Рішення № 82828132, 02.07.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2019 р. Справа № 903/412/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” в особі Луцької міської філії

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський

про стягнення 128 066грн.

за відсутності сторін

встановив: 31.05.2019р. позивач – ПрАТ “Волиньобленерго” в особі Луцької міської філії звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – КЕВ міста Володимир-Волинський 128066 грн., з яких: 111571,73грн. заборгованості за активну електроенергію, 13256,76грн. пені, 2044,45грн. інфляційних втрат та 1193,06грн. 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 1921грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №529-1627000 від 01.12.2005р. щодо своєчасної оплати за отриману електричну енергію, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою суду від 05.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.07.2019р.

Від відповідача заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

27.06.2019р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів наявності боргу КЕВ в розмірі 111571,73грн., а також просить суд при задоволенні позову зменшити нараховані суми пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90% від заявленої суми, посилаючись на скрутне матеріальне становище, спричинене проведенням операції об`єднання сил на сході України; а саме, КЕВ м.Володимир-Волинський здійснює мобілізаційні завдання Міністерства оборони України та забезпечує відновлення та налагодження житлово-побутових умов у частинах Збройних сил України, що знаходяться у територіальній юрисдикції КЕВ. Вказує, що позивачем не зазначено про спричинення збитків підприємству внаслідок невчасного перерахування коштів за постачання природного газу, що ставить під сумнів їх наявність.

02.07.2019р. від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить задоволити позов повністю та провести розгляд справи без його участі.

Представники сторін у судове засідання 02.07.2019р. не з`явилися.

Явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалася.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд встановив наступне.

01.12.2005р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) був укладений договір №529-1627000 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати електроенергію, як різновид товару, а відповідач здійснювати оплату електричної енергії.

Відповідно до п.2.2.2. – 2.2.4 договору Споживач зобов`язався дотримуватись режиму споживання електричної енергії; оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 “Порядок розрахунків” та № 3 “Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії”; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричну енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з додатком № 5 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Згідно п.8.1 договору, оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком № 2 “Порядок розрахунків”.

Пунктом 2 Додатку №2 Порядок розрахунків” до договору сторони погодили, що рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений протягом 3 операційних днів від дня отримання Споживачем рахунку.

Згідно з п.10.5 даного договору, останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

На виконання умов договору позивач в період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року постачав відповідачу активну електроенергію, що не заперечується відповідачем та підтверджується рахунком №529-1627000/12/1.

Вказаний рахунок отриманий представником відповідача 18.12.2018р. без заперечень та зауважень.

Проте, відповідач за вказаний період не оплатив спожиту електричну енергію, в зв`язку з чим станом на 28.05.2019р. виникла заборгованість за активну електричну енергію в сумі 204444,54грн.

Судом встановлено, що частина заборгованості за активну електроенергію в сумі 92872,81грн. стягнута з відповідача згідно рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2019р. у справі №903/217/19.

Наявність заборгованості підтверджується рахунком №529-1627000/12/1, що міститься в матеріалах справи, банківською карткою підприємства за період з 01.12.2018р. по 01.06.2019р., рішенням Господарського суду Волинської області від 21.05.2019р. у справі №903/217/19 та рахунками за активну електроенергію, що містяться в матеріалах справи №№903/217/19.

Доказів оплати спожитої електроенергії відповідачем суду не надано.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Підпунктом 2 пункту 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р., передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, на день розгляду спору заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію у розмірі 111571,73грн. (204444,54-92872,81) не погашена, є підставною та підлягає до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 «Порядок розрахунків», Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті електричної енергії відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 13256,76грн. пені за період з 19.03.2019р. по 28.05.2019р., 2044,45грн. інфляційних втрат за період березень 2019р. по квітень 2019р. та 1193,06грн. 3% річних за період з 19.03.2019р. по 28.05.2019р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Перевірка розрахунку нарахування пені здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Водночас, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити нараховані суми пені, інфляційних втрат та 3% річних на 90%.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що КЕВ м. Володимир-Волинський є державною установою в структурі Міністерства оборони України , яка фінансуються із державного бюджету і здійснює оплату за надані послуги відповідно до виділених асигнувань, скрутне матеріальне становище відповідача, спричинене проведенням операції об`єднання сил на сході України, здійснення КЕВ мобілізаційних завдань Міністерства оборони України та забезпечення відновлення та налагодження житлово-побутових умов у частинах Збройних сил України, що знаходяться у територіальній юрисдикції КЕВ; відсутність доказів, які б свідчили про заподіяння збитків позивачу неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати електроенергії, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50%, стягнувши з відповідача 6628,38грн.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, як безпідставне та необґрунтоване, оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості (права/обов`язку) в суду зменшувати нарахованих на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-238, 252 ГПК України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський ( код ЄДРПОУ 07516184) на користь Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго в особі Луцької міської філії” (код ЄДРПОУ 00131512) 121437грн. 62коп. (з яких: 111571,73грн. заборгованості, 6628,38грн. пені, 2044,45грн. інфляційних втрат та 1193,06грн. 3% річних), а також 1921 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У позові в частині стягнення 6628грн.38коп. пені відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 05.07.2019р.

Суддя О. Г. Слободян