Ухвала суду № 82823781, 24.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63317/18-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., за участю секретаря Самійлик В.В., за участю слідчого Нагорняка А.А., представника власника майна - адвоката Приходько А.А., власників майна - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві клопотання адвоката Приходька А.А., який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, №757/3568/19-к від 28.01.2019 року-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М. надійшло клопотання адвоката Приходька А.А. в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2019 року №757/3568/19-к, а саме: вилучених під час обшуку квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 54270 грн. та 703 долари США.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено з порушенням вимог КПК України щодо проведення обшуку та вилучення зазначеного в ухвалі слідчого судді майна. Так обшук було проведено за адресою АДРЕСА_2 , що належить колишній дружині підозрюваного ОСОБА_3 - ОСОБА_4

В судовому засіданні адвокат Приходько А.А. та власники майна - ОСОБА_1., ОСОБА_2. клопотання підтримали та просили задовольнити. Зокрема ОСОБА_2 пояснила, що вказані грошові кошти були отримані нею від трудової діяльності.

Слідчий Нагорний А.А. проти задоволення клопотання заперечував та вказав, що вказані грошові кошти постановою слідчого від 13.12.2018 року було визнано речовими доказами.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120180000000000232 від 05.04.2018 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , діючи умисно, вчиняючи продовжуваний злочин, що складається з тотожних діянь, який потребував довготривалої підготовки у період часу з 09.02.2016 по 05.11.2018, згідно єдиного та відомого усім плану вчинення злочину за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, які виконували ролі в організованій групі «оператора», «технічного працівника», «брокера», знаходячись на території України, з використанням веб- ресурсів ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 а також суб`єктів господарювання: «Еxo Сapital Markets ltd», «Global Fin Services Limited», «CapZone Ltd», ТОВ «Голдекс» (ЄДРПОУ 38999021), ТОВ «БСД СЕРЧ» (ЄДРПОУ 40098020), ТОВ «БСД РЕСЕРЧ» (ЄДРПОУ 40598501) заволодів шляхом обману та зловживання довірою, проведення незаконних операцій з використанням електронно- обчислювальної техніки, у складі організованої групи, коштами потерпілих на загальну суму 20905795 гривень 30 копійок, що становить особливо великий розмір.

12.12.2018 та 13.12.2018 в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні злочину: ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ОСОБА_11., яким у відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України 12.12.2018 і 13.12.2018 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

20.12.2018 у вказаному кримінальному провадженні відповідно до ст. ст. 276, 277, 278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_16 , яку 20.12.2018 засобами «Укрпошта» направлено за місцем його реєстрації.

Також, 22.12.2018 у вказаному кримінальному провадженні відповідно до ст. ст. 276, 277, 278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 яку 22.12.2018 засобами «Укрпошта» направлено на адресу місця реєстрації.

Підозрюваних ОСОБА_12 та ОСОБА_9 оголошено в розшук.

12.12.2018 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_17 , під час якого виявлено та вилучено кошти в сумі 54 270 гривень, та 703 доларів США, на які судом не було надано дозвіл, а тому останні є тимчасово вилученим майном.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2019 року №757/3568/19-к, накладено арешт на вилучене під час обшуку квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 54270 грн. та 703 долари США.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали арешт було накладено з метою збереження речових доказів.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали при арешті майна, слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування, були достатні підстави вважати, що майно, на яке просив накласти арешт слідчий, отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, SeriesAN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь - яке втручання державного органу у право на мирне володіння повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, SeriesAN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, SeriesAN 98).

Під час судового розгляду клопотання про скасування арешту майна встановлено, що процесуальний статус ОСОБА_2 . та ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 12018000000000232 від 05.04.2018 року не визначено, слідчим в судовому засіданні не було доведено, що вказані грошові кошти було отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в противагу якому представником заявника обґрунтовано, що володіння є законним та воно ніякого відношення до будь-якої злочинної діяльності немає.

Між тим, при застосуванні заходів кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Слідчий суддя, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту інших правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому суддя належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні свої прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесенні до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належним їм майном, на підставі вище встановлених обставин, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстава для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт майна, що був накладений ухвалою слідчого судд і Печерського районного суду м. Києва №757/3568/19-к від 28.01.2019 року, на тимчасово вилучене майно, а саме: на кошти в сумі 54 270 гривень та 703 доларів США, які вилучено 12.12.2018 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 .

Ухвала оскарження не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено 29.05.2019 року о 17.00 год.

Слідчий суддя В.М. Карабань