При цьому погодинна оплата становить 130 грн. за годину роботи. Платіж здійснюється клієнтом із цільовим призначенням "За надання правової допомоги у справі №903/85/19". Сторони погодили, у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України, встановити, що з об`єктивних причин, враховуючи реальні дії адвоката Терлецького О.М. до отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та реєстрацію адвокатського бюро, Терлецьким О.М. як стажистом адвоката надавалась реальна правова допомога в судовій справі №903/85/19, а тому у мови цього договору слід застосовувати до відносин між сторонами цього договору, які виникли до укладення цього договору.

Згідно актів приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги №004 від 14.05.2019р. від 20.05.2019р. б/н та №2 (додатковий) від 25.06.2019р. адвокатським бюро було виконано, а ПП "Луцькпідшипниксервіс" прийнято послуг на суму 5 500,00грн.

Крім того, згідно рахунку на оплату №1 від 15.05.2019р. загальна вартість наданих послуг з надання правової допомоги відповідачу у справі №903/85/19 складає 5 500,00грн.

Як вбачається з платіжного доручення №441 від 17.05.2019р. на суму 5 500грн. з призначенням платежу "за надання правової допомоги у справі №903/85/19 зг.рах. №1 від 15.05.19р. без ПДВ" ПП "Луцькпідшипниксервіс" перерахувало на рахунок Адвокатського бюро "Олександра Терлецького" кошти в сумі 5 500грн.

Згідно ордеру серії ВЛ№000,064803 адвокат Терлецький Олександр Миколайович (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №1135 від 10.05.2019р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському бюро "Олександра Терлецького".

Представник Позивача заперечував щодо підставності таких витрат на правову допомогу з тих причин, що статус адвоката представник Терлецький О.М. здобув тільки 10.05.2019, а Адвокатське бюро "Олександра Терлецького" зареєстроване в ЄДР 13.05.2019 року. Зазначене приймається до уваги судом, проте суд звертає увагу на акт приймання передачі наданих послуг №2 (додатковий) від 25.06.2019 року в якому сторони договору про надання правової допомоги в період з 20.05.2019 по 25.06.2019 підтвердили факт надання послуг з правової допомоги адвокатом в кількості 27 робочих годин, що зважаючи на об`єктивні обставини пов`язані із долученням Позивачем все нових документів до матеріалів справи та потребу їх вивчення та співставлення із попередніми документами, є виправданою витратою часу.

З огляду на вказане, зважаючи на правову можливість сторін договору поширити умови договору на правовідносини, що існували до укладення такого договору, що визначено ст.631 ЦК України, а також фактичну участь адвоката – представника Відповідача у всіх попередніх судових засіданнях, хоч і в статусі виконуючого обов`язки виконавчого органу чи просто вільним слухачем по справі, суд не вправі заперечувати реальність наданих послуг щодо правової допомоги визначених актом приймання - передачі наданих послуг від 20.05.2019.

З огляду на вказане, підставність застосування норми матеріального права, а саме ч.3 ст.631 ЦК України є виправданою та підтверджено фактичними обставинами справи, а отже і сума заявлених до стягнення з Позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5500,00 грн. на думку суду є співмірною із затраченим представником Відповідача часом на правовий супровід справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Із сукупного аналізу ч.2 та ч.3 ст. 124 ГПК України суд приходить до висновку, що відмова суду у відшкодуванні судових витрат в разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, є правом, а не обов`язком суду, і застосування такого права залежить від доведення стороною фактичної суми судових витрат. На переконання суду Відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на правову допомогу, які в кінцевому результаті підлягають стягненню з Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія Базальту" (Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ 39973685) на користь Приватного підприємства "Луцькпідшипниксервіс" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Набережна, будинок 10, офіс 157, код ЄДРПОУ 30391862) 5 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 05.07.2019р.

Суддя В. А. Войціховський