Постанова № 82822611, 04.07.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7293/19

Провадження № 3/712/1775/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Кончина О.І., розглянувши матеріали, що надійшли відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , депутата Черкаської міської ради, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи депутатом Черкаської міської ради VIII скликання, за депутатським запитом, отримав від Черкаської міської ради відомості (персональні дані) щодо громадянки ОСОБА_2 , у зв`язку з виконанням службових (депутатських) обов`язків, а саме Будівельний паспорт будівництва об`єкта по АДРЕСА_2 , в якій занчились персональні дані ОСОБА_2 оприлюднивши у вільному доступі на веб – сторінці в соціальній мережі «Фейсбук», що у свою чергу призвело до незаконного доступу до них невстановленого кола осіб та безпідставного втручання у її приватне життя, чим було порушено ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних», відповідальність за, що передбачена ч. 4 ст. 188-39 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом відправки судових повісток засобами поштового зв`язку, про що свідчать підписи про їх отримання, та звіт про доставку SMS – повідомлення, однак останній з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Також ОСОБА_1 міг скористатися інформацією про час та дату судового розгляду справи, яка була розміщена на сайті Соснівського районного суду м. Черкаси, що дозволяло останньому самостійно її переглянути. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.(Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" №3236/03 від 03.04.2008 року), тому згідно з ст. 268 ч.2 КУпАП України, суддя вважає за необхідне розглянути справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя приходить до наступного.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин 1, 2 статті 32 Конституції України, у своєму рішенні від 20.01.2012 №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При обробці відомостей про фізичну особу володілець персональних даних вживає заходів щодо забезпечення їх захисту, у тому числі за допомогою організаційних та технічних заходів.

При зберіганні персональних даних володілець повинен забезпечити їх цілісність (схоронність) та встановити відповідний режим доступу до них.

На працівників суб`єктів відносин, пов`язаних із персональними даними, покладається обов`язок не розголошувати у будь-який спосіб персональні дані, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Використання таких даних повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків (частина 3 статті 10 Закону України «Про захист персональних даних»).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» на володільця (розпорядника) персональних даних покладено обов`язок забезпечувати захист персональних даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Водночас частиною 3 цієї ж статті встановлено обмеження, відповідно до якого розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

Частиною 1 статті 24 Закону на володільця персональних даних покладається обов`язок забезпечити захист персональних даних фізичних осіб від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Із письмових пояснень, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що отримавши відповідь на його депутатській запит, жодних застережень щодо конфідіційності, заборон на поширення інформації отримана відповідь не містила, а тому вважає, що інформація є публічною.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , його вина підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 29.05.2019; скаргою ОСОБА_2 ; фото – копіями публікації на веб – сторінці в соціальній мережі «Фейсбук».

При цьому суддя не бере до уваги вищевказані письмові пояснення ОСОБА_1 , оскільки, вважає, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Черкаської міської ради, порушив вимоги частини 3 статті 4, частини З статті 10, частини 1 статті 24 Закону України «Про захист персональних даних», не забезпечив належний рівень захисту персональних даних осіб, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 статті 188-39 КУпАП, а саме недодержався встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них та порушення права ОСОБА_2 на захист своїх персональних даних від незаконної обробки (пункт 7 частини 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»).

Пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.ст. 34 , 35 КУпАП, не встановлено.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч.4 ст.188-39 КпАП України, п.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 188-39 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, судовий збір в розмірі 384,20 грн., який зарахувати на рахунок 31211256026001 в Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37993783, отримувач: ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код класифікацій доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси О.І.Кончина