Рішення № 82828192, 14.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2019р. Справа №910/4837/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул.В.Сухомлинського, буд.76, код ЄДРПОУ 30487219)

до відповідача: Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305)

про стягнення 42149,18 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 42149,18 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на розірвання договору №312056 від 19.07.2012р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та наявність підстав для повернення відповідачем на користь позивача надлишково сплачених згідно з вказаним правочином коштів як безпідставно набутих Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Нормативно позов обґрунтовано приписами ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2019р. вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4837/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, відповідач про відкриття провадження у справі №910/4837/19 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8561200754175.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Одночасно, розглядувані позовні вимоги заявлені до Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на теперішній час найменування відповідача зареєстровано як Акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Акціонерне товариство – це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч.1 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства»).

За змістом абз.1, 2 ч.4 ст.3 вказаного нормативно-правового акту повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства. Акціонерне товариство самостійно визначає необхідність зазначати у своєму найменуванні його тип, передбачений статтею 5 цього Закону.

В силу норм абз.1 ч.1, абз.3 ч.2 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

За таких обставин, при ухваленні цього рішення, суд приймає до уваги, що на теперішній час відповідач має наступне найменування – Акціонерне товариство «Київенерго».

Окрім того, виходячи зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач 15.04.2019р. змінив місцезнаходження та зареєстрований за адресою: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34. Попереднє місцезнаходження відповідача було наступним: 04050, м.Київ, вул.Мельникова буд.31.

Згідно з описом вкладення у цінний лист №4910108472538, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» з додатками була надіслана відповідачу 08.04.2019р. за наступною адресою: 04050, м.Київ, вул.Мельникова буд.31.

За змістом відомостей, які наявні на офіційному веб-порталі Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», поштове відправлення за №4910108472538 було вручено представнику відповідача за довіреністю 11.04.2019р., що зумовило висновок суду про належне виконання позивачем вимог п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України відносно направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками.

Разом з тим, судом враховано, що відповідачем отримано ухвалу суду від 26.04.2019р. про відкриття провадження у справі №910/4837/19 за адресою місцезнаходження у місті Кураховому. Будь-яких заперечень щодо отримання кореспонденції позивача у зв`язку зі зміною місцезнаходження Акціонерного товариства «Київенерго» до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу норм ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як свідчать матеріали справи, 19.07.2012р. між позивачем (абонент) та відповідачем (енергопостачальна організація) був підписаний договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №312056, за змістом п.1.1 якого предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

За приписами розділу 2 укладеного сторонами правочину енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 24.09.2012р. Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; передбачених п.6.4.1 договору; ліквідації сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.8.1, 8.2, 8.4 договору №312056 від 19.07.2012р.).

Факт перебування позивача та відповідача у договірних відносинах після 24.09.2012р. не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, 27.04.2018р. у зв`язку з припиненням дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго» відповідно до рішення Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581, керуючись ст.652 Цивільного кодексу України, сторони уклали додаткову угоду про розірвання з 30.04.2018р. договору №312056 від 19.07.2012р.

Вказана додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств, внаслідок чого є такою, що набрала чинності (п.2 додаткової угоди б/н від 27.04.2018р.).

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

За приписами п.п.1, 2, 5 додатку №4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» до договору №312056 від 19.07.2012р. розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахування сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районі теплозбуту №1, зокрема, акт виконаних робіт.

На виконання умов договору №312056 від 19.07.2012р. абонентом перераховано енергопостачальній організації передплату у розмірі 145000 грн, що підтверджується довідкою №Д4-В3/62/92 від 20.02.2019р. Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з реєстром платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет».

При цьому, за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року відповідачем поставлено за договором №312056 від 19.07.2012р. теплову енергію на загальну суму 102850,82 грн, про що свідчать наступні акти приймання-передавання товарної продукції №12/2017-312056 від 31.12.2017р. на суму 15064,18 грн (грудень 2017 року), №1/2018-312056 від 31.01.2018р. на суму 29116,54 грн (січень 2018 року), №2/2018-312056 від 28.02.2018р. на суму 28134,43 грн (лютий 2018 року), №3/2018-312056 від 31.03.2018р. на суму 28313,80 грн (березень 2018 року), №4/2018-312056 від 30.04.2018р. на суму 2221,87 грн (квітень 2018 року).

З огляду на те, що протягом дії договору №312056 від 19.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» перерахувало на користь відповідача суму вартості товару на 42149,18 грн (145000 – 102850,82) більше ніж фактично було поставлено Акціонерним товариством «Київенерго», враховуючи розірвання договору з 30.04.2019р., абонент неодноразово звертався до енергопостачальної організації з листами про повернення грошових коштів у вказаному розмірі. Проте, такі звернення позивача були залишені відповідачем без розгляду та задоволення.

Відтак, приймаючи до уваги наведені вище обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до суду з розглядуваним позовом.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст.653 вказаного кодексу України).

Разом з тим, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Розпорядженням №1693 від 27.12.2017р. Київської міської державної адміністрації «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеною між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р.; Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Рішенням №517/4581 від 24.04.2018р. Київської міської ради (VI cесія VIІІ скликання) для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., щодо:

- користування майном ТЕЦ №5 та ТЕЦ №6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул.Колекторній, 44 у Дарницькому районі м.Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31.07. 2018р. включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підп.1.1 п.1 цього рішення, до 30.04.2018р. включно.

Отже, оскільки після 30.04.2018р. відповідач був позбавлений права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Разом з цим, у п.1 додаткової угоди б/н від 27.04.2019р. сторони, зокрема, передбачили припинення зобов`язань енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії з 30.04.2019р.

З огляду на представлені до матеріалів справи довідку №Д4-В3/62/92 від 20.02.2019р. Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з реєстром платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», яка свідчить про сплату позивачем на користь відповідача грошових коштів за договором №312056 від 19.07.2012р. у загальній сумі 145000 грн, акти приймання-передавання товарної продукції за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року на загальну суму 102850,82 грн, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача суми вартості товару на 42149,18 грн більше ніж фактично було поставлено Акціонерним товариством «Київенерго».

Відповідачем в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України вказаних обставин не спростовано.

Водночас, як свідчить наявний у матеріалах справи акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №312056 від 19.07.2012р., який підписано сторонами та скріплено печатками підприємств, станом на 01.05.2018р., дебіторська заборгованість позивача становила 42149,18 грн.

Судом враховано, що підписання вказаного акту представником відповідача свідчить про визнання наявності боргу за відповідним договором у розмірі 42149,18 грн. Хоча сам по собі вказаний акт не породжує обов`язку відповідача повернути кошти, втім, цей документ фіксує стан розрахунків між сторонами та відображає загальну суму сальдо на користь позивача на певну дату.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної статті Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в п.5.2.3 постанови від 15.05.2019р. у справі №917/803/18).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена в п.5.2.4 постанови від 15.05.2019р. у справі №917/803/18 та у абз.10 п.4.2 постанови від 23.04.2019р. у справі №918/47/18).

При цьому, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена п.26 постанови від 04.12.2018р. у справі №918/101/18).

Відтак, за умови відсутності між сторонами договірних відносин, підстави для збереження відповідачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» грошових коштів у заявленому розмірі також не існують, внаслідок чого ці кошти мають бути повернуті позивачу.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення суми безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 42149,18 грн підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул.В.Сухомлинського, буд.76, код ЄДРПОУ 30487219) суму безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 42149,18 грн, а також судовий збір в сумі 1921 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця