Рішення № 82824676, 26.06.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/154/19

пр. № 2/759/3927/19

26 червня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про надання неправдивої інформації та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до Верховного Суду, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем було допущено обман позивача, який полягає в тому, що 21.11.2018р., на його електронне звернення, він, ОСОБА_1 , отримав лист Касаційного цивільного суду Верховного суду за вих.№2937/0/208-18 від 19.11.2018р. за підписом Секретаря Першої судової палати Луспеник Д., в якому зазначено, що суддя КЦС ВС Карпенко С.О. з 28.09.2018р. по 09.10.2018р. перебувала на лікарняному, в той час як згідно даних Реєстру судових рішень 02.10.2018р. нею була прийнята ухвала у справі №521/3074/15-ц, провадження №61-26907св18. Крім того, факт обману КЦС ВС та судді Карпенко С.О. викликає сумніви щодо розумних строків при розгляді справи ун.№759/16955/16-ц у КЦС ВС та правосудності самої ухвали від 10.10.2018р., в т.ч. позивач сумнівається, що суддя Карпенко С.О. є автором ухвали від 10.10.2018р. Позивач ОСОБА_1 вважає , що відповідач порушив його конституційні права - надавши неправдиву інформацію, застосувавши обман. Також позивач вважає, що діями відповідача, а саме порушення зобов"язання держави діяти лише на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, йому заподіяно моральну шкоду в розмірі 10 000 000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 р. дана справа була передана на розгляд судді Бабич Н.Д. (а.с.3).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 09 січня 2019р. позов ОСОБА_1 до Верховного Суду про надання неправдивої інформації та стягнення моральної шкоди було залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.5-6). Ухвалою суду від 24 січня 2019р. позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачеві на підставі ст. 185 ЦПК України (а.с.10).

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем було подано апеляційну скаргу (а.с.14).

Постановою Київського апеляційного суду від 05.03.2019р. ухвала Святошинського районного суду м.Києва від 24.01.2019р. була скасована, а справу направлено для продовження розгляду до Святошинського районного суду м.Києва (а.с.22-24).

07.03.2019р. справа надійшла до Святошинського районного суду м.Києва і 11.03.2019р. була передана судді Бабич Н.Д. для подальшого розгляду (а.с.26, 27).

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва 15 березня 2018 р. відкрито провадження у справі та визначено розгляд за правилами загального позовного провадження, призначно підготовче засідання (а.с.29-30).

04 квітня 2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.38-46).

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 15 травня 2019 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду на 26 червня 2019р. (а.с.63-64).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність, що суд, з урахуванням обставин справи, вважає за можливе (а.с.59).

Представник відповідача Волков А .В . в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, ним було подано відзив на позов, крім того, надав суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, в зв"язку з цим суд вважає можливим розглянути справу в відсутності вказаного представника (а.с.60).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступних підстав.

Як вказує позивач в обґрунтування заявлених ним вимог, 21.11.2018р., на його електронне звернення, він отримав лист Касаційного цивільного суду Верховного суду за вих.№2937/0/208-18 від 19.11.2018р. за підписом Секретаря Першої судової палати Луспеник Д., в якому зазначено, що суддя КЦС ВС Карпенко С.О. з 28.09.2018р. по 09.10.2018р. перебувала на лікарняному (а.с.2).

Згідно даних Реєстру судових рішень 02.10.2018р. суддею Касаційного цивільного суду Верховного суду Карпенко С.О. була прийнята ухвала у справі №521/3074/15-ц, провадження №61-26907св18. Однак, як вбачається з ухвали Касаційного цивільного суду Верховного суду від 28 березня 2019 року вказана ухвала була постановлена 12.10.2018р., а дата "02.10.2018р." була опискою, яка в подальшому була виправлена судом (а.с.68).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положенню частини першої статті 55 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997р. № 9-зп, пунктом 1 якого визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 вказаного Рішення).

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10-1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, то при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевою самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом зазначених норм відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, завданої особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на державу.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 1174 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Тобто, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наявних матеріалів справи не вбачається факту протиправної поведінки відповідача по відношенню по ОСОБА_1 і відсутні докази існування самого факту заподіяння позивачу моральної шкоди.

Також ОСОБА_1 не надано доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки до суду не надано належних доказів душевних страждань позивача, приниженості честі та гідності, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, внаслідок чого йому могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань які він поніс та співвідношення їх з розрахованим розміром моральних збитків.

Керуючись ст.ст. 40, 55,56 Коституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10,12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позову до Верховного Суду про надання неправдивої інформації та стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення і отримання її сторонами у справі.

Повний текст рішення суду виготовлено 04 липня 2019р.

Суддя Бабич Н.Д.