Ухвала суду № 82824819, 02.07.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22168/19

Провадження № 2/761/5787/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савицький О.А., вивчивши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

31.05.2019 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Відповідно до ухвали суду від 06.06.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.

У зазначеній ухвалі, серед іншого, вказувалось, що матеріали поданої позовної заяви, не відповідають вимогам, встановленим ст. 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано документу, який б підтверджував сплату судового збору за подання даного позову до суду, у встановлених чинним законодавством розмірах.

Так, на виконання вимог ухвали від 06.06.2019 року, 26.06.2019 року представником позивача було подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій останній зазначає, що на виконання ухвали суду надає клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до положень ч.ч.1,3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

-розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або:

-позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або:

-предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмірі судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 11.01.2018 року по справі №809/1045/16 (суддя - доповідач Смокович М.І.) та від 10.01.2018 року по справі №242/3169/17 (суддя - доповідач Мороз Л.Л.).

Також, слід зазначити, що згідно з п.п.6 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 року, Пенсійний Фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо, зокрема обліку коштів Пенсійного Фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

При цьому, відповідно до п.3 ч.1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного Фонду використовуються на фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду.

За вказаних обставин, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання даного позову до суду.

Враховуючи вищевказане, станом на 02.07.2019 року позивач викладені в ухвалі від 06.06.2019 року недоліки в повному обсязі не усунув, тобто не виконав вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України, не надав суду документ, який б підтверджував сплату судового збору за подання даного позову до суду.

В свою чергу, як передбачено положеннями ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважаються неподаною і повертається заявникові.

Відтак, враховуючи, що вимоги щодо усунення недоліків, зазначені в ухвалі від 06.06.2019 року, позивачем не виконано, а можливість повторного залишення позовної заяви без руху не передбачена положеннями ЦПК України, суддя прийшов до висновку, що позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів слід визнати неподаною та повернути позивачу, що не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 136, 185, 259-261, 353, 354 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», суддя

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів, - вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: